Рішення

від 01.11.2024 по справі 911/2385/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/2385/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «МХП», Київська обл., Обухівський р-н., м. Миронівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Експедиція», Київська обл., Броварський р-н., м. Бровари

про стягнення заборгованості

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «МХП» б/н від 04.09.2024 року (вх. №1240/24 від 09.09.2024) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Експедиція» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування та перевезення вантажів №885 від 01.09.2023 року у розмірі 337669,87 грн., з яких 136000,00 грн. основного боргу, 195880,00 грн. штрафу, 4105,60 грн. інфляційних втрат та 1684,27 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що справа №911/2385/24 підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2385/24 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авант Експедиція» (за договором - контрагент) та Приватним акціонерним товариством «МХП» (за договором - МХП) 01.09.2023 року укладено Договір транспортного експедирування та перевезення вантажів №885 (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого, МХП зобов`язується перевозити належним йому автомобільним транспортом вантажі Контрагента та/або надавати Контрагенту від власного імені, за плату, в інтересах та за рахунок Контрагента послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів Контрагента автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, а Контрагент зобов`язується оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно, надані послуги в порядку та на умовах цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що невід`ємними частинами Договору, які визначають зобов`язання Сторін та регулюють його окремі положення є: (1.3.1) Додаток №1 - «Умови, застосовні до договорів, укладених між МХП та Контрагентами, в яких МХП виступає платником за виконані Контрагентом зобов`язання (далі - «Умови») в редакції від 01.03.2020 року» і які обов`язкові до виконання Сторонами Договору. Дані Умови опубліковані у «Урядовий кур`єр», розміщені на сторінці офіційного сайту МХП та діють у відповідності до вказаних у них Положень; (1.3.2) Додаток №2 - Строки та порядок оплати послуг, інші умови; (1.3.3) Додаток №3 - «Заявка на транспортно-експедиційне обслуговування», в якому визначаються конкретні умови кожного окремо взятого перевезення вантажу (далі Замовлення).

Згідно п. 2.1.6 Договору, Контрагент зобов`язаний своєчасно сплачувати МХП узгоджену сторонами у замовленні плату після надання останнім в повному обсязі документів, що підтверджують виконання останнім своїх зобов?язань за даним Договором.

Плата МХП узгоджується Сторонами в Замовленні, що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 3.1 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору, після видачі вантажу уповноваженій особі вантажоодержувача МХП зобов`язується надати Контрагенту акт приймання-передачі послуг, який одночасно є комісійним звітом у випадку залучення третіх осіб.

Згідно п. 3.3 Договору, МХП вважається таким, що належним чином виконав свої зобов`язання за даним Договором, якщо вантаж було доставлено в пункт призначення, передано уповноваженій особі вантажоодержувача без пошкоджень в кількості відповідно до товаросупровідних документів, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, та належним чином оформлені у відповідності з вимогами п. 3.2 даного Договору товарно-транспортну накладну (для міжнародних перевезень під даним розуміється CMR) або комплект накладних, які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, разом з іншими необхідними документами надано Контрагенту та прийнято за актом Контрагентом без зауважень.

Датою надання послуг вважається дата підписання Контрагентом акту приймання - передачі послуг, що підтверджує факт приймання належно оформлених первинних та інших, у відповідності до вимог п. 3.2. Договору, документів щодо надання послуг із замовленого перевезення.

У випадку надання неналежно оформленої, з порушенням вимог Договору та/або чинного законодавства України, товарно-транспортної накладної та/або ненадання чи надання неналежно оформленим будь-якого із зазначених в п. 3.2. Договору документів, Контрагент акт приймання-передачі послуг не підписує та протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання акту направляє МХП письмові зауваження для усунення виявлених недоліків. У випадку відсутності письмових зауважень Контрагента протягом вищевказаного строку послуги вважаються прийнятими Контрагентом.

Згідно п 3.4 Договору, Порядок та умови оплати послуг, ціни на них, визначаються згідно Додатку №2 до Договору.

Згідно п. 3 Додатку №2 до Договору, відповідно до умов Договору визначено наступні умови оплати: шляхом перерахування грошової суми на поточний банківський рахунок МХП: оплата по факту надання послуг: не пізніше 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Як зазначено позивачем, відповідно до умов Договору, відповідачу в період з 23.10.2023 по 16.03.2024 року позивачем були надані послуги, що підтверджується доданими до матеріалів справи актами наданих послуг. З метою підтвердження об`єму наданих послуг відповідно до погоджених Сторонами Актів, сторонами також підписано Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року, відповідно якого, заборгованість відповідача станом на 31.12.2023 року становила 3418172,20 грн.

В подальшому, відповідачем здійснено оплати за надані послуги, а саме: 306900,00 грн. (17.12.2023) 354296,62 грн. (05.01.2024), 306900,00 грн. (22.01.2024), 1152858,16 грн. (02.02.2024), 620298,02 грн. (21.02.2024), 449 991,20 грн. (12.03.2024), 1007514,00 грн. (02.04.2024), 387040,00 грн. (30.04.2024), 250000,00 грн. (21.06.2024), що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій та виписками з банківського рахунку.

Так, відповідно до акту звірки, станом на 27.08.2024 року заборгованість відповідача становить 136000,00 грн. за неоплаченими Актами за надані послуги №39134 від 08.03.2024 на суму 35000,00 грн. (частково у розмірі 11000,00 грн.); №84294 від 09.03.2024 на суму 50000,00 грн.; №85370 від 13.03.2024 року на суму 35000,00 грн.; №85521 від 14.03.2024 року на суму 40000,00 грн.

Позивачем на електронну адресу відповідача 15.08.2024 року надіслано претензію з вимогою про погашення заборгованості у сумі 136000,00 грн. Однак, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) та сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 ЦК України).

Статтею 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено перевезення вантажів як вид господарської діяльності. Так, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Допоміжним видом діяльності, пов`язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Згідно ст. 316 ГК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 12 Закону України «Про транспортно-експедиційну діяльність» встановлено обов`язок клієнта по сплаті експедитору належної плати та відшкодуванню документально підтверджених витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що позивачем на виконання зобов`язань за Договором відповідачу надано послуги, що підтверджується Актами наданих послуг, підписаним представниками обох сторін та скріпленим їх печатками. Однак, відповідачем надані послуги оплачено частково, що підтверджується доданим до матеріалів справи копіями платіжних інструкцій та виписками з банківського рахунку. Станом на день прийняття рішення у справі відповідач в повному обсязі не розрахувався за надані послуги по Актам за надані послуги №39134 від 08.03.2024 на суму 35000,00 грн. (частково у розмірі 11000,00 грн.); №84294 від 09.03.2024 на суму 50000,00 грн.; №85370 від 13.03.2024 року на суму 35000,00 грн.; №85521 від 14.03.2024 року на суму 40000,00 грн. у зв`язку із чим, за ним утворилась заборгованість у сумі 136000,00 грн. Зазначений факт відповідачем не спростовано.

Таким чином, оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 136000,00 грн. станом на день прийняття рішення не погашена, а розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, позовна вимога про стягнення з відповідача 136000,00 грн. заборгованості підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 195000,00 грн. штрафу, нарахованого на підставі п. 4.4. Договору, 1684,27 грн. 3% річних та 4105,60 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача, згідно виконаного ним розрахунку.

Згідно п. 4.4. Договору, за порушення строків оплати послуг більше ніж на 10 діб від дати оплати, Контрагент сплачує МХП неустойку (штраф) у розмірі 1% від несплаченої вартості наданих послуг за кожен день затримки.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшеним у договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Оскільки, відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з оплати послуг більше ніж на 10 діб від дати оплати, позивачем обґрунтовано, на підставі п. 4.4 Договору, здійснено нарахування штрафу у розмірі 1% від суми заборгованості. Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу у сумі 19500,00 грн. судом встановлено, що такий розмір є обґрунтованим, арифметично вірним, а тому, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 1684,27 грн. та інфляційних втрат у сумі 4105,60 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства, а тому, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «МХП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Експедиція» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авант Експедиція» (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, буд. 11, офіс 1, код ЄДРПОУ 45065026) на користь Приватного акціонерного товариства «МХП» (08800,Київська область, Обухівський р-н, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1 код ЄДРПОУ 25412361) 136000 (сто тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 195000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 1684 (одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн. 27 коп. 3% річних, 4105 (чотири тисячі сто п`ять) грн. 60 коп. інфляційних втрат та 5051 (п`ять тисяч п`ятдесят одну) грн. 85 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць