Рішення

від 01.11.2024 по справі 915/437/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року Справа № 915/437/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Викеркаар», вул. Приозерна, 251, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000 (код ЄДРПОУ 36384714)

електронна пошта: mashkina.v@kolt.com.ua

представник позивача Машкіна Вікторія Миколаївна

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик», вул. Інженерна, буд. 20, кв. 2, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 36486336)

про стягнення коштів в сумі 285 383, 31 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕК Викеркаар» з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» заборгованість в розмірі 285 383, 31 грн., з яких 210 473, 04 грн. - інфляційне збільшення та 74 910, 27 грн. - 3 % річних.

Позивач просить суд судовий збір в сумі 3 424, 60 грн. стягнути з відповідача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.

21.05.2024 до Господарського суду Миколаївської області через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява (вх. № 6002/24 від 21.05.2024) про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з ТОВ «СМА Лоджистик» на користь ТОВ «ЕК Викеркаар» заборгованість в розмірі 240 030, 23 грн., з яких 177 024, 69 грн. (інфляційне збільшення) та 63 005, 54 грн. (3 % річних).

Заява мотивована тим, що є підстави для зменшення позовних вимог на суму 45 353, 08 грн., у зв`язку з тим, що позивач помилково здійснив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на іншу суму ніж тіло боргу. Позивач зазначає, що нарахування необхідно здійснювати з суми 1 254 970. 32 грн. (тіло боргу).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши подану заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про прийняття заяви до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 6002/24 від 21.05.2024).

ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

3.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено наступні обставини.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 у справі № 916/1442/22 вирішено: «позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЕК Викеркаар до Товариства з обмеженою відповідальністю СМА Лоджистик про стягнення 1 492 093, 70 грн. задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СМА Лоджистик (код ЄДРПОУ 36486336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕК Викеркаар (код ЄДРПОУ 36384714) заборгованість у розмірі 1 492 093, 70 грн., з яких 1 254 970, 32 грн. - сума боргу, 207 313, 54 грн. - інфляційне збільшення, 29 809, 84 грн. - штрафні санкції, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 22 381, 40 грн. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 рішення залишено без змін.

08.02.2023 видано наказ на виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/1442/22, який пред`явлено до виконання.

Борг за даним судовим наказом частково погашений в рамках здійснення примусових виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 71113644 відповідно до платіжної інструкції № 33030 від 22.03.2023 на суму 241 486, 69 грн., платіжної інструкції № 43420 від 05.03.2024 на суму 1 181 818, 43 грн., платіжної інструкції № 34200 від 01.06.2023 на суму 298, 36 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання відповідачем, позивачем відповідно до приписів ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами ст. 129 Конституції України, ст. 534, 625 ЦК України, судовою практикою.

3.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 5909/24 від 17.05.2024) просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що розрахунок ціни позову сформовано позивачем безпідставно, який не відповідає фактичним обставинам справи, порушує положення ЦК України.

Оскільки грошове зобов`язання відповідача виникло до ухвалення судового рішення у справі № 916/1442/22 та не припинилося внаслідок набрання ним законної сили, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, згідно зі статтею 625 ЦК України, у даній справі можливо здійснювати тільки на суму основного боргу, яку було стягнуто цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих за судовим рішенням сум 3 % річних, судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Неможливість проведення нарахувань на стягнуті суми судового збору та витрат на правничу допомогу обумовлена тим, що стаття 625 ЦК України допускає застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке виникло у матеріальних правовідносинах. У той же ж час, судові витрати мають процесуально-правову природу, а прийняття судового рішення не породило виникнення нового зобов`язання у відповідача. Позивач помилково визначив базу для нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, безпідставно включивши до її складу суми, які мають процесуальне походження.

Відсотки річних також не могли бути враховані позивачем при проведенні розрахунків, що прямо випливає зі змісту ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тлумачення змісту норми згаданої статті дає підстави для висновку про те, що законодавець не передбачає можливості нарахування інфляційних втрат і 3 % річних на суму 3 % річних, нарахованих за попередній період. Аналогічні висновки стосуються і права на нарахування 3 % річних на суму інфляційних втрат.

Правова позиція відповідача обґрунтована приписами ст. 598, 599, 604, 625 ЦК України та судовою практикою.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

10.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК Викеркаар» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» (покупець) укладено договір купівлі- продажу № 1008/21 від 10.08.2021, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця матеріальні цінності (товар), а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар на умовах цього договору (розділ 1 договору).

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 2.1 договору оплата в розмірі 100 % вартості товару здійснюється шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок продавця згідно виставленого рахунку-фактури.

Відповідно до п. 3.1 договору доставка товару зі складу продавця здійснюється за домовленістю сторін, а саме перевезення організовує або покупець або продавець.

Відповідно до п. 3.2 договору разом з товаром надаються такі документи: рахунок-фактура; видаткова накладна; податкова накладна (надається в електронному вигляді через програму звітності). Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання ним накладної.

Відповідно до п. 8.1 договору договір набирає чинності з дня підписання його обома сторонами і діє по 31.12.2021 року.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ТОВ «ЕК Викеркаар» (продавець) поставлено ТОВ «СМА Лоджистик» (покупець) товар на загальну суму 1 356 724, 67 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ЕВ-0000045 від 30.08.2021, яка підписана та скріплена печатками сторін.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 по справі № 916/1442/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Викеркаар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» про стягнення 1 492 093, 70 грн. задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю СМА Лоджистик (54051, м. Миколаїв, вул. Ленінградська, 113, код ЄДРПОУ 36486336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕК Викеркаар (54000, м. Миколаїв, вул. Приозерна, 251, код ЄДРПОУ 36384714) заборгованість у розмірі 1 492 093 (один мільйон чотириста дев`яносто дві тисячі дев`яносто три) грн. 70 коп., з яких 1 254 970 (один мільйон двісті п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот сімдесят) грн. 32 коп. сума боргу, 207 313 (двісті сім тисяч триста тринадцять) грн. 54 коп. інфляційне збільшення, 29 809 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот дев`ять) грн. 84 коп. штрафні санкції, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 22 381 (двадцять дві тисячі триста вісімдесят одна) грн. 40 коп.

На виконання рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 судом видано наказ від 08.02.2023.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023 по справі № 916/1442/22 рішення Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 по справі № 916/1442/22 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судом по справі № 916/1442/22 встановлено, що на виконання умов договору позивач 30.08.2021 поставив відповідачу товар загальною вартістю 1 356 724, 67 грн. з ПДВ, про що свідчить підписана між сторонами та скріплена печатками видаткова накладна № ЕВ-0000045 від 30.08.2021. В свою чергу, відповідач на виконання взятих на себе договірних зобов`язань, оплатив поставлений товар частково в сумі в сумі 101 754, 35 грн., про що свідчить платіжне доручення № 176 від 16.09.2021, у графі призначення платежу якого зазначено: оплата за запчастини згідно рах. 45 від 30.08.2021 у тому числі ПДВ 20 % - 16 959, 06 грн.

Враховуючи порушення виконання грошового зобов`язання судом по справі № 916/1442/22 стягнуто з ТОВ СМА Лоджистик на користь ТОВ ЕК Викеркаар: 1 254 970, 32 грн. - суму основного боргу за поставлений товар, а також за прострочення виконання грошового зобов`язання стягнуто 29 809, 84 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за період з 17.09.2021 по 02.07.2022, та 207 313, 54 грн. - інфляційних втрат, нараховані на прострочену заборгованість за період жовтень 2021 - травень 2022.

Відповідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом також встановлено, що наказ від 08.02.2023 пред`явлено до примусового виконання та 22.02.2023 постановою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Булахевічем С.В. відкрито виконавче провадження № 71113644 з примусового виконання наказу № 916/1442/22, виданого 08.02.2023 Господарським судом Одеської області про стягнення з ТОВ «СМА Лоджистик» на користь ТОВ «ЕК Викеркаар» заборгованості у розмірі 1 492 093, 70 грн. та витрат по сплаті судового збору 22 381, 40 грн.

Судом встановлено, що під час примусового виконання рішення суду по справі № 916/1442/22 з боржника ТОВ «СМА Лоджистик» стягнуто грошові кошти у розмірі 1 423 603, 48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:

- платіжна інструкція № 33030 від 22.03.2023 на суму 241 486, 69 грн. (призначення платежу "частково стягнутий борг по ВП 71113644 боржник ТОВ "СМА ЛОДЖИСТИК" відповідно до наказу " 916/1442/22 виданого Господарським судом Одеської області від 08.02.2023");

- платіжна інструкція № 34200 від 01.06.2023 на суму 298, 36 грн. (призначення платежу "№ 916/1442/22; ТОВ "СМА ЛОДЖИСТИК" № 71113644; кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача");

- платіжна інструкція № 43420 від 05.03.2024 на суму 1 181 818, 43 грн. (призначення платежу "№ 916/1442/22; 08.02.2023; № 71113644; кошти за ВД, стягнуті на користь стягувача").

Відповідно до інформації приватного виконавця Булахевіча С.В. від 04.04.2024 в межах виконавчого провадження № 71113644 з ТОВ «СМА Лоджистик» стягнуто на користь ТОВ «ЕК Викеркаар» заборгованість в розмірі 1 423 603, 48 грн. Станом на дату надання інформації стягненню з боржника ТОВ «СМА Лоджистик» по виконавчому провадженню № 71113644 на користь ТОВ «ЕК Викеркаар» підлягає 90 871, 62 грн.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Відповідно ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанова ВП ВС від 07.02.2024 № 910/3831/22).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання (постанова КГС ВС від 23.10.2018 у справі № 913/70/18).

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 20.12.2010 у справі № 3-57гс10, від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011 у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 у справі № 3-142гс11.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує такого зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов`язують виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду (постанова Верховного Суду України від 18.10.2017 у справі № 910/8318/16).

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (постанова ВП ВС від 04.06.2019 у справі 916/190/18).

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом вище, 10.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕК Викеркаар» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик» (покупець) укладено договір купівлі- продажу № 1008/21 від 10.08.2021, на виконання умов якого ТОВ «ЕК Викеркаар» (продавець) поставлено ТОВ «СМА Лоджистик» (покупець) товар на загальну суму 1 356 724, 67 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № ЕВ-0000045 від 30.08.2021, яка підписана та скріплена печатками сторін.

Отже, в силу умов п. 2.1 договору, ст. 530, 692 ЦК України оплата за поставлений товар повинна була бути здійснена 30.08.2021. Часткова оплата за товар здійснена відповідачем в сумі 101 754, 35 грн. згідно платіжного доручення № 176 від 16.09.2021.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.01.2023 по справі № 916/1442/22, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.05.2023, стягнуто з ТОВ СМА Лоджистик на користь ТОВ ЕК Викеркаар: 1 254 970, 32 грн. - суму основного боргу за поставлений товар, 29 809, 84 грн. - 3 % річних, нараховані на суму основного боргу за період з 17.09.2021 по 02.07.2022; 207 313, 54 грн. - інфляційних втрат, нараховані на прострочену заборгованість за період жовтень 2021 - травень 2022; 22 381, 40 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Під час примусового виконання судового рішення по справі № 916/1442/22 з боржника на користь стягувача стягнуто заборгованість в розмірі 1 423 603, 48 грн. Виходячи з положень ст. 534 ЦК України, якою врегульовано черговість погашення вимог кредитора, суд дійшов висновку, що сума основного боргу погашена відповідачем частково 05.03.2024 згідно платіжної інструкції № 43420 від 05.03.2024.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що грошове зобов`язання з оплати за поставлений товар виникло на підставі договору (ст. 11, 629 ЦК України), прийняття судового рішення про стягнення суми основного боргу з урахуванням штрафних санкцій в розумінні ст. 599 ЦК України не є підставою для припинення зобов`язання, оскільки зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відтак, позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України на суму основного боргу в розмірі 1 254 970, 32 грн. до 05.03.2024 (дати часткового погашення суми основного боргу), оскільки наявність судового рішення по справі № 916/1442/22 не припинило грошових зобов`язань боржника та не позбавило кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Судом встановлено, що позивачем нараховано 3 % річних в сумі 63 005, 54 грн. на суму основного боргу в розмірі 1 254 970, 32 грн. за період 03.07.2022 (наступний день після припинення нарахування у справі № 916/1442/22) по 04.03.2024 включно (день, що передує дню часткового погашення суми основного боргу).

Перевіривши нарахування 3 % річних за допомогою бази законодавство "Ліга.Закон", судом встановлено, що 3 % річних нараховано позивачем арифметично правильно. Період та базу нарахування визначено правильно. Відтак, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 63 005, 54 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню (ст. 625 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем нараховано інфляційні втрати в сумі 177 024, 69 грн. на суму основного боргу в розмірі 1 254 970, 32 грн. за період з липня 2022 по лютий 2024 включно.

Перевіривши нарахування інфляційних втрат за допомогою бази законодавство "Ліга.Закон", судом встановлено, що інфляційні втрати нараховано позивачем арифметично правильно, дефляцію враховано. Період та базу нарахування визначено правильно. Відтак, вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 177 024, 69 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню (ст. 625 ЦК України).

Відповідач правомірно та обґрунтовано заперечив у відзиві на позовну заяву проти нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суми 3 % річних та інфляційних втрат, а також судового збору, які стягнуто згідно судового рішення по справі № 916/1442/22. Як зазначено судом вище, позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, в якій позивач з урахуванням заперечень відповідача здійснив перерахунок та нарахував 3 % річних та інфляційні втрати виключно на суму основного боргу, що відповідає приписам ст. 625 ЦК України. Водночас, відповідачем не спростовано позовних вимог про нарахування сум 3 % річних та інфляційних втрат на суму основного боргу.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 880, 36 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СМА Лоджистик», вул. Інженерна, буд. 20, кв. 2, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54001 (код ЄДРПОУ 36486336) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕК Викеркаар», вул. Приозерна, 251, м. Миколаїв, Миколаївська область, 54000 (код ЄДРПОУ 36384714):

- 177 024, 69 грн. (сто сімдесят сім тисяч двадцять чотири грн. 69 коп.) - інфляційних втрат;

- 63 005, 54 грн. (шістдесят три тисячі п`ять грн. 54 коп.) - 3 % річних;

- 2 880, 36 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят грн. 36 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01.11.2024

Суддя Е.М. Олейняш