Рішення

від 23.10.2024 по справі 918/628/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/628/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до відповідача Малинської сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України"

про витребування земельних ділянок.

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Гарбарук Вадим Анатолійович (в залі суду);

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: Діденко Ірина Миколаївна (в залі суду);

Від відповідача: Ясковець Тетяна Петрівна (в залі суду);

Від третьої особи: Шевчук Микола Іванович (в залі суду).

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

27 червня 2024 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокуратура) в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Малинської сільської ради (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" (далі - третя особа) про витребування земельних ділянок.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що рішенням сесії Малинської сільської ради № 434 від 23 червня 2023 року про затвердження проекту землеустрою щодо виділення земельних ділянок створення громадських пасовищ на території Малинської сільської ради, відповідно до якого передано у комунальну власність земельну ділянку № 5620489500:10:001:0169 площею 9,7558 га, про що у Державному реєстрі речових прав хна нерухоме майно 29 квітня 2024 року вчинено відповідний запис.

Однак, прокуратура зазначає, що відповідно до інформації філії "Березнівське лісове господарство" Державного підприємства "Ліси України", наданої в листах від 09 травня 2024 року № 161/26.18-2024 та від 19 червня 2024 року, № 210/26.18-2024, земельна ділянка з кадастровими номером 5620489500:10:001:0169 за матеріалами лісовпорядкування 2019 року, перебуває у постійному користуванні Державного підприємства "Ліси України" та закріплено за філією "Березнівське лісове господарство" Державного підприємства "Ліси України".

На переконання прокуратури реєстрація за Малинською сільською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку є незаконною та свідчить про її незаконне вибуття з володіння держави в особі розпорядника цих земель - Рівненської обласної державної адміністрації.

Тому, зважаючи на викладене прокуратура просить суд витребувати у власність держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Малинської сільської ради Рівненської області земельну ділянку площею 9,7558 га, кадастровий номер 5620489500:10:001:0169 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 у Державному земельному кадастрі.

Відповідач позовні вимоги прокуратури не визнає та подав до суду відзив на позовну заяву та пояснення, наступного змісту.

Малинська сільська рада зазначає, що згідно наявних планово картографічних матеріалів колишньої Яринівської сільської ради та земельно кадастрових документів, спірна земельна ділянка до моменту формування перебувала в запасі сільської ради (за межами населеного пункту (ділянки для сінокосіння та випасання худоби (пасовище) категорія земель - землі сільськогосподарського призначення), про що свідчить проект землеустрою щодо розмежування земель державної та комунальної власності за межами населених пунктів на території Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області розроблений 2011 року Державним підприємством "Рівненський науково дослідний та проектний інститут землеустрою", на замовлення Головного управління агропромислового розвитку Рівненської облдержадміністрації.

Прискладаннізазначеногопроекту вивчено та проаналізовано ряд документів, зокрема: Технічна документація по встановленню адміністративних границь Яринівської сільської ради Березнівського району", розроблена ДП "Рівненський інститут землеустрою", інв №1642, 1991р; Технічна документація щодо інвентаризації земель та передачі в оренду земельних ділянок ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" для розміщення та експлуатації об`єктів транспортування електроенергії на території Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області», розроблена ДП "Рівненський інститут землеустрою", інв № 314, 2005р.; Технічна документація із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на землю громадянам - власникам сертифікатів на право на земельну частку (па) із земель колективної власності ДП "Ярииівка" Березнівського району Рівненської області, №88 від 24.02.2005р.; Встановлення водоохоронних зон і прибережних смуг малих річок та водоймищ на території Яринівської сільської ради Березнівського району, інв№1126, 1981р., Розроблені Рівненським філіалом "УКРЗЕМПРОЕКТ"; Технічна документація із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж села Яринівка на території Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області інв№693 від 21.11.2007р.; Технічний звіт по корегуванню планових матеріалів зйомок минулих років к-пу ім.Леніна Березнівського району Рівненської області, інв№11-1 від 25.10.1977р., розроблений Рівненським філіалом "УКРЗЕМПРОЕКТ"; Проект землеустрою щодо впорядкування існуючих землекористувань для сінокосіння та випасання худоби за рахунок земель запасу за межами населених пунктів Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області» інв..№16-23 від 30.06.2010р.; Технічна документація по складанню державних актів на право постійного користування землею Березнівському спеціалізованому виробничому сільськогосподарському кооперативу "Агроліс"для ведення лісового господарства на території Березнівського району Рівненської області інв.№370 від 27.09.2002р.; Технічний звіт по перенесенню в натуру проекту відведення земель Ровенському обласному виробничому управлінню меліорації і водного господарства під будівництво каналів осушувальної системи ім..Леніне і ім..Кузнецова Березнівського та Костопільського районів за рахунок землекористувань господарств Березнівського і Костопільського Ровенської області", інв.№614, 1979р.; Схема поділу земель колективного сільськогосподарського підприємства "Колос" Яринівської сільської ради Березнівського району Рівненської області, інв.№982 від 05.11.1995р.; Звіти станом на 01.07.2011р. по формі 6-зем та 2-зем.

Окрім того, відповідач звертає увагу суду на те, що проаналізувавши копії Планшетів № 9 за 2019 рік, № 9 за 2009 рік та № 8 за 2005 рік, виявлено факт змінення площ, в сторону збільшення, з 2005 по 2019 роки на 79,3 га. Провівши аналіз звітів форми 6-зем, 2-зем Яринівської сільської ради з 2002 року по 2016 рік включно, відповідачем встановлено: 2003 році Березнівський держлісгосп збільшив площі земель що перебувають у його користуванні на 457 га, зокрема 226 га за рахунок СВСК "Агроліс", це безпосередньо відображено у звіті форми 6-зем, 2-зем станом на 01.01. 2004р; Станом на 01.01.2005 на території Яринівської сільської ради діяльність розпочинає сторонній користувач ДП "Березнівське лісове господарство", для діяльності якого із земель запасу було виділено 31 га; (звіт форми 6-зем, 2-зем станом на 01.01. 2005р); Станом на 01.01.2011 року у користуванні ДП "Березнівське лісове господарство" перебуває 130,1138 га (звіт форми 6-зем, 2-зем станом на 01.01. 2011р); Станом на 01.01.2016 року користуванні ДП "Березнівське лісове господарство" має в користуванні 2444,3757 га, збільшення площі відбулося за рахунок реорганізації Березнівського держлісгоспу. (звіт форми 6-зем, 2-зем станом на 01.01.2016р). Площа земель що перебувають на праві постійного користування ДП "Березнівське лісове господарство" наразі не змінилась та становить 2444,3757 га.

На переконання відповідача належність вищезазначеної ділянки до земель сільськогосподарського призначення свідчить також рішення Яринівської сільської ради від 21 квітня 2000 року № 65 "Про виділення в оренду громадянам земельних ділянок", згідно якого громадянам передано в оренду строком на три роки земельні ділянки, а також список громадян які мають в користуванні земельні ділянки в урочищу "б. Іваньки" станом на 27 квітня 2000 року. Тобто на момент прийняття ЗК спірна земельна ділянка перебувала в користуванні громадян на умовах оренди.

Окрім того, відповідач стверджує, що належність спірної ділянки до земель комунальної власності Малинської сільської ради також свідчить і факт звернення ДП "Лісів України" від 31 січня 2023 року до Малинської сільської ради, як до розпорядника спірної земельної ділянки, з клопотанням надати дозвіл на виготовлення проекту відведення земельних ділянок в постійне користування, для ведення лісового господарства. Згідно доданих викопіювань до клопотання земельна ділянка за межами с. Яринівка, площею 8,3363 проектується до відведення.

Зважаючи на вказані вище обставини, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

Третя особа Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" подало до суду письмові пояснення наступного змісту.

Отже, третя особа зазначає, що розбіжності площі між Експлікацією лісових земель СВСК "Агроліс" - 457,0 га та Планшетом № 9 Малинського лісництва (базове лісовпорядкування 2019 р.) - 536,5 га. Розбіжність по площі 79,5 га пояснюється наступним чином: ДП "Березнівське лісове господарство", правонаступником якого є філія "Березнівське лісове господарство" ДП "Ліси України", в 2006 році прийнято під заліснення земельні ділянки (в межах Яринівської сільської ради), які вийшли з під сільськогосподарського використання і визнані еродованими та виготовлено правовстановлюючі документи загальною площею 76,5443 га, в тому числі земельна ділянкаплощею 46,6476 га із кадастровимномером 5620489500:08:004:0103 (квартал 80, виділ 1, 2, 3 Малинського лісництва); земельнаділянка площею 22,6997 гаіз кадастровим номером 5620489500:08:006:0054 (квартал 78, виділ 27, 30, 31, 32, 36 Малинського лісництва); земельна ділянка площею 7,197 гаіз кадастровим номером 5620489500:10:001:0142 (квартал 79, виділ 11 Малинського лісництва).

На переконання третьої особи спірна земельна ділянка в межі вище описаних земельних ділянок не входить. Дані земельні ділянки включені до лісового фонду Малинського лісництва та нанесені на картографічні матеріали (планшети та плани лісонасаджень) чим і пояснюється розбіжність в площі. Різниця між 79,5 га та 76,5443 га в 2,9557 га пояснюється уточненням площ під час проведення базового лісовпорядкування 2019 року.

Третя особа заперечує твердження відповідача про те, що згідно експлікації "лісових земель СВСК "Агроліс" на території Березнівського району, що передбачено проектом передачі в постійне користування Березнівському держлісгоспу", передавалось 5 земельних масивів загальною площею 457 га., на підставі вищезазначеного проекту сформовано та зареєстровано право постійного користування ДП "ЛІСИ УКРАЇНИ", на вищезазначені земельні ділянки, це зокрема: - Земельна ділянка з кадастровим номером 5620489500:08:006:0055 площею 343,0724 га; - Земельна ділянка з кадастровим номером 5620489500:08:006:0054 площею 22,6997 га; - Земельна ділянка з кадастровим номером 5620489500:10:001:0147 площею 61,5171 га; - Земельна ділянка з кадастровим номером 5620489500:10:002:0026 площею 43,0474 га. Малинською сільською радою зазначається, що загальна площа сформованих ділянок становить 470,3366 га, що значно перевищує площу земель, що передавались згідно акту приймання-передачі. Дане твердження Малинської сільської ради третя особа заперечує та зазначає, що Березнівському держлісгоспу, відповідно до експлікації, передавалося п`ять кварталів а не земельних масивів площею 457,0 га. Земельна ділянка з кадастровим номером 5620489500:08:006:0054 площею 22,6997 га не входила в число земельних ділянок які передавалися держлісгоспу, а була передана Яринівською сільською радою під заліснення 2006 року про що раніше описано.

На підставі вищевикладеного встановлено, що загальна площа сформованих ділянок становить 447,6369 га а не 470,3366 га. Різниця між переданою площею та тією на яку оформлено правовстановлюючі документи становить -9,3631 га, що відповідає площі спірної земельної ділянки.

В судовому засіданні 23 жовтня 2024 року представник прокуратури позовні вимоги підтримав. Представники відповідача позовні вимоги заперечили.

Заяви та клопотання у справі.

18 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача в порядку ст. 165 ГПК України надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги заперечує.

22 липня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої останній позовні підтримує та просить суд здійснювати розгляду справи без участь представника.

05 серпня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури в порядку ст. 166 ГПК України надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій прокуратура спростовує аргументи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.

09 серпня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору.

02 вересня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення.

30 вересня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

11 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

16 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення.

21 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

22 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.

23 жовтня 2024 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 червня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/628/24 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача Малинської сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про витребування земельних ділянок, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі, підготовче судове засідання призначено на 22 липня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 липня 2024 рок відкладено підготовче засідання на 05 серпня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 серпня 2024 рок відкладено підготовче засідання на 12 серпня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12 серпня 2024 рок відкладено підготовче засідання на 09 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 вересня 2024 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/628/24 за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до відповідача Малинської сільської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" про витребування земельних ділянок та призначено розгляд справи № 918/628/24 до судового розгляду по суті на 23 вересня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23 вересня 2024 року відкладено розгляд справи 918/628/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 07 жовтня 2024 року.

В судовому засіданні 07 жовтня 2024 оголошено перерву до 16 жовтня 2024 року.

В судовому засіданні 16 жовтня 2024 оголошено перерву до 23 жовтня 2024 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським суд встановив наступне.

Державне підприємство "Березнівське лісове господарство" (скорочена назва - ДП "Березнівський лісгосп", створене наказом Міністерства лісового господарства України № 133 від 13 жовтня 1991 року "Про організаційну структуру управління лісовим господарством України", засноване на державній власності, належить до сфери управління Державного комітету лісового господарства України та входить до сфери управління Рівненського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Наказом Державного комітету лісового господарства України № 173 від 17 лютого 2005 року "Про перейменування Березнівського державного лісогосподарського підприємства і затвердження в новій редакції Статуту", перейменовано Березнівське державне лісогосподарське підприємство в Державне підприємство "Березнівське лісове господарство" та віднесено його сфери управління Рівненського обласного управління лісового господарства.

Надалі, у зв`язку з реформуванням управління лісової галузі, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 28 жовтня 2022 року № 931 припинено ДП "Березнівське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992792), шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034) (далі - ДП "Ліси України"), яке є правонаступником прав та обов`язків ДП "Березнівське лісове господарство".

Наказом ДП "Ліси України" від 30 грудня 2022 року № 171, закріплено за філією "Березнівське лісове господарство" ДП "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44923945) майно, права та обов`язки, які передані за передавальним актом, затвердженим наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 30 грудня 2022 року № 1261.

За таких обставин, до філії "Березнівське лісове господарство" ДП "Ліси України" в порядку правонаступництва перейшло право постійного користування земельними ділянками, які перебували в постійному користуванні ДП "Березнівське лісове господарство" (код ЄДРПОУ 00992792).

Відповідно до Проекту організації і розвитку лісового господарства ДП "Березнівське лісове господарство" за 2010 рік, ДП "Березнівським лісовим господарством", окрім земель які на момент проведення лісовпорядкування перебували у користуванні ДП "Березнівське лісове господарство", прийнято у користування 6838 га земель лісогосподарського призначення від СВСК "Агроліс" та від КСП "Мир".

Розпорядженням Березнівської районної державної адміністрації № 90 від 27 лютого 2003 року затверджено проект відведення лісових земель, за рахунок земель СВСК "Агроліс", зокрема Березнівському держлісгоспу Рівненського ДЛГО "Рівнеліс" передано 4018 га, з яких на території Яринівської сільської ради (на даний час Малинська ОТГ) 457 га, та передано у постійне користування Березнівському держлісгоспу Рівненського ДЛГО "Рівнеліс" в розрізі рад базового рівня на території Березнівського району (додаток № 1 до розпорядження № 90 від 27 лютого 2003 року).

Наказом Рівненського державного лісогосподарського об`єднання "Рівнеліс" № 81 від 07 липня 2003 року затверджено акт приймання-передачі лісових земель СВСК "Агроліс" до складу Березнівського держлісгоспу Рівненського ДЛГО "Рівнеліс", які перебували у постійному користування СВСК "Агроліс" на підставі рішення сесії Рівненської обласної ради № 294 від 04 жовтня 2001 року "Про вилучення та надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб, попереднє погодження місць розташування земельних ділянок та передачі лісів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств новоствореним формуванням".

Відповідно до вказаного акту, Березнівським держлісгоспом Рівненського ДЛГО "Рівнеліс", прийнято у користування 4018 га земель лісогосподарського призначення, в тому числі 457 га, розташованих на території Яринівської сільської ради, що відповідно експлікації лісових земель СВСК "Агроліс" на території сільських рад Березнівського району, що передбачені проектом передачі в постійне користування Березнівському держлісгоспу є 112, 115, 116, 117 та 118 квартали Малинського лісництва СВСК "Агроліс".

Окрім того, вказаним актом передано матеріали лісовпорядкування СВСК "Агроліс".

Територія спірної земельної ділянки із кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 відображена матеріалах лісовпорядкування СВСК "Агроліс" та проекті відведення лісових земель, за рахунок земель СВСК "Агроліс", затвердженому розпорядженням Березнівської районної державної адміністрації № 90 від 27 лютого 2003 року та перебуває в межах територій 112, 115, 166, 117 та 188 кварталів Малинського лісництва СВСК "Агроліс".

Матеріалами лісовпорядкування ДП "Березнівське лісове господарство" змінено організаційну структуру і таксацію лісів підприємства, оскільки до його складу увійшли землі СВСК "Агроліс".

Філією "Березнівське лісове господарство" ДП "Ліси України" на виконання розпорядження Рівненської обласної військової адміністрації № 359 від 09 серпня 2023 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України", розпочато процедуру оформлення у постійне користування для ведення лісового господарства та пов`язаних із ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Березнівської та Малинської сільської рад Рівненського району Рівненської області.

У ході розроблення проектної документації із землеустрою встановлено, що земельна ділянка лісогосподарського призначення із кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 вибула із державної власності, оскільки право комунальної власності на неї зареєстровано за Малинською сільською об`єднаною територіальною громадою.

Рішенням Малинської сільської ради Рівненського району № 408 від 29 березня 2023 року "Про затвердження переліку земельних ділянок для створення громадських пасовищ, затвердження Положення про громадські пасовища та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок під громадські пасовища", затверджено перелік земельних ділянок по яких надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ (сіножатей) на території Малинської сільської ради Рівненського району Рівненської області згідно додатку № 3.

Відповідно до додатку № 3 до рішення Малинської сільської ради № 408 від 29 березня 2023 року, перелік земельних ділянок, відведених під громадські пасовища складається із 22 земельних ділянок, 16 із яких на момент винесення вказаного рішення вже були сформовані та 6 підлягали формуванню, в тому числі земельна ділянка під порядковим № 10, орієнтовною площею 10 га, розташована біля с. Яринівка із цільовим призначенням КВЦПЗ 01.19 "земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами", яка після формування зареєстрована у Державному земельному кадастрі під кадастровим номером 5620489500:10:001:0169.

Рішенням Малинської сільської ради № 434 від 23 червня 2023 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ на території Малинської сільської ради", передано у комунальну власність земельні ділянки під громадськими сіножатями тагромадськими пасовищами згідно додатку № 1, де під порядковим номером 5 міститься запис про передачу у комунальну власність земельної ділянки із кадастровим номером 5620489500:10:001:0169, площею 9,7558 га.

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування, 29 квітня 2024 року проведено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку із кадастровим номером 5620489500:10:001:0169, площею 9,7558 га, розташовану за межами населеного пункту на території Малинської сільської об`єднаної територіальної громади (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2928827956204).

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення, джерела права й акти їх застосування та висновок суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частинами 1, 2 статті 173 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Відповідно до частини 3 статті 173 ЗК України (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 173 ЗК України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 117 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать крім іншого земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад (стаття 174 ЗК України).

До етапів зміни меж населеного пункту відносяться: прийняття рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту; замовлення та розробка проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту; розроблення та погодження проекту землеустрою щодо встановлення/зміни меж населеного пункту; прийняття рішення про затвердження проекту та встановлення/зміни меж населеного пункту; внесення змін про земельну ділянку до Державного земельного кадастру, з урахуванням встановлених меж; облаштування межових знаків; отримання витягу з Державного земельного кадастру.

За частиною 3 статті 46 Закону України "Про землеустрій" (у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць включає: а) пояснювальну записку; б) завдання на виконання робіт; в) рішення про розроблення проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць; г) посвідчені в установленому порядку копії генерального плану населеного пункту, рішень про його затвердження (у разі зміни меж населеного пункту); ґ) викопіювання із схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці (утворення), а у разі її відсутності викопіювання із проекту формування територій сільських, селищних рад; д) викопіювання із кадастрових карт (планів) з відображенням існуючих (за їх наявності) та проектних меж адміністративно-територіальної одиниці; е) експлікація земель в існуючих (за їх наявності) та проектних межах адміністративно-територіальної одиниці; є) опис меж адміністративно-територіальних одиниць; ж) матеріали погодження проекту; з) матеріали виносу меж адміністративно-територіальних одиниць в натуру (на місцевість) з каталогом координат їх поворотних точок.

Відповідно до частини 6 статті 46 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.

Частиною 8 статті 46 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж. Рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни). Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді (частини 10, 12 статті 46 Закону України "Про землеустрій").

Приписами частини 13 статті 46 Закону України "Про землеустрій" унормовано, що складовою частиною проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж населеного пункту є перелік земельних ділянок державної власності (із зазначенням їх кадастрових номерів, місцезнаходження, площі та цільового призначення), які переходять у комунальну власність відповідної територіальної громади.

Отже, включення земельних ділянок у межі села не тягне за собою автоматичне припинення права власності і права користування цими ділянками. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Зміни про земельну ділянку населеного пункту вносяться до Державного земельного кадастру. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

У свою чергу, за статтею 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Частинами 1, 2 статті 83 ЗК України врегульовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. Аналогічно, за приписами частин 1, 2, 4 статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1, пунктом а частини 2 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 16, частин 1, 4 статті 17 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), частини 1 статті 58 ЗК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Приписами статті 57 ЛК України унормовано, що зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання для житлової, громадської і промислової забудови провадиться переважно за рахунок площ, зайнятих чагарниками та іншими малоцінними насадженнями.

У силу вимог частин 1, 2, 7 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Нормою статті 21 ЗК України врегульовано, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема для: визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Підстави для припинення права користування земельною ділянкою врегульовані статтею 141 ЗК України.

Крім того, із 01 січня 2013 року набув чинності Закон України №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до пункту 4 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

Згідно з пунктом 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

Як передбачено у пункті 6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI, "у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками".

За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

Системний аналіз положень зазначеного Закону вказує на застосування територіального принципу розмежування прав на земельні ділянки державної і комунальної власності у залежності від місця їх розташування, окрім окремих випадків, встановлених законом.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі № 910/6317/18, в якій вказано, що розташування земельної ділянки на території відповідного міста свідчить про те, що така земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста в силу закону через її територіальне розташування в межах населеного пункту, а тому право власності на таку земельну ділянку та право розпорядження нею шляхом прийняття відповідного рішення належить органу місцевого самоврядування, який діє у відповідних правовідносинах від імені територіальної громади міста, - міській раді. Тобто, право власності територіальної громади виникає на відповідні землі комунальної власності в силу їх територіального розташування в межах населеного пункту.

У Рішенні Конституційного Суду від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Чинний ЗК України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не визначає такими юридичними фактами оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою.

Земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування (постанова Верховного Суду України від 23 листопада 2016 року у справі № 657/731/14-ц).

За приписами пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України, до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (безперервне лісовпорядкування), спірна земельна ділянка перебувала у користуванні державних лісогосподарських підприємств Березнівського держлісгоспу Рівненського ДЛГО, ДП "Березнівське лісове господарство".

Водночас суд ураховує, що згідно з приписами статті 57 ЗК України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Проте матеріали справи не містять рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про передачу у постійне користування спірної земельної ділянки ДСГП "Ліси України", як і у матеріалах справи відсутній державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, при цьому фактично така земельна ділянка перебуває у його (як правонаступника) користуванні тривалий час, що стверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Суд ураховує, що згідно з нормами пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Отже, як встановлено судом та стверджено матеріалами справи розпорядженням Березнівської районної державної адміністрації № 90 від 27 лютого 2003 року затверджено проект відведення лісових земель, за рахунок земель СВСК "Агроліс", зокрема Березнівському держлісгоспу Рівненського ДЛГО "Рівнеліс" передано 4018 га, з яких на території Яринівської сільської ради (на даний час Малинська ОТГ) 457 га, та передано у постійне користування Березнівському держлісгоспу Рівненського ДЛГО "Рівнеліс" в розрізі рад базового рівня на території Березнівського району (додаток № 1 до розпорядження № 90 від 27 лютого 2003 року).

Наказом Рівненського державного лісогосподарського об`єднання "Рівнеліс" № 81 від 07 липня 2003 року затверджено акт приймання-передачі лісових земель СВСК "Агроліс" до складу Березнівського держлісгоспу Рівненського ДЛГО "Рівнеліс", які перебували у постійному користування СВСК "Агроліс" на підставі рішення сесії Рівненської обласної ради № 294 від 04 жовтня 2001 року "Про вилучення та надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб, попереднє погодження місць розташування земельних ділянок та передачі лісів колишніх колективних сільськогосподарських підприємств новоствореним формуванням".

Відповідно до вказаного акту, Березнівським держлісгоспом Рівненського ДЛГО "Рівнеліс", прийнято у користування 4018 га земель лісогосподарського призначення, в тому числі 457 га, розташованих на території Яринівської сільської ради, що відповідно експлікації лісових земель СВСК "Агроліс" на території сільських рад Березнівського району, що передбачені проектом передачі в постійне користування Березнівському держлісгоспу є 112, 115, 116, 117 та 118 квартали Малинського лісництва СВСК "Агроліс".

Окрім того, вказаним актом передано матеріали лісовпорядкування СВСК "Агроліс".

Суд зазначає, що територія спірної земельної ділянки із кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 відображена матеріалах лісовпорядкування СВСК "Агроліс" та проекті відведення лісових земель, за рахунок земель СВСК "Агроліс", затвердженому розпорядженням Березнівської районної державної адміністрації № 90 від 27 лютого 2003 року та перебуває в межах територій 112, 115, 166, 117 та 188 кварталів Малинського лісництва СВСК "Агроліс".

Матеріалами лісовпорядкування ДП "Березнівське лісове господарство" змінено організаційну структуру і таксацію лісів підприємства, оскільки до його складу увійшли землі СВСК "Агроліс"

Відповідно до матеріалів справи філією "Березнівське лісове господарство" ДП "Ліси України" на виконання розпорядження Рівненської обласної військової адміністрації №359 від 09 серпня 2023 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України", розпочато процедуру оформлення у постійне користування для ведення лісового господарства та пов`язаних із ним послуг за рахунок земель запасу лісогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів на території Березнівської та Малинської сільської рад Рівненського району Рівненської області.

Однак, у ході розроблення проектної документації із землеустрою встановлено, що земельна ділянка лісогосподарського призначення із кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 вибула із державної власності, оскільки право комунальної власності на неї зареєстровано за Малинською сільською об`єднаною територіальною громадою.

Тобто, у даному випадку до застосування підлягають положення підпункту "е" пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, який містить виключення з переліку земель які переходять у комунальну власність територіальних громад, а саме у даному випадку щодо спірної земельної ділянки прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування державному лісогосподарському підприємству.

Враховуючи все вищевикладене, суд встановив, що спірна земельна ділянка є ділянкою лісогосподарського призначення державної форми власності, щодо якої існує рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування, і відповідно така земельна ділянка не переходить автоматично у власність територіальної громади при зміні меж населеного пункту. У даному випадку презумпція належності земельної ділянки до комунальної власності є спростованою.

Аналізуючи статті 117, 173 ЗК України, статтю 46 Закону України "Про землеустрій" суд доходить висновку, що законодавчо не міститься заборони на зміну меж земельної ділянки населеного пункту за рахунок земель державної форми власності, що перебувають у постійному користуванні лісогосподарських підприємств. Водночас включення таких земельних ділянок в межі населеного пункту не змінює форми права власності, як і не припиняє права користування земельною ділянкою постійним землекористувачем.

Натомість припинення права користування земельною ділянкою відбувається в порядку і з підстав, визначених статтею 141 ЗК України.

Суд звертає увагу на той факт, що при виготовленні проекту землеустрою, спірна земельна ділянка не передавалася з державної в комунальну власність.

Незважаючи на відсутність згоди на вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення, факт вибуття спірної земельної ділянки з власності держави чи з користування філії ДП "Ліси України" внаслідок прийняття саме оскаржуваного рішення суд не встановив.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (підпункти 8.3 - 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18).

Суд вважає, що держава як власник ділянки волю на її вибуття з державної власності не виражала. Вибуття земельної ділянки з державної власності сталося внаслідок дії сільської ради, яка зареєструвала ділянку за собою.

Отже, ділянка вибула з державної власності поза волею власника. Тому повинні застосовуватися статті 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а належним способом захисту буде віндикаційний позов.

Разом з тим, для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібний висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц.

Вимога про визнання рішень органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення права володіння відповідною земельною ділянкою (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

У цій справі позовні вимоги прокурора стосуються повернення спірної земельної ділянки у власність держави як такої, що незаконно вилучена із державної власності з реєстрацією права власності за Малинською сільською радою.

Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункти 43, 89) та інші), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (стаття 387 ЦК України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (частина друга статті 665, частина 1 статті 620 ЦК України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абзац другий частини 1 статті 216, частина 1, пункт 1 частини 3 статті 1212, частина 1 статті 1213 ЦК України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (частина 1 статті 1212, частина 1 статті 1213 ЦК України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95- 98), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (провадження №12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (провадження №14-125цс20, пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

В даному спорі вимога про витребування заявлена прокурором на користь власника Рівненської обласної державної адміністрації, як органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, до Малинської сільської ради щодо земельної ділянки державної форми власності, яка була неправомірно зареєстровані за сільською радою.

У пункті 64 постанови Велика Палата Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц вказала, що заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

У пунктах 108-110 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) викладено такі висновки: "Велика Палата Верховного Суду зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами. За загальним правилом речово-правові способи захисту прав особи застосовуються тоді, коли сторони не пов`язані зобов`язально-правовими відносинами, що визначають їх зміст та правову природу. Якщо спір стосується правочину, укладеного власником майна, то його відносини з контрагентом мають договірний характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Водночас, коли власник та володілець майна не перебували у договірних відносинах один з одним, власник майна може використовувати речово-правові способи захисту".

Згідно з частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 названого Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У частині 1 статті 388 ЦК кодексу України унормовано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Метою позову є повернення об`єкта права власності у володіння власника. Такий позов може бути поданий власником або титульним володільцем, повинен стосуватися індивідуально визначених речей. Зміст позову становить вимога про повернення речі, яка перебуває у володінні іншої особи (відповідача), а таке чуже володіння є незаконним.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Законодавство надає право віндикувати майно не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом"): орендар, суб`єкт права господарського відання, суб`єкт права оперативного управління.

Позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі №906/129/21.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

За таких умов, до кола обставин, що підлягають доказуванню за віндикаційним позовом, належить, зокрема, встановлення судом факту виникнення (набуття) позивачем права власності на спірне майно, а отже, чи є особа власником індивідуально-визначеного майна, яке вона просить витребувати. Обов`язок доказування таких обставин покладається на позивача, в той час коли відповідач має право спростувати такі обставини.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

Відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №329/1114/19-ц, від 01 серпня 2021 року у справі №329/253/20, від 21 квітня 2022 року у справі №759/10589/13-ц).

З огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України на можливість витребування власником земельних ділянок не впливає їхній поділ та/або об`єднання. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).

Отже суд встановив, що в даному конкретному випадку сільська рада не набула право власності на спірну земельну ділянку на підставі пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, оскільки щодо спірної земельної ділянки прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування державному лісогосподарському підприємству. Спірна земельна ділянка є ділянкою лісогосподарського призначення державної форми власності.

29 квітня 2024 року за Малинською сільською радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 (9,7558 га), про що свідчить відповідний витяг.

З аналізу матеріалів справи суд робить висновок, що дії Малинської сільської ради спрямовані на вилучення з державної власності земельної ділянки лісового фонду. Такі дії полягали у реєстрації за сільською радою земельної ділянки державної форми власності.

У матеріалах справи відсутні докази добровільної відмови від права держаної власності на спірну земельну ділянку, ухвалення рішення про передачу її з державної до комунальної власності, зміну цільового призначення земельної ділянки тощо у порядку, визначену чинним законодавством.

В даному випадку Рівненська обласна військова адміністрація є власником земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 (9,7558 га), щодо якої прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування державному лісогосподарському підприємству (ДП "Ліси України") для ведення лісового господарства.

Отже наявні підстави стверджувати, що земельна ділянка з кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 площею 9,7558 га вибула з володіння позивача поза його волею, що є достатньою правовою підставою для витребування спірної ділянки.

Таким чином, позовна вимога про витребування у Малинської сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 площею 9,7558 га є обґрунтованою та має бути задоволена.

Щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі, суд зазначає наступне.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі (ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України).

Відповідно до відомостей витягів із Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 вона має площу 9,7558 га.

Згідно з даними, які містяться в Державному земельному кадастрі, вказана земельна ділянка належить на праві власності Малинській сільській раді.

На час пред`явлення цього позову за даними Державного земельного кадастру, категорія земельної ділянки та цільове призначення - землі сільськогосподарського призначення, земельні ділянки під громадськими сіножатями та громадськими пасовищами

Відомості про цільове призначення спірної земельної ділянки не впливають на правовий режим земель як таких, що належать до земель лісогосподарського призначення, оскільки, за законом, такий правовий режим пов`язаний із фактами перебування її у постійному користуванні державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства з метою ведення лісового господарства та наявності на ній лісу.

Також важливим є те, що як об`єкт цивільних правовідносин із відповідними межами зазначена ділянка власником - державою в особі уповноваженого органу, не формувалась.

За таких обставин навіть після фактичного повернення спірних земель на користь держави права власника на об`єкти, на захист яких спрямоване пред`явлення цього позову, не будуть поновлені в повному обсязі. Без скасування державної реєстрації земельної ділянки як об`єкта Державного земельного кадастру власник буде зобов`язаний вживати додаткових заходів для відновлення стану законності, зокрема розробляти документацію щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою: особи, якій надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи; власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

Частиною 6 ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

У ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" вказано, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, для забезпечення реальної та безперешкодної можливості державі реалізувати всі правомочності власника щодо спірної земельної ділянки необхідно скасувати її державну реєстрацію, як земель сільськогосподарського призначення, відомості про що містяться в Державному земельному кадастрі.

При цьому скасування реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок.

Подібні за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 484/629/19.

Зважаючи на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що вимога про скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки у державному земельному кадастрі за Малинською сільською радою підлягає до задоволення.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Суд зазначає, що земельна ділянка, яка передана у комунальну власність має лісогосподарське призначення та перебуває у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства.

Однак, у результаті винесення Малинською сільською радою спірних рішень відбулася незаконна зміна цільового призначення землі та її вилучення з постійного користування ДП "Березнівське лісове господарство" (на даний час - філія "Березнівське лісове господарство" ДП "Ліси України").

Не вжиття заходів до усунення наявних порушень, може привести до знищення лісу, як національного багатства України та виведення з обороту земель лісового фонду України, які є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання й спеціальною процедурою надання у власність шляхом передачі права оренди чи у інший спосіб її відчужити.

За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріплених у Конституції України.

Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використав, а тому Сарненська окружна прокуратура вважала за необхідне захистити інтереси держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, встановлено, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).

Висновки суду.

За результатом розгляду спору суд встановив наявність підстав для його задоволення, а саме витребування у власність держави з володіння Малинської сільської ради земельної ділянки площею 9,7558 га з кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 та скасування державної реєстрації останньої за Малинською сільською радою.

Зокрема суд встановив, що вказана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення державної форми власності, а реєстрація її за відповідачем не відповідача вимогам Земельного кодексу України, у зв`язку з чим судом встановлено, що внесення спірної земельної ділянки до меж населеного пункту не змінює її призначення, форму власності та власника, доказів іншого суду не надано.

Судові витрати.

Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору за вимогою про витребування майна суд покладає на відповідача у розмірі 4 844 грн. 80 коп.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Витребувати у власність держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації (м-н Просвіти, 1, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 13986712) з незаконного володіння Малинської сільської ради Рівненської області (вул. Центральна,72 с. Малинськ Рівненський район Рівненська область, код ЄДРПОУ 04387993) земельну ділянку площею 9,7558 га, кадастровий номер 5620489500:10:001:0169 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2928827956204).

3. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5620489500:10:001:0169 у Державному земельному кадастрі.

4. Стягнути з Малинської сільської ради (34610, Рівненська область, Рівненський район, с. Малин, вул. Центральна 72с, ідентифікаційний код 04387993) на користь Рівненської обласної прокуратури судовий (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 Липня, будинок 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01 листопада 2024 року.

Суддя Войтюк В.Р.