Рішення

від 31.10.2024 по справі 924/771/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2024 р. Справа № 924/771/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Мельницької Н.О., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін", м. Рівне

до фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни, м. Шепетівка Хмельницької області

про стягнення 39 000,00 грн.,

представники сторін:

позивача: адвокат Деяк Я.М. згідно ордеру серії АІ №1675407 від 07.08.2024 року (в режимі ВКЗ);

відповідача: адвокат Деркач Д.В. згідно ордеру серії АС №1107345 від 27.08.2024 року (в режимі ВКЗ);

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 39 000,00 грн. безпідставно набутих коштів. Вимоги мотивує тим, що 06.09.2019 року між сторонами у справі укладено договір №ЦОМ/19 купівлі-продажу, на підставі якого ТОВ «Егрін» сплачено ФОП Царьовій О.М. за поставлений товар 242 000,00 грн. Проте, не зважаючи на припинення договору внаслідок його виконання, ТОВ «Егрін» перераховано відповідачу ще 98000,00 грн. понад ціну договору, 59000,00 грн. з яких добровільно повернуто ФОП Царьовою О.М. Відтак сума неповернутих коштів станом на даний час становить 39000,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.08.2024 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.10.2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.2024 року.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримав, просить стягнути з відповідача 39 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів. У додаткових поясненнях від 30.10.2024 року наголошує, що предмет та підстави позовів у справах №924/771/24 та №924/1013/23 є різними.

Представник відповідача під час судового розгляду та у відзиві вважає позовні вимоги безпідставними. В обґрунтування заперечень зазначає, що правовідносини між сторонами, які виникли на підставі договору від 06.09.2019 року, вже були предметом розгляду судового спору у справі №924/1013/23, за результатами вирішення якого з відповідача на користь позивача стягнуто 53000,00 грн. безпідставно сплачених коштів, в стягненні 242 000,00 грн. відмовлено.

Відповідач зазначає, що позивачем у справі №924/1013/23 самостійно визначено суму боргу в розмірі 295000,00 грн., натомість у даній справі ТОВ «Егрін» спотворює обставини, встановлені рішенням суду у справі №924/1013/23.

Підсумовує, що станом на 15.08.2023 року у Позивача були відсутні будь-які претензії до Відповідача щодо сплати коштів, про які йдеться в новій Позовній заяві та відповідної додаткової заборгованості на 39 000,00 грн. (окрім суми коштів в розмірі 53 000 грн., яку Відповідач самостійно визнала в ході подальшого розгляду справи судом) на той час не існувало; зазначеної заборгованості не існувало і на момент подачі до суду позовної заяви та протягом розгляду справи судами (в період з 14.09.2023 року до 17.04.2024 року); постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 року у справі №924/1013/23 набрала законної сили та не оскаржувалась, а встановлені в ній обставини набули преюдиційного значення; в даній Позовній заяві Позивач перекручує факти вже встановлені судом, намагаючись інтерпретувати їх по іншому, у спосіб, який підходить для аргументації його позовних вимог; позовна заява не містить належного обґрунтування позовних вимог; відповідна нібито наявна заборгованість в сумі 39000,00 грн. з`явилась лише після того, як позивачу було відмовлено апеляційним судом в задоволенні вимог про стягнення 242000,00 грн. Окремо звертає увагу суду на той факт, що до серпня 2023 року жодних вимог чи претензій Позивача до Відповідача щодо наявності будь-яких заборгованостей не надходило.

Вважає також безпідставним застосування ст. 1212 ЦК України в даному випадку, оскільки кошти перераховувались на підставі укладеного договору.

30.10.2024 року від ФОП Царьової О.М. надійшла заява про застосування строків позовної давності, у якій просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог та відмовити в позові в тій частині, що виходять за межі строків позовної давності. Заяву мотивує тим, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з 06.09.2021 року по 14.05.2021 року здійснено з пропущенням строків позовної давності, що є підставою для відмови в позові у відповідній частині.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

06.09.2019 року між фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Егрін" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №ЦОМ/19 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, продавець зобов`язується на умовах даного договору передати у власність покупця суху рослинну сировину (далі за текстом Товар) згідно Специфікацій, що є невід`ємними частинами чинного Договору.

За положеннями п. 1.2 Договору покупець зобов`язався прийняти і оплатити Товар на умовах цього Договору.

У п. 1.3 Договору сторони визначили, що кількість асортимент, ціна, якісні характеристики та терміни поставки товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору і можуть бути переглянуто лише за взаємною згодою сторін. Приймання-передача Товару оформляється накладною на відпуск товару в момент передачі Товару покупцю, яка підписується уповноваженими представниками сторін в 2 (двох) оригінальних примірниках (пункт 2.2 Договору).

Згідно пунктів 2.3, 2.4 Договору передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки: Україна, Рівненська область, Рівненський район, с.Нова Українка, вул.Приходька, буд.95. Доставка товару здійснюється покупцем за власний рахунок.

Відповідно до п.2.6 Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передання йому товару та підписання уповноваженими представниками сторін накладної. Згідно пункту 3.1, підпункту 3.1.3 Договору продавець зобов`язаний передати товар покупцю по кількості, якісних характеристиках товару, асортименту та в термін поставки згідно умов даного договору та специфікацій, відповідно до накладної.

Покупець зобов`язаний оплатити товар згідно з умовами визначеними в п.5 даного договору (п.3.3, п.п. 3.3.2 Договору).

Пунктами 5.1. та 5.2 Договору врегульовано, що оплата здійснюється наступним чином: 50 % передоплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої специфікації, решта - 50 % післяплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої Накладної. Форма оплати: безготівковий розрахунок.

Згідно п.7.3 Договору покупець вправі відмовитись від даного договору у відповідності до чинного законодавства.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (п. 10.1 Договору). Даний договір можу бути продовжений за погодженням сторін шляхом підписання додаткової угоди (п. 10.2. договору).

Відповідно до п. 10.3 Договору договір може бути розірваний в односторонньому порядку при істотному порушенні умов договору іншою стороною або за взаємною згодою сторін.

У специфікації №1 від 01.06.2020 року, яка є додатком до договору, сторонами погоджено, що продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар - кору крушини у кількості 2 000,00 кг, на загальну суму 88000,00 грн., термін поставки: до 30.06.2020 року.

Відповідно до специфікації №2 від 01.07.2020 року продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар кору крушини у кількості 1 000,00 кг, на загальну суму 34000,00 грн., термін поставки: до 31.07.2020 року.

Згідно специфікації №3 від 01.09.2020 року продавець зобов`язується на умовах Договору передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити Товар лист берези, у кількості 4 000,00 кг, на загальну суму 120000,00 грн, термін поставки: до 31.09.2020 року.

На виконання умов договору ТОВ «Егрін» сплачено на рахунок ФОП Царьової О.М. згідно платіжних доручень №3006 від 26 червня 2020 року на суму 50000,00 грн; №3035 від 06 липня 2020 року на суму 20000,00 грн; №3049 від 09 липня 2020 року на суму 20000,00 грн; №3056 від 10 липня 2020 року на суму 20000,00 грн; №3105 від 21 липня 2020 року на суму 30000,00 грн; №3131 від 27 липня 2020 року на суму 20000,00 грн; №3160 від 30 липня 2020 року на суму 30000,00 грн; №3222 від 14 серпня 2020 року на суму 30000,00 грн; №3371 від 17 вересня 2020 року на суму 25000,00 грн; №3352 від 01 грудня 2020 року на суму 30000,00 грн; №3442 від 14 травня 2021 року на суму 20000,00 грн; №2113 від 06 вересня 2019 року на суму 30000,00 грн.; №2137 від 12 вересня 2019 року на суму 15000,00 грн.

На загальну суму 340000,00 грн.

В свою чергу, відповідачем поставлено позивачу товар згідно накладних №38 від 23.06.2020 року на суму 88000,00 грн.; №63 від 15.07.2020 року на суму 34000,00 грн.; №68 від 16.09.2020 року на суму 120000,00 грн.

На загальну суму 242 000,00 грн.

ФОП Царьовою О.М. повернуто ТОВ «Егрін» відповідно до платіжної інструкції від 16.01.2024 року 6000,00 грн. із призначенням платежу «згідно договору №ЦОМ/19 від 06.09.2019 року. В сумі 98000,00 грн.».

Також 05.07.2024 року від ФОП Царьової О.М. надійшло на рахунок ТОВ «Егрін» 53 000,00 грн. із призначенням «повернення авансу».

19.09.2023 року ТОВ «Егрін» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ФОП Царьової О.М. 295 000,00 грн. безпідставно набутих коштів згідно договору №ЦОМ/19 від 06.09.2019 року.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 року відмовлено в позові в частині стягнення 242 000,00 грн. та стягнуто 53 000,00 грн. безпідставно набутих ФОП Царьовою О.М. коштів.

У постанові апеляційного суду зазначено, що позивач сплатив відповідачу 295 000,00 грн. за товар згідно договору №ЦОМ/19 від 06.09.2019 року, натомість відповідачем поставлено товар на загальну суму 242000,00 грн. При цьому дія договору закінчилась 31.12.2021 року, з чого залишок заявленої до стягнення суми 53000,00 грн., є безпідставно набутими коштами, які апеляційний суд стягнув з ФОП Царьової О.М. на користь ТОВ «Егрін».

Позивач надіслав на адресу відповідача засобами поштового зв`язку повідомлення-вимогу від 15.08.2023 вих. №15/08-23ЦОМ, зі змісту якого вбачається, що позивач повідомляє відповідача про односторонню відмову від договору, оскільки фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною свій обов`язок за договором щодо поставки та передачі товару у власність товариства з обмеженою відповідальністю «Егрін» виконано так і не було, жодної накладної сторонами так і не було оформлено. Зазначає, що договір розірвано товариством з обмеженою відповідальністю Егрін шляхом односторонньої відмови, тобто правова підстава для набуття фізичною особою-підприємцем Царьовою Оленою Миколаївною сплачених за Договором грошових коштів відпала. Відтак, після розірвання Договору, у ТОВ Егрін виникло право вимагати від ФОП Царьової Олени Михайлівни повернення сплачених за Договором коштів як безпідставно набутих. При цьому, поверненню повинні підлягати кошти, що були перераховані помилково. Враховуючи вказане, просив не пізніше 7 днів з дати отримання цього повідомлення-вимоги повернути ТОВ Егрін грошові кошти у сумі 295 000,00 грн.

З вищевикладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позиція суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи стверджується, що 06.09.2019 року між сторонами укладено договір №ЦОМ/19 купівлі-продажу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з пунктів 1.1, 1.2, 1.3 Договору ФОП Царьова О.М. зобов`язалась на умовах даного договору передати у ТОВ "Егрін" товар, який позивач зобов`язався прийняти і оплатити на умовах Договору.

За приписами ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У пунктах 5.1, 5.2 Договору сторонами погоджено, що оплата здійснюється наступним чином: 50% передоплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої Специфікації, решта - 50% післяплата протягом 30 днів з дати підписання кожної окремої Накладної. Форма оплати: безготівковий розрахунок.

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень, позивачем сплачено відповідачу 340 000,00 грн. згідно договору №ЦОМ/19 від 06.09.2019 року.

В свою чергу, ФОП Царьовою О.М. на виконання умов договору поставлено ТОВ «Егрін» товар на загальну суму 242 000,00 грн., що також не заперечується відповідачем.

В подальшому, 16.01.2024 року ФОП Царьовою О.М. повернуто ТОВ «Егрін» 6 000,00 грн. з призначенням платежу «повернення коштів згідно договору №ЦОМ/19 від 06.09.2019 року. В сумі 98000,00 грн.».

Також з ФОП Царьової О.М. стягнуто на користь ТОВ «Егрін» в судовому порядку 53000,00 грн. безпідставно збережених коштів, які повернуто позивачу 05.07.2024 року.

Згідно п. 10.1. договору від 06.09.2019 року він діє до 31.12.2021 року. Доказів продовження дії договору суду не надано.

За положеннями ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов`язань, визначених ним.

Навіть після припинення дії договору невиконані стороною зобов`язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов`язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частинами 2, 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї норми за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Аналогічні висновки наведені в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).

Доказів продажу товару на суму 98 000,00 грн., які позивач перерахував відповідачу за товар згідно договору від 06.09.2019 року, матеріали справи не містять. При цьому, дія договору від 06.09.2019 року - правової підстави набуття ФОП "Царьовою О.М. грошових коштів від ТОВ "Егрін", припинена.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду у справі №924/1013/23 стягнуто з відповідача на користь позивача 53 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів. В стягненні 242 000,00 грн. відмовлено у зв`язку з наявністю доказів на підтвердження поставки товару на відповідну суму.

Посилання відповідача на те, що позивачем самостійно визначено суму коштів, які безпідставно отримано, та судом встановлено існування заборгованості лише в розмірі 53 000,00 грн., спростовуються наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями щодо оплати за поставлений згідно договору від 06.09.2019 року товар.

Так, ТОВ «Егрін» у справі №924/1013/23 просило стягнути з ФОП Царьової О.М. 295 000,00 грн. безпідставно збережених коштів, частина з яких в розмірі 242 000,00 грн., як встановлено апеляційним судом, перерахована за куплений у ФОП Царьової О.М. товар. Відтак, судом стягнуто решту заявлених до стягнення коштів в сумі 53 000,00 грн.

Натомість у даній справі позивачем додатково надано платіжні доручення №2113 від 06 вересня 2019 року на суму 30 000,00 грн., №2137 від 12 вересня 2019 року на суму 15 000,00 грн., що підтверджують перерахування ТОВ «Егрін» ФОП Царьовій О.М. в межах договору від 06.09.2019 року 34 0000,00 грн.

Оскільки товар поставлено на суму 242 000,00 грн., безпідставно набутими є кошти в розмірі 98000,00 грн., 53000,00 грн. з яких стягнуто у справі №924/1013/23 та сплачено відповідачем 05.07.2024 року. Додатково 6000,00 грн. повернуто ФОП Царьовою О.М. 16.01.2024 року. Залишок неповернутих коштів складає 39 000,00 грн.

Додатково суд також звертає увагу, що у платіжній інструкції від 16.01.2024 року відповідачем самостійно у призначенні платежу зазначено про повернення коштів згідно договору в сумі 98000,00 грн., що відповідає загальному розміру безпідставно отриманих коштів від позивача.

З приводу зауважень відповідача про обрання невірного способу захисту, оскільки грошові кошти перераховувались згідно договору, суд зазначає, що безпідставно набутими вважаються також кошти, якщо підстава їх набуття в подальшому відпала, зокрема, у зв`язку з припиненням дії договору.

З огляду на те, що договір від 06.09.2019 року припинився 31.12.2021 року, проте, 39000,00 грн. перерахованих ТОВ «Егрін» коштів на даний час знаходяться у відповідача без правових підстав, відповідач позивачу на час прийняття рішення їх не повернув, позовна вимога про стягнення з відповідача 39 000,00 грн. безпідставно набутих грошових коштів підлягає задоволенню.

При цьому відсутність претензій ТОВ "Егрін" до ФОП Царьової О.М. з приводу повернення 39000,00 грн. не спростовує встановленого вище факту існування вказаної заборгованості.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строків позовної давності суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч.1 ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої ст. 260 Цивільного кодексу України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно із ч.1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Статтею 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч.ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Так, позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч.5 ст. 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску строку позовної давності.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України). Такі правові позиції послідовно викладалися ВС, зокрема, в постановах від 15.05.2018 у справі №922/2058/17, від 13.11.2018 у справі №924/127/17, від 15.01.2019 у справі №910/2972/18, від 10.04.2019 у справі №6/8-09, від 13.08.2019 у справі №910/11614/18, від 22.08.2019 у справі №910/15453/17, від 03.09.2019 у справі №920/903/17, від 19.11.2019 у справі №910/16827/17.

Загальна умова початку перебігу строку позовної давності визначена частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, згідно із абзацом 2 частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання.

Отже, за змістом частини 1, 5 статті 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як встановлено вище, договір №ЦОМ/19 від 06.09.2019 року як правова підстава набуття відповідачем коштів від позивача припинив свою дію 31.12.2021 року. ТОВ "Егрін" звернулося з даним позовом 07.08.2024 року, тобто в межах трирічного строку.

Окрім того, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020 року № 540-IX (далі - Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX), який набрав чинності з 2 квітня 2020 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року: з 12 березня 2020 року з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу на всій території України запроваджено карантин. Карантин діє протягом всього часу з дати запровадження з 12.03.2020, та в подальшому був продовжений постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 до 30.06.2023.

Отже, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу з урахуванням дії карантину на території України з 12.03.2020 р. по 30.06.2023 р. усі строки загальної та спеціальної позовної давності продовжено (збільшено) для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на увесь строк дії карантину.

Доводи відповідача з посиланням на пункт 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо вирішено питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, поновлює встановлені нормами цього Кодексу процесуальні строки, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином, а також може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, судом визнаються необґрунтованими з огляду на те, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, про що зазначає відповідач.

Разом з цим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України чітко встановлено, що карантинні обмеження є саме підставою для продовження строків позовної давності на строк дії карантину, а не підставою для визнання причин пропуску таких строків поважними.

Додатково, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та діє до даного часу.

Відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Все вищевикладене свідчить про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Таким чином, позов у справі №924/771/24 суд задовольняє в повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Царьової Олени Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Егрін" (33014, м. Рівне, вул. Скрипника, буд. 14, код 39712865) 39 000,00 грн. (тридцять дев`ять тисяч грн. 00 коп.) безпідставно отриманих коштів, 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.11.2024 року

СуддяМ.В. Музика

Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; сторонам в електронні кабінети