Постанова

від 15.10.2024 по справі 914/1353/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1353/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О. В. - головуючий, Білоус В. В., Картере В. І.,

за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.

розглянув касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024

та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2024

за результатами розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017

у справі №914/1353/16

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет"

Учасники справи:

Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ "Мегабанк": Дребот І. А.,

Савчук О. Г., Кустова Т.В.;

ТОВ "Мальви-Маркет": Лазор А. О.;

Ліквідатор ТОВ "Мальви-Маркет": Плесканка О. В.;

1. Хід розгляду справи

1.1. Ухвалою суду від 01.06.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ „Мальви-Маркет" відповідно до статті 95 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

1.2. Постановою суду від 20.07.2016 ТОВ „Мальви-Маркет" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

1.3. 16.08.2016 до Господарського суду Львівської області від ПАТ „Мегабанк" надійшла заява з грошовими вимогами до ТОВ „Мальви-Маркет" на суму 5650750,79 грн, з яких:

- 4678912,19 грн штрафи за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006;

- 971838,60 грн штрафи за іпотечним договором №3894 від 25.07.2006.

1.4. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 грошові вимоги ПАТ „Мегабанк" в сумі 5650750,79 грн відхилено.

1.5. 13.06.2023 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" (далі - уповноважена особа Фонду) подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/1353/16. Заявник просив суд скасувати вищевказану ухвалу місцевого суду та прийняти нового рішення, яким включити АТ "Мегабанк" (правонаступника ПАТ "Мегабанк") до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Мальви-Маркет" з вимогами, що забезпечені заставою в сумі 1177908,30 доларів США та 12484,27 грн, що по курсу НБУ станом на 02.06.2023 становить 43086941,80 грн та складаються з:

- залишку кредиту у розмірі 1 056 585,67 доларів США;

- заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1378,33 доларів США;

- штрафу за кредитним договором в розмірі 4678912,19 грн.

Крім того, заявник просив суд внести до реєстру вимог кредиторів:

- 738607,06 грн штрафу згідно іпотечного договору № 3894 від 25.07.2006;

- 1029689,25 грн штрафу згідно іпотечного договору № 3833 від 02.08.2007;

- 2756 грн та 4134 грн суму сплаченого судового збору.

1.6. Згідно з наведеним в заяві обґрунтуванням:

- відхиляючи вимоги ПАТ "Мегабанк" до боржника, місцевий господарський суд послався на обставини закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання судових рішень про стягнення з боржника на користь ПАТ "Мегабанк" 4678912,19 грн боргу за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006 та 971838,60 грн боргу за іпотечним договором №3894 від 25.07.2006;

- рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №914/1353/16, яке залишене без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та Верховного Суду від 29.08.2023, витребувано з незаконного володіння АТ "Мегабанк" на користь ТОВ "Мальви-Маркет" нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3;

- у зв`язку з прийняттям судових рішень про витребування майна від АТ "Мегабанк" на користь ТОВ "Мальви-Маркет" вимоги в сумі 1057964 доларів США та 4678912,19 грн, що складаються з залишку кредиту у розмірі 1056585,67 доларів США, заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 1378,33 доларів США та 4678912,19 грн штрафу за кредитним договором, забезпечені заставою майна боржника, залишились непогашеними;

- наведене, на переконання заявника, свідчить про зміну обставин, про які суду, а також учасникам справи про банкрутство не було відомо на момент постановлення ухвали від 08.02.2017 про розгляд грошових вимог ПАТ "Мегабанк".

2. Стислий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.01.2024, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024, відмовлено у задоволенні заяви Уповноваженої особи Фонду про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у цій справі та залишено названу ухвалу місцевого господарського суду без змін.

2.2. За висновком судів, наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні статті 320 ГПК України.

3. Встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи

3.1. У прохальній частині заяви від 16.08.2016 про визнання грошових вимог до боржника, ПАТ "Мегабанк" просило суд визнати його вимоги в сумі 5650750,79 грн, а саме:

- штрафи за кредитним договором № 119/2006 від 25.07.2006 в сумі 4678912,19 грн;

- штрафи за іпотечним договором № 3894 від 25.07.2006 в сумі 971838,60 грн.

3.2. ПАТ "Мегабанк" в обґрунтування вказаних грошових вимог посилався на рішення, які виконані, зокрема:

- 26.01.2012 виконавче провадження № 26153885 про стягнення 4678912,19 грн закінчено у зв`язку із повним виконанням рішення суду про стягнення боргу за договором № 119/2006 від 25.07.2006 згідно з виконавчим документом, про що винесено постанову про закінчення виконавчого провадження;

- в мотивувальній частині вищезгаданої постанови про закінчення виконавчого провадження зазначено, що кошти, які надійшли від реалізації майна боржників перераховані на користь стягувача - ПАТ "Мегабанк" платіжними дорученнями № 48, № 50, № 53 від 23.01.2012. Виконавчий збір перераховано на користь держави в повному розмірі платіжними дорученнями №49, №51, №543 від 23.01.2012. Залишок коштів повернутий боржникам платіжними дорученнями №50, №52 від 23.01.2012;

- виконавче провадження № 26214136 з примусового виконання наказу № 53/321-10 від 13.04.2011 про стягнення з боржника на користь ПАТ "Мегабанк" заборгованості за іпотечним договором від 25.07.2006 № 3894 у розмірі 971838,60 грн закінчено 06.02.2012 відповідно до пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", про що державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки борг стягнуто з рахунків боржника та перераховано стягувачу платіжним дорученням № 860 від 02.02.2012;

- листом Сихівського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області від 21.11.2016 №21337 скеровано боржнику копії платіжних доручень, що підтверджують перерахунок коштів на виконання наказу Господарського суду Харківської області № 53/321-10 від 13.04.2011 на рахунок стягувача - ПАТ "Мегабанк" в сумі 971838,60 грн.

3.3. В ухвалі від 08.02.2017, яка є предметом перегляду за нововиявленими обставинами, суд надав оцінку грошовим вимогам АТ "Мегабанк" в сумі 5650750,79 грн, які складалися зі штрафу за кредитним договором №119/2006 від 25.07.2006 в сумі 4678912,19 грн та штрафу за іпотечним договором №3894 від 25.07.2006 в сумі 971 838,60 грн.

3.4. Водночас, у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/1353/16 АТ "Мегабанк" просить суд визнати вимоги, що забезпечені заставою в сумі 1 057 964 доларів США та 4 678 912,19 грн, що по курсу НБУ станом на 11.09.2023 становить 43 367 174,52 грн та внести до реєстру вимог кредиторів суми штрафів згідно іпотечних договорів № 3894 від 25.07.2006 та № 3833 від 02.08.2007, а саме: 738 607,06 грн штраф згідно іпотечного договору № 3894 від 25.07.2006 та 1 029 689,25 грн штраф згідно іпотечного договору № 3833 від 02.08.2007, що не відповідає вимогам частини п`ятої статті 320 ГПК України.

3.5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №914/1353/16, яке залишене без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та Верховного Суду від 29.08.2023 у цій справі, витребувано з незаконного володіння АТ "Мегабанк" на користь ТОВ "Мальви-Маркет" нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3. У вказаних судових рішеннях встановлено наступне:

- ПАТ "Мегабанк" набуло спірне майно не в результаті іпотечних правовідносин з позивачем - ТОВ "Мальви-Маркет", а за договором іпотеки (з подальшими змінами), укладеним з іншою особою - ПП "Елітон-2011", яке не мало права розпоряджатися цим майном;

- ПАТ "Мегабанк" є недобросовісним набувачем майна ТОВ "Мальви-Маркет", оскільки ПАТ "Мегабанк", як іпотекодержатель, було обізнаним з фактом визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації спірного майна за судовим рішенням, яке набрало законної сили, було учасником відповідної судової справи так само, як і переможець торгів - ПП "Елітон-2011", а це означає, що сторони іпотечного правочину усвідомлювали факт розпорядження спірним майном особою, якій воно не належить і яка не має права на його відчуження;

- доказом недобросовісності ПАТ "Мегабанк" щодо набуття права на майно, яке є предметом спору у цій справі, також є та обставина, що укладення додаткових угод від 28.12.2012 № 1 та від 04.11.2015 № 2 до договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 між ПАТ "Мегабанк" та ПП "Елітон-2011" так само, як і звернення до приватного нотаріуса із заявою про реєстрацію переходу права власності на спірне майно на підставі договору іпотеки від 30.01.2012 № 138/2011-з-2 (з відповідними змінами), укладеного між ПАТ "Мегабанк" та ПП "Елітон-2011", відбувалося після визнання недійсними прилюдних торгів, у зв`язку з чим ПАТ "Мегабанк" не може вважатися таким, що не знало і не повинно було знати про незаконність свого володіння спірним майном. Названі обставини вказують на недобросовісність ПАТ "Мегабанк" щодо набуття нежитлових приміщень за адресою: 79034, м. Львів, вул. Литвиненка, 3.

3.6. Факт витребування майна не є нововиявленою обставиною, оскільки не могла бути невідомою заявникові на час розгляду справи. Обставини витребування нерухомого майна (нежитлових приміщень) не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки жодним чином не спростовують факти, які були покладені судом в основу рішення, що переглядається та не могли б призвести до прийняття судом іншого рішення у разі обізнаності з ними станом на час прийняття рішення по справі.

3.7. Обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №914/1353/16, свідчать про недобросовісність банку та його обізнаність про вказані обставини.

3.8. За змістом заяви про кредиторські вимоги до боржника і заяви про перегляд нововиявлених обставин слідує, що банк змінив фактичні обставини спірних правовідносин і зазначив нові обставини, якими обґрунтовує кредиторські вимоги і які змінюють підстави кредиторської заборгованості, названі у заяві про кредиторські вимоги.

4. Стислий зміст касаційної скарги

4.1. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2024;

- ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у цій справі;

- включити АТ "Мегабанк", яке є правонаступником ПАТ "Мегабанк", до Реєстру кредиторів ТОВ "Мальви-Маркет" з вимогами, що забезпечені заставою в сумі 1057964 доларів США та 4678912,19 грн, що по курсу НБУ станом на 11.09.2023 становить 43367174,52 грн, та складаються з 1056585,67 доларів США залишку кредиту, 1378,33 доларів США заборгованості за нарахованими процентами та 4678912,19 грн штрафу за кредитним договором;

- внести до реєстру вимог кредиторів: 738607,06 грн штрафу згідно іпотечного договору №3894 від 25.07.2006; 1029689,25 грн штрафу згідно іпотечного договору №3833 від 02.08.2007; 2756 грн та 4134 грн сплаченого судового збору.

5. Узагальнені доводи касаційної скарги

5.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми процесуального права, зокрема положення частини другої статті 320, частину першу статті 329 ГПК України, а також не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.04.2018 у справі №910/6052/16, від 07.08.2018 у справі №915/1708/14, від 19.05.2020 у справі №910/19793/14, від 25.08.2020 у справі №910/6052/16, від 07.10.2020 у справі №922/1026/19, від 17.09.2019 у справі №910/17258/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.03.2023 у справі №904/10560/17.

6. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги

6.1. ТОВ "Мальви-Маркет" у відзиві заперечувало проти касаційної скарги та просило Суд залишити скаргу без задоволення, зазначаючи наступне:

- наведені у касаційній скарзі обґрунтування не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у цій справі;

- зазначені заявником обставини як нововиявлені не є такими у розумінні статті 320 ГПК України та не мають істотного значення для справи;

- рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №914/1353/16, залишене без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та Верховного Суду від 29.08.2023, не встановлює жодних обставин, які були підставою для формування висновків в ухвалі Господарського суду Львівської області від 08.02.2017, яку просив переглянути за нововиявленими обставинами заявник;

- заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами фактично зводиться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи по суті та на ініціювання нового судового розгляду і нового рішення по суті, що суперечить правовому поняттю "нововиявлена обставина", з якою законодавець пов`язує можливість судового розгляду;

- ухвала Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 набрала законної сили з моменту оголошення постанови суду апеляційної інстанції, тобто 05.04.2017. Відтак, встановлений пунктом 1 частини другої статті 321 ГПК України трирічний строк почав свій перебіг 05.04.2017 і закінчився 05.04.2020.

7. Касаційне провадження

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2024 відкрито касаційне провадження у справі у справі №914/1353/16 за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування на постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2024, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 17.09.2024 - 15:45.

7.2. 09.09.2024 до Верховного Суду від ТОВ "Мальви Маркет" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Господарським судом Львівської області.

7.3. Ухвалою Верховного Суду від 17.09.2024 заяву ТОВ "Мальви-Маркет" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з Господарським судом Львівської області у справі № 914/1353/16 задоволено, доручено Господарському суду Львівської області забезпечити проведення відеоконференції 17.09.2024 - 15:45.

7.4. В судовому засіданні 17.09.2024 представники скаржника підтримали касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просили Суд скаргу задовольнити. Представник ТОВ "Мальви-Маркет" заперечував проти касаційної скарги з підстав наведених у відзиві, просив Суд в задоволенні скарги відмовити.

7.5. Решта учасників справи явку своїх представників у судове засідання 17.09.2024 не забезпечили, про поважність причин нез`явлення Суд не повідомили.

7.6. В судовому засіданні 17.09.2024 оголошено перерву до 15.10.2024 - 15:15.

7.7. 11.10.2024 до Верховного Суду надійшло клопотання від представника ТОВ "Мальви-Маркет" про залишення без розгляду заяви уповноваженої особи Фонду гарантування про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/1353/16 про банкрутство ТОВ "Мальви-Маркет" з підстав пропуску присічного процесуального строку, встановленого пунктом 1 частини другої статті 320 ГПК України.

7.8. Вказане клопотання відхилено Судом, оскільки вищезгадані аргументи щодо пропуску присічного строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не заявлялися місцевому господарському суду, а суд апеляційної інстанції відповідне клопотання не розглядав. Натомість за змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.9. В судовому засіданні 15.10.2024 представники скаржника підтримали раніше надані пояснення, підтримали касаційну скаргу та просили суд скаргу задовольнити. Представник ТОВ "Мальви-Маркет" та ліквідатор ТОВ "Мальви-Маркет" арбітражний керуючий Плесканка О. В. заперечували проти касаційної скарги, просили в задоволенні скарги відмовити.

8. Позиція Верховного Суду

8.1. В частині першій статті 320 ГПК України визначено, що рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

8.2. Передбачений нормами глави 3 Розділу IV ГПК України перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин та має свої особливості.

8.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

8.4. На підставі вказаної норми уповноважена особа Фонду звернулася з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/1353/16, постановленої за результатами розгляду заяви ПАТ „Мегабанк" з кредиторськими вимогами до ТОВ "Мальви-Маркет" (пункти 1.3-1.6 цієї постанови).

8.5. У питанні застосування положень пункту 1 частини другої статті 320 ГПК України колегія суддів звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16 та від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14 та від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 14.07.2020 у справі № Б8/065-12, за змістом якої нововиявлені обставини за своєю правовою природою є матеріально-правовими фактами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

8.6. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

8.7. За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення.

8.8. Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

8.9. Водночас законодавець також визначив, що не є нововиявленими обставинами. Так положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України передбачено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

8.10. Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд також у постановах послідовно сформулювали правові висновки, що не є нововиявленими обставинами, зокрема:

- не належать до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювали суди під час розгляду справи (пункт 6.38 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 9901/819/18 від 14.04.2021, а також подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 752/4995/17, постанові Верховного Суду від 12.04.2022 у справі № 904/3923/20);

- не можуть бути визнані нововиявленими обставинами викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі; не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №920/1077/16, від 15.01.2020 у справі №916/24/17);

- обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, не можуть визнаватися нововиявленими; до того ж не вважається нововиявленими обставини зміна правової позиції суду в інших подібних справах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а);

- не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі; обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 9901/230/20).

8.11. Посилаючись на наведені висновки, Суд виходить з того, що частина четверта статті 423 ЦПК України, частина четверта статті 361 КАС України є аналогічними за змістом із частиною четвертою статті 320 ГПК України, відтак, зазначені правові висновки відносно того, що не може вважатися нововиявленими обставинами, є релевантними до цієї справи.

8.12. Суд також вважає за необхідне відзначити, що зазначені концептуальні підходи щодо процедури поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження узгоджуються з практикою усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

8.13. Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така, не суперечить положенням Конвенції за умови відсутності зловживання (рішення ЄСПЛ від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2).

8.14. Однак, при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення ЄСПЛ від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії"). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 24.06.2003 у справі "Рябих проти Росії", від 09.06.2011 у справі "Желтяков проти України").

8.15. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення ЄСПЛ від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії").

8.16. Узагальнюючи наведене, Верховний Суд виходить з того, що:

(1) перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є особливим видом провадження, в якому, на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї;

(2) метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення;

(3) законодавство не містить визначення категорії "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

8.17. Наведені висновки ґрунтуються, як на вище окреслених правових позиціях, так і на правових позиціях, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 826/20239/16, від 08.09.2022 у справі № 9901/400/20.

8.18. Суд наголошує, що прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

8.19 Крім цього, дослідження обставин і перевірка доказів про наявність нововиявлених обставин у розумінні положень процесуального законодавства не може мати наслідком нової правової оцінки обставин, які вже були предметом дослідження судів при вирішенні спору по суті, та кваліфікації таких обставин як нововиявлених (близький за змістом висновок викладений у пункті 31 постанови Верховного Суду від 05.09.2024 у cправі № 904/2828/22).

8.20. Як правильно встановили суди попередніх інстанцій:

- ухвала від 08.07.2017 постановлена судом першої інстанції за результатами розгляду заяви ПАТ "Мегабанк" від 16.08.2016 про визнання грошових вимог до ТОВ "Мальви-Маркет" у загальному розмірі 5 650 750,79 грн, які складалися з нарахованих сум штрафів за кредитним договором № 119/2006 від 25.07.2006 та за іпотечним договором № 3894 від 25.07.2006;

- у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами вищезгаданої ухвали місцевого господарського суду від 08.02.2017 заявник просив суд визнати кредиторські вимоги, які не були предметом розгляду, дослідження та оцінки під час розгляду грошових вимог за заявою банку від 16.08.2016;

- в обґрунтування існування нововиявлених обставин заявник послався на рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №914/1353/16, яке було залишене без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 та Верховного Суду від 29.08.2023, згідно з яким витребувано з незаконного володіння АТ "Мегабанк" на користь ТОВ "Мальви-Маркет" нежитлові приміщення за адресою: м. Львів, вул. Литвиненка, 3;

- обставини витребування нерухомого майна (нежитлових приміщень) не можуть вважатися нововиявленими обставинами, оскільки жодним чином не спростовують факти, покладені судом в основу рішення, яке заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами;

- встановлені у вищезгаданому у рішенні Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №914/1353/16 обставини свідчать про недобросовісність банку та його обізнаність про такі обставини;

- подана заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами фактично зводиться до переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи по суті та на ініціювання нового судового розгляду і нового рішення, що не відповідає поняттю "нововиявлена обставина", з якою законодавець пов`язує можливість судового розгляду;

- рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі №914/1353/16 не є нововиявленою обставиною, яка має істотне значення для справи у розумінні статті 320 ГПК України.

8.21. Заперечуючи висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі №914/1353/16 з урахуванням наведеного заявником обґрунтування, скаржник як на підставу касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень посилається на неправильне застосування судами норм процесуального права, зокрема частини другої статті 320 та частини першої статті 329 ГПК України.

8.22. Відносно застосування положень частини першої статті 329 ГПК України колегія суддів зазначає наступне. Стаття 329 ГПК України визначає порядок поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Зокрема, згідно з частиною першою названої статті у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

8.23. Натомість у даному випадку подана уповноваженою особою Фонду заява стосувалася перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, а не поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

8.24. Стосовно правильності застосування судами попередніх інстанцій частини другої статті 320 ГПК України та доводів касаційної скарги про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 03.04.2018 у справі №910/6052/16, від 07.08.2018 у справі №915/1708/14, від 19.05.2020 у справі №910/19793/14, від 25.08.2020 у справі №910/6052/16, від 07.10.2020 у справі №922/1026/19, від 17.09.2019 у справі №910/17258/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.03.2023 у справі №904/10560/17, колегія суддів зазначає наступне.

8.25. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.26. Відтак, згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

8.27. За висновками Великої Палати Верховного Суду подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. При цьому зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).

8.28. Отже, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

8.29. Водночас, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування відповідної норми права саме у тих правовідносинах, які є подібними з правовідносинами у справі, яка переглядається, зокрема за встановленими судом фактичними обставинами справи та правовим регулюванням.

8.30. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/18351/21, від 23.02.2023 у справі № 911/2794/21, від 02.03.2023 у справі № 916/3209/21, від 13.03.2024 у справі № 910/19994/21, від 27.06.2024 у справі № 910/14987/23, від 24.07.2024 у справі № 904/2261/23).

8.31. За змістом касаційної скарги вбачається, що скаржником процитовано окремі висновки Верховного Суду, зокрема:

- у постанові від 27.05.2020 у справі №802/2196/17-а щодо юридичної суті нововиявлених обставин та їх необхідних ознак цих обставин;

- у постанові від 17.09.2019 у справі №910/17258/17 щодо оціночного поняття того, які обставини можна вважати істотними;

- у постанові від 19.03.2019 у справі № 910/17944/15 щодо належності до компетенції судів вищих інстанцій вирішення питання, чи правильно судом надано оцінку певним доказам при розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;

- у постанові від 23.03.2023 у справі № 904/10560/17 про те, що у разі, коли під час розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал(и) за результатами розгляду заяв з вимогами кредиторів, господарським судом встановлені нововиявлені обставини, які істотно впливають на оцінку обґрунтованості вимог іншого кредитора до боржника, зокрема, спростовують існування грошового зобов`язання боржника перед іншим кредитором, наявність такого, що набрало законної сили судового рішення, яким було підтверджено грошове зобов`язання боржника перед таким кредитором, оцінюється судом в сукупності з іншими доказами, з урахуванням нововиявлених обставин, і само по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал(и) за результатами розгляду заяв з вимогами кредиторів.

8.32. Наведені скаржником висновки є загальними, натомість касаційний перегляд судових рішень з підстав, наведених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, перебуває в залежності від встановлення таких складових елементів (критеріїв), як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог та встановлених судами фактичних обставин, а також наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

8.33. Постанови Верховного Суду у вищезазначених справах, на які посилається скаржник, та викладені в них правові висновки, були прийняті за інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначених справах, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судами.

8.34. Отже, висновки щодо застосування норми процесуального права, які викладені у постановах Верховного Суду, на які міститься посилання в касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не можуть вважатися у повній мірі подібними з правовідносинами у справі, що переглядається.

8.35. Відповідно до частини п`ятої статті 320 ГПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

8.36. Крім того, процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (близький за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц).

8.37. Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про перегляд ухвали місцевого господарського суду за нововиявленими обставинами заявник послався на пункт 1 частини другої статті 320 ГПК України, тобто на наявність істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

8.38. Натомість за результатами розгляду заяви уповноваженої особи Фонду про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/1353/16 суди попередніх інстанцій встановили, що:

- наявність рішення Господарського суду Львівської області від 23.12.2022 у справі № 914/1353/16, на яке заявник посилається, як на нововиявлену обставину по справі, його висновки та зміст не відповідають ознакам істотності цієї обставини для розгляду справи, тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте;

- встановлені у вищезгаданому судовому рішенні обставини свідчать про недобросовісність банку та про його обізнаність з такими обставинами;

- порівняння змісту заяви про кредиторські вимоги до боржника і заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами свідчить про те, що банк змінив фактичні обставини спірних правовідносин, зазначивши нові обставини, якими він обґрунтовує кредиторські вимоги, і які змінюють підстави кредиторської заборгованості, вказані у заяві про визнання кредиторських вимог, що не відповідає вимогам частини п`ятої статті 320 ГПК України.

8.39. Відтак, судами попередніх інстанцій не встановлено існування нововиявлених обставин у розумінні статті 320 ГПК України, тому правові підстави для задоволення заяви про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 08.02.2017 у справі № 914/1353/16 за нововиявленими обставинами відсутні.

8.40. Аргументи касаційної скарги не спростовують наведених висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях, не доводять неправильного застосування чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій та неврахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.

8.41. Відхиляючи доводи скаржника, Суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

8.42. З огляду на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень і відповідно задоволення касаційної скарги.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

9.2. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9.3. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

9.4. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені Товариством у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для перегляду ухвали місцевого господарського суду від 08.02.2017 у цій справі за нововиявленими обставинами, в зв`язку з чим немає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних ухвали та постанови.

10. Розподіл судових витрат

10.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Мегабанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.01.2024 у справі № 914/1353/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. І. Картере