Рішення

від 31.10.2024 по справі 279/4610/24

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 279/4610/24

Провадження № 2/279/1702/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Недашківської Л.А., з секретарем Бобровою В.С., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 ,дистанційно представникавідповідачів ОСОБА_3 , розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу №279/4610/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРІСТРАНС, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРІСТРАНС, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки. В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_4 , у порушення вимог пунктів 1.10 «Дорожні умови», «Дорожня Установка», п.п. 2.9(6) та 12.1 Правил 08.08.2020 у вранішній час (точного часу під час досудового розслідування не встановлено), виїхавши з митного поста «Ягодин», що знаходиться в с. Старовойтове Любомильського району Волинської області, на технічно справному сідловому тягачі «MAN TGA 18.430» реєстраційний номер НОМЕР_1 у складі напівпричепом «KRONE SDP 27» реєстраційний номер НОМЕР_2 , які згідно свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів серій НОМЕР_3 та НОМЕР_4 належать ТОВ «БАРІСТРАНС» з яким обвинувачений перебуває у трудових відносинах, у хворобливому стані, самостійно не визначив, що його стан загрожує безпеці дорожнього руху та може створити загрозу безпеки дорожнього руху, як для нього, так і для інших учасників дорожнього руху. Керуючи за наведених обставин вищевказаним транспортним засобом та рухаючись по 145 км + 186 м «Київ-Ковель-Ягодин», поблизу с. Грозине Корозтенського району Житомирської області у напрямку м. Києва, водій ОСОБА_4 08.08.2020 близько 16 год. 40 хв., в порушення вимог вказаних вище правил, проявляючи злочинну недбалість, не передбачаючи можливості настання небезпечних наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити в силу хворобливого стану, зумовленого наявною в нього хворобою, короткочасно втратив свідомість під час руху, що призвело до втрати керування транспортним засобом, зміни напрямку руху транспортного засобу ліворуч та виїзду на призначений для зустрічного руху бік дороги, що заборонено, де він скоїв зіткнення з маршрутним автобусом «WOLKSWAGEN CRAFTER» реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням водія ОСОБА_5 , який перевозив трьох пасажирів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що є несумісними з життям і знаходяться в причинному зв`язку зі смертю, яка настала внаслідок тупої поєднаної травми тіла, яка супроводжувалась переломами хребта, ребер, грудини, лівого стегна, нижньої щелепи, розривами печінки, селезінки, правої нирки, серця. Таким чином, у зв`язку із вчиненням ОСОБА_4 ДТП, що сиричинило загибель його близької людини, він зазнав матеріальної шкоди в розмірі 32200 грн., яка складається з: розбитого мобільний телефон марки NOKIA 5630 вартістю 2200 грн. Крім зазначеного, ним було здійснено витрати на поховання дружини, а саме: придбано гроб вартістю 5500 грн., хрест вартістю 550 грн., покривало вартістю 800 грн., три вінки вартістю 500 грн. за штуку на суму 1500 грн., транспортні послуги вартістю 1500 грн., а також проведено поминальний обід вартість якого становить 20150 грн. Також йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 500000,00 грн. Передчасна смерть дружини стала для нього важкою психологічною травмою. авдана мені моральна шкода полягає у душевних стражданнях у зв`язку із втратою близької людини. Порушено його нормальний спосіб життя, що потребує докладання додаткових зусиль. Зокрема, дружина завжди допомагала йому по господарству та у ведені спільного побуту. Купувала ліки, продукти харчування, сплачувала обов`язкові платежі. Після смерті дружини він втратив її підтримку з огляду як побутового так і психологічного. У нього погіршилося самопочуття. Він став погано спати, кожної ночі авн плаче та відчуває тяжкі душевні муки. Пригнічений настрій та душевна біль не є сумісними з нормальним веденням способом життя. Передчасна втрата дружини спричиняє йому глибокі моральні страждання, спричинила йому психологічну травму, а також втрату важливого життєвого зв`язку, який не може бути поновлений. Просить стягнути з ТОВ "БАРІСТРАНС" матеріальну шкоду в сумі 32200 грн. та 500000,00 грн. моральної шкоди, також просить стягнути з ОСОБА_4 500000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.

Позивач та представник позивача ОСОБА_2 в судовому зхасіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_4 , ТОВ "Барістран" про день розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідачів ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з врахуванням доводів викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідачів ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву зазначивши, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Враховуючи те, що автомобіль марки «MAN TGA 18.430», державний номерний знак НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», державний номерний НОМЕР_6 сформований в системі знак НОМЕР_2 , належать ТОВ «Барістранс", позовні вимоги до ОСОБА_4 про стягнення заподіяної шкоди є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню в повному обсязі. Стосовно вимог до ТОВ "Барістранс" зазначив, що позивач не надав суду жодних доказів того, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір завданої йому моральної шкоди саме в цьому, конкретному розмірі 500 000 грн. Таким чином, позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоди виключно словами, що містяться в позовній заяві, не надавши належних та допустимих доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди, та обґрунтування заявленого розміру цієї шкоди. Також зауважив на те, що Коростенським міськрайонним судом Житомирської області було прийнято рішення у справі № 279/1694/22 за позовною заявою громадян ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до ПАТ «СК «ПЕРША» та ТОВ «Барістранс» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, яке було залишене без змін Житомирським апеляційним судом. Предметом розгляду у даній справі були ті самі обставини, що і у справі, що розглядається, т.я. загибла ОСОБА_6 була однією з потерпілих у ДТП яка мала місце, 08.08.2020 близько 17 год. 00 хв. на 145км. + 186м автодороги «КиївКовель-Ягодин» в ході якої, сталося зіткнення між автомобілем марки «MAN TGA 18.430», державний номерний знак НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом марки «KRONE SDP 27», державний номерний знак НОМЕР_2 , які належать ТОВ «БАРІСТРАНС», під керуванням водія вказаного підприємства ОСОБА_4 , та маршрутним автобусом марки «VOLKSWAGEN CRAFTER», державний номерний знак НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_5 Позивачами також було заявлено до стягнення моральну шкоду у розмірі 500 000 грн. кожному. За ідентичних обставин, судами з урахуванням обставин справи, виходячи із засад розумності і справедливості, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, розмір моральної шкоди було визначено у 200 000 грн. кожному. Крім того, Житомирським апеляційним судом 15.05.2024 року була прийнята постанова у справі № №279/5560/23 за позовною заявою громадян ОСОБА_11 , ОСОБА_12 до ПАТ «СК «ПЕРША» та ТОВ «Барістранс» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, якою було змінено рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області в частини розміру відшкодування моральної шкоди. Цивільна відповідальність ТОВ «БАРІСТРАНС» застрахована ПрАТ «СК «Перша», що підтверджується полісом № АР-4218985. Як випливає з листа ПрАТ «СК «Перша» № ЦВ23-0912 від 23.11.2023 р., наданого на запит ТОВ «БАРІСТРАНС», страховиком було здійснено страхове відшкодування спричиненої моральної та матеріальної шкоди (витрати на поховання) на адресу позивача у розмірі 40 345 грн. Враховуючи розумний та справедливий розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., який встановлено судовими рішеннями, ТОВ «БАРІСТРАНС» визнає позовні вимоги позивача, які стосуються відшкодування моральної шкоди, у розмірі 200 000 грн. Позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 32 200 грн. вважає необґрунтованими, так як вказана шкода вже була відшкодована позивачу страховиком.

Заслухавши учасників, дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Згідност.16 ЦК України, передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту є в т.ч. відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди.

За вимогами ст.ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено,що 08.08.2020року заадресою:Житомирська область,Коростенський район,с.Грозиносталась ДТП,в якійводій ОСОБА_4 керуючи автомобілеммарки "MANTGA18.430"реєстраційний номер НОМЕР_1 ,з напівпричіпоммарки "KRONESDP27",реєстраційний номер НОМЕР_2 ,здійснив зіткненняз рейсовимавтобусом марки"VOLKSWAGENCRAFTER"реєстраціний номер НОМЕР_5 .Внасліок ДТПпасажир рейсовогоавтобуса марки"VOLKSWAGENCRAFTER"реєстраціний номер НОМЕР_5 , ОСОБА_13 від отриманих травм померла. За вказаним фактом було внесено відомості до ЄРДР за №12020060000000342.

ОСОБА_1 звернувся до суду у кримінальному провадженні з цивільним позовом до ОСОБА_4 про стягнення моральної та матеріальної шкоди.

Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.10.2023 року ОСОБА_4 визнановинуватим увчиненні злочинупередбаченого ч. 3 ст. 286КК Українита призначитипокарання увиді 10 (десяти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 500000 (п"ятсот) тисяч гривень спричиненої моральної шкоди та 12050 (дванадцять тисяч п"ятдесят ) гривень матеріальної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Житомирськогоапеляційного судувід 25.06.2024року вирокКоростенського міськрайонногосуду Житомирськоїобласті від16.10.2023року щодо ОСОБА_4 зміненов частиніпризначення покарання.Призначити ОСОБА_4 покарання зач.3ст.286КК Україниу видіпозбавлення воліна строк9(дев`ять)років зпозбавленням правакерування транспортнимизасобами строком3(три)роки.Вирок Коростенськогоміськрайонного судуЖитомирської областівід 16.10.2023року щодо ОСОБА_4 вчастині вирішенняцивільних позовівта стягненнявитрат направову допомогу-скасовано.Призначено новийрозгляд вчастині вирішенняцивільних позовівв порядкуцивільного судочинства.

Стосовно позовних вимог про стягнення з ТОВ "БАРІСТРАНС" моральної шкоди суд зазачає наступне.

Позивач у справі є чоловіком ОСОБА_8 , яка внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди отримала тяжкі тілесні ушкодження, що є несумісними з життям і знаходяться в причинному зв`язку зі її смертю.

Загибеллю ОСОБА_8 її чоловіку, позивачу у справі, завдано моральної шкоди.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1 ст.1187 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто нормами ч.2 ст.1187 ЦК України визначено особливого суб`єкта, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, це є його законний володілець.

Юридична ознака володільця полягає в тому, що володільцем визнається тільки та особа, яка на відповідних правових підставах володіє об`єктом, діяльність з яким створює підвищену небезпеку.

Згідно з коментованою ст.1187 ЦК України особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: а) наявність шкоди; б) протиправна дія заподіювача шкоди; в) наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.

Правила ч.2 ст.1187 ЦК України вказують на дві ознаки володільця джерела підвищеної небезпеки - юридичну і матеріальну. Так, за юридичною ознакою володільцем визнається тільки та особа, яка володіє певним правом по відношенню до джерела підвищеної небезпеки. Таким правом може бути право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо. Згідно з матеріальною ознакою володільцем визнається той власник або інший титульний володілець джерела підвищеної небезпеки, який одночасно фактично його використовує, зберігає або утримує.

Якщо власник передає транспортний засіб іншій особі в технічне управління без належного правового оформлення, то суб`єктом відповідальності є власник транспортного засобу. Якщо ж особа керувала транспортним засобом по довіреності (на правовій підставі), то на неї покладається обов`язок відшкодувати завдану шкоду, а не на власника.

Згідно з ч.1 ст.206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, може нести лише юридична особа або громадянин, що правомірно володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом на відповідній правовій підставі (здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав: договору оренди, довіреності тощо), використання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріальна, або юридична, ознака володільця джерела підвищеної небезпеки означає, що особа повинна здійснювати фактичне володіння (експлуатацію, використання, зберігання, утримання) об`єктами, які створюють підвищену небезпеку. У разі якщо управління небезпечним об`єктом передається третій особі без належного юридичного оформлення (без відповідної правової підстави, наприклад управління транспортним засобом без оформлення довіреності), вважається, що об`єкт не вийшов із володіння його безпосереднього володільця і саме він повинен відповідати за шкоду заподіяну належним йому на праві приватної власності транспортним засобом.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т. п.).

Оскільки, транспортний засіб марки "MAN TGA 18.430" реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час вчинення ДТП належав на правах власності відповідачу ТОВ "БАРІСТРАНС", а водій ОСОБА_4 керував ним перебуваючи з ТОВ "БАРІСТРАНС" в трудових відносинах, а тому саме останнє є відповідальним за шкоду (в тому числі і моральну) заподіяну цим транспортним засобом позивачу.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з частиною третьої цієї статті моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з частиною четвертою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З огляду на викладене можна дійти висновку про те, що власник автомобіля є зобов`язаною особою та несе відповідальність перед потерпілим за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у випадку, якщо в момент дорожньо-транспортної пригоди він керував транспортним засобом (тобто є заподіювачем шкоди) або у випадку, передбаченому ч.2 ст.1187 ЦК України.

Враховуючи, що на момент ДТП транспортний засіб марки "MAN TGA 18.430" реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час вчинення ДТП належав на правах власності відповідачу ТОВ "БАРІСТРАНС", а водій ОСОБА_4 керував ним перебуваючи з ТОВ "БАРІСТРАНС" в трудових відносинах, не вибув із володіння його безпосереднього володільця - ТОВ "БАРІСТРАНС", тому обов`язок по відшкодуванню завданої внаслідок ДТП моральної шкоди покладається на власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки.

Згідно із роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4, обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За загальними правилами відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії певних осіб чи органів завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, тому, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Позивач не зобов`язаний доводити вину відповідача у заподіянні шкоди. Особа, якій спричинено шкоду, подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір спричиненої шкоди, а також докази того, що саме відповідач її спричинив або є особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Подібний висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 червня 2019 року у справі № 61/8496/15-ц, провадження №14-154цс19.

Як зазначено у пункті 53 постанови Верховного Суду від 01 квітня 2020 року по справі №821/1841/17, практикою Європейського суду з прав людини визнана презумпція моральної шкоди. Тобто в разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд врахував обставини справи, характер та обсяг страждань, що унаслідок ДТП та її наслідків у них змінився та був порушений нормальний спосіб життя, вони понесли значне потрясіння, страждання через смерть близької і любимої людини (доньки), а відтак виходячи із засад розумності і справедливості, а також усталеної практики Європейського суду з прав людини, розмір моральної шкоди необхідно визначити у 200000 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищенаведені обставини та аналізуючи норми закону, суд дійшов до висновку, про наявність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про відкодування моральної шкоди з ТОВ "БАРІСТРАНС" частково в розмірі 200000,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з ТОВ "БАРІСТРАНС" суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника.

В день проведення поховання померлої ОСОБА_8 позивач як її законний чоловік поніс певні витрати, пов`язані з похованням дружини.

У рішенні від 13.06.2012 р. Вищим Спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі № 6-1200св12 («Про відшкодування витрат на поховання») було сформовано правову позицію, за якою суд вказав:

«Стаття 2 Закону України "Про поховання та похоронну справу" визначає поховання померлого як комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечить законодавству. Під комплексом заходів та обрядових дій розуміється, зокрема, організація поховання померлого і проведення у зв`язку з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов. Проте, витрати на проведення поминального обіду, який проводиться після поховання, не відносяться до витрат на поховання, а відтак стягненню не підлягають, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.

На поховання дружини позивачем було витрачено кошти на ритуальні послуги : гроб 5500 гривень; хрест вартістю 550 гривень, покривало вартістю 800 гривень; вінки на суму 1500 гривень; ритуальні послуги автотранспорту - 1500 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 12050 грн.

Оскільки шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, а тому позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Судові витрати підлягають сятгненню з ТОВ "БАРІСТРАНВ", відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Напідставі викладеного,керуючись ст.ст.12,81,141,247,257,259,263-265ЦПК України,ст.ст.1167,1187ЦК України,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРІСТРАНС, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРІСТРАНС" на користь ОСОБА_1 200000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди та 12050 (дванадцять тисяч п`ятдесят) гривень матеріальної шкоди.

В задоволенні решт частин позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БАРІСТРАНС 1211, 20 грн. на користь держави судового збору.

Рішенняможе бутиоскаржено в апеляційному порядку в 30-денний строк, який обчислюється з дня проголошення (складення) рішення. Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення (складення), має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення судунабирає законноїсили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Повний текст рішення виготовлено не пізніше ніж через десять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин цього рішення 01.11.2024.

Сторони:

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Барістранс", місце пзнаходження: 69060, м. Запоріжжя, вул. Янтарна, 25, ЄДРПОУ31823808.

Відповідач ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце перебування: ДУ "Машівська виправна колонія (№9), с. Кустолово-Суходілка Полтавський район, Полтавська область, РНОКПП НОМЕР_9 .

Суддя Недашківська Л.А.

копія згідно з оригіналом