Рішення

від 01.11.2024 по справі 279/5173/24

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/5173/24

Провадження № 2/279/1899/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2024 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Райвахівською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені в порядку спрощеного провадження цивільну справу №279/5173/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр+" про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила, що згідно наказу №1/02 від 2 липня 2020 року прийнята на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» (код ЄДРПОУ - 41429290) на посаду геодезиста.

Її працевлаштування до відповідача підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податку про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 16 серпня 2024 року .

Під час її роботи, керівником ТОВ «Кадастровий центр +» був директор ОСОБА_2 .

18 травня 2023 року з невідомих причин вона не змогла попасти на своє робоче місце - приміщення офісу № 7 (м. Коростень, вул. Т. Шевченка, 21), яке орендувалось відповідачем.

У телефонних розмовах директор ТОВ «Кадастровий центр +» ОСОБА_2 повідомляв, що підприємство деякий час не буде працювати, коли вийти на роботу він повідомить її додатково. При цьому, жодного письмового попередження про звільнення, чи про тимчасове зупинення діяльності Товариства не надавалось.

З метою припинення трудових відносин з відповідачем, нею було відправлено заяву про звільнення із займаної посади за взаємною згодою сторін від 1 червня 2023 року.

Дану заяву вона відправила рекомендованим листом на адресу відповідача, який повернувся до неї за закінченням терміну зберігання.

Крім того, нею повторно була подана заява про припинення трудових відносин з Відповідачем за взаємною угодою сторін від 7 серпня 2024 року. Дану заяву про звільнення вона відправила на юридичну адресу відповідача рекомендованим поштовим листом з описом .

Однак, за період з 18 травня 2023 року по 19 серпня 2024 року вона від відповідача не отримувала жодного письмового повідомлення, чи розпорядження стосовно припинення її трудової діяльності у ТОВ «Кадастровий центр +».

З метою врегулювання трудових відносин з відповідачем 8 серпня 2024 року вона звернулась за допомогою до фахівців Коростенського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, які порадили їй перевірити відомості про свою трудову діяльність у Особистому пенсійному кабінеті, а також, написати запит про надання повної та обґрунтованої інформації про припинення трудової діяльності з відповідачем.

За порадою юриста 9 серпня 2024 року перевірила свої дані у Особистому пенсійному кабінеті у розділі «Відомості про трудову діяльність» і виявила, що вона звільнена з роботи на підставі наказу ТОВ «Кадастровий центр +» № 12 від 25.05.2023 року на підставі пункту 8 статті 40 Кодексу законів про працю України. Тобто, вона звільнена з роботи за ініціативою власника за вчинення за місцем роботи викрадення (в тому числі дрібного) майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення.

В цей же день вона написала запит щодо надання інформації про припинення її трудової діяльності у відповідача та надання копії наказу (розпорядження) про звільнення, а також довідку про нараховані та виплачені їй суми при звільненні.

Запит про надання інформації нею було відправлено на юридичну адресу відповідача рекомендованим поштовим листом з описом .

Відповіді від відповідача на свою заяву про звільнення та запиту стосовно надання інформації, вона не отримала.

В обґрунтування визнання недійсним наказу про звільнення №12 від 25

травня 2023 року, зазначає наступне:

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, - вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу (п. 8 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Звільнення - це припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем.

Розкрадання - умисне протиправне безоплатне звернення певним способом державного чи громадського майна на власні потреби чи потреби іншої особи з корисливих мотивів. Розкрадання - злочини, що полягають в умисному, протиправному оберненні особою певним способом державного, комунального чи приватного майна на свою користь або на користь іншої особи. Залежно від способів розкрадання кримінальний закон розрізняє крадіжку, грабіж, розбій, шахрайство, вимагання, привласнення, розтрату і розкрадання шляхом зловживання службовим становищем (ст.ст. 185-191 Кримінального кодексу України). Дрібне розкрадання майна - це розкрадання майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч. 2 ст. 51 КУпАП).

В разі виявлення факту розкрадання на підприємстві, установі, організації власник або уповноважений ним орган звертається до відповідного органу поліції для проведення перевірки.

Слідчим вноситься інформація до єдиного реєстру досудових розслідувань, заводиться кримінальне провадження та проводиться по ньому досудове розслідування. Під час розслідування встановлюються всі обставини крадіжки: об`єкт, суб`єкт, обставини крадіжки, розмір викраденого.

Досудове розслідування закінчується: обвинувальним актом, якщо є достатні підстави для притягнення особи до кримінальної відповідальності; постановою про закриття кримінального провадження та направленням матеріалів на розгляд в порядку адміністративного провадження. І обвинувальний акт і адміністративні матеріали розглядаються єдиним органом, який має право розглядати матеріали про наявність вини особи - судом. Тільки після доведення вини особи в суді та наявності вироку по кримінальному провадженню або постанови по справі про адміністративне правопорушення власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника з роботи за п.8 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України: "Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу ".

Таким чином, щоб розірвати трудовий договір за зазначеною підставою, достатньо, щоб вина працівника була встановлена. Трудовий договір може бути розірвано власником на підставі п. 8 ст. 40 КЗпП не пізніше одного місяця з дня набуття чинності вироком суду або дня прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення чи заходів громадської дії, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебуванням його у відпустці (ст. 148 КЗпП).

Також зазначає, що згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» Департаменту інформації Міністерства внутрішніх справ України ФОВА-ОО1997279 вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на території України станом на 16 серпня 2024 року, до кримінальної відповідальності не притягувалась, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Крім того, судами не розглядались справи про адміністративні правопорушення вчиненні нею.

Отже, у відповідача були відсутні підстави щодо її звільнення на підставі пункту 8 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Враховуючи вищевикладене вважає, що наказ про її звільнення №12 від 25 травня 2023 року є незаконним, оскільки відсутні підстави передбачені пунктом 8 статті 40 Кодексу законів про працю України .

Обов`язок роботодавця - відповідача на ознайомлення працівника із наказом (розпорядженням) про звільнення та видачі йому копії наказу.

За змістом статті 47 Кодексу законів про працю України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Обов`язок роботодавця письмово ознайомити працівника з будь-яким кадровим наказом закріплений у «Правилах ведення діловодства», які затверджені наказом Міністерства юстиції України № 1000/5 від 18.06.2015 року. Так, відповідно до п. 11 глави 10 розділу 2 цих Правил, з розпорядчим документом з кадрових питань обов`язково ознайомлюють зазначених у ньому осіб, які на першому екземплярі документа чи на спеціальному бланку проставляють свої підписи із зазначенням дати ознайомлення. Більше того, державою встановлено навіть типові форми первинної облікової документації, затверджені наказом Держкомстату № 489 від 05.12.2008р. Згідно з формою П- 4 визначено графу «з наказом ознайомлений, підпис працівника, дата».

Однак, всупереч вимогам чинного законодавства України, відповідач не вжив жодного заходу щодо ознайомлення її з наказом про звільнення та не надав їй його копії. Про своє звільнення вона дізналась тільки 9 серпня 2024 року, щодо ознайомлення її з наказом про звільнення та не надав їй його копії .

Крім того, відповідач не надав відповіді на її запит про надання інформації від 9 серпня 2024 року та копії наказу про звільнення.

Просить визнати незаконним та скасувати наказ про її звільнення з роботи № 12 від 25 травня 2023 року виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» (код ЄДРПОУ - 41429290).

Поновити її, ОСОБА_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на посаді геодезиста Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» (код ЄДРПОУ -41429290). Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кадастровий центр +» (код ЄДРПОУ - 41429290) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) - 90060,18 грн. сума середньої заробітку за час вимушеного прогулу внаслідок незаконного звільнення.

Допустити негайне виконання виплати середнього заробітну за час вимушеного прогулу за один місяць.

02.09.2024 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.

30.09.2024 року ТОВ "Кадастровий центр +" подало відзив на позов з додатками на підтвердження наведених у відзиві заперечень з приводу пред`явлених вимог. Зокрема у відзиві зазначено про існування рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області у справі №279/8361/23 де зазначено про обізнаність позивачки про її звільнення у травні 2023 року. Наведене одночасно вказує на пропуск строку звернення до суду з даним позовом, який визначено ст.233 КЗпП України і просить застосувати наслідки пропуску такого строку до даних правовідносин. Також вказано на наявність кримінального провадження в якому встановлено, що ОСОБА_1 з офісного приміщення ТОВ "Кадастровий Центр+ вивезла документацію, комп`ютерну техніку та спеціалізоване обладнання, які в подальшому , 26.05.2023 року, передала ОСОБА_3 .

У встановлений строк відповідь на відзив не надійшла.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що позивач порушила спір у сфері трудових правовідносин, що регулюється законодавством про працю.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем .

01.06.2023 року ОСОБА_1 написала заяву директору ТОВ "Кадастровий центр +" ОСОБА_2 про звільнення з займаної посади за згодою сторін.

Також заява про звільнення писалась ОСОБА_1 на адресу керівника ТОВ "Кадастровий центр +"Васильчук Н.С. 7.08.2024 року , в якій позивач просила звільнити її з посади геодезиста за угодою сторін з 8.08.2024 року.

Вказані заяви направлялись зазначеним у них адресатам рекомендованими листами, однак інформація про їх отримання останніми у справі відсутня.

Як слідує зі змісту позовної заяви, та наданих відповідачем до відзиву документів, сторонами не заперечується факт звільнення ОСОБА_1 на підставі п.8 ст.40 КЗпП згідно наказу №12 від 25.05.2023 року.

Разом з тим, ні стороною позивача, ні стороною відповідача , оскаржуваний наказ суду не подано.

З питання витребування доказів судом постановлялась ухвала, однак документи, які витребовувались вказаним судовим рішенням, надано не було.

Згідно п.8 ст.40 КЗпП трудовий договір , укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку вчинення за місцем роботи розкрадання ( в тому числі) дрібного майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Отже, пункт 8 статті 40 КЗпП дає роботодавцеві право звільнити працівника у разі скоєння ним за місцем роботи розкрадання майна роботодавця. Форма власності та розмір вкраденого, а також як саме вчинено розкрадання, при цьому не мають значення. Звільнення можливе і коли скоєно дрібне розкрадання. Факт розкрадання, як підстава для звільнення, повинен визначатися такими умовами: а) розкрадання повинно бути вчинене за місцем роботи працівника, тобто в організації, з якою працівник перебуває в трудових відносинах, чи в організації, в якій він виконує роботу на підставі цих трудових відносин; б) факт розкрадання повинно бути встановлено вироком суду, що набрав законної сили, або постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження №12023060490000496 від 14.06.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.4 ст.358, ч.1, ч.2, ч.4 ст.190, ч.4 ст.185 КК України та надання обвинувального акту, затвердженого прокурором 21.03.2024 року, в якому встановлені органом досудового розслідування певні обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, не можуть слугувати доказом правомірності звільнення позивача , оскільки вказаний обвинувальний акт не є судовим рішенням, на підставі якого допускається розірвання трудового договору.

З положень статті 62 Конституції України слідує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Отже, оскільки судові рішення, які є підставою для звільнення на підставі п.8 ст.40 КЗпП сторонами не подано, тому вважати правомірним звільнення позивача за вказаною нормою закону не можна.

Разом з тим, відповідно до вимог ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 06.11.1992р. із змінами, встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Передбачений ст.233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Водночас положення КЗпП України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Тобто, поважність причин означає, що працівник не ставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали об`єктивні причини.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду з відповідним позовом у трудових спорах застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у своєму рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Судом ураховується, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено главою ХІХ «Прикінцеві положення», у якій зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Надалі постановами Кабінету Міністрів України цей карантин на території України продовжувався та був відмінений із 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати КЦС у постанові від 11 грудня 2023 року у справі №947/8885/21 дійшов висновку, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

На час припинення трудового договору із позивачем діяв встановлений Кабінетом Міністрів України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а строки, визначені статтею 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії такого карантину.

Карантин був відмінений із 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651.

Позивач звернулася до суду з даним позовом лише 19.08.2024 року, тобто з пропуском встановленого ст.233 КЗпП України строку.

Доводи позивача щодо її необізнаності про припинення трудових правовідносин з відповідачем є голослівними та спростовуються змістом позовної заяви, наявними у справі документами, а також рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 26.04.2024 року у цивільній справі №279/8361/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр +" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зі змісту судового рішення у справі №279/8361/23 слідує, що позивач у вказаній справі зазначала про своє звільнення з 18.05.2023 року, з зазначеної дати на робочому місці не перебувала, належні за посадою функції не виконувала, заробітна плата їй не нараховувалась.

Частинами 4, 5 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

З роз`яснень, які наявні в п.11 постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 „ Про судове рішення у цивільній справі" слідує, що суд встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, в рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, якщо позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених вимог, з урахуванням поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про те, що строк звернення позивача до суду з даним позовом пропущено без поважних причин, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.4, 12, 19, 76-81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 40, 232, 233, 234 КЗпП України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр+" про визнання незаконним та скасування наказу про припинення трудового договору, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 12.06.2015 року Коростенським РС УДМС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Кадастровий центр +", місце знаходження: 11509, м. Коростень, 1-й пров.Зарічний, 4-А, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 41429290.

Представник відповідача адвокат Калінін Роман Сергійович, місце знаходження: 11501, м. Коростень, вул.Ольгинська, 4, Житомирська обл., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001268 видане Радою адвокатів Житомирської області 06.12.2021 року.

Суддя: Шульга О.М.