Рішення

від 01.11.2024 по справі 755/7043/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/7043/24

Провадження №: 2/755/4748/24

"01" листопада 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Булгакової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -

у с т а н о в и в :

23.04.2024 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про позбавлення батьківських, у якому просить позбавити відповідачку батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Харкові та 18.09.2023 року Радомишльським відділом №6 Управління соціального захисту населення Житомирської РДА взята на облік, як внутрішньо переміщена особа. Мати дитини проживає в АДРЕСА_1 . Запис про батька дитини був проведений за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записані за вказівкою матері відповідно до ст. 135 СК України. В лютому 2023 року відповідачка зателефонувала позивачці та попросила тимчасово забрати дитину, оскільки відповідачка хвора та не може доглядати дівчинку. Дитина проживала в жахливих умовах і позивачка погодилась забрати дитину та привезла її на проживання у свій будинок АДРЕСА_2 . Позивачка облаштувала для дитини кімнату, купила одяг та іграшки. Позивачка неодноразово телефонувала відповідачці з проханням працевлаштуватись аби утримувати дитину, зробити ремонт в квартирі, покращити умови проживання для дитини, підготувати її до навчання та припинити зловживати спиртними напоями. Однак відповідачка не бажає змінювати спосіб свого життя і дитина продовжує проживати разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Наказом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.08.2023 року дитину влаштовано в родину двоюрідної бабусі - позивачки у справі. На теперішній час дитина навчається у 1 класі, позивачка створила для дівчинки необхідні умови побуту, навчання та проживання. По місцю проживання позивачка характеризується позитивно, опікується дитиною та займається її вихованням. Мати дитини з дитиною не проживає, ухиляється від виконання обов`язків по вихованню дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не приймає участі у вихованні. Відповідачка не цікавиться навчання доньки, не забезпечує дитину необхідним харчуванням, медичним оглядом, лікуванням, не спілкується з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Визначені обставини свідчать про невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків, закріплених ч.ч. 1-3 ст. 150 СК України, відповідно до яких батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. В червні 2023 року службою у справах дітей були обстежені умови проживання дитини за адресою проживання її матері, у кому вказано, що для дитини не створені умови для проживання, в квартирі брудно, у дитини відсутнє місце для відпочинку, занять, харчування, а мати не має можливості утримувати дитину. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої ч. 4 ст. 155 СК України. Названі дії у відповідності до ст. 164 СК України є підставою для позбавлення матері батьківських прав у зв`язку з ухиленням від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, що підтверджує і сама відповідачка у своїх поясненнях від 08.06.2023 року та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження, до підготовчого засідання, а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Службу у справах дітей Житомирської районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 21.06.2024 року витребувано від органу опіки та піклування Житомирської районної державної адміністрації письмовий висновок щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав.

Ухвалою суду від 25.07.2024 року залучено до участі у справі замість Служби у справах дітей Житомирської районної державної адміністрації - Службу у справах дітей Радомишльської міської ради та витребувано у Служби у справах дітей Радомишльської міської ради письмовий висновок щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав.

Ухвалою суду від 05.09.2024 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

До початку проведення судового засідання позивачка звернулась до суду із заявою про розгляд справи без її участі.

Відповідачка в судове засідання не з`явилась. У зв`язку із тим, що суд не зміг встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачки, її виклик до суду здійснювався шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України у відповідності до вимог ч. 10 ст. 187 ЦПК України. Також судова кореспонденція направлялась судом за адресою вказаною у позовній заяві, однак судові повістки повернились до суду без вручення адресату.

Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в підготовче засідання не з`явився, про час та місце проведення підготовчого засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області в підготовче засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання третьої особи про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_3 , матір`ю якої є ОСОБА_2 (а.с. 8).

За змістом акту про обстеження умов проживання від 12.06.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання для дитини у вказані квартирі незадовільні (а.с. 16).

08.06.2023 року відповідачка надала свої письмові пояснення в яких вказала, що вона є одинокою матір`ю дівчинки і в неї немає умов для проживання дитини. Немає ліжка та столу, зробити ремонт в квартирі відповідачка не може, оскільки не працює і не має грошей. Утримувати дитину не може. Фактично дитина проживає з ОСОБА_1 та відвідує садочок. Відповідачка вказує, що в подальшому не має бажання утримувати дитину та виховувати її і не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав (а.с. 17).

Наказом Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації №12 від 28.08.2023 року, тимчасово влаштовано дитину в родину двоюрідної баби ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15).

Згідно довідки від 29.01.2024 року, дівчинка навчається у 1 класі Кочерівського ліцею (а.с. 13).

Відповідно до характеристики на дитину за підписами класного керівника та директора школи, бабуся ОСОБА_3, ОСОБА_4 бере активну участь у навчанні та вихованні дитини. Відвідує батьківські збори, тримає постійний зв`язок з класним керівником (а.с. 14).

За змістом акту обстеження умов проживання сім`ї позивачки від 29.01.2024 року у будинку АДРЕСА_2 , будинок цегляний, має нову покрівлю і складається з дох кімнат та кухні. В будинку є санвузол і ванна. Будинок має пічне опалення та природний газ. У вказаному будинку проживає ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина має для проживання окрему мебльовану кімнату. В житловому будинку створені нормальні умови для проживання як дорослих, так і дитини. Сім`я забезпечена продуктами харчування, одягом, засобами гігієни. Будинок перебуває у власності позивачки. Комісія вважає, що дитина може проживати в сім`ї позивачки та має всі умови для повноцінного проживання, навчання та виховання (а.с. 12).

Згідно письмового висновку органу опіки та піклування Радомишльської міської ради Житомирської області від 27.09.2024 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно її малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 81-87).

Відповідно до положень ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У даній справі суд погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно її малолітньої доньки, ураховуючи наступне.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частина перша статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною першою статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до пункту 1 статті 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (частина друга статті 150 СК України).

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з частиною другою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Окрім прав батьків щодо дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), в тому числі, й на рівне виховання батьками.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року N 31111/04 у справі "Хант проти України" зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі "Olsson v. Sweden" (N 2) від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі "Johansen v. Norway" від 07 серпня 1996 року, § 78).

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.

У даному випадку суд дійшов висновку про наявність свідомого ухилення та винної поведінки матері у не спілкуванні з дитиною та не прийнятті нею участі у її вихованні, оскільки відповідач не був позбавлений інформації про місце проживання дитини, судом не встановлено наявності будь-яких перешкод для матері у спілкуванні з дитиною і відповідачка самостійно відмовилась від участі у вихованні дитини та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Непереборні обставини, які не дозволяють матері реалізовувати свій батьківський обов`язок, відсутні.

У рішенні від 30 червня 2020 року в справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) ЄСПЛ зауважив про те, що в інтересах дитини також забезпечити її розвиток у здоровому навколишньому середовищі, і батько/мати не може мати права відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вживати таких заходів, які б могли завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Найкращі інтереси дитини можуть, в залежності від їх характеру і серйозності, превалювати над інтересами батьків.

Також ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі "Ілля Ляпін проти Росії" (заява N 70879/11) зазначив про те, що якщо батько/мати не підтримують стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантоване Конвенцією.

Приймаючи рішення у цій конкретній справі, суд виходить з того, що на перше місце мають ставитись "якнайкращі інтереси дітей", оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Із матеріалів справи чітко вбачається, що відповідачка ухиляється від виконання батьківських обов`язків і не має бажання виховувати власну дитину та опікуватись нею.

Врахувавши встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав.

У даній конкретній справі суд переконаний, що позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини позитивно вплине на долю дівчинки, забезпечить захист її прав та інтересів.

Врахувавши конкретні обставини справи, "якнайкращі інтереси дітей", а також те, що відповідачка не підтримує стосунків з дитиною протягом тривалого часу, не цікавиться її життям, самоусунулась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини та спілкування з нею, суд дійшов висновку про застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав, оскільки відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків та не має наміру виконувати їх.

Позбавлення батьківських прав - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, тому, враховуючи відсутність будь-якого спілкування відповідачки з дитиною тривалий час, існування реальної можливості виконання батьківських обов`язків, проте їх свідоме невчинення, відсутність зацікавленості у перебуванні дитини в дошкільних та шкільних виховних закладах, станом її здоров`я та вихованням, суд дійшов висновку про задоволення позову.

У цій справі доведене нехтування відповідачкою потребами своєї дитини, порушення прав дитини на належне батьківське виховання та не виконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків щодо спілкування з дитиною та її виховання.

Позбавлення відповідачки батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідачки є пропорційним меті позбавлення її батьківських прав.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Тобто, відповідачка не позбавлена можливості все ж таки змінити своє ставлення до дітей та їх виховання і у подальшому поставити питання про поновлення у батьківських правах (стаття 169 СК України), а також не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про надання їй права на побачення з дітьми (ст. 168 СК України).

Вирішуючи відповідний спір в частині позбавлення батьківських прав суд з урахуванням конкретних обставин цієї справи керувався правовими позиціями Верховного Суду викладеними у його постановах, зокрема у справі №202/7712/18 від 21.07.2021 року, №331/8310/15 від 02.08.2021 року, №203/3505/19 від 26.01.2022 року, №398/4299/17 від 27.01.2021 року та №202/7712/18 від 21.07.2021 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 51 Конституції України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280, 281, 268, 273, 353, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 7, 14, 19, 141, 142, 150, 153, 155, 157, 164 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносної її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 01.11.2024 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, вул. Харкіське шосе, 4а, код ЄДРПОУ 37397237);

Третя особа - Служба у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області (Житомирська область, м. Радомишль, Соборний майдан, 12, код ЄДРПОУ 44109423).

Суддя -