Рішення
від 05.09.2024 по справі 758/14475/21
ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/14475/21

Категорія 61

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

05 вересня 2024 року

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Будзан Л.Д.,

за участі секретаря судового засідання Петер А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора,

ВСТАНОВИВ:

До Подільського районного суду м. Києва звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з позовною заявою до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання права власності у порядку спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, в якій просили визнати за ними в рівних частинах в порядку спадкування за законом право власності на 3/5 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_4 .

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивачі посилаються на те, що вони є доньками ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 3/5 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 . 28 лютого 2020 року у Чотирнадцятій київській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа №65600820. Згідно повідомлення заступника завідувача Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори від 28 квітня 2021 року спадкоємцями майна померлої ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Однак, 10 червня 2020 року Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , оскільки не надано документу, що посвідчує, право власності на нерухоме майно. 09 грудня 2020 року Чотирнадцятою київською державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 , з тих самих підстав. За таких обставин, позивачі просять визнати право власності на вказане майно в порядку спадкування за ними в рівних частках.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 жовтня 2021 року головуючим суддею у справі визначено суддю ОСОБА_5

Ухвалою судді від 12 листопада 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Наказом Подільського районного суду м. Києва № 4/02-02 від 11.01.2024 «Про відрахування зі штату Подільського районного суду м. Києва судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_5» суддю ОСОБА_5 відраховано зі штату суду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Подільського районного суду міста Києва від 17 січня 2024 року № 264 призначено повторний автоматизований розподіл даної справи з метою заміни головуючого судді ОСОБА_5

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року прийнято до провадження вказану цивільну справу, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідачі правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористалися.

Ухвалою суду від 14 березня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Представники позивачів та позивачі у судове засідання не з`явилися, подали заяву, в якій просили справу розглядати за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради та відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, жодних клопотань на адресу суду не подавали.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач не подав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із тим, що відповідачі своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, не використали наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду сторони позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є доньками ОСОБА_4 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачів - ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 20.02.2022 серії НОМЕР_1 , виданим Подільським районним у м. Києві відділом державної реєстрації цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Після смерті ОСОБА_4 залишилося спадкове майно - 3/5 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 .

28 лютого 2020 року у Чотирнадцятій Київській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_4 №65600820, що підтверджується витягом про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 28.02.2020.

Згідно повідомлення заступника завідувача Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори від 28 квітня 2021 року спадкоємцями майна померлої ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. (ст.1270 Цивільного кодексу України)

Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.

10 червня 2020 року Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , оскільки не надано документу, що посвідчує право власності спадкоємця на нерухоме майно.

09 грудня 2020 року Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 . Вищевказане підтверджується постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 09 грудня 2020 року та від 10 червня 2020 року.

Згідно інформаційної довідки №201 від 22.02.2021 року, виданої КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації», згідно з даними реєстрових книг бюро, житловий будинок АДРЕСА_1 , на праві власності зареєстровано 3/5 частини за: « ОСОБА_7 » (дослівно) на підставі свідоцтва про право власності, виданого Подільською райдержадміністрацією 19.01.1993 року, розпорядження №5 від 06.01.1994 року. Дата проведення реєстрації в Бюро - 02.02.1994 року зареєстрованим №19495.

04 березня 2021 року КП КМР «Київським міським бюро технічної інвентаризації» видано копію свідоцтва про право власності, виданого 19.01.1993 року на підставі якого була проведена реєстрація права власності на 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виходячи з положень пункту 5 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, є свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат.

Видача свідоцтва про право власності передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, що визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, в пункті 24 якого встановлено, що у випадках, встановлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання й підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

З урахуванням наведених норм права, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Статтею 15 Цивільного кодексу України гарантовано право кожного на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник май на може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його власність.

Стаття 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право мирного володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У пункті 37 Постанови від 07 лютого 2014 року № 5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що позови про визнання права власності, що пред`явлені на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, пов`язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.

З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У цьому ж пункті Постанови Пленум ВССУ наголошує, що виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, зокрема, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами.

Згідно з частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Як передбачено п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

09 грудня 2020 року Чотирнадцятою Київською державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , оскільки не надано документу, що посвідчує право власності спадкоємця на нерухоме майно, з аналогічних підстав 10 червня 2020 року Київською державною нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 Цивільного кодексу України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що не заважаючи на те, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину (відповідно до статті 1296 ЦК України) є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Спадкування за законом відбувається у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини. При вирішенні питання спадкування за законом, враховуються такі юридичні факти, як: родинні стосунки (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця. Центральним субінститутом спадкування за законом є інститут черговості, який полягає в тому, що за загальним правилом кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування за відсутності бодай одного спадкоємця попередньої черги, обумовленого різними причинами: фізичною відсутністю, усуненням від права на спадкування, неприйняттям спадщини або відмовою від прийняття спадщини.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов`язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивач) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

Отже, позивачки позбавлені можливості реалізувати свої правомочності власниць спадкового майна, які за змістом ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникають у них з моменту державної реєстрації права власності на спадкове майно та успадкування майна, що на праві власності належало спадкодавцеві.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані правові норми та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, на які позивачки посилалися в обґрунтування своїх позовних вимог про визнання за ними права власності на 3/5 частки житлового будинку.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 392, 1218, 1258, 1259, 1261, 1266, 1274 Цивільного кодексу України, статтею 41 Конституції України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 16, 76-81, 89, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку спадкування за законом право власності на 3/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в рівних частках.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 16.09.2024.

Повне найменування сторін по справі:

позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ;

позивач - ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

відповідач - Територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, юридична адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36;

відповідач - ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

третя особа - Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, юридична адреса: м. Київ, пр. Європейського Союзу, буд. 33.

Суддя Леся БУДЗАН

СудПодільський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення05.09.2024
Оприлюднено04.11.2024
Номер документу122732124
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за законом.

Судовий реєстр по справі —758/14475/21

Рішення від 05.09.2024

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Будзан Л. Д.

Рішення від 05.09.2024

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Будзан Л. Д.

Ухвала від 14.03.2024

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Будзан Л. Д.

Ухвала від 25.01.2024

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Будзан Л. Д.

Ухвала від 03.11.2022

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Рибалка Ю. В.

Ухвала від 12.11.2021

Цивільне

Подільський районний суд міста Києва

Рибалка Ю. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні