Ухвала

від 01.11.2024 по справі 522/19153/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/19153/24

Провадження 2-н/522/3719/24

УХВАЛА

01 листопада 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої - суддіКосіциної В.В. розглянувши заявою Обслуговуючого кооперативу «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

31 жовтня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява Обслуговуючого кооперативу «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості житлово-комунальні послуги, у якій стягувач просить стягнути з боржника заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 5996,86 гривень, а також суму сплаченого судового збору.

За результатами автоматизованого розподілу справа була передана на розгляд судді Косіциній В.В.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексо

Разом з цим, приписами ч.1 ст.30 ЦПК України визначено, зокрема, що позови, які виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Як наголошено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №638/1988/17, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. В постанові також зазначено, що позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Предметом даної справи є стягнення заборгованості за теплову енергію, що постачається на об`єкт споживача, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально знаходиться в Приморському районі міста Одеси.

Проте, з інформаційної довідки від 01.11.2024 року №401952423 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що ОСОБА_1 не є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначений об`єкт нерухомого майна 29 січня 2018 року було зареєстровано за іншою особою на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2018 року №620.

В той же час, у заяві про видачу судового наказу заявник просить стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з квітня по жовтень 2024 року, тобто, за період коли ОСОБА_1 уже не був власником зазначеного об`єкта нерухомого майна.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Згідно п.5 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено, зокрема, перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У п.4 ч.3 ст. 163 ЦПК України вказано, що до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Проте, на думку суду, заявник належним чином не довів наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги, оскільки, останній не є власником майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.1, 8 ч.1 ст.165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову у видачі судового наказу.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 30, 160-168, 260, 353, 378 ЦПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Обслуговуючого кооперативу «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості житлово-комунальні послуги.

Роз`яснити заявою Обслуговуючому кооперативу «СЕРЕДНЬОФОНТАНСЬКИЙ 19-А», що згідно ч. 1 ст. 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду.

Суддя Косіцина В.В.