Рішення

від 15.10.2024 по справі 457/1886/23

ТРУСКАВЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 457/1886/23

провадження №2/457/53/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2024 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючого-судді Василюк Т.В.,

секретар судового засідання Кушнір М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Трускавецького міського суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої позовні вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду від 23.12.2020 року на підставі Ордеру від 24.08.1977 року та рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 101 від 06.05.2016 року. Крім нього у вищезазначеному житлі також зареєстрований брат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та онук ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ніколи не проживали за адресою місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_2 , місцем їх фактичного проживання є АДРЕСА_3 приватна садиба «Лідія», що належить його колишній дружині. Відповідачі за місцем своєї реєстрації фактично не проживають, особистих речей не зберігають та жодним іншим чином не користуються вказаним житлом, дані факти підтверджуються Актом № 83 від 09.03.2016 року, актом не проживання осіб за місцем реєстрації від 17.03.2023 року, 10.10.2023 року, 27.11.2023 року виданим ОСББ «Файні ґазди» та на підставі свідчень мешканців будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Зважаючи на те, що відповідачі не проживають у даному житлі, проте не зняті з реєстрації, позивачу завдається майнова шкода, оскільки платежі за комунальні послуги відповідачі не сплачують, не беруть участі у спільному побуті, облаштуванні та утриманні житла, ці витрати змушений нести він самостійно. З огляду на вищенаведене просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .

17.01.2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву мотивований тим, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у комунальній власності і відповідно позивач не являється її законним власником. Позивач неправдиво виклав фактичні обставини, а саме зазначив, що відповідачі за місцем своєї реєстрації в спірній квартирі ніби-то фактично не проживають, особистих речей не зберігають та ніби-то жодним іншим чином не користуються спірним житлом, що на переконання позивача підтверджується Актами «Файні ґазди» № 83 від 09.03.2016 року від 17.03.2023 року, 10.10.2023 року, 27.11.2023 року. Відповідач ОСОБА_2 ніколи не відмовлявся від прав на спірну квартиру та продовжував весь час сплачувати комунальні послуги, що беззаперечно підтверджується відповідними грошовими документами за період з 15.01.2020 року по 11.01.2024 року, платником у яких зазначено саме відповідача ОСОБА_2 . Одночасно, до листопада 2023 року позивач фактично комунальні послуги практично не сплачував, що підтверджується даними із електронного кабінету на сайтах постачальників комунальних послуг, які приєднано до відзиву. Це пов`язано зокрема з тим, що позивач сам фактично тривалий час постійно не проживає у спірній квартирі, оскільки більше 30 років проживає рідний брат позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який разом із позивачем зловживає алкогольними напоями, у зв`язку з чим проживання у спірному житлі для відповідачів є нестерпним. А тому, після реєстрації шлюбу у 2014 році та народження ІНФОРМАЦІЯ_4 сина ОСОБА_8 вимушений був разом із своєю сім`єю періодично мешкати в будинку матері за АДРЕСА_3 . Дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_9 , 1988 року народження зареєстрована в АДРЕСА_4 , у якій після настання 06.12.2016 року смерті у матері - ОСОБА_10 проживає її батько - ОСОБА_11 , який є пенсіонером і страждає важкими серцево-судинними захворюваннями та потребує сторонньої допомоги і догляду. А тому, дружина відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 вимушена часто, разом із малолітнім сином ОСОБА_12 , відвідувати свого батька. При цьому, на час відсутності дружини відповідач ОСОБА_2 проживає у спірній квартирі. В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 в спірній квартирі для проживання облаштував одну із кімнат, у якій організував та провів ремонтні роботи, завіз меблі та свої особисті речі і особисті речі сина ОСОБА_12 , що підтверджується приєднаною до відзиву фото таблицею та колективною заявою мешканців будинку АДРЕСА_5 про те, що: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які зареєстровані в квартирі АДРЕСА_6 , фактично проживають у згаданій квартирі з певною періодичністю, саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з 2009 року, а його син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - з 2015 року. Останній рік вказані особи також проживали періодично, факту їх відсутності у згаданій квартирі більше одного місяця підряд не було». Зазначена колективна заява повністю спростовує приєднані до позову Акти ОСББ «Файні ґазди».

01.02.2024 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Позивач в судовому засіданні, позов підтримав та просив суд його задовольнити з причин наведених у позовній заяві та у відповіді на відзив. Додатково суду пояснив, що ані син, ані внук у спірній квартирі ніколи не проживали та не сплачували комунальні послуги, лише один раз син оплатив 652 гривні газ. Він з 1977 року проживає у цій квартирі, а син завжди проживав по АДРЕСА_7 у будинку своєї матері та його колишньої дружини. Вони з сином не спілкуються. Попри те, що син та внук у квартирі не проживають, проте вода, електроенергія, газ та квартплата на них нараховується, а також на його брата ОСОБА_4 . Він просив сина щоб той добровільно знявся з реєстрації проте той відмовився. Після того, як він подав позов син привіз у квартиру свої речі та речі онука, а також викликав поліцію, оскільки він помінят у вхідних дверях замок. З сином та онуком перебуває у неприязних відносинах. Син змінив замок та закрив одну із кімнат у квартирі де зберігає декілька своїх речей та онука. Ремонт у квартирі робив він, діти не допомагали йому з лікуванням та оплатою комунальних послуг.

Представник позивача у судовому засіданні, позов підтримав просив суд його задоволити. Додатково пояснив, що відповідачі більше шести місяців не проживають у спірному житлі, що підтверджується наявними у справі актами. З огляду на це просив задоволити позов.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні щодо задоволення позову заперечив, з огляду на те, що позивач, який є його батьком у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, а у даній квартирі живе лише його стрий ОСОБА_13 . Він постійно навідується у дану квартиру та залишається там ночувати з сином. Іншого житла у нього немає. Він у вищезазначені квартирі облаштував собі кімнату де час від часу залишається ночувати. У квартирі є вода та електроенергія, окрім того у квартирі містяться речі його та сина і вони там інколи проживають. Його батьки більше тридцяти років не проживають разом, частина будинку по АДРЕСА_7 належить його матері. Мати перебуває за кордоном, а батько (позивач) проживає у пані ОСОБА_14 , у спірній квартирі проживає лише стрий ОСОБА_13 на постійній основі, проте він зловживає спиртними напоями. Коли батько захворів пані ОСОБА_14 звернулася до нього за допомогою, він допомагав чим міг, купував ліки. Батько захотів зубні протези він відмовив і тоді батько подав позов до суду. Коли почався судовий процес батько змінив замки у квартирі та віддав йому ключ лише після приїзду працівників поліції. До спірної квартири приходили працівники Служби у справах дітей зауважень не було. Він сплачує комунальні послуги, батько почав сплачувати комунальні послуги лише після того, як почав готуватися подавати позов до суду. Пані ОСОБА_15 підписала акт про те, що він не проживає у даній квартирі, а також акт де зазначено, що він проживає. Батько просив сусідів щоб ті підписали акт, нібито для того щоб приватизувати дану квартиру. Він не втратив інтересу до даної квартири та має намір приймати участь у приватизації даної квартири, оскільки іншого житла у нього немає.

Представник відповідача у судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні даного позову з огляду на те, що відповідачі на постійній основі не проживають у спірній квартирі, оскільки в квартирі відсутнє опалення, проте в відповідачів не має іншого житла. Комунальні послуги за адресою АДРЕСА_2 з 2020 року оплачує саме ОСОБА_2 . Відповідач час від часу навідується до спірної квартири, проте позивач чинить йому у цьому перешкоди, через, що відповідач звертався до поліції, для того щоб потрапити до житла, наведене свідчить, що відповідач не втратив інтересу до вищезазначеної квартири.

Представник третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів: Служби у справах дітей Трускавецької міської у судовому засіданні, зазначила, що вони проводили огляд у спірній квартирі, у квартирі наявні техніка, меблі, є електроенергія вода, газ, стан квартири не суперечить місцю проживання дитини. Вони заперечують щодо задоволення позову, оскільки це суперечить інтересам дитини так, як дитина немає іншого житла. Зі слів батька вони з дитиною періодично проживають у вищезазначеній квартирі. При обстеженні квартири були присутні позивач та відповідачі.

Будучи допитаною в ході судового засідання, свідок ОСОБА_9 по суті справи показала, що проживає по АДРЕСА_7 ОСОБА_2 є її чоловіком, а позивач свекром. До моменту подачі позовної заяви у чоловіка з батьком були нормальні стосунки. ЇЇ чоловік та син періодично проживають у квартирі АДРЕСА_1 . У даній квартирі містяться їхні речі та чоловік з сином час від часу там ночує. Батько чоловіка не проживає у квартирі, чоловік допомагав батькові з лікуванням, проте потім він захотів вставити зуби на, що чоловік відмовився, пояснивши, що це не на часі. Чоловік дбає про житло, оплачує комунальні послуги, оскільки не має власного житла. Вони тимчасово проживають у будинку матері, жодних прав на це житло вони мають. Спочатку вони хотіли жити у спірній квартирі, проте відмовилися від цього через дядька, оскільки він зловживає алкогольними напоями. Однак чоловік разом з сином періодично проживають у вищезазначеній квартирі та зберігають там свої речі. Ця квартира це єдине житло її сина та чоловіка.

Будучи допитаним в ході судового засідання, свідок ОСОБА_16 по суті справи показав, що відповідач ОСОБА_2 , є його двоюрідним братом. Вони з ОСОБА_17 проживають в одній будівлі по АДРЕСА_7 , проте йому відомо, що ОСОБА_17 час від часу проживає в спірній квартирі. Частина будинку в якому на даний час проживають відповідачі належить його матері та частина матері ОСОБА_17 . На скільки йому відомо у матері ОСОБА_17 немає іншого житла окрім частини будинку по АДРЕСА_7 . Відповідач платить комунальні послуги по АДРЕСА_8 розповідав, що робить ремонт у квартирі АДРЕСА_1 , окрім цього він у тій квартирі зберігає свої речі та періодично там проживає.

Будучи допитаною в ході судового засідання, свідок ОСОБА_18 по суті справи показала, що відповідач є двоюрідним братом її чоловіка та вони проживають в одній будівлі по АДРЕСА_7 . З позивачем вона не знайома, проте їй відомо, що ОСОБА_17 час від часу проживає у квартирі АДРЕСА_1 , чи проживає позивач у спірній квартирі їй не відомо. ОСОБА_17 розповідав, що облаштував дану квартиру, зберігає там свої речі та інколи там залишається.

Будучи допитаною в ході судового засідання, свідок ОСОБА_19 по суті справи показала, що вона проживає у будинку АДРЕСА_5 . Голова ОСББ «Файні ґазди» виїхала за кордон та залишила їй печатку голови ОСББ. Коли до неї звернулися сторони по справі вона видала їм акти, проте чи проживає позивач та відповідач у спірній квартирі їй не відомо.

Будучи допитаним в ході судового засідання, свідок ОСОБА_20 по суті справи показав, що є рідним братом відповідача. Батько хоче вижити брата з сином з квартири, проте сам у квартирі не проживає, у квартирі проживає брат батька та іноді брат з сином, проте саме брат сплачує комунальні послуги у спірній квартирі. Вони з батьком спілкувались до моменту подання позову. Коли батько хворів вони з братом купували йому ліки, його співмешканка пані Надя постійно просила у них гроші для батька. Він також проживав у спірній квартирі та робив там ремонт, батько час від часу там ночував. Їхні з відповідачем батьки розлучені з 1988 року, у матері є житло, яке вона отримала у спадок від батьків по АДРЕСА_7 . На даний час мати перебуває за кордоном. Батько проживає у своєї співмешканки по АДРЕСА_9 . Він проживає по АДРЕСА_7 та інколи там залишається брат. У брата немає іншого житла окрім квартири АДРЕСА_6 . Батько створює братові з сином перешкоди у користуванні спірною квартирою, через, що братові доводилося викликати працівників поліції, щоб потрапити у житло.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення, виходячи наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що спірну квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Виконавчого комітету Трускавецької міської ради № 101 від 06 травня 2016 року було укладено договір найму та відкрито особовий рахунок на ім`я ОСОБА_1 , у зв`язку з смертю матері ОСОБА_21 , яка була основним квартиронаймачем /арк. справи 12/.

Відповідно до витягу № 470 від 27.10.2023 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання сторін у справі, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /арк. справи 8/.

Квартира АДРЕСА_1 неприватизована, загальна площа становить 63, 2 кв.м. та складається з 3 кімнат житловою площею 41, 40 кв.м.

Позивачем в обґрунтування заявлених вимог долучено до матеріалів позовної заяви акти: № 83 від 09.03.2016 року, від 17.03.2023 року, від 10.10.2023 року, від 27.11.2023 року, видані головою ОСББ «Файні ґазди», згідно змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та його малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , за даною адресою фактично не проживають /арк. справи 14-16/.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або член його сім`ї відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Положеннями ст. 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться судом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови №2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Аналіз правових норм дає підстави зробити висновок про те, що під час вирішення питання про втрату членом сім`ї наймача права на користування жилим приміщенням з`ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Сторона відповідачів, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначає про невідповідність викладених позивачем обставин щодо як факту залишення з власної волі відповідачем спірної квартири, так і періоду відсутності, його повного самоусунення від утримання майна та несплату комунальних послуг. Причиною тимчасової відсутності відповідача у спірному помешканні вказує наявність неприязних відносин із позивачем та перешкод у вільному доступі до квартири.

Так, оцінюючи у сукупності представлені позивачем як докази в обґрунтування вимог акти голови ОСББ «Файні ґазди», а також показання свідків, суд приходить до висновку, що такі не можуть бути розцінені судом як належні та допустимі докази у розумінні ст. 76-80 ЦПК України виходячи з такого.

Стаття 71 ЖК України визначає, що у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Представлені суду позивачем акти голови ОСББ «Файні ґазди» щодо не проживання відповідачів ОСОБА_2 , та його малолітнього сина ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , не містять відомостей, які підлягають обов`язковому доказуванню у категорії справ щодо визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та жодним чином не підтверджують неповажність причин не проживання відповідачів у спірній квартирі. Натомість аналізуючи відомості, викладені у вищезазначених актах голови ОСББ «Файні ґазди» вбачаються суперечності, оскільки в матеріалах справи наявний акт мешканців будинку АДРЕСА_5 де засвідчено, що ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3 , які зареєстровані у квартирі АДРЕСА_6 , фактично проживають у зазначеній квартирі з певною періодичністю. Останній рік вказані особи також проживали періодично, факту їх відсутності у згаданій квартирі більше одного місяця підряд не було /арк. справи 66/. Також недостовірність вказаних актів спростовують покази свідка ОСОБА_19 .

Суд зауважує також, що підставою для позбавлення права користування жилим приміщенням може слугувати лише свідома або недбала поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.

Подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суд по справі № 227/1044/20 від 21.07.2021.

У даному випадку, в ході судового розгляду справи, позивачем не доведено належними та беззаперечними доказами втрату відповідачами інтересу до спірного помешкання за відсутності перешкод у вільному користуванні ними таким.

Всупереч наданим у судовому засіданні поясненням сторони позивача, із наданих до матеріалів справи відповідачем квитанцій вбачається, що у період з 15.01.2020 року ним періодично здійснювались платежі за надані за адресою: АДРЕСА_2 житлово-комунальні послуги /арк. справи 69-88/.

Натомість позивачем жодним чином не спростовано покликання відповідача на наявність у нього перешкод у користуванні вищезгаданим житлом.

Суд звертає увагу на те, що права членів (колишніх) сім`ї власника житла підлягають захисту, тому визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою, що фактично є позбавленням права на житло, має ґрунтуватися не лише на вимогах закону, але й таке втручання повинно бути виправданим, необхідним для захисту прав позивача та не покладати надмірний тягар на відповідача.

В свою чергу, матеріалами справи не встановлено і факту перебування на праві власності у відповідача іншого жилого приміщення, придатного для проживання.

У статті 7 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватись в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

За наведеного, суд приходить до переконання, що позивач не надав для суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження підстав позову, зокрема і в частині покликань на те, що відповідачі без поважних причин не проживають у спірному житловому приміщенні та при цьому слід звернути увагу на те, що наявність сімейного конфлікту та неприязних відносин не можуть слугувати підставами для визнання особи такою, що втратила право користування спільним житлом.

Щодо заявленої позовної вимоги про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням малолітнього ОСОБА_3 суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Принципом 4 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, передбачено, що дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона мають бути забезпечені дитині та її матері, зокрема належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування.

Відповідно до ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

У відповідності до положень статті 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Оскільки, малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

Не можна вважати не поважною причину не проживання дитини у спірному житлі її проживання в іншому місці, з одним із батьків, оскільки малолітня дитина, в силу свого віку, не має достатнього обсягу цивільної дієздатності самостійно визначати місце свого проживання. Маючи право проживати за зареєстрованим місцем проживання, за місцем проживання будь-кого з батьків, дитина може реалізувати його лише за досягнення певного віку. Не впливає на поважність причин не проживання дитини і наявність у того з батьків з ким вона фактично проживає права власності на житло, оскільки наявність майнових прав у батьків дитини не може бути підставою для втрати її особистих житлових прав. Визначальним в цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Наведені правові висновки узгоджуються з висновками суду касаційної інстанції, викладеними у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 711/4431/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 466/7546/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі № 337/1760/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц (провадження № 61-31705св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 206/3425/18 (провадження № 61-9122св19).

Відповідно до частини 4 та 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Стаття 29 ЦК України не пов`язує місце проживання особи з місцем її реєстрації. Право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження.

Більше того, згідно із ч. 1 ст. 177 СК України, батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов`язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.

Позивачем не заперечено, що підстава, на якій місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєструвалося у спірній квартирі, не оспорювалася, відтак виходячи з наведених вище норм законодавства вважається, що такий за фактом народження набув права користування цим житлом на законних підставах.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Так, суд бере до уваги також наданий працівниками відділу Служби у справах дітей Трускавецької міської ради, як органом опіки та піклування акт обстеження умов проживання від 28.02.2024 року відповідно до якого, працівниками відділу Служби у справах дітей Трускавецької міської ради було проведено обстеження умов проживання за аресою: АДРЕСА_2 . В ході обстеження квартири встановлено, що така складається з 3-ох кімнат, кухні, вбиральні та ванни, умови задовільні. Стан помешкання не суперечить місцю реєстрації дитини. За вказаною адресою зареєстровані та проживають: ОСОБА_1 , 1957 року народження, ОСОБА_4 , 1952 року народження, ОСОБА_2 , 1988 року народження та ОСОБА_3 , 2015 року народження. /арк. справи 213/. В судовому засіданні представник відділу Служби у справах дітей Трускавецької міської ради заперечила щодо задоволення позову, оскільки таке рішення суперечитиме інтересам дитини та порушуватиме його майнові права, зважаючи також на те, що малолітній зареєстрований у спірній квартирі, яка перебуває у комунальній власності та у випадку втрати ним права користування таким нерухомим майном та зняття його з реєстрації за вказаною адресою буде позбавлений свого права на участь у приватизації зазначеного помешкання, що у свою чергу потягне за собою зменшення його майнових прав.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (надалі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції).

З урахуванням наведеного у суду відсутні передбачені статтями 71,72 ЖК України передумови для позбавлення малолітнього ОСОБА_3 , 2015 року народження права на житло шляхом визнання таким, що втратив право користування цим житлом.

Крім того, оскільки підставою втрати особою права користування житлом є лише неповажність причин відсутності понад встановлені строки, що позивачем не було доведено, а тому у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись ст. 10, 12, 77, 81, 263-265 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне рішення не було вручено у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрований за аресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа без самостійних вимог на стороні відповідачів: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, юридична адреса: вул. Бориславська, 1, м. Трускавець Львівська область.

Повний текст рішення складено 23.10.2024 року.

Суддя: Т. В. Василюк