Рішення

від 01.11.2024 по справі 479/121/20

КРИВООЗЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

479/121/20

2/479/7/24

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 жовтня 2024 року смт.Криве Озеро

Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Репушевської О.В.,

за участі:секретаря судовогозасіданняДобровольської І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Криве Озеро у порядку загального позовногопровадження цивільну справу №479/121/20 за позовом ОСОБА_1 ,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог Службау справахдітей Кривоозерськоїселищної ради Миколаївської області, до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі батька у вихованні дітей,

у ч а с н и к и с п р а в и :

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Нижник Г.І., за ордером серія АР №1011607

від 02 березня 2020 року,

відповідач ОСОБА_2 ,

представник відповідача адвокат Маркаров І.Р., за ордером серія ОД №302586

від 01 червня 2020 року,

третя особа Служба усправах дітейКривоозерської селищноїради Миколаївської області,

в с т а н о в и в :

30 січня 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі батька у вихованні дітей. Вказує на те, що він перебував в шлюбі з відповідачем з 30 вересня 2006 року, який рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2018 року був розірваний. Від шлюбу вони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , 2007 року народження та ОСОБА_4 , 2013 року народження. Той порядок зустрічей, який був запропонований позивачем відповідача не влаштував, тому позивач звернувся до Кривоозерської райдержадміністрації Миколаївської області для визначення способу його участі у вихованні дітей та було встановлено графік побачень батька з дітьми. Однак відповідач відмовилась від виконання розпорядження органу опіки та піклування. Тому позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, згідно письмової заяви представника позивача просилив розглянути справу без їх участі, позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, надіслала заяву згідно якої вона разом із дітьми через війну змушені були виїхати з України та на даний час проживають за кордоном. Її представник - адвокат Маркаров І.Р. наразі несе військову службу в ЗСУ, у зв`язку з чим не має можливості приймати участь у судових засіданнях та просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

Представник Служби усправах дітейКривоозерської селищноїрадиМиколаївськоїобласті в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника, у вирішенні спору покладаються на розсуд суду.

Суд, вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи без участі відповідача та його представника приходить до наступного.

Відповідно положень ст.223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні у разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні режимі відео конференції; необхідність витребування нових доказів; якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи без її участі, дала особисті пояснення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно положень ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.2 ст.44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Виходячи з вищенаведеного, суд враховує тривалість розгляду справи та те, що після призначення справи до розгляду по суті 11 травня 2021 року відповідач надавала заяви про відкладення розгляду з різних причин, в більшості, зокрема, через те, що вона разом із дітьми через війну змушені були виїхати з України та на даний час проживають за кордоном, а її представник - адвокат Маркаров І.Р. наразі несе військову службу в ЗСУ, у зв`язку з чим не має можливості приймати участь у судових засіданнях.

Суд враховує і те, що Верховний Суд вже неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах №802/562/18-а, №826/4504/17, звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.

Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, а також те, що дана справа стосується не тільки інтересів учасників справи, а і інтересів дітей, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Відповідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст.153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

В силу положень ст.15 Закону України "Про охорону дитинства", батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю або батьком.

Положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до положень ст.141Сімейного КодексуУкраїни мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Постановою КабінетуМіністрів України№866від 24вересня 2008року визначено питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини. Пунктом 73 вищевказаної постанови визначено, що у разі виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини один з батьків, що проживає окремо від дитини, подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини.

Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками, у разі можливості з іншими родичами дитини, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи щодо забезпечення проведення оцінки потреб батьків з метою встановлення здатності матері, батька виконувати обов`язки щодо виховання дитини та догляду за нею. До уваги беруться ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після з`ясування обставин, що призвели до виникнення спору між батьками щодо участі у вихованні дитини, служба у справах дітей складає висновок.

Участь у вихованні дитини та у разі потреби порядок побачення з дитиною того з батьків, який проживає окремо від неї, встановлюються рішенням районної, районної у м.Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади з урахуванням висновку служби у справах дітей.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку №789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

При цьому, відповідно до положень ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Судом встановлено, що з 30 вересня 2006 року сторони перебували у шлюбі, який рішенням Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 21 грудня 2018 року був розірваний(том 1 а.с.21-23).

Від шлюбу вони мають спільних дітей:

- сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено даними свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого повторно Кривоозерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 11 травня 2018 року(том 1 а.с.19);

- сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено даними свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого повторно Кривоозерським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 11 травня 2018 року(том 1 а.с.19).

Після розірвання шлюбу діти проживали разом із матір`ю ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , про що свідчить акт обстеження матеріально-побутових умов від 26 лютого 2019 року(том 1 а.с.42-43).

Даними довідки Кривоозерського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Миколаївській області за вих.№9838 від 11 грудня 2019 року у позивача ОСОБА_1 заборгованість по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_3 відсутня(том 1 а.с.36).

01 червня 2018 року за Розпорядженням №135-р Кривоозерської районної державної адміністрації Миколаївської області встановлено наступний порядок побачень батька ОСОБА_1 з його неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 , а саме щосуботи з 10.00 год. до 16.00 год. наступного дня та в будні дні з 18.30 год. до 20.00 год.; у визначені дні та час спілкування батька з дітьми дозволяється відвідування дитячих майданчиків, парків, стадіонів, культурно-масових та розважальних заходів, а також відвідування дітей за місцем їх навчання, виховання в навчальних та інших установах.(том 1 а.с.24).

Згідно положень ч.ч.1-3 ст.157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Процес сімейного виховання дитини включає в себе безліч питань переважно педагогічного характеру. Вони вирішуються або обома батьками, або одним з них за погодженням або мовчазною згодою другого. При цьому презюмується, що батьки дотримуються інтересів дитини. Різного роду суперечності між батьками по питанню виховання дитини повинні долатись самими батьками.

Батько (мати), що проживає окремо від дитини має право на спілкування з дитиною і право брати участь у її вихованні. Формою здійснення батьківських прав особою, яка не проживає зі своєю дитиною, є участь у вихованні. Така участь передбачає використання різних способів позитивного впливу на дитину, що робить благотворний вплив на формування її особистості. Для цього використовується не лише особистий контакт (спілкування), але й телефонний зв`язок, переписка і т.д.

Право на спілкування з дитиною належить до особистих немайнових прав батьків, про що прямо зазначає закон. Порушення цього права, створення умов, за яких неможливе його реалізація, є правопорушенням. Причому порушуються права не тільки батька (матері), але й дитини. Тому дані положення забороняють тому із батьків, з ким проживає дитина, перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Положеннями ст.81ЦПК України передбачено обов`язок доказування, а саме кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач за позовом, будучи батьком дітей, прагне спілкування із ними, оскільки участь у вихованні та розвитку дітей є його правом та обов`язком.

Відповідно до даних характеристики Кривоозерської селищної ради Миколаївської області вбачається, що позивач ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_2 . За час проживання на території Кривоозерської селищної ради показав себе з позитивної сторони, скарг та нарікань відносно нього не надходило(том 1 а.с.40).

Позивач ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває, що підтверджено даними довідки Міністретсва внутрішніх справ серія ААА №0803483(том 1 а.с.41).

Згідно висновку служби у справах дітей Кривоозерської селищної ради Миколаївської області від 07 травня 2021 року за №168, підтверджується, що 25 лютого 2021 року працівниками Малиновської служби у справах дітей Одеської міської ради було здійснено обстеження умов проживання дітей та складено акт бесіди з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою підготовки висновку щодо зустрічей батька - ОСОБА_1 , 1983 року народження, з дітьми. З акту обстеження умов проживання, складеного працівниками Малиновської служби у справах дітей, стало відомо, що умови для проживання дітей - задовільні. Квартира після сучасного ремонту, в приміщені чисто, квартира облаштована меблями та всім необхідним для побуту. Діти проживають разом з матір?ю в одній кімнаті, хлопчики сплять на дивані, у дітей присутнє робоче місце, є канцелярія, дитячі речі в повному обсязі, кімната облаштована усім необхідним для проживання та розвитку дітей. Комісією у складі головного спеціаліста служби у справах дітей у Малиновському районі, начальником відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради та головним спеціалістом відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради було проведено бесіду з дітьми в присутності матері - ОСОБА_2 , 1984 року народження. Зі слів дітей стало відомо, що вони деякий час не бачилися з батьком. З інформації, що міститься в акті бесіди з`ясовано, що діти не проти аби батько приїжджав на вихідні і разом проводити корисно та цікаво дозвілля. 06 травня 2021 року працівниками служби у справах дітей Кривоозерської селищної ради було здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_1 , 1983 року народження за адресою: АДРЕСА_2 , з метою підготовки висновку щодо зустрічі батька з дітьми. Умови проживання ОСОБА_1 створені на належному рівні, двоповерховий будинок, сучасний ремонт, у дітей є окремі умебльовані та оснащені усім необхідним кімнати, в одній із яких є спортивний куток, присутнє робоче місце в кожній кімнаті, санітарно-гігієнічні норми на належному рівні, створені усі умови для проживання, виховання та повноцінного розвитку дітей. При розмові з ОСОБА_1 можна сказати, що людина спокійна, врівноважена, тверезо мислить та оцінює ситуацію, охоче переймається долею дітей, стійкий в емоційному плані, веде активний та урівноважений спосіб життя, в зв?язках з сумнівними особами не помічався та спиртними напоями не зловживає. Скарг та нарікань стосовно ОСОБА_1 до Кривоозерської селищної ради не надходило. З наданих фотоматеріалів ОСОБА_1 як джерело інформації, видно, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були раді зустрічі з батьком. Зі слів ОСОБА_1 останній раз зустріч з синами відбулася 25 лютого 2021 року о 14.00 год. на території закладу, де навчаються діти. Виходячи з вищевикладеного, згідно чинного законодавства, а саме Закону України "Про охорону дитинства", ст.141, ст.153, ст.157 Сімейного Кодексу України, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. та постанови Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов?язаної із захистом прав дитини", служба у справах дітей Кривоозерської селищної ради вважає за доцільне надати висновок щодо розв?язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дітей, їх батьків, інших осіб, які бажають брати участь у їх вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі батька у вихованні дітей, оскільки ОСОБА_3 може спілкуватись з дітьми та приймати участь у їх вихованні(том 1 а.с.188).

Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятковими випадками коли це суперечить інтересам дитини.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони добровільно не дійшли згоди щодо порядку зустрічей батька з їх неповнолітніми дітьми. Позивач вказує, що після розірвання шлюбу із відповідачем ситуація між ними загострилася та стала ще більш конфліктною, дітей для зустрічей не давала, створювала перешкоди у спілкуванні з ними.

В судовому засіданні не добуто доказів, які б вказували на те, що є причини та підстави перешкоджати позивачу за позовом спілкуванню з його неповнолітніми дітьми.

Враховуючи конфліктність ситуації між батьками неповнолітніх дітей та неможливість самостійно дійти згоди у їх вихованні, а також наявність перешкод, які відповідач чинить батьку у спілкуванні з синами, суд приходить до висновку про доцільність проведення побачень дитини з батьком без присутності матері, оскільки конфліктні відносини між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив.

Відповідно до положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Тому, суд встановлюючи порядок побачень батька з синами, врахувавши інтереси дітей, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїми неповнолітніми дітьми, визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, оскільки право батька на спілкування з дітьми є його незаперечним правом, а спілкування неповнолітніх синів з батьком відповідає їх інтересам.

Суд вважає, що спосіб участі батька у спілкуванні з дітьми, запропонований позивачем, не зашкодить їм, а навпаки дозволить максимально повно урахувати інтереси дітей, повністю відповідатиме їх можливостям у повній мірі сприймати піклування кожного з батьків про їх здоров`я, фізичний та духовний розвиток.

Згідно положень ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.141, 150, 153, 157, 159 СК України, ст.ст.4, 9, 13, 81, 141, 259-268, 355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ,третя особа,що незаявляє самостійнихвимог Службау справахдітей Кривоозерськоїселищної ради Миколаївської області, до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі батька у вихованні дітей задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення ними повноліття:

- необмежене спілкування з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засобами телефонного, поштового та електронного зв?язку за допомогою мережі Інтернет;

- побачення кожну першу та третю суботи та неділі в місяці з 11 год.00 хв. суботи до 20 години 00 хвилин неділі за місцем проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дітей без присутності матері;

- побачення 25 грудня (день народження ОСОБА_4 ) та 23 лютого (день народження ОСОБА_3 ) кожного року з 11 год. 00 хв. до 16 год. 00 хв.;

- побачення за місцем проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дітей без присутності матері під час осінніх та весняних шкільних канікул не менше п?яти діб, в зимовий період не менше семи діб, а в літній період не менше одного місяця;

- кожного непарного року спільне святкування разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Нового року та Різдва Христового з 10 год. 00 хв., що передує дню святкування Нового року чи Різдва Христового, до 18 год. 00 хв., дня що слідує за днем святкування Нового року чи Різдва Христового за місцем проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дітей без присутності матері;

- кожного парного року спільне святкування разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Великодня з 10 год. 00 хв. суботи, що передує офіційному дню святкування Великодня, до 18 год. 00 хв. понеділка, що слідує за днем святкування Великодня за місцем проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дітей без присутності матері;

- побачення для святкування разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дня народження їх баби ОСОБА_6 з 10 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. 06 лютого кожного року за місцем проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дітей без присутності матері;

- побачення для святкування разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дня народження їх діда ОСОБА_7 з 10 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. 31 січня кожного року за місцем проживання батька, його батьків (баби та діда), інших місць за бажанням дітей без присутності матері;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2552,40 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 01 листопада 2024 року.

Суддя :