Рішення

від 24.10.2024 по справі 682/1531/24

СЛАВУТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 682/1531/24

Провадження № 2/682/602/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Мотонок Т. Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

представника відповідачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Славута цивільну справу № 682/1531/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про відшкодування майнової та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

06.06.2024 до суду надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування поданого позову вказано, що позивач, ОСОБА_2 , в лютому 2010 року придбав в членів Спілки селян-співвласників розпайованого майна с. Марачівка Славутського району майнові паї, що становить 22,69 % (вартістю 129226 грн.) від вартості усього майна, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства НОМЕР_1 від 22.02.2010.

22.02.2010 співвласниками майнових паїв є ОСОБА_9 , який також викупив майнові паї в членів Спілки в кількості біля 55,724 % від вартості усього майна, 41 громадян, які померли та при житті не отримали Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства в частці, що становить 7,647% загальної вартості майнового фонду, 32 особи, які отримали Свідоцтва та померли, а спадкоємці не переоформили право на частку, тобто, не отримали Свідоцтв, тому не набули прав співвласників, що становить 8,899 % загальної вартості фонду, 18 інших осіб - 5,05%.

Після придбання частки в майновому фонді позивач неодноразово звертався до уповноваженої особи Спілки ОСОБА_3 та до майнової комісії Спілки з проханням виділити майно в натурі, на що отримав відмову. 5 лютого 2010 року відбулося засідання нелегітимної майнової комісії, на якому було прийнято рішення про виділення майна в натурі ОСОБА_9 , який викупив майнові паї в членів Спілки в кількості біля 55,724 % від усього майна.

Загальні збори членів Спілки селян-співвласників розпайованого майна с. Марачівка Славутського району відбулися 23.01.2010 року. Відповідно до протоколів зборів не вирішувалося питання виділення майна ОСОБА_9 . Однак, Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ХМСЛ № 015603 з розміром частки 50,705 % та ХМСЛ № 020456 з розміром частки 5,019 % ОСОБА_9 отримав 16 лютого 2010 року та 8 липня 2010 року.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області у справі 2214/3438/2012 від 09 квітня 2013 року визнано незаконним та скасовано: рішення загальних зборів членів Спілки селян-співвласників розпайованого майна с. Марачівка Славутського району від 13 червня 2011 року в частині виділення майна в натурі, рішення (протокол) засідання комісії по розпаюванню майна № 1 від 5 лютого 2011 року, Акт від 15 червня 2011 р. приймання-передачі майна відповідно до рішення загальних зборів співвласників майнових паїв від 13 червня 2011 року, рішення виконкому Марачівської сільської ради № 28 від 22 липня 2011р. про оформлення права власності на майновий комплекс в с. Марачівка, Свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_9 серія НОМЕР_2 . Відповідно до Ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 25 грудня 2014 року Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області у справі 2214/3438/2012 від 09 квітня 2013 року залишене без змін.

Однак, загальні збори членів Спілки селян-співвласників розпайованого майна с. Марачівка Славутського району не скликалися та відділення майна селян-співвласників не відбувалося. В той же час група осіб: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , скориставшись тривалим судовим розглядом, з 01.10.2012 по 25.12.2014 реалізували все майно Спілки селян-співвласників розпайованого майна с. Марачівка Славутського району.

Позивач вказує, що він неодноразово звертався до них з вимогою повернення вартості майна відповідно до його частки 22,69% (вартістю 129226 грн.), а також до правоохоронних органів, однак, будь-які його дії не призвели до повернення йому вартості майна відповідно до його частки.

За таких обставин позивач вважає, що такі дії відповідачів завдали йому майнову шкоду в розмірі 457646,91 грн.

Окрім того, позивач просив стягнути із відповідачів моральну шкоду 500000 грн., оскільки внаслідок протиправних дій відповідачів йому було завдано значних моральних страждань, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок та бажань, які він міг би реалізувати не витрачаючи часу на підготовку заяв та судових позовів, відвідування установ органів державної влади, щоб добитися належного захисту своїх прав.

Ухвалою суду 27.06.2024 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 22.07.2024.

22.07.2024 підготовче судове засідання у справі закрито та призначено судовий розгляд на 12.09.2024.

12.09.2024 розгляд справи було відкладено на 10.10.2024 за клопотанням представника відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , адвоката Горщара Б.А. для ознайомлення із матеріалами справи.

10.10.2024 позивач ОСОБА_2 підтримав позов з викладених у ньому підстав. Додатково зазначив, що Ухвала Апеляційного суду Хмельницької області від 25.12.2014 на даний час залишається не виконаною, збори Спільки не проводились, питання щодо виділення йому майна в натурі не вирішувалось, у зв`язку із чи позивач вважає, що незаконними діями відповідача йому було завдано матеріальної (на суму 457646,91 грн.) та моральної шкоди, яку він оцінює в 500000 грн. Стосовно доданої до матеріалів справи розписки позивач вказав, що таку розписку він не писав, і не підписував. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В подальшому у розгляді справи оголошено перерву для підготовки до судових дебатів.

24.10.2024 року позивач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи, до суду в призначений час не прибув, про причини неявки не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Відповідачі також до суду не з"явилися.

Представник відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_9 - ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що позивачем не доведено завдання йому матеріальної шкоди внаслідок скасування рішення загальних зборів членів спілки селян співвласником розпайованого майна села Марачівка Славутського району від 13.06.2011 в частині виділення майна ОСОБА_9 , оскільки сам факт скасування таких рішень не є підставою для відшкодування матеріальної шкоди. Позивачем не доведено причинного зв`язку між скасуванням відповідних рішень зборів та наслідками, зокрема, завдання йому матеріальної шкоди, оскільки рішення комісії, які скасовані, стосувались лише виділення та передачу майна ОСОБА_9 . На думку представника відповідача, розписка позивача ОСОБА_2 свідчить про відсутність підстав для стягнення майнової та моральної шкоди на його користь. Стосовно стягнення моральної шкоди представник зазначив, що наявність вини відповідачів в ході судового розгляду встановлена не була, у зв`язку із чим відсутні підстави для стягнення моральної шкоди. Окрім того, представник відповідачів вказував на сплив строків позовної давності у даній справі.

Приймаючи до уваги думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦПК України).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абз. 12 ч. 2 ст. 16 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Вказаний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі №753/11000/14-ц.

Так, рішенням Славутського міськрайонного суду у справі № 2214/2438/2012 від 09.04.2013 задоволено позов ОСОБА_2 та визнано незаконним та скасовано: рішення загальних зборів членів Спілки селян співвласників розпайованого майна с. Марачівка Славутського району від 13 червня 2011 року в частині виділення майна в натурі ОСОБА_9 ; рішення засідання комісії по розпаюванню майна №1 від 05 лютого 2011 року; акт приймання передачі майна від 15 червня 2011 року відповідно до рішення загальних зборів співвласників майнових паїв від 13 червня 2011 року; рішення виконкому Марачівської сільської ради №28 від 22 липня 2011 року про оформлення права власності на майновий комплекс в с. Марачівка Славутського району на ОСОБА_9 ; свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 , видане ОСОБА_9 (а.с. 14)

З ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 25.12.2014 у справі № 2214/3438/2012, постановленої за результатами оскарження вказаного вище рішення, встановлено наступні обставини.

Встановлено, що ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 були співвласниками майнових паїв колишнього КСП ССВ ім. Михайлова, ПОП ім. Михайлова с. Марачівка Славутського району Хмельницької області.

Вартість їх часток в майні пайового фонду становить: ОСОБА_9 320991 грн. 50 коп. (55,724%), ОСОБА_2 129226 грн. (22,69%), ОСОБА_10 11482 грн. (2,014%), ОСОБА_11 1235 грн. (0,217%), ОСОБА_12 159 грн. (0,028%), ОСОБА_13 341 грн. (0,060%), ОСОБА_14 95 грн. (0,017), ОСОБА_15 65 грн. (0,011%), ОСОБА_16 2463 грн. (0,433%), ОСОБА_17 87 грн. (0,015%), ОСОБА_18 75 грн. (0,013), ОСОБА_19 645 грн. (0,113%), ОСОБА_20 485 грн. (0,085%), ОСОБА_21 42 грн. (0,007%), ОСОБА_22 116 грн. (0,20), ОСОБА_23 249 грн. (0,044%), ОСОБА_24 662 грн. (0,115%), ОСОБА_25 9821 грн. (1,726%), ОСОБА_26 198 грн. (0,035%), ОСОБА_27 555 грн. 50 коп. (0,097%), що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (т.1, а.с.7,52,53,102,103,113-118,132).

Відповідно до рішення комісії по розпаюванню майна від 05.02.2011 року в складі: голови комісії ОСОБА_3 , його заступника ОСОБА_5 , членів комісії ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 прийнято рішення про виділення майна в натурі ОСОБА_9 , згідно поданої ним заяви. Варто зауважити, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 листопада 2010 року, склад комісії по розпаюванню майна визнано нелегітимним, оскільки голова та члени комісії в зазначеному вище складі не були членами Спілки, тому що не мали частки у спільному майні.

Згідно з рішенням загальних зборів співвласників майнових паїв колишнього ССВ ім. Михайлова с. Марачівка Славутського району від 13.06.2011 року, вирішено виділити ОСОБА_9 , власнику 56,37% майнових паїв колишнього ССВ ім. Михайлова, майно в натурі згідно з переліком на суму 320991 грн.

Встановлено також, що 11.07.2011 року ОСОБА_9 звернувся до виконкому Марачівської сільської ради із заявою про прийняття рішення про оформлення права власності на майновий комплекс, придбаний ним в АДРЕСА_1 , згідно з рішенням загальних зборів власників від 13.06.2011 року.

Свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства ХМСЛ № 015603 з розміром частки 50,705 % та ХМСЛ № 020456 з розміром частки 5,019 % ОСОБА_9 отримав 16 лютого 2010 року та 8 липня 2010 року.

Отже, обставини, встановлені рішенням Славутького міськрайонного суду Хмельницької області від 09.04.2013 року у цивільній справі № 2214/3438/2012, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 25.12.2014, є преюдиційними відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України і не підлягають доказуванню у цій справі.

Відповідно до змісту ст.сь. 7, 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

У частині третій статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» передбачено, що у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

За загальним правилом право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1 ст. 358 ЦК України).

Відповідно до пункту 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 року № 629, виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Таким чином, питання щодо виділення майнового паю в натурі, способу такого виділення, визначення конкретного майна, яке передається власнику майнового паю, відноситься до виключної компетенції зборів співвласників.

Звертаючись до суду і позовом позивач зазначав, що він неодноразово звертався до уповноваженої особи спілки та до майнової комісії спілки із проханням виділити майно в натурі, на що отримував відмову.

Разом із тим, до матеріалів справи додано власноручно написану розписку ОСОБА_2 , який засвідчив, що «отримав кошти в сумі десять тисяч доларів США за матеріальні збитки спричинені йому колгоспом ім. Михайлова в с. Марачівка. Розмір відшкодування отримав від ОСОБА_9 повному обсязі. Претензій до нього ніяких не має» (а.с. 73).

Таким чином, при вирішенні питання про наявність підстав для відшкодування позивачу майнової шкоди судом враховується, що за положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України, необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди; при цьому, під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 Постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте ОСОБА_2 не надав належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком у силу статей 12, 81 ЦПК України, зокрема не доведено факту порушення його прав зі сторони відповідачів та наявності причинного зв`язку між скасуванням відповідних рішень зборів та наслідками завданням йому матеріальної шкоди, так як рішення комісії, які скасовані, стосувались виділення та передачі майна ОСОБА_9 . Окрім того, позивачем не надано доказів, які б підтвердили, що рішення суду на даний час є невиконаним, збори Спілки не проводились, питання щодо виділення йому майна в натурі не вирішувалось.

Заперечення позивача щодо факту написання розписки та підпису у ній не береться судом до уваги, оскільки також в силу зазначених вище норм закону позивачем не додано жодних доказів на спростування даного факту, зокрема висновку експерта. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи ним також не заявлялось.

Стосовно відшкодування моральної шкоди варто зазначити, що за загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

За змістом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В той же час, як роз`яснено в п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

При цьому, в п. п. 3, 5 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що при вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Позивач зазначає розмір моральної шкоди 500000 грн., які він просить стягнути з відповідачів.

Разом із тим, відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено неправомірності дій відповідачів та завдання йому майнової шкоди, підстави для стягнення моральної шкоди також відсутні.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Крім того, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідачів у спорі, може бути підставою для відмови в позові тільки до обґрунтованих позовних вимог. Оскільки, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, тому в задоволенні позову слід відмовити саме з підстав необгрунтованості позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 14, 76, 81, 263-265, 274, 352-355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 01.11.2024.

Суддя Мотонок Т. Я.