Постанова

від 29.10.2024 по справі 466/10016/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/10016/22 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О. І.

Провадження № 22-ц/811/2509/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Помазкіна Артема Євгеновича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 липня 2024 року в складі судді Ковальчука О.І. про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лойко Олександра Івановича, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарити Миколаївни, Міністерства закордонних справ України, Генерального консульства України у Нью-Йорку, про визнання недійсними довіреності, договорів дарування та скасування державної реєстрації прав, витребування власником майна з чужого володіння,-

встановив:

У провадженні Шевченківського районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа №466/10016/22 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з участю третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лойко Олександра Івановича, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарити Миколаївни, Міністерства закордонних справ України, Генерального консульства України у Нью-Йорку, про визнання недійсними довіреності, договорів дарування та скасування державної реєстрації прав, витребування власником майна з чужого володіння.

23.07.2024 представник позивачки, адвокат Буковецька Н.В. подала заяву про зупинення провадження у справі до встановлення спадкоємців позивачки ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

24.07.2024 представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Помазкін А.Є. подав письмові заперечення проти клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі, просить відмовити у задоволені клопотання та закрити провадження у справі у зв`язку з смертю позивача.

Оскаржуваною ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 липня 2024 року зупинено провадження у цивільній справі №466/10016/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третіх осіб приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лойко Олександра Івановича, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ярмолюк Маргарити Миколаївни, Міністерства закордонних справ України, Генерального консульства України у Нью-Йорку про визнання недійсними довіреності, договорів дарування та скасування державної реєстрації прав, витребування власником майна з чужого володіння, до часу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Помазкін Артем Євгенович, з ухвалою не погоджується.

Покликаючись на судову практику зазначає, що заміна будь якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених ч. 1 ст. 2 ЦПК України, у межах стадій судового процесу.

Суд будь якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує.

У випадку, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництво, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а у разі, коли провадження у справі вже відкрито закриває таке провадження.

Стверджує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку, що спірні правовідносини допускають правонаступництво.

На думку апелянта, матеріальні правовідносини, що є предметом судового розгляду у даній справі, нерозривно пов`язані із особою позивачки (її волевиявленням), оскільки виникли у зв`язку із реалізацією позивачкою свого немайнового права права на видачу довіреності, тому у таких правовідносинах не можливе правонаступництво через спадкування.

Всі інші позовні вимоги є похідними від визнання довіреності, виданої позивачкою, недійсною.

Так, основними елементами, що визначають сутність будь якого позову є предмет і підстава, при цьому, позовна заява була обґрунтована тим, що позивачка не оформлювала (не видавала) довіреності на оформлення договору дарування квартир, які належали позивачці, що було спростовано МЗС України, наданням відповідних доказів, інших фактичних підстав позову позивачка не наводила.

Зазначає, що за змістом ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця.

Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.

Покликається на висновки апеляційних судів про те, що право на видачу довіреності для представництва інтересів відноситься до особистих немайнових прав особи, які не входять до складу спадщини, тому клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі є безпідставним, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 липня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 ст.368ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження.

Згідно із ч. 2 ст.369ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, судове засідання не проводиться.

Разом з цим, згідно із ч. 1 ст.8ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке.

Відповідно до ст.1ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст.12ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини першої статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та зупиняючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи, при цьому, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Дійшовши висновку, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд вважав за необхідне з`ясувати всі обставини, що мають значення для справи, зокрема коло осіб, які прийняли спадщину після смерті позивачки ОСОБА_2 , а у разі їх наявності, вирішити питання щодо можливості залучення до участі у справі, в порядку визначеному ст.55 ЦПК України.

Таким чином, оскільки суд встановив обставини, які відповідно до п. 1 ч. 1 ст.251 ЦПК України унеможливлюють продовження розгляду цивільної справи до прийняття спадщини після смерті позивачки, провадження у справі зупинено.

Перевіряючи законність оскаржуваної ухвали колегія суддів виходить із такого.

Питання зупинення провадження у справі врегульовано у Главі 8 Розділу ІІІ ЦПК України.

Зокрема, статтями 251-252ЦПК України передбачено підстави за яких суд зобов`язаний або може зупинити провадження у справі.

Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво (пункт 1 частина 1 статті 251 ЦПК України).

Згідно із п. 1 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктами 1, 3 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника.

Колегія суддів виходить з того, що зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом учинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і передбачити усунення яких неможливо.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи, відтак суд повинен виходити з того, що тяганина при вирішенні цивільних справ вважається грубим порушенням цивільно-процесуального законодавства та є неприпустимою.

Враховуючи наведене, предметом оцінки у даному апеляційному провадженні є виключно процесуальне рішення суду першої інстанції, від якого залежить можливість продовження розгляду судом першої інстанції даного спору.

Разом з тим, аналіз наведених вище положень законодавства дає підстави для висновку про те, що визначаючи наявність підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що відповідна підстава зупинення провадження у справі застосовується з метою забезпечення можливості дотримання процесуальних прав учасників процесу, закріплених нормамиЦПК України, зокрема на безперешкодну участь сторін у судовому процесі, та з метою виконання обов`язку суду щодо повного та об`єктивного дослідження судом всіх обставин справи.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу; усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, які він замінив.

Таким чином, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, звернувшись до суду та визначивши відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , позивачка ОСОБА_2 просила про визнання недійсними довіреності, договорів дарування та скасування державної реєстрації прав, витребування власником майна з чужого володіння.

З наданої адвокатом Буковецькою Н.В. копії свідоцтва про смерть № 156-24-00995 від 02.03.2024 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у Нью-Йорку, США (т. 2 а.с. 51).

До складу спадщини ОСОБА_2 входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавці на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті (ст.1218 ЦК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1ст. 1216 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивачка просила визнати недійсною довіреність, складену від її імені та посвідчену в Генеральному консульстві України в м. Нью-Йорку, США 25.10.2019 та внесену до реєстру під № 2116/19.

На підставі цієї довіреності відповідачка ОСОБА_3 , як уповноважена особа подарувала належні позивачці ОСОБА_2 квартири, які остання успадкувала після смерті своєї дочки, своєму чоловікові відповідачу ОСОБА_1 , зокрема на підставі договорів дарування № 1599 та № 1598 від 18.12.2019, а також договору дарування № 1195 від 22.02.2021.

Таким чином, незважаючи на те, що позовні вимоги про визнання недійсними довіреності та договорів, скасування державної реєстрації прав відносяться до немайнових, такі безумовно стосуються нерухомого майна, як об`єкта цивільних відносин, при цьому таке майно на праві власності належало покійній ОСОБА_2 та у відповідний спосіб було відчужене.

Більше того, позивачка ОСОБА_2 просила і про витребування відповідного нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 та квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Статтями1218,1219 ЦК Українипередбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбаченіст.608 цього Кодексу.

Колегія суддів виходить з того, що видача оспорюваної довіреності та вчинення на її підставі відповідних правочинів нерозривно пов`язані з особою, відтак спірні правовідносини носять майновий характер та допускають правонаступництво, оскільки спадкоємці позивачки ОСОБА_2 , за їх наявності, набувають право вимоги майнового характеру щодо спірних квартир, а у випадку задоволення позову це майно може належати до спадкової маси після померлої ОСОБА_2 , що свідчить про майновий інтерес її спадкоємців відносно предмета спору.

З огляду на те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, оскільки не відносяться до тих, які в силу ст. 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, а строк для прийняття спадщини після смерті позивачки на час постановлення оскаржуваної ухвали не закінчився і коло правонаступників ще не визначено, висновок місцевого суд про необхідність зупинення провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників, які приймуть спадщину у встановленому законом порядку, є обгрунтованим.

Покликання апелянта на судову практику відповідних апеляційних судів, висновків суду не спростовує, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене,колегія суддіввважає,щосуд першоїінстанції ухваливсудове рішенняз додержаннямнорм матеріальногоі процесуальногоправа,доводи скаргивисновку судуне спростовують,тому відповіднодо ст.375ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції залишаєапеляційну скаргубез задоволення,а судоверішення беззмін.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Помазкіна Артема Євгеновича залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складений 29 жовтня 2024 року.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: С.М. Бойко

С.М. Копняк