Постанова

від 30.10.2024 по справі 752/18966/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 753/2801/22 Головуючий у суді першої інстанції - Якусик О.В.

Номер провадження № 22-ц/824/8668/2024 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Яворського М.А.(суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТТВК», третя особа Приватне підприємство «Ренесанс» про розірвання договору на туристичне обслуговування, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ТТВК», третя особа ПП «Ренесанс» про розірвання договору на туристичне обслуговування, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03 лютого 2022 року між позивачем та ПП «Ренесанс», яке діяло від імені та за дорученням ТОВ «ТТВК» TM TUI UKRAINE на підставі агентського договору №5676-15 від 12 листопада 2015 року, було укладено договір на туристичне обслуговування №5906596, за умовами якого відповідач зобов`язався надати йому комплекс туристичних послуг, інформаційно-консультаційні послуги, а позивач прийняти та оплатити їх.

Згідно п. 2.2. договору бронювання здійснюється Турагентом в системі бронювання Туроператора відповідно до листа бронювання, оформленого за встановленою Туроператором формою.

Відповідно до листа бронювання (додатку № 1 до Договору на туристичне обслуговування) Туроператором заброньовано подорож у період з 05 березня 2022 року по 17 березня 2022 року для позивача та його сім`ї.

На виконання умов договору позивачем 03 лютого 2022 року було сплачено суму у розмірі 28 450 грн та 17 лютого 2022 року суму у розмірі 24 617 грн, що разом становить 53 067 грн.

24 лютого 2022 року з 05 години 30 хвилин в Україні запроваджено воєнний стан та з цього ж дня було закрите регулярне пасажирське авіасполучення через державний кордон України.

Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації з 24 лютого 2022 року засвідчено та підтверджено форс-мажорні обставини для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, зобов`язання/обов`язок, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Також зазначає, що саме по собі запровадження воєнного стану не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання абсолютно всіх договірних зобов`язань.

Вказує, що Турпродукт, визначений договором на туристичне обслуговування №5906596 від 03 лютого 2022 року ним не отримано, повернення сплачених коштів на рахунок позивача не здійснювалося, що свідчить про невиконання умов договору зі сторони Туроператора.

Діями відповідача позивачу та його сім`ї заподіяно моральну шкоду, оскільки нереалізовані їх очікування на відпочинок, неможливість оздоровити дитину та дружину та втрата значної суми коштів призвели до душевних страждань позивача та погіршення настрою. Розмір моральної шкоди оцінений у 5 000 грн.

З огляду на викладені обставин позивач просить суд розірвати договір на туристичне обслуговування №5906596 від 03 лютого 2022 року та стягнути з відповідача кошти за ненадані туристичні послуги за договором на туристичне обслуговування у розмірі 53 067 грн та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, відшкодувати витрати з оплати судового збору.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що від моменту запровадження воєнного стану в Україні ні турагентом, а ні туроператором не було вжито жодних альтернативних заходів, направлених на виконання зобов`язань по договору. Позивача не було повідомлено про зміну строків оплаченої туристичної подорожі, а також не було запропоновано повернення коштів, чи прийнятну заміну туристичної послуги.

В апеляційній скарзі вказано, що під час виконання умов договору на туристичне обслуговування відповідачем допущено порушення істотних умов договору та не виконано взяті на себе зобов`язання за цим договором з надання туристичних послуг. При цьому, відповідачем не повернуто позивачу сплачені ним грошові кошти за туристичний продукт, що свідчить про істотне порушення відповідачем - туроператором умов Закону України «Про туризм» та пункту 3.2.8 Договору на туристичне обслуговування, внаслідок чого позивач значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладені договору.

Судом першої інстанції неправильно трактовано умови договору, що містяться в пунктах 6.3, 6.9, оскільки законодавець дійсно визначив, що туроператор не несе відповідальності перед туристом за неналежне виконання або невиконання умов договору на туристичне обслуговування за умови настання форс-мажорних обставин, разом з тим, саме по собі запровадження воєнного стану не є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання абсолютно всіх договірних зобов`язань.

Вказує, що зацікавлена сторона повинна довести, що вона не в змозі виконувати конкретні зобов`язання і що цю неможливість зумовила саме війна. Особа має обґрунтувати наявність причинно-наслідкового зв`язку між впровадженням воєнного стану та неможливістю виконання своїх зобов`язань за договором, а також в частині повернення позивачу фактично сплачених ним грошових послуг, враховуючи, що туристичні послуги останньому надані не були.

Судом не застосовано умови щодо повернення сплачених позивачем грошових коштів згідно п. 3.2.8. Договору на туристичне обслуговування, а саме Туроператор зобов`язаний у випадку неможливості виконання Туроператором умов, шо викладені у листі бронювання, Туристу повернути усі сплачені ним грошові кошти за Туристичний продукт. Під час виконання умов договору на туристичне обслуговування відповідачем не було повернуто грошові кошти, що свідчить про істотне порушення Туроператором умов Договору, внаслідок чого позивач був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору.

Вважаю, висновок суду про відсутність підстав застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених цим пунктом, хибним, оскільки туроператор не міг і не може виконати умови договору, окрім того, цей пункт договору взагалі не пов`язує обов`язок повернути туристові грошові кошти з будь-якими умовами, єдиною підставою для його застосування є саме неможливість виконання туроператором умов, що викладені в листі бронювання.

Також вказує, що судом неправильно застосовані норми Закону України «Про туризм», що призвело до винесення неправильного рішення, а саме, фактично позбавлено його права розірвати договір, який відповідач не може виконати, що передбачено зазначеним Законом.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 03 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «Ренесанс», яке діяло від імені та за дорученням ТОВ «ТТВК» TM TUI UKRAINE на підставі агентського договору №5676-15 від 12 листопада 2015 року, було укладено договір на туристичне обслуговування №5906596, за умовами якого туроператор зобов`язався відповідно до бронювання Турагента, здійсненого за замовленням туриста (замовника) надати комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), інформаційно-консультаційні послуги, а Турист зобов`язався на умовах цього Договору прийняти та оплатити їх (п. 2.1 договору №5906596 від 03 лютого 2022 року).

Пунктом 3.2.8 договору №5906596 від 03 лютого 2022 року передбачено, що у випадку неможливості виконання туроператором умов, що викладені в листі бронювання, він зобов`язаний повернути туристу усі сплачені ним грошові кошти за туристичний продукт.

Початком туристичного обслуговування вважається час вильоту літака міжнародного рейсу (п.4.3 договору №5906596 від 03 лютого 2022 року).

Згідно з п.6.1., 6.2 договору №5906596 від 03 лютого 2022 року сторони несуть відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у відповідності до умов договору та чинного законодавства України. Туроператор не несе відповідальності за відміну рейсу чи зміни часу відправлення/прибуття рейсу, пункту призначення авіарейсів і пов`язаних з цим змін програми туру, зміни обсягів і термінів надання туристичних послуг.

Пунктом 5.11. договору №5906596 від 03 лютого 2022 року передбачено, що у випадку невиконання умов цього Договору з боку Туроператора, Турист має право вимагати повернення оплачених коштів за ненадані послуги у документально підтвердженому розмірі відповідно до законодавства.

Пунктом 6.3. договору №5906596 від 03 лютого 2022 року передбачено, що Туроператор не несе відповідальності і не відшкодовує витрати Туриста за оплачені послуги, якими турист не скористався у період обслуговування з причин, що не залежать від Туроператора.

Згідно з листом бронювання/програмою туристичного обслуговування, який є Додатком № l до договору №5906596 від 03 лютого 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обрали відпочинок у Египті, Шарм Ель Шейх , готель SUNRISE REMAL RESORT в період з 05 березня 2022 року по 17 березня 2022 року, транспортне обслуговування чартер, авіа, передплата становить суму у розмірі 28 450 грн, що складає 53% вартості туру, здійснюється до 04 лютого 2022 року. Попередня повна вартість складає 53 324 грн та повинна бути здійснена не пізніше 18 лютого 2022 року.

Згідно рахунку на оплату № 5 від 03 лютого 2022 року ОСОБА_1 повинен був сплатити на рахунок ПП «Ренесанс» 53 067 грн, з яких 28 450 грн - передплата, а 24 617 грн - доплата.

На виконання договору на туристичне обслуговування, позивач 03 лютого 2022 року здійснив оплату туру у розмірі 28 450 грн, що підтверджується меморіальним ордером № @2PL425989.

17 лютого 2022 року позивач здійснив оплату туру у розмірі 24 617 грн, що підтверджується меморіальним ордером № @2PL531328.

Відповідно до п. 4.3. договору №5906596 від 03 лютого 2022 року початком туристичного обслуговування вважається час вильоту літака міжнародного рейсу.

24 лютого 2022 року з 05 години 30 хвилин в Україні запроваджено воєнний стан та з цього ж дня було закрите регулярне пасажирське авіасполучення через державний кордон України.

24 лютого 2022 року Туроператор TUI Ukraine на своєму офіційному сайті опублікував повідомлення для туристів про те, що у зв`язку з введенням воєнного стану по всій території України та закриттям повітряного простору, станом на 11.30 всі рейси Туроператора TUI скасовано, оперативна інформація буде надаватися кураторами туристичних агентств в офіційних групах.

Листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Зазначений лист розміщений на офіційному сайті ТПП України.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, мотивував своє рішення тим, що непрогнозовані події, що відбулись і відбуваються у зв`язку із повномасштабною військовою агресією, яка триває, і наслідками, які настають в результаті військових дій, виконати умови договору відповідачем було об`єктивно неможливим.

Судом першої інстанції враховано, що п. 6.3. договору на туристичне обслуговування №5906596 від 03.02.2022, укладений між сторонами, передбачено, що туроператор не несе відповідальності і не відшкодовує витрати туриста за оплачені послуги, якими турист не скористався у період обслуговування з причин, що не залежали від туроператора.

Пунктом 3.2.8. договору на туристичне обслуговування №5906596 від 03.02.2022 передбачений обов`язок туроператора повернути усі сплачені туристом грошові кошти за туристичний продукт у випадку неможливості виконання умов, що викладені в листі бронювання.

Проте доказів порушення відповідачем обов`язків, зазначених в листі бронювання, суду не надано і про таке порушення позивач не вказує.

Оскільки позивачем не доведено порушення умов договору на туристичне обслуговування, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору і стягнення з відповідача грошових коштів, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційний суд повністю погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного.

За статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 906 ЦК України встановлено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про туризм», туристичні оператори - це юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність.

Відповідно до частин 1-3, 9-12 статті 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

Туроператор або турагент вправі відмовитися від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, підтверджених у встановленому порядку та заподіяних внаслідок розірвання договору, крім випадку, якщо це відбулося з вини туриста.

Турист вправі відмовитися від виконання договору на туристичне обслуговування до початку туристичної подорожі за умови відшкодування туроператору (турагенту) фактично здійснених ним документально підтверджених витрат, пов`язаних із відмовою.

Туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов`язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 32 Закону України «Про туризм», за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Статтею 33 Закону України «Про туризм» передбачено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Заподіяна туристу моральна (немайнова) шкода, якою порушені його законні права, відшкодовується суб`єктом туристичної діяльності в порядку, встановленому законом. Суб`єктам туристичної діяльності, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними законодавства в галузі туризму, збитки відшкодовуються відповідно до закону.

Згідно зі статтею 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договорі може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За частинами 1-3 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В статті 25 Закону України «Про туризм» встановлено, що туристи мають право на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин, їх аналіз свідчить, що туроператор несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору у разі наявності його вини. Туроператор звільняється від відповідальності за невиконання умов договору, якщо таке невиконання сталося у результаті подій, які туроператор не міг передбачити.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

За частиною 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму ВС України № 4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, вини останнього в її заподіянні та причинного зв`язку між протиправністю діяння та шкодою.

Згідно з частиною 2 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За частиною 2 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України згідно з листом № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року засвідчила військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Враховуючи це, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Так, за матеріалами справи встановлено, що 03 лютого 2022 року між ОСОБА_1 та ПП «Ренесанс», яке діяло від імені та за дорученням ТОВ «ТТВК» TM TUI UKRAINE на підставі агентського договору №5676-15 від 12 листопада 2015 року, було укладено договір на туристичне обслуговування №5906596, за умовами якого туроператор зобов`язався відповідно до бронювання Турагента, здійсненого за замовленням туриста (замовника) надати комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), інформаційно-консультаційні послуги, а Турист зобов`язався на умовах цього Договору прийняти та оплатити їх (п. 2.1 договору №5906596 від 03 лютого 2022 року).

Туроператор через Турагента підтвердив замовнику послуг його заявку на тур з 05 березня 2022 року по 17 березня 2022 року на 3-х осіб.

Крім того, Туроператор через Турагента оформив Лист бронювання на трьох осіб - позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , видав позивачу туристичний ваучер № 5906596 для туристичної поїздки до Єгипту, м. Шарм Єль Шейх, в період з 05 березня 2022 року по 17 березня 2022 року, вартість туристичних послуг склала 53 324 грн, яку позивач сплатив двома платежами - 03 лютого 2022 року на суму 28 450 грн та 17 лютого 2022 року на суму 24 617 грн, що підтверджується відповідними квитанціями.

Згідно з наданими позивачу квитками, виліт на відпочинок мав відбутися 05 березня 2022 року о 08.30 год. із м. Київ.

Проте, Указом Президента України № 64/22 від 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово продовжувався Указами Президента і діє й на теперішній час, наслідком яких стало, зокрема закритим регулярне пасажирське авіасполучення через державний кордон України з 24 лютого 2022 року.

24 лютого 2022 року Туроператор TUI Ukraine на своєму офіційному сайті опублікував повідомлення для туристів про те, що у зв`язку з введенням воєнного стану по всій території України та закриттям повітряного простору, станом на 11.30 всі рейси Туроператора TUI скасовано, оперативна інформація буде надаватися кураторами туристичних агентств в офіційних групах.

15 березня 2023 року туристам було повідомлено про тимчасову недоступність сайту tui.ua з технічних причин. Зазначено, що після Перемоги України та стабілізації ситуації у країні будуть виконані всі взяті на себе зобов`язання перед партнерами та клієнтами компанії.

Відповідно до Е-доказу (скріншоту Viber - VoIP-додатку) 24 лютого 2022 року представник Турагента повідомив позивача на його сторінку у Viber месенджері свій особистий номер телефону, а також про закриття всіх аеропортів і надання згодом додаткової інформації. Аналогічне за змістом спілкування відбулося між Позивачем та представником Турагента 01.03.2023 року.

Отже, з вищезазначеного слідує, що позивача було повідомлено туроператором (турагентом) про зміну обставин, а тому посилання ОСОБА_1 на порушення відповідачем Закону України «Про туризм» є безпідставним. Крім того, позивач був обізнаний з самого початку воєнного стану про те, з яких причин не відбудеться замовлена ним подорож, отримавши одразу на початку воєнного стану всю необхідну інформацію та роз`яснення від туроператора, зокрема про те, що він має намір виконувати взяті на себе зобов`язання перед клієнтом після стабілізації ситуації у країні.

Відтак, з урахуванням умов договору, тих подій, що настали, які сторони не могли передбачити при визначенні дат туру, у позивача не виникає права просить повернення йому грошових коштів у зв`язку з порушенням строків туру туроператором.

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач зі свого боку вчинив всі необхідні дії щодо надання послуг відповідно до укладеного договору, що підтверджується отриманням позивачем ваучерів (квитків) на дві особи для здійснення туристичної подорожі та листом бронювання/програмою туристичного обслуговування.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неправильно тлумачить пункт 6.3 з точки зору моменту, з якого фактично можна було б застосувати пункт 6.3 договору, оскільки момент не несення відповідальності туроператором з послуги, якими не скористався турист, обмежується часом, який визначений у цьому пункті, як період обслуговування, є безпідставними.

Так, за пунктом 4.3 договору початком туристичного обслуговування вважається час вильоту літака міжнародного рейсу. Тобто, договором закріплено межі туристичного обслуговування. В свою чергу, цей період обслуговування не розпочався не за вини туроператора, а тому це не може бути підставою для розірвання договору та повернення грошових коштів. Крім того, за пунктами 6.2, 6.3, підписаного сторонами договору, туроператор не несе відповідальності за відміну рейсу чи зміни часу відправлення/прибуття рейсу, пункту призначення авіарейсів і пов`язаних з цим змін програми туру, зміни обсягів і термінів надання туристичних послуг. При цьому на Туроператора поширюються всі умови та обмеження відповідальності, які встановлені Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу. Правилами фактичного перевізника та іншими нормативними актами в сфері перевезень. Туроператор не несе відповідальності і не відшкодовує витрати туриста за оплачені послуги, якими Турист не скористався у період обслуговування з причин, що не залежать від Туроператора.

Вищезазначені узгоджені сторонами умови договору не суперечать правовим нормам чинного законодавства.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що неможливість завершити надання послуг до кінця (невідправлення літаком в країну, де заброньовано відпочинок) пов`язана з форс-мажорними обставинами, подіями непереборної сили. Тобто, в даному випадку відповідач не може нести відповідальність за обставини, на які він не може прямо впливати.

Крім того, апеляційний суд вважає не обґрунтованими доводи апеляційної скарги з посиланнями на пункти договору 3.2.8 з наступних підстав.

За пунктом 3.2.8 договору у випадку неможливості виконання туроператором умов, що викладені в листі бронювання, туроператор зобов`язаний повернути туристу усі сплачені ним грошові кошти за туристичний продукт.

Проте, як вже зазначалося вище та було враховано судом першої інстанції, відповідачем були здійснені всі необхідні дії для отримання позивачем послуг за укладеним договором, а неможливість отримати позивачем комплекс туристичних послуг у встановлений термін пов`язане з настанням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 24 лютого 2022 року, які діють й по теперішній час. Крім того, позивач не довів належними та допустимими доказами порушення умов договору саме з вини відповідача у справі.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини в даній справі, визначив характер правовідносин між сторонами та обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення статті 20 Закону України «Про туризм», згідно з частиною 12 якої туроператор несе перед туристом відповідальність за виконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, зокрема, якщо невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб`єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Інші доводи апеляційної скарги також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Крім того, наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, та не можуть свідчити про його незаконність чи необґрунтованість.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу такою, що повинна бути залишена без задоволення.

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Судді :

М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв