Рішення

від 17.10.2024 по справі 640/14669/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2024 року м. Київ № 640/14669/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,

за участю представників сторін:

від позивача Рудік Н.В.,

від відповідача Коперсак М.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна»

до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими

платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Підприємство з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» (далі також позивач, ПІІ «Вайтерра Україна», Підприємство, платник податків) з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також відповідач, Південне МУ ДПС по роботі з ВПП, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2022 за № 04134000701 і № 04234000701.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає про протиправність податкових повідомлень-рішень Південного МУ ДПС по роботі з ВПП від 07.06.2022 за № 04134000701 і № 04234000701, оскільки такі прийняті на підставі акта перевірки від 17.02.2022 № 37/34-00-07-01/23393195, який містить безпідставні та невмотивовані висновки про нереальність господарських операцій з придбання Підприємством сільськогосподарської продукції у контрагентів-постачальників Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес.» (товаровиробника, далі ТОВ «Прогрес.»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Патока Лтд» (далі ТОВ «Патока Лтд») і Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванрес» (далі ТОВ «Ванрес») у зв`язку з відсутністю в останніх необхідних умов для здійснення господарської діяльності та непідтвердженням легальності джерела походження товарів. Вважає, що такі висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на суб`єктивних припущеннях та не засвідчені належними і достатніми доказами. Натомість у ПІІ «Вайтерра Україна» наявні всі необхідні та належним чином оформленні первинні та інші документи, що у сукупності свідчать про фактичний рух активів між сторонами договорів, наявність економічної (ділової) мети на укладання таких й, відповідно, про наявність у позивача достатніх правових підстав на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у вартості придбаних товарів. Крім того, вказує на допущення відповідачем процедурних порушень при проведенні документальної перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а саме Південне МУ ДПС по роботі з ВПП не є тим територіальним контролюючим органом ДПС, який мав право на здійснення перевірки. Самі ж податкові повідомлення-рішення мали бути скасовані контролюючим органом у досудовому порядку, оскільки Підприємство не отримало від Державної податкової служби України у строк, встановлений чинним законодавством, рішення про результати розгляду скарги в порядку ст. 56 Податкового кодексу України. В той же час, отримане поза двадцятиденний строк рішення про результати скарги підписане неуповноваженою особою (а саме Є.Сокур).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2022 відкрито провадження у справі № 640/14669/22 за вказаним позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, із проведенням підготовчого засідання.

На виконання вимог ухвали від 09.09.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позов, у тексті якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Свої заперечення проти позову Південне МУ ДПС по роботі з ВПП мотивувало тим, що в ході проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при декларуванні за листопад 2021 року від`ємного значення податку на додану вартість (у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування), результати якої оформлені актом від 17.02.2022 № 37/34-00-07-01/23393195, встановлено оформлення ним взаємовідносин із ризиковими контрагентами (а саме: ТОВ «Ванрес», ТОВ «Патока Лтд» і ТОВ «Прогрес.»), відображення яких у бухгалтерському й податковому обліках вплинуло на визначення у податковій декларації показника від`ємного значення з податку на додану вартість (далі ПДВ). Висновки акта перевірки відповідач вважає цілком обгрунтованими і не вбачає процедурних порушень у своїх діях при перевірці та прийнятті оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

У свою чергу представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де навів додаткові пояснення по суті вчинення спірних та супутніх господарських операцій, а також щодо використання їх результатів у власній господарській діяльності.

Надалі, у зв`язку із набранням чинності Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», матеріали цієї справи були передані за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно ухвали Київського окружного адміністративного суду від 18.08.2023 суддею Пановою Г.В. прийнято до свого провадження дану адміністративну справу, вирішено здійснювати розгляд її за правилами загального позовного провадження та призначено у ній підготовче провадження.

Протокольною ухвалою від 27.02.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд даної справи по суті заявлених позовних вимог.

Присутній у судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги повністю, з підстав та мотивів, що наведені у текстах позову та пояснень. У свою чергу представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши усні пояснення їх представників, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, у грудні 2021 року Підприємство з ІІ «Вайтерра Україна» подало податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період листопад 2021 року (реєстр. № 9386534273 від 17.12.2021), у якій серед іншого задекларувало наступні показники: рядок 9 «Усього податкових зобов`язань» - 6 277 837 грн., рядок 17 «Усього податкового кредиту» - 645 919 246 грн., рядок 19 «Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду» - 639 641 409 грн., рядок 20.2.1 «Сума від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислені відповідно до пункту 200-1.3 статті 200 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку» - 486 346 825 грн. та рядок 21 «Сума від`ємного значення,що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» - 153 294 584 грн.

За наслідком подання вказаної податкової декларації Південним МУ ДПС по роботі з ВПП упродовж періоду з 24.01.2022 по 11.02.2022 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питання законності декларування ним від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., за даними зазначеної декларації, з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків щодо від`ємного значення з цього ж податку (далі ПДВ), у томі числі заявленого до бюджетного відшкодування. За результатами здійснення такої перевірки складений акт від 17.12.2022 за № 371/34-00-07-01/23393195, який містить висновки про порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме пп. «а» п. 198.1, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого платником завищено: суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за звітний період листопад 2021 року на суму 1 843 394 грн. та водночас від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на суму податку в розмірі 3 083 621 грн.

Підставою для наведених висновків стали судження перевіряючих про неправомірне включення ПІІ «Вайтерра Україна» до складу податкового кредиту за звітний період листопад 2021 року сум ПДВ за податковими накладними, отриманими від контрагентів-постачальників сільськогосподарської продукції ТОВ «Ванрес» (код ЄДРПОУ 43275008; загальний обсяг операцій з поставки кукурудзи становить 5 159 482 грн., крім того ПДВ 722 328 грн.), ТОВ Патока ЛТД» (код ЄДРПОУ 43985780; загалом обсяг операцій з поставок насіння соняшнику становить 6 027 397 грн., крім того ПДВ 843 836 грн.), ТОВ «Прогрес.» (код ЄДРПОУ 39002838; всього обсяг операцій з поставки кукурудзи становить 24 006 085 грн., крім того ПДВ 3 360 852 328 грн.), які визнані податковим органом як ризикові.

Наведене мотивоване результатами аналізу наявної у контролюючого органу податкової інформації з інформаційно-аналітичних баз даних стосовно перелічених контрагентів позивача та їх контрагентів за ланцюгом постачання, суб`єктів господарської діяльності перевізників сільськогосподарської продукції. Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що:

1) комісією регіонального рівня прийняті рішення про відповідність ТОВ «Ванрес» (період грудень 2021 року), ТОВ «Патока Лтд» (періоди лютий, жовтень і грудень 2021 року) критеріям ризиковості платника ПДВ;

2) ТОВ «Ванрес» не є виробником реалізованої на адресу позивача сільськогосподарської продукції. Разом з тим, встановлено, що контрагентами-постачальниками останнього були:

- ПП «ФГ «Мрія Холдінг», яким за даними Єдиного реєстру податкових накладних у листопаді 2021 року податкові накладні з номенклатурою товару «кукурудза 3-го класу, українського походження, врожаю 2021 року» на адресу ТОВ «Ванрес» не складались й не реєструвались;

- ТОВ «Грогс Продукт» (нове найменування ТОВ «Кларікс Кварк») щодо якого з`ясовано наступне: комісією регіонального рівня прийняті рішення про відповідність ТОВ «Кларікс Кварк» критеріям ризиковості платника ПДВ у травні, липні та грудні 2021 року; ТОВ «Кларікс Кварк» не подавало податкову декларацію з плати за землю, іншу податкову звітність; відповідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ТОВ «Кларікс Кварк» мало в користуванні земельні ділянки загальною площею 297,2 га, суборендодавець - ТОВ «Агрополегігант», код ЄДРПОУ 42926640. Проте за даними листа Личківської сільської об`єднаної територіальної громади від 10.01.2022 № 12, наданої у відповідь на запит від 29.12.2021 вих. № 122/34-00-04-01-01, ніяких дозволів, погоджень на користування не надавалось, договорів оренди на користування не укладалось та повідомлено, що Дніпропетровською обласною прокуратурою в даний час ведеться перевірка законності набуття речових прав на вищезазначені земельні ділянки та проведення реєстрації речових прав на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ «Агрополегігант» та ТОВ «Грогс Продукт», а також дані земельні ділянки не обробляються, сільськогосподарські культури на них не вирощуються. Також іншим суборендодавцем ТОВ «Грогс Продукт» за умовами дослідженого перевіряючими договору суборенди № 05/10/2020 від 05.10.2020 було ПП «Криниця» (код ЄДРПОУ 30686507), об`єкт суборенди - земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 7 169,15 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які знаходяться за межами Білозерського району Херсонської області. Однак у Єдиному реєстрі майнових прав по ПП «Криниця» відсутня інформація щодо надання в суборенду земельних ділянок загальною площею 7 169,15 га на адресу ТОВ «Грогс Продукт». За даними ж Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено, що ПП «Криниця» є орендарем земельних ділянок, а орендодавцями - фізичні особи, але інформація щодо надання в суборенду даних земельних ділянок саме ТОВ «Грогс Продукт» - відсутня. Більш того за результатами проведеного аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ПП «Криниця» не складались та не реєструвались податкові накладні на адресу ТОВ «Грогс Продукт» з номенклатурою «послуги оренди. Крім того, у своєму листі від 15.02.2022 № 266/5/34-00-01 Держпродспоживслужба в м. Києві у відповідь на запит від 01.02.2022 № 111/5/34-00-07-05 повідомило, що згідно з даними автоматизованої електронно-облікової системи трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські, дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми за ТОВ «Грогс Продукт» не зареєстровано. Крім того, до органів статистики були направлені запити про надання статистичної звітності ТОВ «Грогс Продукт» й ТОВ «Агрополегігант», та у відповідь отримано інформацію щодо того, що ТОВ «Агрополегігант» статистичну звітність не подавало. Водночас контролюючий орган, здійснивши власні підрахунки, дійшов висновку, що з огляду на обсяг реалізованої ТОВ «Грогс Продукт» сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Кіровоградської області та кількість орендованих земельних ділянок, останнє не мало фізичної можливості виростити відповідні сільськогосподарські культури та бути виробником продукції, реалізованої на адресу ТОВ «Ванрес»;

3) ПІІ «Вайтерра Україна» надало до перевірки товарно-транспортні накладні, відповідно яких: автомобільним перевізником визначено ТОВ «Сарган-С» (код ЄДРПОУ 40273921), замовником - ТОВ «Ванрес», вантажовідправником - ТОВ «Ванрес»; вантажоодержувачем - ТОВ «ТІС-Зерно», пунктом навантаження смт Чаплинка, Херсонська область (що є неповною адресою), пунктом розвантаження - ТОВ «ТІС-Зерно». Разом з тим, ТОВ «Сарган-С» не є платником ПДВ, а в податковій декларації за листопад 2021 року у ТОВ «Ванрес» відсутні данні за рядком 10.4 «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України» за нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість. У свою чергу ТОВ «Сарган-С» не повідомляло про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, не подавало звіти форми 4-ФД «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску», а відповідно до інформації з НАІС ДАІ МВС у названого Товариства відсутні зареєстровані транспортні засоби. Що ж до вказаного у товарно-транспортних накладних пункту навантаження - смт Чаплинка, Херсонська область, то за вказаним населеним пунктом у ТОВ «Ванрес», ТОВ «Кларікс Кварк» (попередня назва - ТОВ «Грогс Продукт») й ПП «ФГ Мрія Холдинг» відсутні зареєстровані склади зберігання зерна;

4) ТОВ «Патока Лтд» не є виробником реалізованої на адресу позивача сільськогосподарської продукції. Разом з тим, встановлено, що контрагентами-постачальниками останнього були:

- ТОВ «ТД Агро Старгет», щодо якого з`ясовано таке: за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна назване Товариство використовує на правах суборенди для вирощування сільськогосподарської продукції частину (92 га) земельної ділянки з кадастровим номером 1222381500:01:001:1158 загальною площею 192,3323 га, суборендарем якої є ТОВ «Золота руна» (код ЄДРПОУ 42829959), а орендавцем - ТОВ «Соняшниковий рай» (код ЄДРПОУ 43060890), який у свою чергу є орендарем, а первісним орендодавцем є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. Контролюючий орган, здійснивши власні підрахунки, дійшов висновку, що з огляду на обсяги реалізованої контрагентам-покупцям сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Полтавської області та площу орендованих ТОВ «ТД Агро Старгет» земельних ділянок, останнє не мало фізичної можливості виростити відповідні сільськогосподарські культури та бути виробником продукції, реалізованої на адресу ТОВ «Патока Лтд». Крім того, за даними Єдиного реєстру податкових накладних контрагентами-постачальниками соняшнику останнього були ТОВ «ТД Ерлайнсофтагро» і ФГ «Золоте зерно Юа», щодо яких комісіями регіонального рівня були прийнятті рішення про відповідність критеріям ризиковості платника ПДВ у певних місяцях 2021 року, та, які не звітували по платі за землю та придбанні аналогічного товару за ланцюгом постачання, не подавали статистичної звітності форм № 37-сг, № 29-сг і № 4-сг, а також за даними Реєстрів за ними відсутня зареєстрована сільськогосподарська техніка.

Окрім того, ТОВ «Патока Лтд» не подає до податкового органу звіти форми 4-ДФ;

5) ПІІ «Вайтерра Україна» надало до перевірки товарно-транспортні накладні, відповідно яких: автомобільними перевізниками визначено ТОВ «Євро-тайм агро» (код ЄДРПОУ 40940223), ТОВ «Торговий дім «Стандарт Трейд» (код ЄДРПОУ 40268712), ТОВ «Грос Профіт» (код ЄДРПОУ 39276395), ПП «Наугольнівське» (код ЄДРПОУ 32175105), ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ПП Козинський, ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_7 , замовником - ТОВ «Патока Лтд», вантажовідправником - ТОВ «Патока Лтд»; вантажоодержувачем - ТОВ «ПрАТ «Вайтерра колос» для ПІІ «Вайтерра Україна», пунктом навантаження Полтавська обл., Решитилівський р-н, с. Покровське, пров. Перемоги, 1, пунктом розвантаження Харківська обл., смт Пересічне, вул. Центральна, 1;

6) ТОВ «Прогрес.» (є виробником реалізованої сільськогосподарської продукції), яке у звітній декларації платника єдиного податку 4-ої групи за 2021 рік відобразило площу наявну у власності (користуванні) загальну площу земельних ділянок (ріллі) загальним розміром 3 720,07 га. Разом з тим, частина зазначених земельних ділянок знаходиться на праві користування у ТОВ «Прогрес полісся Агро» (код ЄДРПОУ 40476454). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у користування ТОВ «Прогрес.» знаходяться лише орендовані землі у розмірі 1 156,44 га, які розташовані за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н, с/рада Вознесенська дуга. Водночас контролюючий орган, здійснивши власні підрахунки, дійшов висновку, що з огляду на обсяг реалізованої ТОВ «Прогрес.» сільськогосподарської продукції, середню врожайність зернових культур на території Одеської області та кількість орендованих земельних ділянок, останнє не мало фізичної можливості виростити відповідні сільськогосподарські культури та бути виробником продукції, реалізованої на адресу ПІІ «Вайтерра Україна». Також від Головного управління ДПС у Житомирській області отримано узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ «Прогрес.» від 10.12.2021 № 1760/06-30-18-08, від 18.01.2022 № 51/06-30-18-08-0, у яких зазначено, що за результатами аналізу податкової інформації щодо згаданого товариства встановлено неправомірне формування податкових зобов`язань та податкового кредиту, в тому числі при продажу товарів ПІІ «Вайтерра Україна». Більш того відповідно до наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації ТОВ «Прогрес.» є фігурантом кримінального провадження, зареєстрованого Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2019 за № 32019060000000034 за фактом вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України;

7) Підприємство з ІІ «Вайтерра Україна» надало до перевірки товарно-транспортні накладні, відповідно яких: автомобільним перевізником визначено ТОВ «Агротранс Логістика» (код ЄДРПОУ 39775317), замовником - ТОВ «Прогрес.», вантажовідправником - ТОВ «Прогрес.»; вантажоодержувачем - ТОВ «ІЗТ» (код ЄДРПОУ 33558271), ТОВ «ТІС «Зерно» (код ЄДРПОУ 37468469), порт «Південний», 16 причал, пунктом навантаження Житомирська обл., Олевський р-н, с. Лопатичі, пунктом розвантаження ТОВ «ІЗТ» (м. Чорноморськ, вул. Паромна, 20А), ТОВ «Тіс-Зерно» (порт Південний, 16 причал).

За результатами дослідження товарно-транспортних накладних перевіряючі дійшли висновку про неможливість транспортування сільськогосподарської продукції від контрагентів-постачальників ТОВ «Ванрес», ТОВ «Патока Лтд» і ТОВ «Прогрес.» на адресу ПІІ «Вайтерра Україна».

Не погоджуючись із такими висновкам акта перевірки, Підприємство подало до Південного МУ ДПС по роботі з ВПП заперечення (вих. № 01/03-П від 09.03.2022), на які першим надано письмову відповідь від 06.06.2022 вих. № 29/34-00-07-01.

07.06.2022 відповідач на підставі акта перевірки від 17.12.2022 за № 371/34-00-07-01/23393195 та з урахуванням результату розгляду заперечень платника (лист-відповідь від 06.06.2022 вих. № 29/34-00-07-01), керуючись пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, абз. 4 п. 123.1 ст. 123, п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» за № 04134000701, яким зменшив позивачу заявлену за листопад 2021 року до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму ПДВ у розмірі 1 843 394 грн. та водночас застосував штрафні санкції в сумі 921 697 грн.;

- форми «В4» за № 04234000701, яким зменшило позивачу розмір задекларованого у податковій декларації за звітний період листопад 2021 року від`ємного значення суми ПДВ на 3 083 621 грн.

ПІІ «Вайтерра Україна» звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою вих. № 29/06-С від 29.06.2022, де просило скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення від 07.06.2022. Проте ДПС України рішення від 18.08.2022 № 9390/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги (з урахуванням рішення від 11.07.2022 № 7016/6/99-00-06-01-02-06 про продовження строку розгляду скарги) залишило без задоволення дані заперечення платника, а оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідно без змін. Вказане рішення ДПС України від 18.08.2022 № 9390/6/99-00-06-01-02-06 підписане в.о. заступника Голови Євгенієм Сокуром.

Надалі, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 07.06.2022 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.

У тексті позовної заяви позивач зазначив, що проведення документальної перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень здійснено неуповноваженим контролюючим органом, оскільки Південне МУ ДПС по роботі з ВПП (адресою місцезнаходження якого є: Одеська обл., м. Одеса, просп. Шевченка, 15/1) не є територіальним органом Державної податкової служби України за місцезнаходженням Товариства (місто Київ), а тому, відповідно й належним контролюючим органом для позивача в розумінні норм пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України. Вважає, що повноваження Південного МУ ДПС по роботі з ВПП як територіального органу не поширюються на територію міста Києва, на відміну від Головного управління ДПС у м. Києві (яке не є учасником спірних правовідносин), а тому дії відповідача не створюють для ПІІ «Вайтерра Україна» як платника податків жодних обов`язків.

У контексті наведеного суд зазначає, що за усталеною судовою практикою, при оскарженні наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Таким підставам позову, за їх наявності, суд повинен надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Надаючи оцінку наведеним вище доводам позивача суд виходить з того, що ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом норм п. 20.1 ст. 20, ст. 54, ст. 58, п. 75.1 ст. 75, ст. 86 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право, зокрема: проводити перевірки платників податків, складати акти за результатами проведення відповідних перевірок (за наявності на то підстав), визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків у приймати у зв`язку із податкові повідомлення-рішення щодо платників податків.

Визначення терміну контролюючий орган для цілей цього Кодексу закріплені у п. 41.1 ст. 41 цього Кодексу, а саме «контролюючими органами» в тому числі є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Відповідно до п. 41.5 цієї ж статті ПК України повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України. Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

За змістом норм ч. 2 і 3 ст. 21 Закону України від 17.03.2011 № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі Закон № 3166-VI) територіальні органи центрального органу виконавчої влади можуть утворюватися в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх утворення).

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.

У той же час територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, можуть утворюватися у порядку, визначеному статтею 21-1 цього Закону (абз. 5 ч. 1 ст. 21 зазначеного Закону).

Відповідно до положень ст. 21-1 Закону № 3166-VI територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, можуть утворюватися в межах граничної чисельності державних службовців та працівників відповідного центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на утримання центрального органу виконавчої влади, ліквідовуватися, реорганізовуватися керівником відповідного центрального органу виконавчої влади як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.

Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади за погодженням з міністром, який спрямовує та координує діяльність такого центрального органу виконавчої влади.

Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може делегувати керівнику територіального органу як відокремленого підрозділу такого центрального органу виконавчої влади окремі повноваження відповідно до положення про такий територіальний орган.

Територіальні органи як відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, створюються і припиняються в порядку, визначеному законодавством.

Наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 № 643 затверджено Положення про Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі Положення). Згідно із цим Положенням назване міжрегіональне управління є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Південне МУ ДПС по роботі з ВПП забезпечує реалізацію повноважень ДПС України у взаємовідносинах з великими та іншими платниками податків, які перебувають на обліку в цьому Управлінні, і здійснює їх податкове супроводження. Також дане Міжрегіональне управління є правонаступником майна, прав та обов`язків Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471) у відповідних сферах діяльності.

Перелік завдань та повноважень Південного МУ ДПС по роботі з ВПП як територіального органу ДПС визначений у п. 3 і 4 зазначеного Положення.

Таким чином, відповідно до делегованих ДПС України у затвердженому Положенні завдань і повноважень, Південне МУ ДПС по роботі з ВПП реалізує повноваження ДПС України (в тому числі повноваження контролюючого органу) у взаємовідносинах із платниками податків, які насамперед перебувають на обліку у цьому Міжрегіональному управлінні, незалежно від місцезнаходження таких платників.

Як свідчать наявні у справі матеріали та вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПІІ «Вайтерра Україна» (код ЄДРПОУ 23393195) з травня 2011 року перебуває на податковому обліку у Південному МУ ДПС по роботі з ВПП. А отже твердження позивача про те, що відповідач провів документальну перевірку, склав акт від 17.12.2022 та прийняв оспорювані податкові повідомлення-рішення, не являючись уповноваженим контролюючим органом, є безпідставними.

Що ж до посилання позивача на обставину отримання ним рішення ДПС України від 18.08.2022 № 9390/6/99-00-06-01-02-06 про результати розгляду скарги, яке, на його думку, підписане неуповноваженою посадовою особою органу ДПС, а також невмотивованість цього рішення, як самостійну й достатню підставу для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2022 за № 04134000701 і № 04234000701, то суд визнає його також необгрунтованим. Оскільки вказане рішення ДПС України, прийняте за результатами процедури адміністративного (досудового) оскарження та підписане в.о. заступника Голови ДПС України Сокуром Є., не є предметом спору за заявленими позовними вимогами.

В той же час за правилами п. 56.9 ст. 56 ПК України підставами вважати, що скарга платника податків з питання оскарження податкового повідомлення-рішення є задоволеною, є обставини ненадсилання платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, вмотивованого рішення за скаргою такого платника, або ненадсилання платнику податків до закінчення 20-денного строку на розгляд скарги по суті рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду. У даному ж розглядуваному випадку такі обставини відсутні.

Разом з тим, позивач не навів переконливих аргументів та не надав суду документальних доказів, з яких би вбачався факт підписання рішення від 18.08.2022 № 9390/6/99-00-06-01-02-06 неуповноваженою на те посадовою особою ДПС України.

Таким чином, суд не вбачає у діях відповідача при проведенні документальної перевірки, складанні акта перевірки та прийнятті податкових повідомлень-рішень ознак процедурних порушень, а також обставин, зазначених у п. 56.9 ст. 56 ПК України, наявність яких є достатньою для визнання протиправними й скасування рішень відповідача з формальних підстав.

Надаючи правову оцінку обгрунтованості висновків актів перевірок відносно завищення позивачем сум податкового кредиту за наслідком вчинення господарських операцій із ТОВ «Прогрес.», ТОВ «Патока Лтд» і ТОВ «Ванрес», що, на думку відповідача, зумовило завищення показників заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ та від`ємного значення з цього податку, суд дійшов висновку про таке.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України.

У розумінні положень пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до норм п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Підпунктом «а» п. 185.1. ст. 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема: операції платників цього податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

У силу приписів норм п.п. 198.1, 198.3 і 198.6 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, в тому числі операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку серед іншого з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 2 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

В той же час в розумінні положень ст. 3 Господарського кодексу України під «господарською діяльністю» розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України «господарська діяльність» це діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток на суму понесених витрат (у тому числі й по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що підтверджують її здійснення. Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та витрат первинними документами покладається на платника податків.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV) визначено, що «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію; «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом положень ч.ч. 1 - 4 ст. 9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Разом з тим, неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Правовий аналіз наведених вище норм Закону дає підстави для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Водночас за змістом положень ПК України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд зазначає, що формування витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаних у контрагентів товарів та послуг. За такої умови суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції, або належного доведення допустимими доказами факту фіктивного підприємництва контрагентів позивача.

Оглянувши наявні у справі матеріали та зі змісту позовної заяви суд встановив, що у перевіряємий період Підприємство з ІІ «Вайтерра Україна» здійснювало діяльність з оптової торгівлі зерна та сільськогосподарської продукції, що відповідає задекларованому Підприємством основному виду економічної діяльності.

Так, у періоди 2021 року між Підприємство з ІІ «Вайтерра Україна» (як покупцем), в уповноважених осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , і суб`єктами підприємницької діяльності постачальниками були укладені договори поставок сільськогосподарської продукції, а саме:

- договір поставки № OF-00472 від 05.03.2021 з ТОВ «Прогрес.», в особі директора ОСОБА_10 , предметом поставки за яким були партії товарів, визначені у специфікаціях (а саме кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2021 року (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 90 00 00));

- договір поставки № NI-00140 від 04.11.2021 з ТОВ «Ванрес», в особі директора ОСОБА_11 , предметом поставки за яким були партії товарів, визначені у специфікаціях (а саме кукурудзи 3-го класу, українського походження, врожаю 2021 року (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1005 90 00 00));

- договір поставки № NF-00139 від 01.11.2021 з ТОВ «Патока Лтд», в особі директора ОСОБА_12 , предметом поставки за яким були партії товарів, визначені у специфікаціях (а саме насіння соняшнику, українського походження, врожаю 2021 року (код товару згідно з УКТ ЗЕД 1206 00 99 00)).

За умовами цих договорів постачальники зобов`язувалися поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити товари,що визначені у специфікаціях (які є невід`ємними частини відповідних договорів поставок). Вимоги щодо кількості та якості товарів, ціни на їх партії, строк поставки та умови транспортування, перелік документів, що засвідчують як таку поставку партії товару та момент переходу права власності на них, а також умови і порядок оплати товару, визначаються сторонами у специфікаціях. Поряд із цим сторонами узгоджено, що оплату залишку від вартості партії товару (її частини) покупець здійснює не раніше проведення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином виписаної продавцем податкової накладної на партію товару (її частини) в електронній формі, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи продавця.

За змістом долучених позивачем до матеріалів позову копій специфікацій до перелічених вище договорів поставок сторони узгодили наступні умови поставки товарів та їх оплати:

- партія товару поставляється транспортом продавця (ТОВ «Патока Лтд») на умовах DAP «доставлено до…» (у редакції Інкотермс 2020) ваги ПрАТ «Вайтерра Колос» (код ЄДРПОУ 30753688), яке знаходиться за адресою: Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Пересічне, вул. Центральна, 1;

- партія товару поставляється продавцем (ТОВ «Ванрес») на умовах DPU «поставка в місці з розвантаженням» (у редакції Інкотермс 2020) ТІС-Зерно (зерновий термінал), ТОВ «Южний» (код ЄДРПОУ 37468469) у порту Южний, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Візирка, вул. Чапаєва, 60;

- партія товару поставляється продавцем (ТОВ «Прогрес.») на умовах DPU «поставка в місці з розвантаженням» (у редакції Інкотермс 2020) ТОВ «ІЗІ» (код ЄДРПОУ 3355827) у порту Чорноморськ, що знаходиться за адресою: 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Малодолинське, вул. Паромна, 20А, 6А; DPU - ТІС-Зерно (зерновий термінал), ТОВ «Южний» (код ЄДРПОУ 37468469) у порту Южний, який знаходиться за адресою: Одеська обл., Комінтернівський р-н, с. Візирка, вул. Чапаєва, 60.

Такі визначені сторонами у договорах поставок умови поставки на основі міжнародних комерційних правил «Інкотермс» (у редакції 2020 року) - DAP (тобто, «Delivered at Place», що перекладається як «постачання в місці призначення») і DPU (тобто, Delivered at Named Place Unload, що перекладається як «постачання в місці вивантаження») передбачають обов`язок продавця доставити товар у пункт, зазначений після відповідного терміну, - у розглядуваному випадку безпосередньо на зернові термінали (ТОВ «Тіс-Зерно», ТОВ «ІЗТ», ТОВ «Тіс-Міндобрива») біля морських портів.

Як пояснив представник позивача у тексті позовної заяви, такі пункти поставки товару за договорами поставки обумовлюється тим, що товар придбався позивачем у контрагентів-постачальників для його подальшого експорту на користь компанії «Viterra В.V.», з якою Підприємство з ІІ «Вайтерра Україна» мало ряд укладених форвардних контрактів (копії останніх долучені до матеріалів позовної заяви у розрізі морських суден, на які в подальшому придбаний товар навантажувався для експорту).

На підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за вказаними договорами поставок позивач подав до суду копії наступних документів: видаткових накладних; товарно-транспортних накладних з відмітками зернових терміналів про прийняття партій зернових від перевізників, адресованих ; зведених реєстрів відповідних зернових терміналів про прийняття від ТОВ «Прогрес.» і ТОВ «Ванрес» партій зерна; реєстрів товарно-транспортних накладних ТОВ «ІЗТ» на прийняте зерно і насіння з визначенням якості кожної окремої партії (за формою № ЗХС - 4); погашених складських квитанцій на зерно, виданих зерновим терміналом ТОВ «ІЗТ»; реєстру ПрАТ «Вайтерра Колос» про прийняття від ТОВ «Патока ЛТД» соняшника; товарно-транспортних накладних з відмітками ПрАТ «Вайтерра Колос» про прийняття вантажів для позивача; рахунків на оплату; платіжних документів про оплату позивачем придбаних у контрагентів-постачальників зернових.

Крім того, 01.07.2021 Підприємство уклало із ТОВ «ІЗТ» договір № ТК8-01/21 щодо надання послуг з перевалки, накопичення та експедирування вантажів зернових, зернобобових, і олійних культур. За умовами цього договору ТОВ «ІЗТ» взяло на себе зобов`язання з надання послуг по накопиченню, перевалці, експедируванні й обробці зернових вантажів, які надходять на зерновий термінал в квоту ПІІ «Вайтерра Україна» і одержувачем яких є ПІІ «Вайтерра Україна» та / або його контрагенти. Послуги надаються з використанням перевантажувальних потужностей Терміналу, які знаходяться за адресою: м.Чорноморськ с. Малодолинське, для приймання, зберігання та навантаження на судна зерна в порту Чорноморськ, Україна. Приймаючи товар, що надходить на термінал в квоту ПІІ «Вайтерра Україна», ТОВ «ІЗТ» має щоденно в електронній формі направляти відповідальним працівникам Підприємства звіти щодо прийнятого товару, його ваги та якісних характеристик.

На підтвердження обставин отримання зазначених послуг за договором перевалки позивач подав до суду разом з позовною заявою копії додатків до вказаного договору, рахунків на оплату та актів надання послуг.

Поряд з цим, представник позивача навів письмові пояснення щодо відсутності у нього складських квитанцій на зерно і реєстрів за формою № 3ХС 4 від зернових терміналів ТОВ «Тіс-Зерно» і ТОВ «Тіс-Міндобриво», що полягають у наступному: придбання товарів у ТОВ «Ванрес» і ТОВ «Прогрес.» відбувалося за базисом поставки DPU «поставка на терміналі з розвантаженням» - Тіс-Зерно, ТОВ / Тіс - Міндобрива (Южний) у морському порту «Південний», що відповідало визначеній у форвардних контрактах з нерезидентом-покупцем - компанією «Viterra В.V.» умові поставки DPU (в редакції Інкотермс 2020) у порту Південний м. Южне, ТОВ «Тіс - Зерно» / ТОВ «Тіс Міндобрив. Отже, оскільки після того, як ТОВ «Ванрес» і ТОВ «Прогрес.» доставили та розвантажили товари на зернових терміналах ТОВ «Тіс Зерно», ТОВ «Тіс Міндобрива» (Южний) зобов`язання ПІІ «Вайтерра Україна» за форвардними контрактами перед компанією «Viterra В.V.» щодо поставки товару були виконані. Відповідно у Підприємства у даному випадку не виникало необхідності в укладенні договорів із названими зерновими терміналами щодо зберігання, перевалки, накопичення та експедирування придбаного у ТОВ «Ванрес» та ТОВ «Прогрес.» товару на зернові термінали. А тому, як наслідок, складські квитанції на ім`я ПІІ «Вайтерра Україна» та реєстри за формою № 3ХС - 4 ТОВ «Тіс - Зерно» і ТОВ «Тіс - Міндобрива» не оформлювались як такі.

Водночас представник позивача окремо пояснив, що порядок здійснення поставок за договором із ТОВ «Патока Лтд» відбувався наступним чином: партія соняшнику, придбана Підприємством у ТОВ «Патока ЛТД», доставлялась на ПрАТ «Вайтерра Колос» з метою його подальшої переробки в продукцію (нерафіновану олію соняшникова, шрот соняшниковий тостований, фуз олійний). Роботи із переробки соняшника для ПІІ «Вайтерра Україна» виконувало ПрАТ «ВАЙТЕРРА КОЛОС» (код ЄДРПОУ 30753688) на підставі укладеного між ними договору № 199К на переробку соняшнику на давальницьких умовах від 20.08.2021 року (копія такого наявна у матеріалах справи). Зокрема, придбаний позивачем у ТОВ «Патока ЛТД» соняшник перероблено в олію на заводі ПрАТ «ВАЙТЕРРА КОЛОС», що підтверджується актом здачі-приймання виконаних послуг № 3, складеним на виконання договору № 199К від 20.08.2021. Надалі отримана олія була експортована ПІІ «Вайтерра Україна» згідно форвардних контрактів № РР572267 від 25.05.2021, № РР572297 від 25.10.2021, № РР572295 від 19.10.2021, укладених із компанією «Viterra В.V.». За умовами цих форвардних контрактів Підприємство взяло на себе зобов`язання поставити Viterra В.V. соняшникову олію, вироблену з насіння соняшника врожаю 2021 року, на умовах FОВ (згідно Інкотермс 2020) Миколаїв, Термінал Евері (Україна, м. Миколаїв, вул. Гражданська, 117). Транспортування виробленої олії соняшникової з ПрАТ «Вайтерра Колос» на термінал Евері здійснювало ТОВ «Амадеус Марин» на підставі договору № ОПЕР-ОІМ на експедирування вантажів із використанням власних вантажних цистерн. Факт перевезення підтверджується залізничними накладними (копії яких разом із копіями форвардних контрактів долучені до матеріалів позовної заяви).

Дослідивши та проаналізувавши зазначені вище копії документів у сукупності суд дійшов висновку, що надані позивачем первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88. Вказані первинні та інші документи в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, а також підтверджують рух активів між учасниками господарських операцій (товарно-матеріальних цінностей і коштів).

Також, як свідчать наявні у матеріалах справи документи, придбані позивачем у ТОВ «Прогрес», ТОВ «Патока Лтд» і ТОВ «Ванрес» товари використовувалися ним у власній господарській діяльності (експорт сільськогосподарської продукції). Дані обставини підтверджуються, зокрема експортними контрактами, вантажно-митними деклараціями з додатками, що відповідає статутним видам господарської діяльності позивача.

Стосовно зауваження контролюючого органу до змісту окремих реквізитів у текстах товарно-транспортних накладних (як то неповна адреса пунктів навантаження та/або розвантаження) суд зазначає, що формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Водночас сама ж собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

У даному випадку суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на окремі недоліки в оформлених перевізниками на замовлення контрагентів-постачальників позивача товарно-транспортних накладних, так як між та його контрагентами-продавцями товарно-матеріальних цінностей були укладені не договори перевезення, а договори поставок. У свою чергу товарно-транспортна накладна, подорожній лист, тобто документи, що передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, і в операціях з поставки товару не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товарів, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товарів і їх використання у власній господарській діяльності (використання з метою отримання прибутку), неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, та/або подання його з певними незначними дефектами, не можуть свідчити про відсутність реальних господарських операцій. Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 804/644/16, від 11.08.2021 у справі № 420/5652/19, від 13.07.2021 у справі № 808/78/15, від 06.02.2018 у справа № 816/166/15-а, а також в листі-роз`ясненні ДПС України від 29.03.2023 № 525/ЗПІ/99-00-21-03-02-10.

До того ж на наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних містяться відмітки зернових терміналів про прийняття від перевізників відповідних партій зернових, перевірки їх за кількістю та якістю, що не спростовано відповідачем.

Поряд із цим, станом на момент укладення спірних договорів поставок та виписки податкових накладних за перевіряємі звітні періоди на підставі цих договорів, контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платник податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем. Задекларовані постачальниками позивача види господарської діяльності відповідають характеру та суті вчинених спірних господарських операцій. При цьому з матеріалів справи вбачається, що контрагентами позивача по господарським операціям за спірний період були складені та зареєстровані належним чином податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних і даний факт не заперечується відповідачем, та що є для покупця позивача по справі підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача належних первинних документів, фізичних і технічних можливостей для здійснення операцій з придбання зернових, а також наявність зв`язку між фактом придбання такого товару і подальшою господарською діяльністю, що, в свою чергу, є обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій.

У свою чергу відповідач, на думку суду, під час судового розгляду справи не навів будь-яких переконливих доводів та не надав належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача і його контрагентів-постачальників як платників податків та, як наслідок, виключають право позивача на формування податкового кредиту й від`ємного значення з податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій, з таких мотивів.

Так, в силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Також ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі № 340/422/19.

У контексті з цим, суд зазначає, що факти не подання контрагентами позивача та/або їх контрагентами останніх за ланцюгом постачання окремої податкової/фінансової/статистичної звітності чи неповного звітування ними щодо наявних у них об`єктів оподаткування і трудових ресурсів можуть свідчити про порушення такими підприємствами положень податкового законодавства, а не безумовно про відсутність в останніх матеріально-технічних і трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності.

Посилання ж відповідача на безтоварність господарських операцій між позивачем і постачальниками (ТОВ «Прогрес.», ТОВ «Патока Лтд» і ТОВ «Ванрес») зводяться до висновку про відсутність в останніх або їх контрагентів (безпосередніх виробників сільськогосподарської продукції) достатньої кількості земельних ділянок для виробництва задекларованої у поданій звітності продукції. Разом із тим, такі доводи контролюючого органу носять характер необґрунтованих суб`єктивних припущень, оскільки податкові органи в силу наданої їм законодавчої компетенції не є тими органами, які уповноважені надавати висновки відносно спроможності сільськогосподарських виробників виробляти обсяги продукції в залежності від розмірів площ земельних ділянок, наявних у користуванні останніх. У зв`язку з цим суд не бере до уваги дані доводи, оскільки такі неопосередковані належними і достовірними доказами (як то результатами аналізу компетентним органом діяльності сільськогосподарського виробника у порядку та за методикою, визначеними чинним законодавством).

Водночас суд відзначає, що матеріали справи містять документальні докази наявності у розпорядженні (користуванні) ТОВ «Прогрес.» і контрагентів ТОВ «Патока Лтд» і ТОВ «Ванрес» земельних ділянок, основних засобів й трудових ресурсів, необхідних для здійснення товарної сільськогосподарської діяльності.

Крім того, під час судового розгляду справи відповідач не пред`явив суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Прогрес.», ТОВ «Патока Лтд» й ТОВ «Ванрес», а також жодні достовірні документальні докази на підтвердження факту підписання договорів поставок і первинних документів до них неуповноваженими на те особами.

Твердження ж відповідача про прийняття стосовно окремих контрагентів позивача рішень про їх відповідність критеріям ризиковості платника податку на додану вартість наведені ним без обгрунтування наявності причинно-наслідкового зв`язку між обставинами прийняття таких рішень й самими спірними операціями.

Стосовно посилання відповідача на фігурування контрагента позивача - ТОВ «Прогрес.» у кримінальному провадженні № 32019060000000034, то суд зазначає, що такі доводи не є належними доказами нереальності досліджуваних господарських операцій, оскільки ГУ ДПС не надало суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб названого підприємства, як і Підприємства з ІІ «Вайтерра Україна» (безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів) за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених Кримінальним кодексом України; не вказало на наявність взаємозв`язку між досліджуваними господарськими операціями та фабулою згадуваного кримінального провадження, не повідомив про хід останнього.

У контексті наведеного суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, наведену у постановах від 06.12.2021 у справі № 640/8883/19 та від 23.12.2021 у справі № 814/322/16, яка полягає у такому: норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Проте існування таких фактів відповідачем документально не підтверджено.

Таким чином, враховуючи все наведене вище у сукупності суд дійшов висновку про недоведення контролюючим органом документально правомірності висновків акта перевірки та наявності в ГУ ДПС правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за результатом розгляду справи суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи платіжної інструкції від 29.08.2022 № 10390, позивачем під час звернення з цим позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 24 810,00 грн. Відтак, враховуючи розмір заявлених позовних вимог та обсяг їх задоволення судом за наслідком розгляду справи по суті, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по оплаті судового збору в сумі 24 810,00 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 07.06.2022 за № 04134000701і № 04234000701.

3. Стягнути з Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 44104032, адреса місцезнаходження: 65015, м. Одеса, просп. Шевченка, 15/1) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Вайтерра Україна» (код ЄДРПОУ 23393195, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) витрати по оплаті судового збору в розмірі 24 810,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 01 листопада 2024 р.