Рішення

від 31.10.2024 по справі 340/4538/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/4538/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Комісія з припинення юридичної особи Фінансове управління Світловодської районної державної адміністрації (вул. Михайла Коцюбинського, 20, м. Світловодськ, Кіровоградська область, 27500, ЄДРПОУ 02314369)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1) визнати протиправною бездіяльність комісії з припинення юридичної особи «Фінансове управління Світловодської районної державної адміністрації» у підготовці та наданні ОСОБА_1 довідки про розмір грошового забезпечення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на класифікації посад у 2024 році» (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ№537від 10.05.2024);

2) зобов`язати комісію з припинення юридичної особи «Фінансове управління Світловодської районної державної адміністрації» віднести посаду головного спеціаліста відділу звітності та фінансово-господарського забезпечення фінансового управління Світловодської районної державної адміністрації до прирівняної посади категорії - В, сьомого (вищого) фахового рівня 9 сім`ї посад "Забезпечення реалізації (координація реалізації) державної політики" 11 грейд, юрисдикція та тип державного органу - 3, тобто у грошовому виразі: посадовий оклад 11 362 грн., ранг - 600 грн. вислуга років - 3408,6 грн;

3) виготовити та направити на адресу позивачки ( АДРЕСА_2 ), для нарахування пенсії, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) яка складається за відповідною (прирівняною) посадою категорії - В, сьомого (вищого) фахового рівня 9 сім`ї посад «Забезпечення реалізації (координація реалізації) державної політики», 11 грейд, юрисдикція та тип державного органу - 3, у відповідності до вимог Закону України від 10 грудня 2015 року №889 «Про державну службу», постанови КМУ від 16 грудня 2020 року №1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на класифікації посад у 2024 році».

Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не надав довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) яка складається за відповідною (прирівняною) посадою категорії - В, сьомого (вищого) фахового рівня 9 сім`ї посад «Забезпечення реалізації (координація реалізації) державної політики», 11 грейд, юрисдикція та тип державного органу 3.

Ухвалою судді від 15.07.2024 року було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Згідно повідомлення про вручення, позивач ухвалу отримав 17.07.2024 року.

25.07.2024 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви у справі, згідно якої позивач вказав іншого відповідача у позовній заяві та уточнив позовні вимоги.

Ухвалою від 25.07.2024 року суддя продовжив строк для усунення недоліків.

У встановлений суддею строк на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано лист відповідача від 02.08.2024 року б/н.

Ухвалою судді від 26.08.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та витребувано необхідні докази (а.с. 44-45). Відправлення повернуто на адресу суду з довідкою про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою від 18.09.2024 року суд зобов`язав Олександрійську районну військову адміністрацію забезпечити отримання Комісії з припинення юридичної особи Фінансове управління Світловодської районної державної адміністрації позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до розписки, наданої Олександрійською районною військовою адміністрацією, ухвалу від 18.09.2024 року та додані документи вручено відповідачу 02.10.2024 року (а.с. 79-82).

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що наразі відсутні підстави для формування довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років). Посилається на перебування відповідача в стані припинення (а.с. 60-78).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

У період з 23.09.2024 року по 27.09.2024 року справа не розглядалась у зв`язку з перебуванням судді у щорічній відпустці.

Дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 працювала в Світловодській районній державній адміністрації, станом на 01.05.2016 року на посаді завідувача архівного сектору, а на день звільнення з державної служби - головним спеціалістом відділу звітності та фінансово-господарського забезпечення Світловодської РДА.

Для реалізації права на пенсію державного службовця 28.06.2024 року звернулась до відповідача із заявою про отримання довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії ОСОБА_1 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), яка складається за відповідною (прирівняною) посадою категорії - В, сьомого (вищого) фахового рівня 9 сім`ї посад «Забезпечення реалізації (координація реалізації державної політики», 11 грейд, юрисдикція та тип державного органу - 3, у відповідності до вимог Закону України від 10 грудня 2015 року №889 «Про державну службу», постанови КМУ від 16 грудня 2020 року №1321 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються», постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на класифікації посад у 2024 році» (а.с. 35).

Відповідач листом від 02.08.2024 року відмовив у виготовленні бажаної довідки, посилаючись на те, що в установі не проводилась класифікація посад державних службовців, у тому числі і посади головного спеціаліста відділу звітності та фінансово-господарського забезпечення Світловодської РДА (а.с. 42).

Підставою для звернення до суду із заявленими позовними вимогами є відмова відповідача видати довідку на підставі заяви позивача.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами 2, 6 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань.

Разом з тим, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; пункт 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року та пункт 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

Так, у рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відтак, системний аналіз статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина 2 цієї правової норми гарантує кожному захист своїх прав, які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити факт того, що у зв`язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Розгляду та задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

При зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку, право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Так, відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину щодо фактичного порушення суб`єктом владних повноважень відповідачем його прав, свобод чи інтересів має довести, саме, позивач належними і допустимими доказами.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Тобто рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі № 800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок сформовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17, від 19 квітня 2018 року у справі № П/800/570/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а та від 07 листопада 2019 року у справі №9901/227/19, у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №826/13229/16.

Як було встановлено судом вище, 28.06.2024 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про надання їй довідки про складові заробітної плати.

Позивачка з позовною заявою до суду звернулася 08.07.2024 року.

Відповідач листом від 02.08.2024 року відмовив позивачці у видачі довідки, що є предметом спору у цій справі.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР зі змінами та доповненнями (далі Закон), звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Відтак, на час звернення позивача до суду 30 денний строк для розгляду відповідачем заяви не сплинув, отже відповідач, станом не день звернення позивача до суду, не допустив бездіяльність, що полягає у не підготовці довідки про розмір грошового забезпечення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1409 «Питання оплати праці державних службовців на класифікації посад у 2024 році».

Вказане свідчить, що на дату звернення до суду відсутній правовий спір між сторонами щодо наявності протиправної бездіяльності, тобто відсутнє порушене право, яке підлягає судовому захисту.

Відсутність спору на день звернення позивача до суду, у свою чергу, взагалі виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту (висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №802/2474/17-а; провадження №11-1081апп18).

Враховуючи вищезазначене, суд констатує про відсутність порушеного права позивача щодо реагування на подану позивачем заяву станом на день звернення позивача до суду. Вказане є беззаперечною підставою для відмови у позові, з огляду на передчасне звернення до суду із такими позовними вимогами.

Таким чином, на час судового розгляду цієї справи та за наявних матеріалів справи у суду відсутні докази протиправної бездіяльності відповідача щодо розгляду заяви позивачки.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.

З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій підтверджено належними та допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати, понесені позивачем, стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 19, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Судові витрати вважати фактично понесеними.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО