Рішення

від 31.10.2024 по справі 420/21288/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/21288/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А. розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центр Південного регіону про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом у якому просить визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центр Південного регіону (далі відповідач) щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу на день звільнення 21.05.2024 року компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2024 роки, у кількості 77 днів, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011 -XII та постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах від 01.08.2012 №702; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за 2014-2024 роки, у кількості 77 днів, пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах від 01.08.2012 №702, мотивуючи це тим, що він був звільнений з військової служби та при звільненні відповідач не виплатив йому належну грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки на яку він мав право в отриманні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №702 від 01.08.2012р. Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я.

Ухвалою суду від 08.07.2024 року відкрито позовне провадження та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22.07.2024 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов у якому він просить відмовити у задоволенні позову з підстав того, що позивач є учасником бойових дій, інвалідом війни 2 групи, та не ставлячи під сумнів його право на додаткову відпустку, вказує, що військовослужбовець за наявності одночасно права на декілька додаткових відпусток, які визначені різними законами має право на отримання тільки однієї з підстав за вибором військовослужбовця, та позивачу при звільненні була виплачена грошова компенсація за додаткову відпустку як учаснику бойових дій за період з 2017-2024 роки у кількості 112 календарних днів, а тому підстави для виплати відповідачу іншої додаткової відпустки за Законом України №2011-ХІІ відсутні.

Дослідивши заяви по суті справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що полковника ОСОБА_1 наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (по стройовій частині) №142 від 30.05.2024 року звільнено зі служби в запас з 30.05.2024року.

Наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Південного регіону №135 від 21.05.2024 року (по стройовій частині) наказано виплати позивачу відповідно до п.3 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗСУ та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 року грошову компенсацію за 112 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за 2017-2024 роки як учаснику бойових дій, передбаченої ст.16-2 ЗУ Про відпустки та п.12 частини першої ст.12 ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в розмірі 168904грн.06коп.

Сторонами визнається, що позивач є учасником бойових дій та при звільненні з військової служби відповідачем йому було нараховано та виплачено грошову компенсацію за 112 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2024 роки.

Сторонами також не оспорюється, той факт що позивач під час проходження військової служби на посаді начальника клініки променевої діагностики та терапії мав право на отримання щорічної додаткової відпустки встановленої ч.4 ст.10-1 ЗУ №2011-ХІІ та постанови КМУ №702 від 01.08.2012р.

Спірним питанням по справі є чи має право позивач на отримання при звільненні з військової служби грошової компенсації за неотриману щорічну додатку відпустку по постанові КМУ №702 від 01.08.2012р. за період 2014-2024рр., тоді як йому при звільненні вже виплачена грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку за 2017-2024 роки як учаснику бойових дій, передбаченої ст.16-2 ЗУ Про відпустки та п.12 частини першої ст.12 ЗУ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Джерела прав та висновки суду.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок надання військовослужбовцям відпусток визначений ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ч. 8 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України Про відпустки. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України Про відпустки або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Згідно п.12 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту 22 жовтня 1993 року № 3551-XII використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік;

Згідно з абз. 1 - 2 ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів. Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 01 серпня 2012 року прийняв постанову № 702 Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах (далі - Постанова № 702).

Згідно з п.1 Додатку 6 до постанови № 702 щорічні додаткові відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення за виконання обов`язків військової служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, пов`язане з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я (далі - додаткова відпустка), надаються військовослужбовцям у році, що настає після календарного року, під час якого військовослужбовці проходили військову службу в умовах та (або) на посадах, виконання, обов`язків військової служби за якими надає право на зазначену додаткову відпустку (крім військовослужбовців строкової служби), і можуть бути використані за їх бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо.

Додатком 2 Постанови № 702 визначено Перелік військових посад Збройних Сил, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, що дають право на щорічну додаткову відпустку, зокрема - посади військовослужбовців, які безпосередньо виконують обов`язки у фтизіатричних, інфекційних, психіатричних, наркологічних, нейрохірургічних, неврологічних, ангіоневрологічних, наркологічних, дермато венерологічних(шкірно-венерологічних) клініках, відділеннях, палатах, кабінетах, лабораторіях, за порядковим номером 503 зазначено посаду начальника клініки, яку займав Позивач на день звільнення. Термін додаткової відпустки за цією підставою визначений 7 діб.

Також відповідач не заперечує того, що у спірний період позивачу додаткова відпустка передбачена ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII, не надавалась та під час звільнення з служби компенсація за невикористану відпустку не проводилась.

Відповідно до абз. 3 ч. 14 ст. 10-1 Закону № 2011-XII визначено, у рік звільнення, зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Разом з тим, наполягаючи на правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу вказаної грошової компенсації, відповідач посилався на те, що позивачу здійснено нарахування і виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2017 - 2024 роки, що у відповідності до вимог абз. 3 ч. 4 ст. 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей виключає можливість виплати компенсації за невикористання додаткової відпуски іншого виду.

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.

З огляду на зазначене правове регулювання вбачається, що у зв`язку з тим, що позивач вже використав своє право на отримання компенсації невикористаної додаткової щорічної відпустки, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту за 2017-2024 роки, останній немає права на виплату компенсації невикористаної додаткової відпустки іншого виду - додаткової відпуски, яка передбачена ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII за 2017 -2024 роки, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд по справі № 520/7314/2020 від 31 березня 2021 року, в п.38 якої він висловив правову позицію, що нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористані додаткові відпустки, передбаченої абзацом першим пункту 4 статті 10-1 Закону №2011-XII, унеможливлює нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону №3551-XII, і навпаки.

Проте відповідачем не спростовує, що позивачу не надавалась додаткова відпустка передбачена ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII в період 2014-2016 роки та не надавалась позивачу в період 2014-2016 роки додаткова щорічна відпустка, яка передбачена п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, а тому суд вважає, що позивач має право при звільненні на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII за період 2014-2016 роки.

Враховуючи встановлені обставини суд доходить висновку, що відповідач неправомірно відмовив у виплаті позивачу при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону № 2011-XII за період 2014-2016 роки.

В зв`язку з вищевказаним позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

При цьому суд враховує, що право позивача на отримання грошової компенсації є абсолютним та не може бути обмежено, а нарахування та виплата грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки є обов`язком відповідача, та не вимагає від позивача додаткових дій для її отримання при звільненні з військової служби, а тому відповідачем вчинена протиправна бездіяльність щодо її невиплати за 2014-216роки.

Також суд враховує, що за наказом №142 від 30.05.2024 року позивача виключено зі списків особового складу з 30.05.2024 року, а тому вимоги визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки на день звільнення - 21.05.2024 року не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає зчастковому адоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 12 ст. 5 п.13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, cуд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 241-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центр Південного регіону задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військово-медичного клінічного центр Південного регіону щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2014-2016 роки, передбаченої пунктом 4 статті 10-1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011 -XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах.

Зобов`язати Військово-медичного клінічний центр Південного регіону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію щорічної додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за 2014-2016 роки, у кількості днів пропорційно фактичному часу виконання обов`язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов`язків військової служби за якими пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

Відповідач: Військово-медичний клінічний центр Південного регіону (вул. Пироговська, 2, м. Одеса, 65044) код ЄДРПОУ 08199969.

Суддя Е.А.Іванов