Рішення

від 31.10.2024 по справі 420/4726/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4726/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання Крилов Я.А.,

представника позивача адвокат Пономаренко Ю.П.(на підставі ордеру),

представника відповідача Лоскутов В.С. (на підставі виписки з ЄДРПОУ),

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ТЕХНОТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2019 року Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ТЕХНОТРЕЙД» (далі Підприємство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.05.2019 №0020091407.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 21.10.2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року, у задоволенні позову відмовив.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року касаційну скаргу Приватного підприємства «НВФ «Технотрейд» задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 скасовано, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Адміністративна справа №420/4726/19 надійшла з Верховного Суду до Одеського окружного адміністративного суду 10 липня 2024 року (вхід. №27987/24).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 липня 2024 року, адміністративну справу за №420/4726/19 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.

Адміністративний позов обґрунтовано наступним

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем здійснено перевірку стосовно діяльності ПП «НВФ Технотрейд» з контрагентом - постачальником Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД АРІАНТ», за період з 01.10.2018 р. по 31.10.2018 р. За результатами перевірки встановлено порушення податкового законодавства з боку позивача та складено податкове повідомлення - рішення №0020091407 від 07.05.2019 р. на загальну суму 311 512,50 грн., в т.ч. донараховано податку на додану вартість в сумі 249 210 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 62 302,50 грн. Позивач вважає висновки податкового органу помилковими, зазначивши що ПП «НВФ Технотрейд» здійснює свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства.

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

Відповідач зазначає, що ГУ ДФС в Одеській області підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, (далі - ПКУ) на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 20.03.2019 року №2051 та запиту ГУ ДФС в Одеській області від №484/10/15-32-14-07-08 від 11.01.2019 року про надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного підприємства «НВФ «ТЕХНОТРЕЙД», код ЄДРПОУ 33313478, (далі ПП «НВФ «ТЕХНОТРЕЙД») з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником ТОВ «ТД АРІАНТ», код ЄДРПОУ 42050897 за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 . Актом зафіксовано, що керівнику підприємства надано запит ПП «НВФ «ТЕХНОТРЕЙД» від 11.01.19 №484/10/15-32-14-07-08 «Щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень» направлено поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), на який надано відповідь від 07.02.2019 року № 026 (вх. ГУ ДФС №6587/10/15-32 від 07.02.2019) із неповним пакетом запитуваних документів, що стосуються взаємовідносин з контрагентом-постачальником - ТОВ «ТД АРІАНТ», код за ЄДРПОУ 42050897, за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 (відсутні регістри бухгалтерського обліку взаємовідносин між підприємствами, сертифікати якості, відомості щодо складських приміщень (зберігання товарів), транспортування товарів та ін.).

Виходячи із вищевикладеного у відзиві, недоведеність реальності здійснення ПП «НВФ «Технотрейд» господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2024 року прийнято справу №420/4726/19 за позовом Приватного підприємства «НВФ «Технотрейд» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - до розгляду.

Розпочато спочатку розгляд адміністративної справи №420/4726/19 зі стадії відкриття провадження у справі.

Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Призначено підготовче засідання на 07 серпня 2024 року о 10 год. 00 хв. в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: 65062, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №30.

30 липня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/31317/24).

Ухвалою суду від 07 серпня 2024 року заяву Головного управління ДПС в Одеській області про заміну відповідача у справі за позовом Приватного підприємства «НВФ «Технотрейд» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Замінено відповідача по справі №420/4726/19 з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166).

23 серпня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід.№ЕС/36803/24).

08 жовтня 2024 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення (вхід.№50166/24).

30 жовтня 2024 року від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вхід. № ЕС/58558/24).

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, з врахуванням висновків викладених в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2024 року в справі №420/4726/19, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ГУ ДФС в Одеській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 20.03.2019 року №2051 та запиту ГУ ДФС в Одеській області від №484/10/15-32-14-07-08 від 11.01.2019 року про надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «НВФ «ТЕХНОТРЕЙД», код ЄДРПОУ 33313478, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість з контрагентом-постачальником TOB «ТД АРІАНТ», код ЄДРПОУ 42050897, за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 .

Перевіркою ПП «НВФ «ТЕХНОТРЕЙД» встановлено порушення п.44.1 ст.44, п.п. «а» п.198.1 та абз. 1 п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПКУ, а саме заниження податку на додану вартість, що підлягає до сплати в бюджет у сумі 249 210 грн., у т.ч.: за жовтень 2018 року - 249 210 грн.

Актом зафіксовано, що керівнику підприємства надано запит ПП «НВФ «ТЕХНОТРЕЙД» від 11.01.19 № 484/10/15-32-14-07-08 «Щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень» направлено поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення), на який надано відповідь від 07.02.2019 року №026 (вх. ГУ ДФС №6587/10/15-32 від 07.02.2019 року) із неповним пакетом запитуваних документів, що стосуються взаємовідносин з контрагентом-постачальником - TOB «ТД АРІАНТ», код за ЄДРПОУ 42050897, за період з 01.10.2018 по 31.10.2018 (відсутні регістри бухгалтерського обліку взаємовідносин між підприємствами, сертифікати якості, відомості щодо складських приміщень (зберігання товарів), транспортування товарів та ін.).

Під час перевірки надано запит від 25.03.2019 року б/н про надання первинних документів щодо підтвердження декларування ПК з ПДВ з контрагентом - постачальником TOB «ТД Аріант».

Згідно протоколу від 27.03.19 року №73/14-07, посадовими особами - TOB «ТД АРІАНТ» до ГУ ДФС в Одеській області надано первинні документи, аналіз яких наведено у п.3 акту перевірки.

Розділом 3.1 акту зазначено, що відповідно до баз даних ЄРПН, 1С «Податковий блок», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що ПП «НВФ «Технотрейд» мало взаємовідносини по придбанню товарів з TOB «ТД Аріант» за період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року, на загальну суму ПДВ - 249 210,00 грн.

За результатами перевірки, згідно висновків акту перевірки №587/15-32-14-07/33313478 від 05.04.2019 року ГУ ДФС в Одеській області складено податкове повідомлення - рішення №0020091407 від 07.05.2019 року на загальну суму 311 512,50 грн. (триста одинадцять тисяч п`ятсот дванадцять грн. 50 коп.), в т.ч. донараховано податку на додану вартість в сумі 249 210 грн. (двісті сорок дев`ять тисяч двісті десять грн.) та нараховані штрафні санкції в сумі 62 302,50 грн. (шістдесят дві тисячі триста дві грн. 50 коп.).

Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням №0020091407 від 07.05.2019 року про донарахування податку на додану вартість та штрафних санкцій ПП «НВФ «ТЕХНОТРЕЙД»» оскаржила вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку у Державній Фіскальній Службі України.

ДФС України Рішенням про результати розгляду скарги №31769/6/99-99-11-04-0125 від 10.07.2019 року, яке отримано 02.08.2019 року поштою, залишено скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням №0020091407 від 07.05.2019 року, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб`єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

У періоді, що перевірявся, порядок обчислення і сплати податку на додану вартість та правила формування податкового кредиту визначалися Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент вчинення правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом а) пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інш.).

Слід зазначити, що податкова накладна не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким чином, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеним законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Отже, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Однак, наявність лише податкової накладної не є підставою для формування податкового кредиту. Для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідна наявність і інших первинних документів, які б свідчили про реальність такої господарської операції.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини по придбанню товарів з TOB "ТД Аріант" за період з 01.10.2018 року по 31.10.2018 року, на загальну суму ПДВ - 249 210,0 0грн.

Перевіркою встановлено, що між суб`єктами господарювання - TOB «ТД Аріант» -(Продавець) та ПП «НВФ «Технотрейд» - (Покупець) укладено Договір поставки від 16.10.2018 року №1610 з урахуванням Додаткової угоди №1 від 19.10.2018. предметом якого є зобов`язання поставити товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Додатковою угодою №1 від 19.10.2018 до Договору від 16.10.2018 року №1610 внесені зміни в частині п.8.2 цього Договору, а саме:

«...1. Відповідно п.8.2 Договору, зобов`язання Продавця перед Покупцем бере на себе третя сторона - TOB «ЕЛАСТІКОН», код ЄДРПОУ 41778474

1.1 Третя сторона - TOB «ЕЛАСТІКОН» зобов`язується прийняти кошти за товар згідно рахунків №214 від 16.10.2018 на суму 442 188,00 грн., №219 від 19.10.2018 на суму 68 772,00 грн., №231 від 24.10.2018 на суму 186 300,00 грн.. №244 від 29.10.2018 на суму 798 000,00 грн., що оплачує Покупець».3-сторонній Договір про відступлення права вимоги, від 16.10.2018 року б/н, укладений одночасно з Основним договором, між TOB «ТД АРІАНТ», («Первісний кредитор»), TOB «ЕЛАСТІКОН» - («Новий кредитор»), та ПП «НВФ «ТЕХНОТРЕЙД»- ("Боржник"), згідно з яким:

« 1. Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор набуває право вимоги, належне Первісному кредиторові у відповідності із п. 8.2 Договору поставки N 1610 від 16.10.2ОІ 8 («Основний договір»), укладеного між Первісним кредитором та Боржником.

2. Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі згідно рахунків: №214 від 16.10.18р. на суму 442188,0 грн., №219 від 19.10.18 на суму 68772,0 грн.. №231 14.10.18 на суму 186300,0 грн., №244 від 29.10.18 на суму 798000.0 грн.

3. До Нового кредитора не переходить право на стягнення штрафних санкцій за порушення Основного договору Боржником».

Проте, згідно акту перевірки, TOB «ЕЛАСТІКОН», код СДРПОУ 41778474 (зареєстроване 04.12.2017 (65020, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.100, зареєстроване платником ПДВ з 01.01.2018 року, і.п.н. - 417784715535. основний вид діяльності - « 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля», розмір статутного капіталу - 5000 грн., засновник, директор та головний бухгалтер - одна особа). Кількість працюючих - 1 особа. Середня заробітна плата - 3 725 грн.

Згідно наданих до перевірки видаткових накладних, (далі - ВН), перелік яких наведено у таблиці 1 акту, номенклатура ТМЦ, отриманих ПП НВФ «Технотрейд» від TOB «ТД Аріант», код за ЄДРПОУ 42050897, за період жовтень 2018 року наведена у таблиці 2.

Актом зафіксовано, що аналізом наданих до перевірки ВН встановлено, що ВН не містять: конкретної адреси (місця) їх складання: - в гр. «Склад» зазначено «Склад» без визначення певної адреси; - не зазначено посадову особу отримувача, (наявний лише незрозумілий підпис), та у акті зроблено висновок про неможливість ідентифікування отримувача товару.

Товарно-транспортних накладних, (далі - ТТН, які б підтверджували фактичне перевезення товару, до перевірки не надано, проте відповідно до п.3.6 Договору поставки від 16.10.2018 №1610, пунктом постачання товару є - м. Дніпро, вул. Івана Акінфієва, буд. 30.

Крім того, ПП «НВФ «Технотрейд» користується на умовах оренди офісним приміщенням за адресою: м. Одеса, вул Косовська, буд. 47, офіс 107, загальною площею 12,48 кв.м. згідно з Договором оренди №107/0111-18ШТ від 01.11.2018 р.

Також, актом зафіксовано, що будь-яких сертифікатів якості та паспортів на отриману продукцію до перевірки ПП «НВФ «Технотрейд» не надано.

Пунктом 3.1. акту зазначено, що аналізом наданих до перевірки даних бухгалтерського обліку ПП «НВФ «Технотрейд» встановлено:

Фінансово-господарські взаємовідносини ПП «НВФ «Технотрейд» з TOB «ТД Аріант» у Станом на 31.10.2018 згідно данних pax. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Сальдо по взаєморозрахункам ПП «НВФ «Технотрейд» з TOB «ТД Аріант» склало Кт 631 - 1495260 грн., (кредиторська заборгованість).

Сплата за отриману продукцію здійснена ПП «НВФ «Технотрейд» до TOB «ЕЛАСТІКОН», наведеними у таблиці 1 акту, а саме: у грудні 2018 -540 000 грн., у січні 2019 - 330 000 грн., у лютому 2019 р. - 280 000 грн., у березні 2019 р. -345 260 грн. (остання сплата - 22.03.2019) Станом на 27.03.2019 р. сальдо взаєморозрахунків ПП «НВФ «Технотрейд» з TOB «ЕЛАСТІКОН» склало: Дт 631 - 790 000 грн., (дебіторська заборгованість).

Пунктом 3.3. акту зазначено, що згідно даних ЄРПН, 1С «Податковий блок», за період, що перевірявся, встановлено, що на користь TOB «ТД Аріант», код ЄДРПОУ 42050897, не зареєстровано податкові накладні щодо оренди офісних та складських приміщень, основних фондів, вантажних робіт. TOB «ТД Аріант» не є імпортером ТМЦ.

TOB «ТД Аріант», зареєстроване - 05.04.2018 №12241020000084965 ЮРИДИЧНИМ ДЕПАРТАМЕНТОМ МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ. Зареєстровано платником ПДВ з 01.05.2018 № 200391403, і.п.н - 420508904637. Вид діяльності - 46.90-НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНА ОПТОВА ТОРГІВЛЯ (основний). Наявність трудових ресурсів - 4 чол. Середня заробітна плата 1445 грн. Остання податкова звітність - за грудень 2018 року, (наявні ознаки «ризиковості»).

Встановлено, що на користь TOB «ТД Аріант» у жовтні 2018 року зареєстровано ПН на різноманітну номенклатуру ТМЦ, перелік якої наведено у розділі 3.3 акту, (Насос 4001, Регулятор, Колесо переднє Л-63 К25-5000.7, Втулка 142014, Ресора 1209 002 2, Ущільнення 39700261, Клей ЛЕЙКОНАТ, Поршня 4.673.003, Гільзи 14 0000 50 тощо).

Перевіркою встановлено, що ТМЦ, які у подальшому реалізовано на ПП «НВФ «Технотрейд» (відповідно до кодів УКТЗЕД), TOB "ТД АРІАНТ" (дані ЄРПН), придбано у TOB «РЕКЛАМНЕ АГЕНСТВО «СОПІС», код за ЄДРПОУ 41273917.

Контролюючий орган зазначає, що TOB «РЕКЛАМНЕ АГЕНСТВО «СОПІС» код ЄДРПОУ 41273917 зареєстроване - 10.04.17 №10731020000034031 СОЛОМ`ЯНСЬКОЙ РАЙОННОЙ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЙ АДМІНІСТРАЦІЄЙ. Зареєстровано платником ПДВ з 01.05.2017, перереєстровано 29.12.2017 та 17.09.2018. і.п.н 412739126580. Вид діяльності - 73.11 - РЕКЛАМНІ АГЕНТСТВА (основний). Наявність трудових ресурсів - 4 чол. Середня заробітна плата 3730 грн. Остання податкова звітність - за грудень 2018 року.

Відповідно до баз даних ЄРПН , 1С «ПБ», за перевіяємий період, встановлено, що TOB «РЕКЛАМНЕ АГЕНСТВО «СОПІС» не зареєстровано податкові накладні щодо оренди офісних та складських приміщень, основних фондів, вантажних робіт. TOB «РЕКЛАМНЕ АГЕНСТВО «СОПІС» є імпортер товарів (овочі та фрукти), у зв`язку з чим податковим органом в акті зроблено висновок про відсутність здійснення господарських операцій, лише встановлено факт здійснення документального оформлення з постачання ТМЦ по ланцюгам постачання: з TOB «РЕКЛАМНЕ АГЕНСТВО «СОПІС» та TOB «ТД Аріант» до ПП «НВФ «Технотрейд» без їх придбання первісним постачальником - TOB «РЕКЛАМНЕ АГЕНСТВО «СОПІС», (схема руху ПДВ при документальному оформленні «постачання» ТМЦ, яке ПП «НВФ «Технотрейд» залучило до податкового кредиту жовтня 2018 року наведена у розділі 3.3. акту).

TOB «РЕКЛАМНЕ АГЕНСТВО «СОПІС» протягом 2018 року здійснював «придбання» товару, а саме: вино, настоянка, лікер, горілка, пиво, мережевий зарядний пристрій, автомобільний магнітний тримач для мобільного телефона, склопідйомники. фари, сигарети, хлібно-булочна продукція та інше, та водночас не здійснював придбання ТМЦ (Насос 4001,Регулятор 4000,Вал 1209 0070, Корпус УА 27А-140-1\2,Втулка 142011. Колесо переднє Л-63 К25-5000.7, Втулка 142014,Ресора 1209 002 2, Шайба похила 1161 022 І, Вісь середня 161 020 0, Втулка направляюча 4242301, Ущільнення 39700261, Ущільнення 39700262, Клей Лейконат, Поршень 4.673.003, Шахта 20Б, Золотник 14 0000 41, Шихта КНА, Тканина 300В, гільза 14 0000 50,Корпус 4.673.001).

За даними ЄРПН, ІС «ПБ», «Система автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів» встановлено, що підприємство ТОВ «РЕКЛАМНЕ АГЕНСТВО «СОПІС» не придбавало ТМЦ (Насос 4001,Регулятор 4000,Вал 1209 007 0, Корпус УА 27А-140-112, Втулка 142011, Колесо переднє Л-63 К25- 5000.7, Втулка 142014, Ресора 1209 002 2,Шайба похила 1161 022 І.Вісь середня 161 020 0, Втулка направляюча 4242301, Ущільнення 39700261, Ущільнення 39700262, Клей ЛЕЙКОНАТ, поршень 4.673.003, Шихта 20Б, Золотник 14 0000 41, Шихта КНА, Тканина 300В, гільза 14 0000 50,Корпус 4.673.001) по кодам УКТЗЕД (на протязі 2018 року), які у подальшому були «поставлені» на ПП «НВФ «Технотрейд».

У цій справі позивач стверджує, що за результатами взаємовідносин із вказаним контрагентом оформлені відповідні первинні документи, які, на його думку, надають право на формування податкового кредиту.

Проте, суд зауважує, що наявність належним чином оформлених бухгалтерських документів не є єдиною вичерпною підставою для формування податкової звітності з огляду на таке.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 24 травня 2022 року у справі № 640/11594/21 (адміністративне провадження № К/9901/48315/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду), водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС , яка кореспондується частиною другою статті 77 КАС , в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до принципу змагальності кожна зі сторін повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 вказаного закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею першою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття «господарська операція» (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням наведеного вище суд зауважує, що інформація, що міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

У зв`язку з цим первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки за наявності у справі обставин, які виключають можливість поставки між суб`єктами, вказаними в цих документах як постачальник та покупець.

Виходячи із вищевикладеного, недоведеність реальності здійснення ПП «НВФ «Технотрейд» господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

Так, відсутність у контрагентів позивача матеріально-технічних ресурсів, трудових ресурсів, як власних, так і залучених, без яких підприємницька діяльність не може здійснюватися, об`єктивно ставлять під сумнів можливість поставки ним товарів, обсяг яких (виходячи з документів, якими оформлені ці поставки) вимагав залучення до їх виконання певної кількості працівників та матеріально-технічних засобів.

Так само, норми Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не ставлять у залежність право платника податків, встановлених цими Законами, на податковий кредит від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

При цьому свідчити про обізнаність платника податків щодо протиправної діяльності контрагента або те, що він діяв без належної обачності (обережності) при виборі контрагента, може, у тому числі, тривалість господарських відносин, здійснення діяльності в одному сегменті ринку, господарські зв`язки платника податків переважно із контрагентами, які ухиляються від виконання податкового обов`язку, приховуються від контролюючих органів.

Так, господарські правовідносини позивача з його контрагентом мали місце упродовж незначного проміжку часу, основний обсяг операцій стосувався придбання товарів, що не обумовлено їх використанням у власній господарській діяльності позивача (відповідні товари за твердженням позивача реалізовані третій особі). При цьому, встановити походження товарів, про реалізацію яких третій особі стверджує позивач, не видається можливим.

Окрім того, позивачем, а ні суду, а ні контролюючому органу не було надано доказів оприбуткування товару придбаного ТОВ «ТД Аріант», наявності у вказаного товариства транспортних засобів та матеріальних та трудових ресурсів.

Позивачем на пропозицію суду не доведено належними та достатніми доказами відомості про узгодження позивачем графіків поставок та уповноваження позивачем своїх працівників на отримання товарів від ТОВ «ТД Аріант».

З приводу посилань позивача на проведення оплати вартості придбаних товарів, суд зауважує, що саме по собі формальне перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента не є беззаперечним свідченням реальності здійснення господарської операції.

Щодо визначення заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість. що підлягає до сплати в бюджет у сумі 249 210 грн., у т.ч.: за жовтень 2018 року 249 210 грн.., необхідно врахувати основні положення ПКУ.

Так, п.44.1 ст.44 ПКУ зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 98.1 ст.198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/ нараховані у разі здійснення операцій з : а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі вразі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або введенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Пунктом 198.3 ст.198 ПКУ встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Пунктом 200.1 ст.200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 4.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п.14.1.36. п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно правової позиції Верховного суду, викладеної в постановах від 06.02.2018 по справі №826/6986/14, від 10.04.2018р. по справі №815/24/17, питання, пов`язані з обчисленням податку на прибуток та на додану вартість, обчислення об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 138, 139, 198 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку з наведеним недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

З огляду на це, предметом доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій з поставки товару та наданні послуг, а тому й обґрунтованість визначення позивачем його податкових зобов`язань.

Відповідно до п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пункт 11.1 Правил № 363).

Як встановлено пунктом 11.7 цих Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

За змістом цієї норми товарно-транспортні накладні повинні у всякому разі бути в наявності як у покупця так і у продавця, безвідносно до умов договору поставки про зобов`язану сторону щодо доставки товару. При цьому, однак, такі товарнотранспортні накладні повинні містити всю інформацію, яка б давала можливість здійснити облік транспорту, який здійснював перевезення, водія, який керував транспортом, товару, який перевозився, його якісних та кількісних характеристик (маса, кількість, найменування тощо).

Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 06 червня 2018 року у справі №П/811/2247/14 (К/9901/7235/18).

Суд приймає до уваги висновки Верховного Суду сформованого у постанові від 20.05.2021 року по справі №826/16627/18.

Так при розгляді судами подібних справ щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, які стосуються товарності або безтоварності господарських операцій, Верховний Суд звернув увагу на важливість дотримання платниками податків принципу «належної обачності».

Висновки Верховного Суду ґрунтувалися на тому, що: належна податкова обачність при виборі платниками податків контрагентів це законна передумова отримання податкової вигоди. З цього правила випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності, якщо податковий орган під час перевірки доведе, що платник податку діяв без належної обачності й обережності.

Також Суд відзначив, що платники повинні дотримуватись принципу «належної обачності» та нести відповідальність за переддоговірну перевірку свого контрагента.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що у разі, коли суб`єкт господарювання не з`ясував, чи є у представника контрагента відповідні повноваження на укладання угоди, здійснення господарської діяльності та складання первинних документів, така поведінка платників свідчить про наявність у нього умислу на отримання податкової вигоди та тягне ризик притягнення до фінансової відповідальності.

Документи, які підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - змісту послуг, що надаються, умов перевезення, зберігання товарі.

Суд вважає, що вищевикладені обставини так само відповідають висновкам Верховного Суду, який зазначає, що формальна наявність договорів, актів, видаткових накладних та податкових накладних не є достатнім та беззаперечним документальним підтвердженням фактичного виконання договірних відносин, і не дає можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій.

Сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарської операції з ними, якщо встановлені у справі обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року по справі № 2а-576/12/0970.

Також Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

В первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, мають фіксуватися дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали

суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових зобов`язань.

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 квітня 2020 року у справі №826/7760/15, але не виключно, висловив позицію, що про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на

меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Тобто, з вищенаведених позицій Верховного Суду, можливо зробити висновок, що в умовах сьогодення, при веденні господарської діяльності, сама по собі наявність документів у підприємства (позивача), не є безумовним доказом реальності господарської операції, особливо, якщо є обставини, що свідчать про недостовірність інформації в цих документах та в сукупності дають підстави вважати про неможливість здійснення господарських операцій.

Адже фактично маючи в наявності лише документи, платники податків не рідко вдаються до зловживання наданими правами та податковими преференціями.

Про те, що кожен вагомий аргумент має бути почутим та вмотивовано проаналізованим з боку суду наголошує й Верховний Суд, до прикладу, у постанові від 26.06.2018 у справі № 826/24815/15 (провадження № К/9901/32654/18).

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Одеській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги ПП «НВФ «Технотрейд» не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

Крім цього суд зазначає, що надані до суду докази на підтвердження подальшого руху придбаного позивачем у TOB «ТД Аріант» товару, а саме договори укладені з контрагентами по придбанню товару, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, виписки банку, акти надання послуг (а.с. 76-130 том 2) в цілому не спростовують вищезазначених висновків суду.

Суд критично оцінює факт ненадання позивачем на пропозицію суду в якості доказів як фактичного існування ТМЦ, їх виробництва, так і підтвердження їх руху по ланцюгу постачання між контрагентами TOB «ТД Аріант», TOB «ЕЛАСТІКОН», TOB «РЕКЛАМНЕ АГЕНСТВО «СОПІС», сертифікатів якості, технічних паспортів, існування яких вважає суттєвим, враховуючи що придбані ТМЦ, як зазначив представник позивача в судовому засіданні, використовуються контрагентами в такий сфері господарської діяльності, як ремонт авіаційної техніки (а саме - Насос 4001, Регулятор 4000, Вал 1209 0070, Корпус УА 27А-140-1\2, Втулка 142011, Колесо переднє Л-63 К25-5000.7, Втулка 142014, Ресора 1209 002 2, Шайба похила 1161 022 І, Вісь середня 161 020 0, Втулка Направляюча 4242301, Ущільнення 39700261, Ущільнення 39700262, Клей Лейконат, Поршень 4.673.003, Шахта 20Б, Золотник 14 0000 41, Шихта КНА, Тканина 300В, гільза 14 0000 50,Корпус 4.673.001).

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ПП «НВФ «Технотрейд» повністю.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи та аргументи сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку що позов Приватного підприємства "НВФ "Технотрейд" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020091407 від 07.05.2019 року не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову в задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ТЕХНОТРЕЙД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020091407 від 07.05.2019 року відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство «НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА «ТЕХНОТРЕЙД» (вул. Бреуса, буд. 26, корп. 2, оф. 114, м. Одеса, 65017, код ЭДРПОУ 3313478).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166, місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 31 жовтня 2024 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.