Ухвала

від 01.11.2024 по справі 500/6439/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/6439/24

01 листопада 2024 рокум. ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Юзьків М.І., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "ВінкоМЕД" до Державної податкової служба України , Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2024 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВінкоМЕД" до Державної податкової служби України, Державної податкової служби України у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10272590/36438324 від 28.12.2023 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 145 від 03.11.2023;

- визнати протиправними та скасувати рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10272592/36438324 від 28.12.2023 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 146 від 03.11.2023;

- визнати протиправними та скасувати рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10272591/36438324 від 28.12.2023 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 155 від 17.11.2023;

- визнати протиправними та скасувати рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10272595/36438324 від 28.12.2023 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 152 від 10.11.2023;

- визнати протиправними та скасувати рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10272586/36438324 від 28.12.2023 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 151 від 10.11.2023;

- визнати протиправними та скасувати рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних " 10272587/36438324 від 28.12.2023 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 157 від 09.11.2023;

- визнати протиправними та скасувати рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10272588/36438324 від 28.12.2023 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 159 від 22.11.2023;

- визнати протиправними та скасувати рішення Голови комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 10272594/36438324 від 28.12.2023 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 122 від 27.09.2023.

У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 цього Кодексу.

Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 161 КАС України, та містить такі недоліки.

Частиною четвертою статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач, в обґрунтування своїх позовних вимог, разом із позовною завою подав до суду докази, однак серед них не виявлено вказаних у додатку документів, що підтверджується актом про відсутність вкладень від 29.10.2024, а саме:

- копії квитанції про надіслання скарги від 11.01.2024;

- копії квитанції про надіслання скарги від 11.01.2024;

- копії квитанції про надіслання скарги від 11.01.2024;

- копії квитанції про надіслання скарги від 11.01.2024;

- копії квитанції про надіслання скарги від 11.01.2024;

- копії квитанції про надіслання скарги від 11.01.2024;

- копії квитанції про надіслання скарги від 11.01.2024;

- копії квитанції про надіслання скарги від 11.01.2024;

- копії платіжної інструкції № 02/10/2023 від 02.10.2023.

Іншим недоліком позовної заяви є відсутність підтвердження сплати судового збору за вказаним позовом.

Так, відповідно до частини 1 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року у розмірі 3028 гривень.

До матеріалів позовної заяви позивачем додано квитанцію про сплату судового збору від 31.01.2024 № 425 на суму 24224,00 грн.

Водночас, як вбачається з Виписки про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України квитанція від 31.01.2024 № 425 вказаний судовий збір в сумі 24224,00 грн вже був використаний позивачем при поданні адміністративного позову до суду у справі № 500/4068/24, який ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 повернуто позивачу.

Таким чином, квитанція про сплату судового збору від 31.01.2024 № 425 не може бути підтвердженням сплати судового збору у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена позивачем сума судового збору може бути повернута за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Суд зазначає, що судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом № 3674-VI, підлягає сплаті за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо його сплати, а тому судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову в одній справі, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі тим самим позивачем до того самого суду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 16.05.2018 у справі № 810/504/17.

Таким чином, при перевірці матеріалів справи судом встановлено, що позивач не надав докази сплати судового збору за вказаним позовом.

Крім того, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

При цьому, суд враховує, що норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Спеціальні строки для звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення, нормами Податкового кодексу України не визначені.

Таким чином, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України), оскаржуються в судовому порядку у такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Аналогічне правозастосування строків викладено у постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2019 у справі № 640/20468/18 та від 21.06.2022 у справі № 620/3546/18.

Як слідує зі змісту позовних вимог та підстав позову, у межах даної судової справи позивач оскаржує 8 (вісім) рішень комісії Головного управління ДПС у Тернопільській області про відмову в реєстрації податкових накладних, а саме:

- № 10272590/36438324 від 28.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 145 від 03.11.2023;

- № 10272592/36438324 від 28.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 146 від 03.11.2023;

- № 10272591/36438324 від 28.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 155 від 17.11.2023;

- № 10272595/36438324 від 28.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 152 від 10.11.2023;

- № 10272586/36438324 від 28.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 151 від 10.11.2023;

- № 10272587/36438324 від 28.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 157 від 09.11.2023;

- № 10272588/36438324 від 28.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 159 від 22.11.2023;

- № 10272594/36438324 від 28.12.2023 про відмову в реєстрації податкової накладної № 122 від 27.09.2023.

На вказані рішення регіональної комісії позивачем 11.01.2024 було подано вісім скарг до вищестоящої комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних рішень, ДПС України прийнято вісім рішень про залишення без задоволення скарг позивача, а рішень регіональної комісії про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних - без змін, а саме:

- № 3168/36438324/2 від 17.01.2024 щодо податкової накладної № 145 від 03.11.2023;

- № 3191/36438324/2 від 17.01.2024 щодо податкової накладної № 144 від 03.11.2023;

- № 3161/36438324/2 від 17.01.2024 щодо податкової накладної № 155 від 17.11.2023;

- № 3139/36438324/2 від 17.01.2024 щодо податкової накладної № 152 від 10.11.2023;

- № 3146/36438324/2 від 17.01.2024 щодо податкової накладної № 151 від 10.11.2023;

- № 3113/36438324/2 від 17.01.2024 щодо податкової накладної № 157 від 09.11.2023;

- № 3116/36438324/2 від 17.01.2024 щодо податкової накладної № 159 від 22.11.2023;

- № 3151/36438324/2 від 17.01.2024 щодо податкової накладної № 122 від 27.09.2023;

Відтак, в даному випадку застосовується тримісячний строк для звернення до суду, який обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу.

Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина шоста статті 120 КАС України).

Таким чином, для оскарження рішень Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації передбачений тримісячний строк звернення до суду з позовними вимогами щодо оскарження таких рішень.

Отже, тримісячний строк на звернення до суду із цим позовом починає обчислюватися з 18.01.2024, а саме: з наступного дня після прийняття рішення за результатами розгляду скарги, і закінчується 18.04.2024, а саме: в останній день тримісячного строку на оскарження рішення.

Позивач звернувся до суду із даним позовом 23.10.2024 (штамп на поштовому конверті), тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду.

Так. до позовної заяви позивачем в якості додатку долучено заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначено (дослівно): "Про отримання оскаржуваних вимог саме в жовтні 2024 року на підставі надісланого адвокатського запиту".

Визначаючись щодо причин пропуску позивачем строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами та наявності підстав для його поновлення, суд зазначає що наведені позивачем у заяві про поновлення пропущення строку обставини не є такими, що перешкоджали позивачу реалізувати своє право на звернення до суду з даним адміністративним позовом в межах встановленого строку, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Оцінюючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об`єктивних, непереборних та істотних перешкод для звернення до суду протягом встановленого законом строку, а наведені позивачем у заяві обставини носять суб`єктивний характер, а отже не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, тому підстави для поновлення строку, вказані представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Згідно з частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху на підставі статті 123 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.

Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду:

- копії документів згідно з актом про відсутність вкладень від 29.10.2024;

- докази сплати судового збору за цим позовом;

- заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду та доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.

З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВінкоМЕД" до Державної податкової служби України Головного управління ДПС у Тернопільській області провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів на адресу суду:46021 м.Тернопіль, вул. Грушевського, 6.

Роз`яснити позивачу, що уразі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява буде повернута останньому.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

СуддяЮзьків М.І.