Рішення

від 01.11.2024 по справі 520/23854/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2024 р. № 520/23854/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "НЕРТУС" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нертус" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2024 № UA100250/2024/000009/2, прийняте Київською митницею Державної митної служби України;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.03.2024 № UA100250/2024/000063, прийняту Київською митницею Державної митної служби України;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2024 № UA100250/2024/0000010/2, прийняте Київською митницею Державної митної служби України;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2024 № UA100250/2024/000065, прийняту Київською митницею Державної митної служби України;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2024 № UА 100250/2024/0000011/2, прийняте Київською митницею Державної митної служби України;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.03.2024 № UA100250/2024/000067, прийняту Київською митницею Державної митної служби України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що оскаржувані рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 26.03.2024 №UA100250/2024/000009/2, від 27.03.2024 № UA100250/2024/0000010/2 та від 28.03.2024 № UА 100250/2024/0000011/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 26.03.2024 №UA100250/2024/000063, від 27.03.2024 № UA100250/2024/000065 та від 28.03.2024 №UA100250/2024/000067 є протиправними та підлягають скасуванню. Вказує, що позивачем надавалися всі необхідні документи для митного оформлення до митного органу.

Також, позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою судді від 02.09.2024 відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему «Електронний суд», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що заперечує проти заявленого позову, вважає його необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Зазначив, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, тому обставини для їх скасування відсутні. Відповідачем зазначено, що декларантом не було доведено митниці заявлену митну вартість. Просить відмовити в задоволенні позову. Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу не відповідають складності справи, ціні позову, обсягам робіт. Дана справа не впливає на репутацію позивача та не має публічного інтересу. Крім того, ринкова вартість складання позову, враховуючи складність справи, приблизно оцінюється від 3 000,00 грн до 5 000,00 грн. Відповідач вважає, що розмір витрат на правничу допомогу має бути зменшений.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві, та заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав свою позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕРТУС» (Покупець) та Peters Burg Kft (Угорщина) (Продавець) укладений контракт № 52 купівлі-продажу товару від 09.12.2019. (а.с. 92-99, т. 1)

Згідно з додатковою угодою № 7 від 31.01.2022 до контракту № 52 від 09.12.2019 купівлі- продажу товару п. 1.1 розділу І контракту викладено в наступній редакції: «Продавець зобов`язується поставити покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти від продавця на умовах CFR- Одеса (Україна) та/або FCA - Cegled (Hungary), FCA-Szolnok (Hungary) Інкотермс 2010 товар з найменуванням відповідно до Специфікації (Додатку) до Контракту, яка є невід`ємною частиною контракту». (а.с. 38-39, т. 1)

Також, відповідно до додаткової угоди № 7 від 31.01.2022 до контракту № 52 від 09,12.2019 купівлі-продажу товару п. 3.1 розділу 3 контракту викладено в наступній редакції: «Транспортування партій товару здійснюється за рахунок покупця наземним видом транспортування на умовах поставки CFR-Одеса (Україна) та/або FCA - Cegled (Hungary), FCA-Szolnok (Hungary) Інкотермс 2010. У кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі. Поставка товару здійснюється партіями на підставі письмової заявки покупця переданої по факсу».

Продавець надіслав на адресу Покупця прайс-лист від 01.11.2023, згідно якого фірма Peters Burg Kft пропонує до поставки протягом 2024 року перелічені в прайс-листі препарати, в тому числі, препарат - Лемур КЕ за ціною 5,65 дол. США за 1 л/кг. У прайс-листі зазначено, що вказані ціни діють з 01 січня 2024 року на умовах поставки FCA - Цеглед/Солнок/Шеле. (а.с. 40, т. 1)

На виконання зазначеного контракту та відповідно до отриманого прайс-листа сторонами підписано специфікацію - додаток № 64 від 17.01.2024 до контракту купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019, якою сторони погодили, зокрема, ціну та кількість товару: Лемур КЕ, л/1, кількість товару - 45000, ціна - 5,65 дол. США, загальна вартість у дол. США товару - 254 250,00 доларів США. (а.с. 91, т. 1)

Продавцем було виставлено ТОВ «ТД «НЕРТУС» інвойси: № PET8-SZ-H 79765 від 29.01.2024, № PET8-SZ-1 179780 від 06.02.2024 (а.с. 84, 110, т. 1).

У вказаних інвойсах визначено строк оплати за товар та умови поставки FCA - Cegled (Hungary), FCA-Szolnok (Hungary) відповідно до правил "Інкотермс-2010".

На виконання контракту на митну територію України автомобільним транспортом на адресу ТОВ «ТД «НЕРТУС» було здійснено три поставки товару.

Факт відвантаження Продавцем товару Покупцю на виконання специфікації (додатку № 64 від 17.01.2024 до контракту купівлі-продажу № 52 від 09.12.2019) підтверджується експортними деклараціями країни відправлення та міжнародними транспортними накладними форми CMR, наявними в матеріалах справи.

Між ТОВ «ТД «НЕРТУС» (Покупець) та Peters Burg Kft (Угорщина) (Продавець) було укладено додаткову угоду № 15 до контракту купівлі-продажу № 52 під 09.12.2019, якою було викладено розділ 3, п. 3.6 Контракту у наступній редакції: «покупець при необхідності через економічну доцільність реалізації на внутрішньому ринку може розміщувати і переміщати Товар, який знаходиться у режимі митного складу ТОВ «Склад М» (юр. адреса: 61 123, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, буд. 40Д, кв. 62; адреси митних складів: - 62495, Харківська обл., Харківський район, смт. Васищеве, вул. Промислова, 22; - 57113, Миколаївська обл., Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Промислова, 12; - Львівська обл., Стрійський район, с. Добряни, вул. Зелена, 8; - 09001, Київська обл., Білоцерківський район, м. Сквіра, вул. Київська, буд. 33".

З метою митного оформлення товару, імпортованого на підставі вищевказаного Контракту, позивач надав до Київської митниці Державної митної служби України електронні митні декларації з документами на підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2024 №UA100250/2024/000009/2, від 27.03.2024 № UA100250/2024/0000010/2 та від 28.03.2024 № UА 100250/2024/0000011/2. (а.с. 55-57, 100-103, 128-133, т. 1)

В оскаржуваних рішеннях, які було прийнято відповідачем, зазначено про підстави для коригування митної вартості товарів.

У рішенні від 26.03.2024 №UA100250/2024/000009/2 (а.с. 55-57, т. 1) зазначено наступні підстави для коригування митної вартості товарів: надані документи позивачем містять розбіжності та/або не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема: 1) відповідно до п. 4.1 Договору від 09.12.2019 № 52 ціна товару визначається у доларах США та включає вартість товару, тари, упаковки, маркірування. Однак у специфікації № 64 від 17.01.2024 до договору не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки, маркірування; 2) відповідно до п. 5.1 Контракту від 09.12.2019 № 52 платежі за товар здійснюються шляхом банківського переказу. Відповідно до наданого інвойсу від 29.01.2024 № PET8-SZ-1 179765 датою виконання інвойсу зазначено 29.01.2024, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного декларантом товару не надані; 3) згідно п. 1.1 Контракту від 09.12.2019 № 52 продавець зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах CFR-Одеса (Україна) та/або FCA - Cegleci (Hungary) "Інкотермс-2010". Однак, в інвойсі від 29.01.2024 № PET8-SZ-1 179765 та в товаротранспортній накладній (CMR) від 30.01.2024 № 24013065 місцем завантаження зазначено FCA-Szolnok (Hungary), що не відповідає умовам поставки контракту від 09.12.2019 № 52.

У рішенні від 27.03.2024 № UA100250/2024/0000010/2 (а.с. 100-103, т. 1) зазначено наступні підстави для коригування митної вартості товарів: на виконання положен статей 52-55, 57, 58, 65, 335 Митного кодексу України (далі - МК України) за результатами опрацюванні документів поданих разом з митною декларацією від 26.03.2024 № 24UА100250601556U4 встановлено, що надані документи містять розбіжності та/або не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, зокрема: 1) відповідно до п 4.1 Договору від 09.12.2019 № 52, ціна товару визначається у доларах США та включає: вартість Товару, тари, упаковки, маркірування. Усі цінові показники за Контрактом зазначаються у Специфікації. Однак, у специфікації № 64 від 17.01.2024 до договору не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки та маркування; 2) Відповідно до п. 5.1 Контракту від 09.12.2019 №52 платежі за товар здійснюються шляхом банківського переказу, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного декларантом товару не надані; 3) Згідно п. 1.1. Контракту від 09.12.2019 № 52 продавець зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах CFR-Odessa (Ukraine), FCA-Cegled (Hungary) «Інкотермс 2010». Крім того, відповідно до п. 3.1. Контракту від_ 09.12.2019 №52 транспортування партій товару здійснюється за рахунок покупця наземним видом транспортування на умовах поставки CFR-Odessa (Ukraine) та/або FCA-Cegled (Hungary). Однак, в інвойсі від 29.01.2024 № PET8-SZ-1 179765 зазначені умови поставки FCA-Szolnok, в товаротранспортній накладній (CMR) від 30.01.2024 № 24013065 місцем завантаження зазначено Szolnok, Hungary, що не відповідає умовам поставки, визначеним згідно Контракту від 09.12.2019 № 52; 4) Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. Рахунок на оплату транспортних витрат не наданий. У наданому документі «калькуляція транспортних витрат» від 15.03.2024 №15/03-02 відсутнє посилання на договір перевезення.

У рішенні від 28.03.2024 № UА 100250/2024/0000011/2 (а.с. 128-133, т. 1) зазначено наступні підстави для коригування митної вартості товарів: документи, подані для, підтвердження митної вартості товару відповідно до статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари за ЕМД від 26.03.2024 № 24UA100250601557U3, а саме: 1) Відповідно до п. 4.1 Договору від 09.12.2019 №52 ціна товару визначається у доларах США та включає: вартість товару, тари, упаковки, маркування. Усі цінові показники за Контрактом зазначаються у Специфікації. Однак, у специфікації № 64 від 17.01.2024 до договору не зазначені відомості щодо вартості тари, упаковки та маркування; 2) Відповідно до п. 5 договору на перевезення під 02.02.2024 02/02-ХР/ТДН передбачено часткову авансову за транспортні послуги також пунктом 5 вище зазначеного договору та заявкою на перевезення вантажу від 08.02.2024 №10ТДН визначено, що термін оплати за транспортні витрати здійснюється протягом 30 днів банківських днів з дня отримання оригіналів документів (акт, рахунок, довідка про транспортні витрати), при цьому декларантом не надано платіжні документи, що підтверджують факт оплати за надані транспортні послуги. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; рахунок-фактура (інвойс) щодо транспортно-експедиційних послуг; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; 3) за результатами проведеного порівняння митної вартості заявленого товару встановлено, що у митного органу наявна інформація щодо рівня митної вартості ідентичних товарів за вищими рівнями митної вартості, а саме де покупцем виступає ТОВ "Торговий Дім "Нертус" продавцем "Peters Burg Kft" за ідентичним контрактом від 09.12.2019 № 52 поставлявся за ціною угоди 8,7 доларів США за один літр (МД від 18.03.2024 24UA209120007232U7); 4) Декларантом у 44 графі ЕМД зазначена експортна декларація, оформлена в країні-виробника, але при цьому електронна копія відсутня (не приєднана до ЕМД).

Також, у вищезазначених рішеннях зазначено, що в митного органу наявна інформація про факт зниження фактурної вартості заявленого ТОВ «ТД «НЕРТУС» товару гербіцид Лемур КЕ, виробник Peters Burg Kft (Угорщина, продавець). Декларантом не надано: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) експортну декларацію з урахуванням вимог статті 254 Митного кодексу України; 3) оплату за попередні поставки; 4) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) відповідно до листа № 20/03-01 від 20.03.2024 декларантом вказано додатковий документ - Висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза № 250 від 19.03.2024, який не був наданий для підтвердження числових значень складових митної вартості, та відомостей щодо ціни.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що митним органом було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та виявлено факт заниження позивачем митної вартості товару.

Відповідачем також прийнято картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.03.2024 №UA100250/2024/000063, від 27.03.2024 № UA100250/2024/000065 та від 28.03.2024 №UA100250/2024/000067. (а.с. 58-59, 104-105, 134-135, т. 1)

Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Стаття 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, які зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта.

Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 05.03.2019 по справі №815/143/17, від 09.04.2019 по справі №825/1575/17.

У постанові від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а Верховний Суд зазначив, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, щодо порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в Автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», та наявністю у митного органу інформації, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДМСУ раніше, суд зазначає, що інформація в автоматизованій системі митного оформлення та спрацювання ризиків є рекомендацією, обов`язковою до виконання, посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного контролю та митного оформлення документи.

Таким чином, у Київської митниці Держмитслужби виникли підстави для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції щодо вирішення складного випадку визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК України.

Згідно з вимогами п.2 ч .2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МК України має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МК України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав розширений пакет документів для підтвердження правильності та достовірності визначення ним митної вартості задекларованих товарів.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор».

Застосування митницею ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» суд вважає необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо зазначення відповідачем про відсутність відомостей у специфікації № 64 від 17.01.2024 до договору щодо вартості тари, упаковки та маркування,суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.1 Контракту ціна товару визначається в доларах США (USD) та включає: вартість товару, тари, упаковки, маркірування. Усі цінові показники за Контрактом зазначаються у специфікації.

Відповідно до п. 8.1 Контракту, пакування, в якому відвантажується товар повинно забезпечувати, за умови належного поводження з вантажем, цілісність товарів при транспортуванні та зберіганні.

Згідно з п. 8.2 Контракту, товар поставляється в оригінальній упаковці, а саме, у пластмасових каністрах ємністю 1л, 5л, 10л, 20л, 100л, 200л, пакетах, а також у картонних коробках.

Згідно з п. 8.3 Контракту, тара та пакування входить до вартості товару та не повертається.

Тобто, продавець і покупець в контракті чітко узгодили між собою, що вартість тари (упаковки), а також маркування товару включається до ціни товару, яка підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 685 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві, товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов`язання. Обов`язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування. Продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, я У відповідають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України виходить, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 01 квітня 2021 року по справі № 910/5447/20 вбачається, що за відсутності законодавчої вказівки щодо оплати тари та (або) упаковки товару слід виходити з того, що обов`язок продавця щодо належного затарювання та (або) упаковки товару встановлено диспозитивною нормою, А відтак, якщо інше не передбачено умовами договору, продавець зобов`язаний відповідно до законодавчих приписів затарювати та (або) упаковувати товар без стягнення будь-якої додаткової плати. Його витрати на тару та (або) упаковку товар включаються до ціни договору купівлі-продажу.

Диспозитивний характер норми частини 1 статті 685 Цивільного кодексу України дозволяє на умовах конкретного договору встановлювати інший порядок, у тому числі й оплату витрат продавця на затарювання та (або) упакування товару.

Також, у постанові від 23.10.2018 по справі № 826/19038/13-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив те, що вартість упаковки та вартість матеріалів включена у вартість товару, що виключає необхідність у її підтвердженні позивачем під час митного оформлення товару в контексті положень пункту "в" частини десятої статті 58 Митного кодексу України.

Таким чином, висновки відповідача про те, що декларантом, всупереч ч. 10 ст. 58 МКУ, не надано митному органу відомостей про включення пакування та маркування товару до митної вартості, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки включення таких складових до ціни (вартості) товар передбачено самим контрактом.

Щодо доводів відповідача про відсутність експортної митної декларації, суд зазначає, що декларація країни відправлення (експортна декларація) не є документом, що підтверджує митну вартість товару або її складові у розумінні частини другої статті 53 МК України, тому не надання такої декларації до митного оформлення не може призводити до сумнівів у заявленій декларантом митної вартості, а також не свідчить про неможливість ідентифікації митної декларації з певної партією товару, не впливає на числові значення складових митної вартості.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 02 березня 2018 року в справі № 804/2997/17.

Отже, суд не приймає вказаний довід відповідача до уваги.

Щодо твердження митного органу про те, що в інвойсі від 29.01.2024 № PETS- SZ-1179765 зазначені умови поставки FCA-Szolnok, в товаротранспортній накладній (CMR) від 30.01.2024 №24013065 місцем завантаження зазначено Szolnok, Hungary, що не відповідає умовам поставки, визначеним згідно Контракту від 09.12.2019 № 52, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до додаткової угоди № 7 від 31.01.2022 до контракту № 52 від 09.12.2019 купівлі-продажу товару виходить, що п.3.1 розділу 3 контракту викладено в наступній редакції: «Транспортування партій товару здійснюється за рахунок покупця наземним видом транспортування на умовах поставки CFR-Одеса (Україна) та/або FCA-Cegled (Hungary), FCA-Szolnok(Hungary) Інкотермс 2010. У кожному випадку умови поставки зазначаються в інвойсі. Поставка товару здійснюється партіями на підставі письмової заявки покупця переданої по факсу».

Згідно з п.3.1 контракту № 52 від 09.12.2019 купівлі-продажу виходить, що у кожному випадку умови поставки указуються в інвойсі.

В інвойсі від 29.01.2024 № PET8-SZ-1179765 зазначені умови поставки FCA-Szolnok, в товаротранспортній накладній (CMR) від 30.01.2024 № 24013065 місцем завантаження зазначено Szolnok, Hungary, що є вірними умовами поставки.

Так, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Судом встановлено, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частий четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

У Постанові від 15.02.2023 року у справі № 815/2552/16 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначив, що відхилені посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів з: першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.03.2023 у справі № 815/5817/17.

Щодо аргументу митного органу про те, що висновки ДП Укрпромзовнішекспертиза від прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для підтвердження митної вартості, суд зазначає наступне.

Так, висновком № 586 ДП Укрпромзовнішекспертиза від 19.03.2024 передбачено, що предметом імпорту є засіб захисту рослин «Лемур КЕ» за ціною 5,65 доларів США/л на умовах поставки FCACegled/Szolnok.

Висновком № 250 ДП Укрпромзовнішекспертиза від 05.02.2024 передбачено, що рівень цін, що імпортуються за інвойсами № PET8-SZ-1179764 та № PET8-SZ-1179765 від 29.01.2024 року, Додатком № 64 від 17.01.2024р. до контракту № 52 від 09.12.2019р., відповідає поточній кон`юнктурі ринку.

Так, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні числові дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої, п`ятої статті 58 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що експертний висновок носить консультаційний характер та по своїй суті є результатом практичної діяльності фахівця оцінювача щодо визначення вартості об`єкта оцінювання, а тому такий висновок може вказувати лише на можливу достовірність контрактної вартості товару, з урахуванням того, що розбіжностей з іншими документами, наданими при розмитненні, висновки експерта не містять.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.07.2024 у справі № 815/2564/18.

Також, суд зазначає, що Державне підприємство «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» не є суб`єктом оціночної діяльності, не здійснює діяльність з оцінки манна та не здійснює рецензування звітів про оцінку майна, тому не зобов`язане у своїй діяльності керуватися вищевказаним Стандартом.

Відповідно, висновок № 586 ДП Укрпромзовнішекспертиза від 19.03.2024 та висновок №250 ДП Укрпромзовнішекспертиза від 05.02.2024 не є результатом оцінки майна у розумінні ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р. № 2658-III, тому не повинен відповідати вимогам Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.

Відповідно до п. З ч. З ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти. Відповідно до п. 8 ч. З ст.53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Митний кодекс України не передбачає обов`язкового проведення оцінки товару суб`єктом оціночної діяльності з метою підтвердження заявленої митної вартості. Митним законодавством України не передбачено надання декларантом митниці будь-яких копій/вигягів інформаційних джерел, що використовуються спеціалізованою експертною організацією при наданні експертного висновку.

Також, Митний кодекс України не передбачає надання декларантом висновків про здійснення аналізу цін на світовому ринку на ідентичні та подібні товари.

3 приводу аргументу митного органу про те, що такий документ як калькуляція № б/н від виробника від 22.03.2024 не може бути використаний для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки цей документ адресовано ТОВ "Торговий Дім "Нертус", про ненадання декларантом прайс-листу/комерційної пропозиції виробника товару, виписки з бухгалтерської документації, суд зазначає, що неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, допущення ним помилок у таких документах, які не призвели до неправомірного звільнення ній сплати митних платежів або зменшення їх розміру, не тягнуть для нього негативних правових наслідків. Зазначені доводи відповідача не є підставою для коригування митної вартості.

Щодо ненадання декларантом усіх витребуваних додаткових документів, передбачених частиною 3 ст. 53 МКУ, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У спірному випадку суд не вбачає ознак недостовірності задекларованої вартості, відповідачем належних доказів щодо існування підстав для прийняття оскаржуваних рішень до суду не подано.

Також, як встановлено судом з матеріалів справи, то декларантом надано до контролюючого органу необхідні документи, а відповідачем, у свою чергу, не наведено обґрунтованих підстав для витребування у позивача додаткових документів та подальшого прийняття рішення про коригування митної вартості товарів.

Посилання відповідача на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не є обґрунтованими, оскільки, як встановлено судом, позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та ціни, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови Контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності Позивача та його контрагента. Згідно діючого законодавства сторони угоди мають право визначати умови господарських операцій за встановленою ними домовленістю.

Суд зазначає, що митний орган не наділений правом самостійно визначати ціну товару за умови її підтвердження належними документами. Надані Позивачем до митного оформлення документи передбачені умовами зовнішньоекономічного договору, за цими документами вбачаються вартісні та кількісні характеристики товару, тобто відображають ціну, визначену TОB «ТОРГОВИЙ ДІМ «НЕРТУС» у вигляді його митної вартості. Зазначені у цих документах відомості не викликають сумнівів щодо числових значень складових митної вартості, зазначених у митній декларації, та не свідчать про те, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Відповідач не обґрунтував неможливість визначення митної вартості за ціною контракту за першим методом.

Відповідно до правової позиції Верховного суду (постанова від 02.07.2020 у справі №803/916/17) контроль правильності обчислення декларантом митної вартості здійснюють митні органи у визначений законом спосіб у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей "Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість. За таких обставин, Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена."

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що зі змісту оскаржуваних у даній справі рішень вбачається, що такі рішення не містять жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митних декларацій, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду належних та достатніх доказів правомірності винесених рішень про коригування митної вартості.

Так, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірних у даній справі рішень, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

У відзиві на позов суд не встановив вищевказаних доводів та обставин.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, оскаржувані рішення є необґрунтованими та прийнятими без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів 26.03.2024 №UA100250/2024/000009/2, від 27.03.2024 № UA100250/2024/0000010/2 та від 28.03.2024 № UА 100250/2024/0000011/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 26.03.2024 №UA100250/2024/000063, від 27.03.2024 № UA100250/2024/000065 та від 28.03.2024 №UA100250/2024/000067, прийняті Київською митницею Державної митної служби України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "НЕРТУС"".

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30000,00 грн суд зазначає таке.

Позивачем на підтвердження витрат з оплати правової допомоги, понесених ним при розгляді позовної заяви в суді, подано копії наступних документів: договору про надання правової (правничої) допомоги № 2301/23-ПД-01 від 23.01.2023, додаткової угоди № 5 від 05.08.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2301/23-ПД-01 від 23.01.2023, тарифікації юридичних послуг, платіжної інструкції № 14052 від 16.08.2024 про сплату суми в розмірі 30 000,00 грн на реквізити Адвокатського бюро "Справар" за договором про надання правової (правничої) допомоги № 2301/23-ПД-01 від 23.01.2023, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Комова Олега Геннадійовича, та оригінал ордеру на представництво інтересів ТОВ "Торговий Дім "Нертус" адвокатом Комовим Олегом Геннадійовичем, виданий Адвокатським об`єднанням "Справар". (а.с. 18-24, 31-35, т. 1)

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що заявлена позивачем сума витрат на правничу допомогу є завищеною та не відповідає складності справи, ціні позову, обсягу робіт. Просив зменшити суму витрат на правничу допомогу.

У зв`язку з наведеними обставинами суд зауважує, що відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19.

З урахуванням викладеного суд зазначає наступне.

Так, дослідивши договір про надання правової (правничої) допомоги № 2301/23-ПД-01 від 23.01.2023, додаткову угоду № 5 від 05.08.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2301/23-ПД-01 від 23.01.2023, тарифікацію юридичних послуг, платіжну інструкцію № 14052 від 16.08.2024 про сплату суми в розмірі 30 000,00 грн на реквізити Адвокатського бюро "Справар" за договором про надання правової (правничої) допомоги № 2301/23-ПД-01 від 23.01.2023, судом встановлено, що за даним договором представник позивача приймає на себе зобов`язання про надання правової допомоги ТОВ "Торговий дім "Нертус" з питання скасування рішень про коригування митної вартості.

Згідно копії додаткової угоди № 5 від 0508.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги визначено, що сторонами визначено обсяг та зміст правової допомоги, а також розмір гонорару за надання правової допомоги в загальній сумі 30 000 грн.

Згідно копії платіжної інструкції № 14052 від 16.08.2024 вбачається, що ТОВ "Торговий дім "Нертус" сплатило Адвокатському об`єднанню "Справар" суму в розмірі 30 000,00 грн згідно договору про надання правової (правничої) допомоги № 2301/23-ПД-01 від 23.01.2023.

Вивчивши подані представником позивача докази суд встановив, що спір у даній справі не є складним як за обсягом доказів, так і за природою суджень суб`єкта владних повноважень, котрі були покладені в основу оскаржуваних рішень; причина виникнення спору, предмет спору, обсяг предмету доказування об`єктивно не вимагали вжиття значних зусиль для з`ясування справжніх обставин фактичної дійсності, вивчення змісту належних норм права, спростування мотивів суб`єкта владних повноважень.

Справа слухалась в порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін. Представником позивача було подано до суду позовну заяву та під час судового розгляду представником позивача було подано відповідь на відзив. Інших дій не вчинялося.

Також, суд зазначає, що такі дії як надання усної консультації, правовий аналіз та вивчення письмових документів, надання клієнту правової інформації є видами робіт, які охоплюються підготовкою та складанням позовної заяви. Окрім того, судові засідання по даній справі не призначалися та адвокат не брав участі в судових засіданнях.

Надана до суду Додаткова угода № 5 від 05.08.2024 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 2301/23-ПД-01 від 23.01.2023 взагалі не відповідає умовам, зазначеним у Додатку № 1 до Додаткової угоди № 5 "Тарифікація юридичних послуг", у частині визначення вартості ведення справи в суді по КАСУ, участі адвоката в судовому засіданні, та зазначені розміри оплати послуг є значно завищеними.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт на 30 000,00 грн є неспівмірним з обставинами даного конкретного спору та у даному конкретному випадку справедливим і співмірним відшкодуванням витрат заявника на професійну правничу допомогу буде сума в розмірі - 7 000,00 грн.

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Нертус" (вул. Нетіченська, буд. 25, офіс 21, м. Харків, 61010, ЄДРПОУ 38982285) до Київської митниці Державної митної служби України (бульв. Гавела Вацлава, буд. 8А, м. Київ, 03124, ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 26.03.2024 № UA100250/2024/000009/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.03.2024 № UA100250/2024/000063, прийняті Київською митницею Державної митної служби України.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2024 № UA100250/2024/0000010/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.03.2024 № UA100250/2024/000065, прийняті Київською митницею Державної митної служби України.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 28.03.2024 № UА 100250/2024/0000011/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.03.2024 № UA100250/2024/000067, прийняті Київською митницею Державної митної служби України.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВИЙ ДІМ "НЕРТУС" за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України сплачений судовий збір у розмірі 23 456,00 грн (двадцять три тисячі чотириста п`ятдесят шість гривень 00 копійок) та суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 (сім тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН