Постанова

від 31.10.2024 по справі 580/6600/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/6600/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Гайдаш В.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Карпушової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі по тексту - відповідачі, ГУ ПФУ в Донецькій області, ГУ ПФУ в Черкаській області ) в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 25.06.2024 №971010161131 щодо відмови у переведенні на пенсію державного службовця;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 , з 19.06.2024 року, пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 17.06.2024 №16370/02/11-01-24 та №16369/02/11-01-24.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.06.2024 №971010161131 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.06.2024 про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, в частині відмови, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційних скарг, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 позивачка працювала на різних посадах, які відносяться до державної служби, та загальний стаж її державної служби становить 36 років 8 місяців 21 день.

Управлінням освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації видано позивачці довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 17.06.2024 №16370/02/11-01-24 та №16369/02/11-01-24.

19.06.2024 позивачка звернулась до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою, в якій просила перевести її на пенсію по інвалідності державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» та здійснити перерахунок пенсії.

За наслідками розгляду заяви позивачки, ГУ ПФУ в Донецькій області, в порядку екстериторіальності, рішенням від 25.06.2024 №971010161131 відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Підставою відмови стало те, що станом на дату звернення, заявниця не досягла пенсійного віку (а.с.19).

Вважаючи протиправним оскаржуване рішення відповідача, позивачка звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, станом на 01.05.2016, мала відповідний стаж на посаді державної служби понад 10 років (29 років 3 місяці 9 днів), позивачка має право на призначення пенсії, згідно ст. 37 Закону №3723-XII, відповідно, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону №3723-XII, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.06.2024 №971010161131 підлягає до скасування.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку апелянтом є позивачка, яка не згодна з частковим задоволенням позовних вимог і просила змінити його шляхом задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Натомість, під час перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, судом апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України «Про державну службу» №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, з 01 травня 2016 року, втратив чинність Закон України «Про державну службу» №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 1 ст. 37 Закону №3723-XII встановлено, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (1058-15), особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (ч. 9 ст. 37 Закону №3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону №3723-XII).

Суд апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом з дитинства, що підтверджується копіями довідки МСЕК №040738 та посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с.13-14).

Згідно записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 працювала на різних посадах, які відносяться до державної служби, та загальний стаж її державної служби становить - 36 років 8 місяців 21 день.

26.08.2001 ОСОБА_1 вперше призначено пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV), що підтверджується протоколом/розпорядженням (а.с.23).

Починаючи з 20.06.2011 ОСОБА_1 призначено пенсію, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Зазначене підтверджується копією виписки пенсійного органу, яка міститься в матеріалах справи та помилково не була взята до уваги судом першої інстанції (а.с.50).

Тобто, ще в 2011 році, ОСОБА_1 скористалася своїм правом переведення з пенсії по інвалідності, призначеної у 2001 році, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV, на пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вид пенсії «по інвалідності» змінено не було, тобто, пенсійним органом здійснювалося нарахування та виплата пенсії позивачки по інвалідності, але за іншими правовими нормами - відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

З огляду на зазначене, посилання ОСОБА_1 в позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що остання має право на призначення пенсії по інвалідності, згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, та необхідний страховий стаж 36 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки, починаючи з 2011 року, ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності, саме згідно Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ. Зазначене не спростовано позивачкою, а тому позовні вимог в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо мотивів пенсійного органу про відмову позивачці у переведенні на інший вид пенсії «по віку», згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, викладених в оскаржуваному рішенні, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, у заяві про призначення/перерахунок пенсії від 19.06.2024 року, яка написана власноруч ОСОБА_1 , остання просила ГУ ПФУ в Черкаській області призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 , починаючи з 19.06.2024 року, пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 17.06.2024 №16370/02/11-01-24 та №16369/02/11-01-24 (а.с.15-16).

Аналогічні вимоги позивачкою заявлено в позовній заяві.

Натомість, мотиви викладені в позовній заяві та апеляційній скарзі містять відмінності від заяви, яка подана ОСОБА_1 19.06.2024 року до пенсійного органу, а саме в частині виду пенсії.

Так, заява подана ОСОБА_1 19.06.2024 року до пенсійного органу не містила вимоги про переведення на пенсію по інвалідності, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, у свою чергу позовна заява та апеляційна скарга містять саме вимоги про переведення на пенсію по інвалідності, але за іншим законом, тобто зміна Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV на Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції надає оцінку спірним правовідносинам, в частині наявності у ОСОБА_1 права на призначення та здійснення нарахування і виплати пенсії державного службовця по віку, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Управління освіти і науки Черкаської обласної державної адміністрації від 17.06.2024 №16370/02/11-01-24 та №16369/02/11-01-24, починаючи з 19.06.2024 року.

Так, Порядок призначення таких пенсій затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» (далі по тексту - Порядок № 622), яка застосовується починаючи з 01.05.2016 року.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 622 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 2 Порядку № 622 передбачено, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії, відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу»:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Таким чином, право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону № 889-VIII мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

Як встановлено судом першої інстанції, пенсія відповідно до Закону № 3723-ХІІ, вже призначалася ОСОБА_1 , починаючи з 20.06.2011, а відтак положення пунктів 10 та 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, які стосуються саме призначення пенсії, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Крім того, згідно пункту 3 Порядку № 622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вірно зазначено в оскаржуваному рішенні ГУ ПФУ в Донецькій області, що станом на дату звернення (19.06.2024), заявниця ОСОБА_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_1 , не досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскаржуване рішенні ГУ ПФУ в Донецькій області від 25.06.2024 №971010161131 є законним, а тому не підлягає скасуванню.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

При прийнятті рішення колегія суддів також враховує, що відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу позивачки задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.В. Карпушова

Повний текст виготовлено 31.10.2024 року