Рішення

від 01.11.2024 по справі 910/7167/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.11.2024Справа № 910/7167/24Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/7167/24.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дтек Курахівська ЦЗФ» (85621, Донецька обл., Мар`їнський район, село Вовчанка (п), вул. Нагорна, 1-а)

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5)

про стягнення 9 810, 75 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 9 810, 75 грн.

17.06.2024 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/7167/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

28.06.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

В січні та березні 2024 року відповідно до залізничних накладних №49142854 та №49269921 (49275241) залізницею прийнято до перевезення вантаж - вугілля кам`яне (вантажовідправник - ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ»; вантажоодержувач -«ДТЕК Придніпровська ТЕС»).

На станції Ігрень Придніпровської залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу кам`яного вугілля в вагоні №62256870, який перевозився за накладною №49142854, про що складений комерційний акт форми ГУ-22 №453105/3 від 30.01.2024, згідно з яким недостача у вагоні складає 1 150 кг.

На станції Покровськ Донецької залізниці було проведено перевірку стану вантажу та виявлено нестачу кам`яного вугілля в вагоні №53510426, який перевозився за накладною №49269921 (49275241), про що складений комерційний акт форми ГУ-22 №482004/13/6 від 20.03.2024, згідно з яким недостача у вагоні складає 2 700 кг.

У той же час позивачем разом із позовною заявою надано довідки про вартість кам`яного вугілля за залізничними накладними.

За даними довідок відправника - ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» про вартість вугільної продукції:

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г(Г1) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною №49142854 складає 4 172, 89 грн з урахуванням ПДВ.

- фактична вартість 1 тони кам`яного вугілля Г(Г1) (0-100), що перевозилось у вагонах за накладною №49269921 складає 3 946, 74 грн з урахуванням ПДВ.

За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу у вищевказаних вагонах з урахуванням норми недостачі вантажу для мінерального палива 1% становить 9 810, 75 грн з урахуванням ПДВ.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 9 810, 75 грн вартості нестачі вантажу, у зв`язку із незбереженням залізницею вантажу при його перевезенні у вагонах №62256870 та №53510426.

II. Предмет та підстави позову.

Предметом позову є стягнення вартості недостачі вантажу у розмірі 9 810, 75 грн.

Юридичними підставами позову є статті 307, 314 Господарського кодексу України, статті 909, 920, 924 Цивільного кодексу України статті 12, 23, 26 Закону України «Про залізничний транспорт», статті 110, 113-115, 129 - 131, 133 Статуту залізниць України.

Фактичними підставами позову є не виконання відповідачем зобов`язань щодо збереження вантажу (вугілля кам`яного) під час здійснення його перевезення.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо збереження вантажу (вугілля кам`яного) під час здійснення його перевезення, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» 9 810, 75 грн вартості нестачі вугілля.

IV. Заперечення відповідача.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяви зазначив, що позивачем не доведено та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем не забезпечено схоронності вантажу та не доведено, що наявні сліди доступу до вантажу.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи виник у залізниці обов`язок відшкодувати збитки, завдані у зв`язку з частковою втратою вантажу?

- чи доведено позивачем, що втрата вантажу відбулась з вини відповідача?

- чи правильно здійснені розрахунки вартості втраченого вантажу, виходячи з 1 % маси, зазначеної у перевізних документах?

- чи підлягають позовні вимоги задоволенню?

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (частина 1 стаття 908 Цивільного кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 307 Господарського кодексу України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 стаття 909 Цивільного кодексу України).

При цьому, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (частина 2 стаття 307 Господарського кодексу України, частина 3 стаття 909 Цивільного кодексу України).

Накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення (стаття 6 Статуту залізниць України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998; пункту 1.2. Правил оформлення перевізних документів, затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000).

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (частина 5 стаття 307 Господарського кодексу України). Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина 2 стаття 908 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом на підставі наявних у матеріалах справи доказів, ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» відповідно до Технічних умов завантажило у вагони вугілля кам`яне марки Г(Г1) (0-100) та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці за накладними №49142854 та №49269921 (49275241).

У свою чергу, відповідач прийняв у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень, а також зобов`язався доставити його на станцію призначення отримувачу - ДТЕК «Придніпровська ТЕС».

Виходячи з вищевикладеного, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (частина 2 стаття 308 Господарського кодексу України).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (частина 1 стаття 924 Цивільного кодексу України).

Підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України (частина 1 стаття 12 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (стаття 110 Статуту залізниць України).

На станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: (1) прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; (2) прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; (3) прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); (4) прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; (5) видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; (6) прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами (стаття 52 Статуту залізниць України).

Якщо під час перевірки маси, кількості місць або стану вантажу на станції призначення буде виявлено недостачу, псування або пошкодження вантажу, або якщо ці обставини зазначені у комерційному акті, складеному на шляху проходження, станція призначення зобов`язана визначити обсяг фактичної недостачі, міру псування або пошкодження вантажу (стаття 52 Статуту залізниць України).

Обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами (частина 1 стаття 26 Закону України «Про залізничний транспорт»).

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (стаття 129 Статуту залізниць України).

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин (пункт 2 Правил складання актів, затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002).

У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено (пункт 9 Правил складання актів).

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевезення залізницею було проведено перевірку маси вантажу на справних 150-тонних статичних вагах та виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає фактичній масі, вказаній у накладній, про що перевізником складено відповідні комерційні акти (форми ГУ-22).

Так, на станції Ігрень Придніпровської залізниці було складено комерційний акт форми ГУ-22 №453105/3 від 30.01.2024, згідно з яким при контрольному переважуванні вагону №62256870 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 68 850 кг, що менше вантажного документу на 1 150 кг.

В комерційному акті форми ГУ-22 №453105/3 від 30.01.2024 зазначено, що за рухом поїзду є виїмка вантажу над 1-2 люками з правої сторони довжиною 170см, шириною 260см - 280см, глибиною 20см-30см, в місці виїмки маркування відсутнє, вантаж потоптано. Вагон без дверний, люка закриті течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Вантаж якого бракує, в вагоні вміститися зміг би. Начальник вантажного району за штатним розкладом відсутній.

Так, на станції Покровськ Донецької залізниці було складено комерційний акт форми ГУ-22 №482004/13/6 від 20.03.2024, згідно з яким при контрольному переважуванні вагону №53510426 на справних 150-тонних статичних вагонних вагах виявилось нетто - 66 300 кг, що менше вантажного документу на 2 700 кг.

В комерційному акті форми ГУ-22 №482004/13/6 від 20.03.2024 зазначено, що поверхня вантажу вище бортів близько 10 см, розрівняна, промаркована поздовжніми борознами на поверхні вантажу сліди ходіння. Виїмка над 1 люком ліворуч та праворуч близько 150см х 50-80см х 20-30см над 5 люком ліворуч 130см х 130см х 30см та над 6, 7 люками 300см х 280см х 20-40см, маркування в місцях виїмок відсутнє. Вагон без дверний, люка закриті, течі вантажу немає. Вагон у технічному стані справний.

Суд констатує, що надані з позовом комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334, а тому приймаються судом в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеної у накладних №49142854 та №49269921 (49275241) фактичній масі вантажу.

У разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (стаття 920 Цивільного кодексу України).

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (частина 2 стаття 924 Цивільного кодексу України).

Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина 1 стаття 314 Господарського кодексу України).

За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (частина 2 стаття 23 Закону України «Про залізничний транспорт», стаття 113 Статуту залізниць України).

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає (частина 3 стаття 314 Господарського кодексу України).

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (стаття 114 Статуту залізниць України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 1-3 стаття 22 Цивільного кодексу України).

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 стаття 224 Господарського кодексу України).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства (частина 1 стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (частина 3 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).

Факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційними актами, які є належними і допустимими доказами відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України. У той же час відповідач, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим АТ «Українська залізниця» у комерційних актах, не спростував подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків, у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Крім того, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.

Разом із тим, доказів відмови залізниці у перевезенні вантажу за спірними накладними внаслідок, зокрема, невжиття відправником заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, відповідачем суду надано не було.

Таким чином, на станціях відправлення вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а комерційні акти не містять відомостей про те, що вагони мають технічні несправності, які могли призвести до втрати вантажу.

Наведені обставини спростовують заперечення відповідача, які зводяться до відсутності вини перевізника у втраті вантажу.

Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані незбереженням такого вантажу під час його перевезення.

Передача іншим організаціям або громадянам права на пред`явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред`явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством (стаття 133 Статуту залізниць України).

На підставі положень статті 133 Статуту залізниць України вантажоодержувач («Придніпровська ТЕС») передав право пред`явлення позову за недостачу вантажу, відправленого за залізничними накладними №49142854 та №49269921 (49275241) вантажовідправнику - ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ», що підтверджується належним чином оформленими та засвідченими переуступними підписами вантажоодержувача.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (стаття 115 Статуту залізниць України).

На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки вантажовідправника про вартість вугільної продукції.

Суд також звертає увагу на те, що за змістом статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу може бути визначена на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Водночас, ані вказаною нормою, ані будь-якою іншою нормою законодавства не встановлено обов`язкової форми щодо такого документу.

Як вбачається з довідок вантажовідправника про вартість вугільної продукції підписані вони директором ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» Долбієвим Ю.М. та начальником відділу планування та інвестицій Покиньтелицею О.В.

Судом встановлено, що згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» (позивач), директором позивача дійсно є Долбієв Ю.М.

Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси (пункт «г» стаття 111 Статуту залізниць України).

Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо. Норми недостачі або надлишку маси вантажів розраховуються: від маси брутто - для вантажів, які перевозяться в тарі й упаковці; від маси нетто - для вантажів, які перевозяться без тари й упаковки. (пункт 27 Правил видачі вантажів).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку вартості втраченого вантажу, судом встановлено, що сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 9 810, 75 грн.

Суд звертає увагу, що в преамбулі позовної заяви позивач вказав ціну позову у розмірі 9 820, 75 грн, проте в прохальній частині позовної заяви та в розрахунках заборгованості вказує вартість недостачі вантажу, яку просить стягнути у розмірі 9 810, 75 грн.

У свою чергу, контррозрахунку заявленої до стягнення суми грошових коштів або доказів, що підтверджують заперечення щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків, відповідачем надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах №62256870 та №53510426; завданої шкоди - нестачі товару на загальну суму 9 810, 75 грн та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що нестача вантажу у вказаних вагонах сталась не з вини Акціонерного товариства «Українська залізниця» відповідно до статті 127 Статуту залізниць України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини нестачі частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ДТЕК Курахівська ЦЗФ» про стягнення суми збитків у розмірі фактично заподіяної шкоди, а саме в розмірі вартості вантажу, який втрачено, які виникли у зв`язку із незбереженням вантажу при його перевезенні, в силу приписів частини 3 статті 314 Господарського кодексу України, частини 2 статті 924 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт», статті 113-114 Статуту залізниць України підлягають задоволенню у повному обсязі.

VI. Розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 9 810, 75 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК КУРАХІВСЬКА ЦЗФ» (85621, Донецька обл., Мар`їнський район, село Вовчанка (п), вул. Нагорна, буд. 1-а; ідентифікаційний код: 33959754) 9 810 (дев`ять тисяч вісімсот десять) грн 75 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких