Рішення

від 31.10.2024 по справі 380/523/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 рокусправа № 380/523/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-ВМ" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-ВМ" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.11.2023 № UA209000/2023/901282/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою здійснення господарської діяльності 09.03.2023 між позивачем та компанією QINGDAO HIQUALITY INDUSTRIAL PRODUCTS CO.LTD (Китай) (Продавець) укладений контракт № 18, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець оплачує і отримує садові та будівельні тачки та запчастини до них у кількості, за ціною згідно з інвойсом. 11.04.2023 позивач уклав з ТОВ "Клевер Тім" договір транспортного експедування № 1104/23/01 для організації перевезення товарів із Китаю до України. 29.08.2023 Продавець виписав позивачу проформу інвойс № 2023HQ0706 для оплати товарів за ціною 18 735,40 доларів США. 30.08.2023 Продавець виписав позивачу комерційний інвойс № 2023HQ0706 для оплати товарів за ціною 18 735,40 доларів США, пакувальний аркуш до цього комерційного інвойсу. У цей же день, 30.08.2023 Продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів коносамент № HYSF2023080777 від 25.10.2023 на товари, що вказані у комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження № 23C3702M4761/00005R. У цей же день, 25.10.2023 Радою сприяння міжнародній торгівлі Міжнародної торгівельної палати Китаю було оформлено свідоцтво № 2337020/005744, що підтверджує правдивість комерційного інвойсу від 30.08.2023 № 2023HQ0706. 27.10.2023 на підставі Контракту від 09.03.2023 № 18 позивач платіжною інструкцією в іноземній валюті № 131 перерахував Продавцю грошові кошти за товари в розмірі 18 735,40 доларів США. 03.11.2023 для оплати позивачем наданих транспортних послуг експедитор ТОВ "Клевер Тім" виписало рахунок №РФ-18520 на суму 157 756,51 грн, а також довідку про транспорті витрати № 03112023/1. На підставі міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 06.11.2023 № 5925 товари були доставлені до Львівської митниці. 07.11.2023 позивач подав відповідачу митну декларацію № 23UA209170091767U9 для митного оформлення товарів, у якій визначив митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 18 735,40 доларів США. На підтвердження заявленої митної вартості, позивач надав митному органу документи, що відповідають переліку визначеному у частині 2 статті 53 МК України, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, проте митний орган скориговав митну вартість товару за резервним методом.

Позивач вважає протиправним спірне рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що коригування митної вартості за допомогою другорядного методу (резервним) носить протиправний характер, оскільки документи надані до митного оформлення мали всі необхідні відомості для перевірки заявленої позивачем митної вартості за основним методом. Крім того, винесення оскаржуваного Рішення, завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам позивача, що полягає у значних матеріальних збитках, які полягають у сплаті зайвих платежів. Відмова у визнанні заявленої митної вартості є безпідставною та протиправною оскільки ґрунтується на суб`єктивній думці посадової особи що винесла рішення, та спотворенні фактів на підставі яких відповідач обґрунтовує спірне рішення.

Ухвалою від 12.01.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

29.01.2024 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позову, покликаючись на те, що під час здійснення митного оформлення товару за митною декларацією № 23UA209170091767U9 митний орган встановив наступне: - відповідно до п. 3.2 контракту від 09.03.2023 № 18 вказано, що кожна поставка повинна супроводжуватись документами, які до митного оформлення не подані (експортна декларація); - відповідно до договору на транспортне експедирування від 11.04.2023 № 1104/23/01 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана; - відповідно до товаросупровідних документів продавець поставляє товар на умовах FOB NINGBO Китай". Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Зважаючи на викладене та відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості включаються такі витрати зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, складування та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Наданий рахунок № РФ-18520 від 03.11.2023 не містить усіх складових митної вартості (оформлення документів зокрема Т1, портові збори, тощо). Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі- продажу товару.

Відповідач наголошує, що вищенаведене, відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відтак, спірне рішення прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Із наведених підстав, просить відмовити у задоволенні позову.

02.02.2024 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що відповідач у відзиві не спростував наведені позивачем обставини та правові підстави позову, з якими відповідач не погоджується.

Розглянувши наявні у справі документи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

09.03.2023 Приватне підприємство "Олімп-ВМ" (Покупець) та компанія QINGDAO HIQUALITY INDUSTRIAL PRODUCTS CO.LTD (Китай) (Продавець) уклали Договір № 18 відповідно до якого Продавець передає у власність Покупця: садові і будівельні ручні тачки, колеса для них а також витратні матеріали та інші товари народного споживання, а також витратні матеріали до них та інші товари народного споживання, надалі - Товар, у кількості та по цінах, зазначених в інвойсах Продавця (та, якщо застосовано, замовленнях Покупця), а Покупець приймає Товар та здійснює оплату Продавцю в порядку, визначеному цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору від 09.03.2023 № 18 загальна вартість Товару за даним Договором визначається шляхом складання цін на усі партії Товару згідно інвойсів Продавця.

Ціни на Товар, що постачається обговорюються окремо для кожної поставки і вказуються в підтвердженні заказу, що виставляє Продавець (якщо застосовно) та інвойсі. Якщо сторонами не досягнуто згоди щодо ціни, жодна зі сторін не бере на себе обов`язку купувати або продавати Товар (п.2.3 Договору).

Згідно із п. 3.1 Договору від 09.03.2023 № 18 Товар поставляється окремими партіями. Обсяг кожної партії вказується в інвойсах, що виставляє Продавець. Місце та час поставки визначаються в інвойсах Продавця (та, якщо застосовано, замовленнях Покупця). До даного Договору застосовні правила ІНКОТЕРМС 2010.

На виконання вимог зовнішньоекономічного контракту від 09.03.2023 № 18, відповідно до рахунку-фактури від 30.08.2023 № 2023НQ0706, Покупець придбав товар на загальну суму 18735,40 USD.

З метою митного оформлення вказаного товару ПП "Олімп-ВМ" подало до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170091767U9, відповідно до якої до митного оформлення заявлений імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170091767U9 в якості підстави для застосування основного методу були надані наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: - пакувальний лист б/н від 30.08.2023; - рахунок-фактура № 2023НQ0706 від 30.08.2023 року; - автотранспортна накладна № 5925 від 06.11.2023; - сертифікат про проходження товару № 23С3702М4761/00005R; - рахунок-фактура про надання транспортних послуг №РФ-18520 від 03.11.2023; - довідка про транспортні витрати від 03.11.2023; - зовнішньоекономічний договір № 18 від 09.03.2023; - договір (контракт) про перевезення №1104/23/01 від 11.04.2023.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала наступне повідомлення: "Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення); - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У свою чергу, Декларант на вимогу митного органу надіслав: платіжний документ, проформу-інвойс, коносамент, рахунок на перевезення, договір на перевезення.

07.11.2023 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/901282/2, у графі 33 якого вказано:

"…Під час розгляду документів було виявлено наступне:

- відповідно до п. 3.2 контракту від 09.03.2023 № 18 вказано, що кожна поставка повинна супроводжуватись документами, які до митного оформлення не подані (експортна декларація).

- відповідно до договору на транспортне експедирування від 11.04.2022 №1104/23/01 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана.

- відповідно до товаросупровідних документів продавець поставляє товар на умовах FOB NINGBO Китай". Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець.

Зважаючи на викладене та відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості включаються такі витрати зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, складування та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Наданий рахунок № РФ-18520 від 03.11.2023 не містить усіх складових митної вартості (оформлення документів зокрема 1, портові збори, тощо). Отже документи які подані на підтвердження витрат (складових митної вартості) не піддаються обчисленню…".

Львівська митниця відмовила у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформила Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2023/003857.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з спірним рішенням про коригування митної вартості товарів, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду із позовом про його скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно із ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.

Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі № 826/17509/16 від 09.02.2021.

Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Суд встановив, що при митному оформленні товару позивач надав всі наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

У той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі № 821/1050/17.

Суд відмічає, що відповідачем витребувані у позивача додаткові документи, проте жодних обставин про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17, згідно з якими декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Щодо зазначених відповідачем у рішенні від 07.11.2023 № UA209000/2023/901282/2 порушень, суд враховує таке.

У рішенні від 07.11.2023 № UA209000/2023/901282/2 митний орган зазначає, що декларантом до митного оформлення не подана заявка на перевезення.

Відповідно до п.1.1. Договору транспортного експедирування № 1104/23/01 від 11.04.2023 у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Експедитор бере на себе зобов`язання за винагороду, за дорученням і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень експортних, імпортних і транзитних вантажів Клієнта морським і наземним транспортом, а також, надати інші послуги, необхідні для доставки вантажів Клієнта та узгоджені в Заявках до цього Договору.

Проте, суд зауважує, що ст. 53 МК України визначений перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед такого переліку відсутні заявка (замовлення) чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому, згідно із ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Отже, суд погоджується із позивачем, що замовлення до Договору транспортного експедирування не є первинним документом, який містить у собі інформацію про вартість перевезення, оскільки у замовленні може міститися лише інформація про вантаж, строки завантаження/розвантаження, терміни поставки, відомості про водія та автомобіль. І така заявка не має вплив на числові визначення митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Крім того, митний орган зазначає, як підставу для коригування митної вартості, відсутність експортної декларації під час митного оформлення.

Відповідно до п. 3.2 Контракту від 09.03.2023 № 18 кожна поставка повинна супроводжуватись:

- Інвойсом;

- пакувальним листом;

- експортною декларацією;

- коносаментом;

- сертифікатом проходження;

- сертифікатом промислової палати Китаю (ССРІТ)

Варто відмітити, що митна декларація країни відправлення (експортна декларація) за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 813/1350/14.

Крім того відповідач, здійснюючи контроль за правильністю визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином відсутність експортної декларації впливає на визнання митної вартості, за умови наявності інших документів, які містять відомості про ціну товару.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі № 140/804/19, від 11.06.2020 у справі № 815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі № 808/4127/15.

Щодо твердження митного органу "… відповідно до товаросупровідних документів продавець поставляє товар на умовах FOB NINGBO Китай". Відповідно до Incoterms 2020 термін FOB Free on Board (Назва порту відвантаження) який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. Зважаючи на викладене та відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ до митної вартості включаються такі витрати зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження, перевантаження, складування та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Наданий рахунок № РФ-18520 від 03.11.2023 не містить усіх складових митної вартості (оформлення документів зокрема Т1, портові збори, тощо)", суд зазначає наступне.

03.11.2023 для оплати позивачем наданих транспортних послуг експедитор ТОВ "Клевер Тім" виписав рахунок № РФ-18520 на суму 157 756,51 грн. Згідно вказаного рахунку позивачу надані наступні послуги:

- міжнародне морське перевезення вантажу за межами державного кордону України 39740,54 грн;

- додаткові послуги з контейнерів та вантажів за межами державного кордону України 3082,60 грн;

- додаткові послуги контейнерів та вантажів за межами державного кордону України 9775,55 грн;

- міжнародне автоперевезення вантажів по маршруту п. Гданськ п/п Краківець 60000,00 грн;

- міжнародне автоперевезення вантажів по маршруту п/п Краківець м. Дрогобич 42157,82 грн;

- транспортно-експедиційне обслуговування на території України 2500,00 грн.

Також, відповідно до довідки про транспорті витрати № 03112023/1 вартість транспортування в/в вантажу склала:

- міжнародне морське перевезення вантажу за межами державного кордону України 39740,54 грн;

- додаткові послуги контейнерів та вантажів за межами державного кордону України 12858,15 грн;

- міжнародне автоперевезення вантажів по маршруту п. Гданськ п/п Краківець 60000,00 грн.

Отже, оформлення документів у Польщі зокрема Т1, портові збори, тощо зазначені у рахунку № РФ-18520 та довідці про транспорті витрати № 03112023/1, як додаткові послуги з контейнерів і вантажів, у тому числі транспортно-експедиційне обслуговування у Польщі.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість, с транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Судом встановлено, що зазначена в митній декларації № 23UA209170091767U9 митна вартість імпортованого позивачем товару 787871,22 грн, окрім вартості товару 18735,40 дол США, включає в себе вартість транспортних та експедиторських послуг 112598,69 грн.

Таким чином, всі транспортні витрати, які поніс позивач по Договору транспортного експедирування від 11.04.2023 № 1104/23/01 включені декларантом у заявлену митну вартість товару у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

З урахуванням зазначеного, суд також не погоджується із твердженням митного органу про різницю в тарифах перевезення за межами України та по території України, оскільки позивач не визначає умови та порядок формування цін на послуги перевезення.

Таким чином, суд, проаналізувавши зміст наданих декларантом документів, дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.

З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Частиною 2 ст. 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.

Як вбачається зі змісту графи 33 рішення про коригування митної вартості №UA209000/2023/901282/2, то за результатами проведеної консультації, митна вартість товару № 1, 2, 3 скоригована та визначена за резервним методом на підставі митної декларації від 07.10.2023 № UA500080/2023/9167. Однак, товар, зазначений у декларацїї не є тотожним товару 1, 2 3, зокрема, різні характеристики, виробники. Відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки СРТ, натомість позивач товар № 1, 2, 3 імпортував на умовах поставки FОВ.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування було оскаржене до суду та скасоване судом.

У всіх випадках, де посадові особи митниці брали за основу попередньо оформлені митні декларації, партії товарів не були співмірні з тими, що імпортувались нами, умови поставок були різними, однак жодного коригування проведено не було.

Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Беручи до уваги наведені вище обставини, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларант заявив неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів, що є підставою для його скасування.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ПП "Олімп-ВМ" у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 07.11.2023 №UA209000/2023/901282/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343; 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) на користь Приватного підприємства "Олімп-ВМ" (код ЄДРПОУ 44020843; 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. В`ячеслава Чорновола, буд. 6А) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна