Рішення

від 28.10.2024 по справі 380/25491/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/25491/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Енергетичної митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Енергетичної митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці від 09.08.2023 № UA903000/2023/000045/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.05.2022 між позивачем та UNIKA DANISMANLIK TICARET A.S. (Туреччина) укладено Контракт № 7, відповідно до якого продавець передає у власність покупця: газ у балонах та інша побутова продукція, в кількості та по цінах, зазначених в інвойсах. На виконання умов контракту, згідно із рахунком-фактурою (інвойс) від 28.07.2023 № UNK2023000000039 позивачем на митну територію України ввезено товар. 01.08.2023 позивач подав до митного оформлення митну декларацію № 23UA903200105659U4. Митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом - за ціною договору. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2023 № UA903000/2023/000045/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA309200/2023/100265. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 27.11.2023 продовжено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 11.12.2023 продовжено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 26.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що у зв`язку з тим, що надані документи містять розбіжності, а додатково надані документи не спростовують зазначених розбіжностей посадовою особою митного органу згідно з вимогами наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598 «Про затвердження Форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. У зв`язку із цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Представником позивача в спростування наведених заперечень у відзиві на позовну заяву, подано відповідь на відзив. У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідач не навів переконливих аргументів, що надані позивачем документи в сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним позивачем основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

10.05.2022 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та UNIKA DANISMANLIK TICARET A.S. (Туреччина) укладено Контракт № 7, відповідно до якого предметом є те, що продавець передає у власність покупця: газ у балонах та інша побутова продукція, в кількості та по цінах, зазначених в інвойсах продавця (та, якщо застосовано, замовленнях покупця), а покупець приймає товар та здійснює оплату продавцю в порядку визначеному цим договором.

На виконання вимог контракту згідно інвойсу від 28.07.2023 № UNK2023000000039 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 37 800,00 доларів США.

01.08.2023 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA903200105659U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (тов. № 1 Гази зріджені у рідкому вигляді в металевих контейнерах, місткістю більше як 300 см3:

- бутан-пропан, у картриджах (балонах), 227 г, 0.406 л (при t-15 град.С), синій дизайн -10080 шт.;

- бутан-пропан, у картриджах (балонах), 227 г, 0.406 л (при t-15 град.С), помаранчевий дизайн, VMF EURO -30324 шт.;

- бутан-пропан, у картриджах (балонах), 227 г, 0.406 л (при t-15 град.С), чорний дизайн -22596шт;

Хім. склад: Iso-6yraHy-27,05%, № -бутан-48,55%, пропану-23,1%, інше-1,3 %. Для використання в побуті та туризмі. Торговельна марка - нема даних, VMF EURO Виробник - KOZMO KIMYA SAN. VE DIS. TIC. LTD.STI Країна виробництва - TR Див. "електронний інвойс".

2.Місць 2250 СТ

3. 0

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано:

-Контракт від 10.05.2022 № 7 з додатковими угодами до контракту;

-Комерційний інвойс від 28.07.2023 № UNK2023000000039;

-Прайс лист продавця від 22.06.2023;

-Пакувальний аркуш до комерційного інвойсу від 28.07.2023 № І UNK2023000000039;

-Сертифікат про походження товару від 28.07.2023 № Z0544541;

-Платіжну інструкцію в іноземній валюті від 30.01.2023 № 108;

-Митну декларацію країни відправлення від 28.07.2023 № 23ТR34130002165342;

-Договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування від 10.01.2022 № 13/04;

-Рахунок експедитора ФОП ОСОБА_2 від 28.07.2023 № 52;

-Довідку експедитора ФОП ОСОБА_2 від 28.07.2023 № 1;

-Міжнародну товарно-транспортну накладну СМR від 28.07.2023 № 378647;

-Договір від 13.04.2022 № 9/22 про надання послуг митного брокера;

-Звіт лабораторії Туреччини від 24.09.2022 про хімічний склад газу;

-Витяги бухгалтерської документації позивача (видаткові накладні про реалізацію ідентичного товару в Україні).

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу декларантом 08.08.2023 подано: доповнення до контракту від 22.06.2023 № 9, проформу інвойс від 18.11.2022 № РІ-00076, лист від постачальника від 22.06.2023, лист про оплату та страхування від 07.08.2023, платіжну інструкцію від 28.12.2022 № 98, платіжну інструкцію від 30.11.2022 № 80, платіжну інструкцію від 22.11.2022 № 69, платіжну інструкцію від 02.12.2022 № 81, платіжну інструкцію від 09.12.2022 № 87, платіжна інструкція від 19.12.2022 № 95.

У відповідь на вимогу декларантом 09.08.2023 подано договір між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 від 26.07.2023.

Однак, 09.08.2023 Енергетичною митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA903000/2023/000045/2 в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

- умовами контракту від 10.05.2022 № 7 (пункт 4.1) передбачено, що інвойси продавця підлягають оплаті протягом зазначеного в них строку. Відповідно до рахунка-інвойса від 28.07.2023 № UNK2023000000039 оплата за товар здійснюється перед завантаженням. Декларантом до митного оформлення наданий банківський платіжний документ від 30.01.2023 № 108 на суму 93 584,40 USD з посилання на контракт від 10.05.2020 № 7, але сума рахунка-інвойса від 28.07.2023 № UNK2023000000039 складає 37 800.00 USD, отже наданий до митного оформлення банківський платіжний документ від 30.01.2023 № 108 неможливо ідентифікувати до оцінюваного товару. Декларантом додатково було надано лист від UNIKA DANISMANLIK TICARET A.S. від 22.06.2023 щодо передплати відповідно до проформи від 18.11.2022 № РІ-00076 та банківські платіжні документи з посилання на контракт від 10.05.2022 № 7, однак зазначені вище банківські платіжні документи неможливо ідентифікувати до оцінюваного товару. Крім того, зазначені платіжні доручення не можуть бути взяті до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не відповідають вимогам Закону України від 30.06.2021 № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» (зі змінами) та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зокрема, не містить підпису відповідальної особи платника, який відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком;

-у наданій до митного оформлення CMR від 28.07.2023 № 378647 зазначений рахунок-інвойс від 28.07.2023 №2023000000039, який до митного оформлення не надавався;

-надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 28.07.2023 № 1 не містить посилання на договір про перевезення;

-також, декларантом до митного оформлення не надано договір на перевезення з PF Olena Nemesh, яка відповідно до CMR від 28/07/2023 №378647 є перевізником товару, у зв`язку з чим не має можливості підтвердити правових відносин з безпосереднім перевізником товарів;

-наданий до митного оформлення контракт, додатки до контракту містять абсолютно ідентичні відтиски печаток та підпису покупця ФІЗИЧНА-ОСОБА ПІДПРИЄМЕЦЬ " ОСОБА_4 ", що викликає сумніви щодо автентичності даних документів..

Отже Енергетичною митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: в результаті проведеної консультації, шляхом послідовного використання можливості застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено за другорядним методом, відповідно до положень статті 60 МКУ з врахуванням норм статті 61 МКУ. При коригуванні за основу взято митну вартість 2,3366 USD/кг подібного товару оформленого у митному відношенні за МД від 03.06.2023 № 23UA903110003008U7..

В подальшому Енергетичною митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA903200/2023/100265.

Вважаючи прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію № 23UA903200105659U4.

До декларації долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір, доповнення до зовнішньоекономічного договору, рахунок-фактуру (Інвойс), пакувальний лист, сертифікат про походження товару, банківський платіжний документ, що стосується товару, автотранспортну накладну, прейскурант виробника товару, договір про перевезення, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, документ, що підтверджує вартість перевезення, договір про надання послуг митного брокера.

Митним органом сформовано вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу представник позивача подав доповнення до контракту від 22.06.2023 № 9, проформу інвойс від 18.11.2022 № РІ-00076, лист від постачальника від 22.06.2023, лист про оплату та страхування від 07.08.2023, платіжну інструкцію від 28.12.2022 № 98, платіжну інструкцію від 30.11.2022 № 80, платіжну інструкцію від 22.11.2022 № 69, платіжну інструкцію від 02.12.2022 № 81, платіжну інструкцію від 09.12.2022 № 87, платіжна інструкція від 19.12.2022 № 95, договір між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 від 26.07.2023.

За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв спірні картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказує, декларантом до митного оформлення наданий банківський платіжний документ від 30.01.2023 № 108 на суму 93 584,40 USD з посилання на контракт від 10.05.2020 № 7, але сума рахунка-інвойса від 28.07.2023 № UNK2023000000039 складає 37 800.00 USD, отже наданий до митного оформлення банківський платіжний документ від 30.01.2023 № 108 неможливо ідентифікувати до оцінюваного товару. Декларантом додатково було надано лист від UNIKA DANISMANLIK TICARET A.S. від 22.06.2023 щодо передплати відповідно до проформи від 18.11.2022 № РІ-00076 та банківські платіжні документи з посилання на контракт від 10.05.2022 № 7, однак зазначені вище банківські платіжні документи неможливо ідентифікувати до оцінюваного товару.

Відповідно до п. 4.1 контракту від 10.05.2022 № 7 інвойси продавця підлягають оплаті протягом зазначеного в них строку.

Згідно з інвойсу від 28.07.2023 № UNK2023000000039 оплата перед відправкою, доставка протягом 30 днів після отримання передплати.

Згідно з платіжною інструкцією від 30.01.2023 № 108 позивач здійснив оплату на рахунок контрагента UNIKA DANISMANLIK TICARET A.S. 93 584,40 доларів США, як оплату за контрактом від 10.05.2022 № 7.

Так, в самому платіжному документі чітко вказані підстави оплати, а саме контракт, отримувач коштів та його місцезнаходження, що позбавляє митний орган сумнівів в сумі вартості імпортованого товару.

Також суд зазначає, що згідно листа UNIKA DANISMANLIK TICARET A.S. від 22.06.2023, контрагент підтвердив отримання коштів відповідно до інвойсу від 28.07.2023 № UNK2023000000039.

При цьому, суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Такі доводи відповідача суд до уваги не приймає, оскільки митним органом не обґрунтовано яким чином вказане впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок здійснення оплати товару не підтверджено.

Крім того, у спірному рішенні вказує, що платіжні доручення не можуть бути взяті до уваги як документ, що підтверджує факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не відповідають вимогам Закону України від 30.06.2021 № 1591-ІХ «Про платіжні послуги» (зі змінами) та Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216, зокрема, не містить підпису відповідальної особи платника, який відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком.

Загальні вимоги Національного банку України до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України Про валюту і валютні операції визначає Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затверджене Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі Положення № 216).

Так, приписами розділу II п. 14., п.п. 13 Постанови НБУ від 28.07.2008 № 216 встановлено, що платіжна інструкція в іноземній валюті оформлена в електронній формі, повинна містити підпис (власноручний чи електронний) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком.

Враховуючи, що платіжне доручення оформлене в електронній формі, до нього не застосовуються вимоги щодо обов`язкової наявності власноручного підпису відповідальної особи.

Крім того, відповідач в спірному рішенні вказує, що у наданій до митного оформлення CMR від 28.07.2023 № 378647 зазначений рахунок-інвойс від 28.07.2023 № 2023000000039, який до митного оформлення не надавався.

У графі 44 митної декларації вказаний код 0380, під яким міститься документ - Інвойс від 28.07.2023 № UNK 2023000000039.

Зокрема, цей документ зазначений і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд зазначає, що у CMR від 28.07.2023 №378647 у графі 5 «Документи які додаються: інвойс № 2023000000039». Також у CMR зазначено назву товару газ, кількість товару 2250 коробок та вагу брутто 20 531,25 кг.

Згідно з інвойсу від 28.07.2023 № UNK2023000000039, зазначено назву товару газ, загалом упаковок 2250.

Також відповідно пакувального листа до інвойсу від 28.07.2023 № UNK2023000000039, зазначено назву товару газ, кількість товару 2250 коробок та вагу брутто 20 531,25 кг.

Інформація у інвойсі та у CMR є ідентичною.

При цьому, суд враховує покликання позивача, що постачальником було допущено описку у номері інвойса від 28.07.2023, а саме було зазначено «№ 2023000000039» замість «№ UNK2023000000039», та дані обставини не впливають на вартісні характеристики товару. Суд вважає вказані доводи відповідача безпідставними.

Також відповідач вказує, що надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 28.07.2023 № 1 не містить посилання на договір про перевезення.

У довідці від 28.07.2023 № 1 про транспортні витрати вказано, що вартість перевезення вантажу автомобілем MAN АЕ1053ТЕ причіп НОМЕР_1 по маршруту: Istanbul (Туреччина) - мпп Порубне -Сірет (Україна) - складає 100 000 грн 00 коп. Навантажувально-розвантажувальні роботи включені у вартість перевезення.

Суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено типової форми довідки про транспортні витрати та не встановлено її обов`язкових реквізитів, з огляду на що надана декларантом довідка про транспортні витрати є належним доказом розміру витрат на перевезення.

Отже, доводи відповідача щодо відсутності у довідці про транспортні витрати від 28.07.2023 № 1 не містить посилання на договір про перевезення, суд вважає безпідставними, оскільки відсутність таких даних у довідці не свідчить про її недійсність чи недостовірність.

Щодо тверджень відповідача у спірному рішенні про коригування митної вартості товару № UA209000/2023/000075/2, що «декларантом до митного оформлення не надано договір на перевезення з PF Olena Nemesh, яка відповідно до CMR від 28/07/2023 № 378647 є перевізником товару, у зв`язку з чим не має можливості підтвердити правових відносин з безпосереднім перевізником товарів», суд зазначає таке.

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (замовник/експедитор) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (перевізник/експедитор) укладений договір на здійснення транспортно-експедиційного обслуговування від 10.01.2022 № 13/04, згідно з умов якого перевізник/експедитор зобов`язується за дорученням та за рахунок замовника/експедитора виконувати роботи з транспортування експортно-імпортних вантажів автомобільним транспортом у міжміському та міжнародному сполучені.

ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 уклали Договір на перевезення від 26.07.2023.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Отже, залучення експедитором третьої особи перевізника повністю відповідає змісту транспортно-експедиторської діяльності, договірним відносинам позивача з експедитором та положенням Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

При цьому, суд зазначає, що позивач у відповідь на вимогу відповідача 09.08.2023 подав договір укладений між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 від 26.07.2023.

Щодо доводів відповідача, що наданий до митного оформлення контракт, додатки до контракту містять абсолютно ідентичні відтиски печаток та підпису покупця ФІЗИЧНА- ОСОБА ПІДПРИЄМЕЦЬ " ОСОБА_4 ", що викликає сумніви щодо автентичності даних документів, суд зазначає, що твердження щодо можливої не автентичності контракту та додатків до нього є лише припущеннями.

Суд вважає, що у даному випадку недоліки, зазначені митним органом, зводяться до надмірного формалізму зі сторони митного органу, оскільки заявлені ним припущення щодо не автентичності документів, жодним чином не спростовують числові значення, які використовуються при обрахунку складових митної вартості товарів заявлених до оформлення.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданою позивачем митною декларацією.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, у оскарженому рішенні крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2023 № UA903000/2023/000045/2 є необґрунтованим.

А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості, а відтак останнє підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Енергетичної митниці (04215, м. Київ, вул. Світлицького, будинок 28-А; код ЄДРПОУ 44029610) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці від 09.08.2023 № UA903000/2023/000045/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяСидор Н.Т.