Рішення

від 29.10.2024 по справі 380/13877/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/13877/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» до Львівської митниці, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасування рішення Львівської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів від 09.01.2023 № UA209000/2023/900008/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.10.2022 між позивачем та фірмою CONNEX LLC (США) укладено Контракт № CNAP-2210, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити полімери різних марок і різного призначення в повній відповідності з технічними характеристиками; в кількості і на умовах CFR, CIF, СРТ порти Польщі, Румунії, України, або інші згідно з додатками до цього Контракту. На виконання умов контракту, згідно із рахунком-фактурою (інвойс) від 10.10.2022 № DSR-202243 позивачем на митну територію України ввезено товар. Позивач подав до митного оформлення митну декларацію. Митна вартість імпортованих товарів визначена за основним методом - за ціною договору. Однак, митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2023 № UA209000/2023/900008/2 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000066. Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У зв`язку із цим відповідач вважає, що спірне рішення прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

01.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» та фірмою CONNEX LLC (США) укладено Контракт № CNAP-2210, відповідно до якого предметом є те, що продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити полімери різних марок і різного призначення в повній відповідності з технічними характеристиками; в кількості і на умовах CFR, CIF, СРТ порти Польщі, Румунії, України, або інші згідно з додатками до цього Контракту.

На виконання вимог контракту згідно інвойсу від 10.10.2022 № DSR-202243 покупець придбав у продавця товар, загальною вартістю 102 960,00 доларів США.

04.01.2023 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170001303U0, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації:

ПЕТ гранулят (поліетилентерефталат), марки TLE-101 - 88 т, внутрішня в`язкість 0.8100-0.7900 дл/г, температура розплаву 248.5 - 248.1 гp. С, ацетатальдегід 0.44 - 0.54 ppm, вміст вологи 0.02 %, СООН 28.4 - 32.4 ммоль/кг. Призначений для виробництва ПЕТ-пляшок, пластикової тари, виробів. Торгівельна марка: DSR, виробник: DRAGON SPECIAL RESIN (XIAMEN) CO., LTD Китай (CN). Див. «електронний інвойс».

2.Місць 40 8А 40 піддони з фанери МВ 80

3. 4/FCIU4270982/211/1 MRKU9595557/211/1 SUDU1874859/211/1 SUDU7744934/211/1.

Відповідачем видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209170/2023/000041 з причин: Неможливо завершити митне оформлення по причині невірно заповненої графи 2 та 15 МД в частині фактичного відправлення у відповідності до накладних УМВС від 30.12.2022 № 33946202, 33946210,33946212, 33946213. Стаття 257 МК України, наказу МФ України від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланк єдиного адміністративного документа, ПКМ України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов`язанні із застосуванням митних декларацій». Декларантом не подано заяви, стосовно відкликання або внесення змін до МД, ст. 269 МК України.

Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: Вірне заповнення вказаних графа МД.

В подальшому, 05.01.2023 декларант позивача з метою митного оформлення вказаного товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію № 23UA209170000845U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації:

ПЕТ гранулят (поліетилентерефталат), марки TLE-101 - 88 т, внутрішня в`язкість 0.8100-0.7900 дл/г, температура розплаву 248.5 - 248.1 гp. С, ацетатальдегід 0.44 - 0.54 ppm, вміст вологи 0.02 %, СООН 28.4 - 32.4 ммоль/кг. Призначений для виробництва ПЕТ-пляшок, пластикової тари, виробів. Торгівельна марка: DSR, виробник: DRAGON SPECIAL RESIN (XIAMEN) CO., LTD Китай (CN). Див. «електронний інвойс».

2.Місць 40 8А 40 піддони з фанери МВ 80

3. 4/MRKU9595557/211/1 SUDU1874859/211/1 SUDU7744934/211/1 FCIU4270982/211/1.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів було подано:

-коносамент від 30.10.2022 № 1КТ715254;

-рахунок-проформа від 10.10.2022 № DSR-202243;

-рахунок-фактура 10.10.2022 № DSR-202243;

-пакувальний лист від 27.10.2022 № 254;

-сертифікат проведених аналізів від 10.10.2022;

-експортна декларація країни відправлення № 370820220000382000;

-транзитна декларація МRN 22PL322080NU5КSR70 від 20.12.2022;

-транзитна декларація МRN 22 PL322080NU5КSR97 від 20.12.2022;

-транзитна декларація МRN 22 PL322080NU5КSRC0 від 20.12.2022;

-транзитна декларація МRN 22 PL322080NU5КSRF4 від 20.12.2022;

-лист б/н від 20.12.2022 та переклад до нього;

-договір від 01.09.2022 № АП-2209 транспортно-експедиторського обслуговування;

-рахунок від 20.12.2022 № 57;

-накладна СМГС від 30.12.2022 № 33946202;

-накладна СМГС від 30.12.2022 № 33946210;

-накладна СМГС від 30.12.2022 № 33946212;

-накладна СМГС від 30.12.2022 № 33946213;

-контракт від 01.10.2022 № CNAP-2210;

-додаток від 10.10.2022 № 1 до Контракту від 01.10.2022 № CNAP-2210;

-платіжне доручення від 07.12.2022 № 221207/000028720;

-платіжне доручення від 12.12.2022 № 221212/000028786;

Відповідачем заявлено вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вимогу декларантом подано: комерційну пропозицію від 10.10.2022; прайс-лист від 10.10.2022, калькуляцію для сировини від виробника продукції із роз`ясненням щодо зниження вартості сировини від 04.01.2023.

Однак, 09.01.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900008/2 в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

- відповідно до п. 2 контракту від 01.10.2022 № CNAP, ціна на тонну товару для кожної партії, що поставляється за цим контрактом включає в себе вартість упаковки, маркування, доставки до місця поставки та страхування та вказується в додатках до контракту. Однак у додатку до контракту від 01.10.2022 відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості;

- вартість товару зазначена в інвойсі не відповідає вартості товару, що зазначена в експортній декларації;

- в платіжних доручення на оплату товару у призначенні платежу зазначено лише номер Контракту без вказання інвойсу чи проформи, відповідно до яких здійснено платіж;

- відповідно до додатку до контракту від 10.10.2022 № 1 п. 2.1 «На умовах CFR Gdansk Польща». Відповідно до товаросупровідних документів, зокрема комерційного інвойсу - вказані умови поставки CFR Gdansk. Відповідно до Incoterms 2020 термін CFR Cost and Freight (Вартість і Фрахт (назва порту призначення)) за яким продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. Після завантаження товару на борт ризик втрати чи ушкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, що виникають наприклад (страхування, розвантаження, обслуговування в порту, портові збори, зберігання та митне оформлення в порту призначення), переходять від продавця до покупця. Зважаючи на викладене та відповідно до коносаменту від 30.10.2022 № 1КТ715254 вказано, що вантаж прибув в порт Gdansk, який знаходиться за межами митної території України, отже всі вище перераховані витрати, а зокрема і страхування вантажу відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України (МКУ) повинні включатися до митної вартості товарів. Декларантом ці витрати (страхування, розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення) не включені до митної вартості, чим порушено ч. 10 та 21 ст. 58 МКУ».

Отже Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Застосовано метод 2б (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували - МД № UA 500500/2023/559 від 06.01.2023, рівень митної вартості -1,4376 дол. США».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2023/000066.

Вважаючи прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача з метою декларування та митного оформлення товару подано митну декларацію № 23UA209170000845U9.

До декларації долучено документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: пакувальний лист; рахунок-проформу, рахунок-фактуру (інвойс), коносамент; накладні УМВС, супровідні документи ТІ, декларацію про походження товару, платіжні документи, що підтверджує вартість товару, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; розрахунок ціни (калькуляцію), зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), договір про надання послуг митного брокера, договір (контракт) про перевезення, копію митної декларації країни відправлення.

Митним органом сформовано вимоги про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст. 53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу митного органу представник позивача подав комерційну пропозицію від 10.10.2022; прайс-лист від 10.10.2022, калькуляцію для сировини від виробника продукції із роз`ясненням щодо зниження вартості сировини від 04.01.2023.

За результатами розгляду поданих документів відповідач прийняв спірні картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскарженого рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів митний орган вказує, що відповідно до п. 2 контракту від 01.10.2022 № CNAP, ціна на тонну товару для кожної партії, що поставляється за цим контрактом включає в себе вартість упаковки, маркування, доставки до місця поставки та страхування та вказується в додатках до контракту. Однак у додатку до контракту від 01.10.2022 відсутні дані щодо складових вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості.

Відповідно до п. 2.2. контракту від 01.10.2022 № CNAP-2210 ціна за метричну тонну Товару включають вартість упаковки, маркування, доставки до місця поставки і страхування (відповідно до умов поставки) і вказуються в Додатку.

Згідно з п. 2.3 вказаного контракту загальна сума цього Контракту складається з суми додатків до нього.

Таким чином, оскільки, Додаток 1 від 10.10.2022 оформлений до контракту від 01.10.2022 № CNAP-2210, то в ньому чітко зазначено вартість імпортованого товару - 1170,00 дол. США/тонну. Суд вважає вказані доводи відповідача безпідставними.

Крім того, відповідач в спірному рішенні вказує про те, що вартість товару зазначена в інвойсі не відповідає вартості товару, що зазначена в експортній декларації.

З цього приводу суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

При цьому у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість експортованих товарів. Тому розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою не може бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Також суд звертає увагу на те, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 МК України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьої ст. 53 Митного кодексу копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Також відповідач зазначає, що в платіжних дорученнях на оплату товару у призначенні платежу зазначено лише номер контракту без вказання інвойсу чи проформи, відповідно до яких здійснено платіж.

Відповідно до п. 3.1. контракту від 01.10.2022 № CNAP-2210 оплата за товар повинна здійснюватись у валюті долар США на умовах, в терміни, і в сумах , зазначених в додатках.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 07.12.2022 № 221207/000028720 у призначенні платежу вказано оплата за поліетилентерефталат згідно з контракту від 01.10.2022 № CNAP-2210, сума 20 592, 00 доларів США.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах 12.12.2022 № 221212/000028786 у призначенні платежу вказано оплата за поліетилентерефталат згідно з контракту від 01.10.2022 № CNAP-2210, проформа-інвойс № DSR-202243, сума 82 368,00 доларів США.

Загальні вимоги Національного банку України до порядку виконання платіжних операцій в іноземній валюті або банківських металах за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, яка не втратила чинності після введення в дію Закону України «Про валюту і валютні операції» визначає Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах затверджене постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189) (далі Положення № 216).

Згідно пункту 15 розділу ІІ Положення № 216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіжну операцію та документи, на підставі яких вона здійснюється. Повноту інформації забезпечує платник з урахуванням вимог законодавства України.

Суд встановив, що в платіжному дорученні в іноземній валюті або банківських металах від 07.12.2022 № 221207/000028720 вказано контракт від 01.10.2022 № CNAP-2210, на підставі якого здійснено купівлю та поставку заявленого до митного оформлення товару.

Чинним законодавством не встановлено обов`язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18.

При цьому, суд зазначає, що в платіжному дорученні в іноземній валюті або банківських металах від 12.12.2022 № 221212/000028786 вказано контракт від 01.10.2022 № CNAP-2210, на підставі якого здійснено купівлю та поставку заявленого до митного оформлення товару та проформу-інвойс № DSR-202243.

Сума всіх платежів повністю відповідає загальній сумі інвойсу від 10.10.2022 № DSR-202243.

Отже, посилання лише на контракт у банківських платіжних документах не може свідчити про заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» митної вартості товарів, тим більш уся сума за товар сплачена у повному обсязі.

Ще однією підставою для здійснення коригування митної вартості товарів відповідач визначав, що відповідно до коносаменту від 30.10.2022 № 1КТ715254 вказано що вантаж прибув в порт Gdansk, який знаходиться за межами митної території України, отже витрати (страхування, розвантаження, зберігання та митне оформлення в порту призначення) повинні включатися до митної вартості товарів, однак декларантом вказані витрати не включені до митної вартості ,чим порушено ч. 10 та 21 ст. 58 МКУ.

Згідно з контракту від 01.10.2022 № CNAP-2210 продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити полімери різних марок і різного призначення в повній відповідності з технічними характеристиками; в кількості і на умовах CFR, CIF, СРТ порти Польщі, Румунії, України, або інші згідно з додатками до цього Контракту.

Відповідно до п. 2.1 додатку № 1 від 10.10.2022 до контракту «На умовах CFR Гданьск, Польща».

Згідно з інвойсу від 10.10.2022 № DSR-202243 товар поставляється на умовах CFR Гданьск, Польща.

Згідно з основними правилами міжнародних перевезень Incoterms 2020 на умовах поставки CFR - вартість і фрахт, продавець доставляє товар на борт судна. Ризик втрати або товару переходить від продавця до покупця, коли товар опиняється на борту судна. Продавець повинен укласти договір і оплатити всі витрати та фрахт, необхідні для доставки товару у зазначений порт призначення, покупець має прийняти і розвантажити товар у порту призначення. CIF - вартість, страхування і фрахт, те ж саме, що й CFR, але з тим доповненням, що продавець також повинен забезпечити мінімальне страхове покриття ризику втрати товару покупцем або пошкодження товару під час перевезення.

Тобто, з вказаних умов вбачається, що продавцем оплачуються витрати на завантаження товару на борт судна, на його транспортування.

До митного оформлення надана калькуляція відправника до інвойсу від 10.10.2022 № DSR -202243, в якій зазначено вартість фрахту (транспортування морем) - 106,0 дол. США/тону.

Так, відповідно до пп. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ЕКСПОРТ ПРО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» укладений договір транспортно-експедиторського обслуговування від 01.09.2022 № АП-2209, відповідно до умов якого виконавець від свого імені за винагороду, за дорученням і за рахунок коштів замовника надає транспортно-експедиторські послуги з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів по території України та території інших держав.

Витрати на транспортування (доставку) товару з порту Гданськ (Польща) до митної території України підтверджуються рахунком від 20.12.2022 № 57 (перевезення контейнерів: FCIU4270982, MRKU9595557, SUDU874859, SUDU 7744934 за маршрутом Гданськ-Мостиська) на суму 107 760,00 грн; накладними від 30.12.2022 № 33946202, №33946210, 33946212, 33946213.

У вказаному рахунку було включено усі витрати що понесені декларантом у зв`язку з перевезенням товару, а тому твердження відповідача про їх недостатність є необґрунтованими.

При цьому суд зазначає, що страхові документи подаються лише у випадку, коли здійснювалось страхування товару. Страхування вантажу не здійснювалось.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Відповідач, в свою чергу, не обґрунтував те, відсутність якої інформації чи розбіжність яких відомостей перешкоджає підтвердженню митної вартості товарів згідно з поданою позивачем митною декларацією.

Крім того, відповідно до п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Проте, у оскарженому рішенні крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

Встановлені судом обставини справи свідчать про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 09.01.2023 № UA209000/2023/900008/2 є необґрунтованим.

А тому, як наслідок, вищезазначене рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить переконання, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, що визначені ч. 2 ст. 2 КАС України.

Таким чином, встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, тоді як відповідач всупереч встановленому ч. 1 ст. 77 КАС України обов`язку доказування правомірності рішення про коригування митної вартості, а відтак останнє підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як випливає з матеріалів справи, позивачем під час звернення до суду з цим позовом сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн 00 коп. Саме таку суму судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання щодо компенсації позивачу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З метою підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн позивачем надано суду ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО № 1050100 Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» адвокатом Гатало Мар`яною Ярославівною та свідоцтво про заняття адвокатською діяльністю від 17.09.2021 серії ТР № 000467.

Втім позивачем суду не надано договору про надання правової допомоги та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, що унеможливлює визначення дійсного та реального розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу та стягненню на користь позивача. Відтак, суд вважає про відсутність підстав для стягнення таких витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 КАС України, спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Ч. 5 ст. 137 КАС України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

На підтвердження понесених витрат з перекладу документів позивачем подано квитанцію від 26.04.2023.

З вказаної квитанції неможливо встановити, що саме підлягало перекладу, обсяг послуг перекладу (їх кількість) та чи такі послуги письмового перекладу були надані лише в межах цієї справи.

Оскільки з наданої квитанції для відшкодування витрат на залучення перекладача неможливо встановити обсяг послуг перекладу та зв`язок таких послуг із цією справою, то суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду (із залученням перекладача), в сумі 2152,00 грн з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» (79024, м. Львів, вул. Промислова, 21; ЄДРПОУ 44020492) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці від 09.01.2023 № UA209000/2023/900008/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬ-ПАК» судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяСидор Н.Т.