Рішення

від 29.10.2024 по справі 380/10461/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10461/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості,

в с т а н о в и в :

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» до Львівської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900032/2 від 15.01.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900115/1 від 08.02.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900148/2 від 26.02.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900149/1 від 26.02.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900151/1 від 26.02.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900229/2 від 25.03.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900253/2 від 28.03.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900096/1 від 05.02.2024.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що на виконання Контракту № 13-04-PL від 13 квітня 2023 року здійснив поставку 8 партій товарів та їх подальше митне оформлення. Митну вартість товару визначено позивачем за першим методом (за ціною договору). В підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару та обраного методу її визначення позивачем до декларації додано документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування. Вказані документи, на переконання позивача, не містять жодних розбіжностей щодо кількості, найменування, ціни та якості задекларованих товарів. Натомість, на думку позивача рішення митного органу не відповідають не відповідають принципам обґрунтованості та законності, що передбачені п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України. Доводи позивача зводяться до того, що Митниця, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару не врахувала усі ключові обставини, а надаючи вимогу і обираючи метод коригування митної вартості за ст. 60 МК України діяла не у межах та не у спосіб, передбачений чинним законодавством. Позивач вважає такі рішення протиправними, відтак звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 21 травня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказує, що Львівською митницею було встановлено невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, що безпосередньо відображено в оскаржуваному рішенні.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Приватне підприємство «Леополісбуд» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі деревиною будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (КВЕД 46.73). В процесі здійснення господарської діяльності позивач імпортує партії керамічної плитки на територію України.

13.04.2023 рр. позивач (покупець) уклав із польською компанією «Leo Ceramika Sp. z.o.o.» (продавець) Контракт № 13-04-PL від 13 квітня 2023 року відповідно (далі Контракт №13-04-PL).

Згідно Контрактом сторони домовилися, що валютою поставки буде євро, а поставка здійснюватиметься на умовах FCA згідно Incoterms 2010 (п. 2.2 та п. 5.2 Контракту № 13-04-PL). У Контракті № 13-04-PL сторони доповнили перелік умов на яких може здійснюватися поставка, а саме: DAP Lviv, DAP Pasiky-Zubrytski згідно Incoterms 2010, про що міститься вказівка у п. 5.2 Контракту № 13-04-PL.

Продавець зобов`язується відвантажити товар відповідно до поданих заявок покупця, провести митні процедури (замитнення товару) і видати перевізнику: сертифікат походження товару та інвойс (п. 5.1 Контракту № 13-04-PL).

Згідно п. 5.1 Контракту № 13-04-PL продавець зобов`язувався надати: CMR та інвойс. В ціну поставленого товару входить вартість тари (піддонів), упаковки, пакувальних матеріалів (картонних коробок) та робіт, пов`язаних з пакуванням товару (п. 6.2 Контракту № 13-04-PL).

На виконання вимог вказаного Контракту № 13-04-PL позивач здійснив поставку 8 партій товарів, відносно яких відповідачем в подальшому в період з 10.01.2024 по 30.04.2024 було прийнято 8 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів, з приводу яких суд послідовно встановив наступне.

1. Щодо оскаржуваного рішення № UA209000/2024/900032/2 від 15.01.2024

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FSE/12/12/2023 від 29.12.2023 покупець придбав у продавця товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «NETTO CERAMIKA», загальною вартістю 32 422,35 євро.

Для митного оформлення позивач 15.01.2024 подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170003013U1, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із вказаною митною декларацією в якості підстави застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FSE/12/12/2023 від 29.12.2023; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail))№00033 від 09.01.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №FSE/12/12/2023 від 29.12.2023; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №13-04-PL від 13.04.2023; Договір (контракт) про перевезення №12-12/17 від 12.12.2017; Копія митної декларації країни відправлення №24PL341010E0004942 від 09.01.2024.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу декларантом надіслано: закупівельна фактура, інформаційний лист, видаткові накладні, експортна декларація. Інших документів згідно вимоги не надано.

15.01.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900032/2 від 15.01.2024, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« - відповідно до п. 5.1 Контракту від 13-04-PL від 13.04.2023 р., продавець зобов`язується відвантажити товар відповідно до поданих заявок покупця. Слід зазначити, що до митного оформлення заявки декларантом не подавались.

- вартість товару зазначена в експортній декларації більша від вартості в інвойсі від 30.10.2023 № FSE/12/12/2023 від 29.12.2023 р»

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III». Щодо джерела коригування митної вартості вказано: «Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA209230/2023/124144 від 24.11.2023 року, рівень митної вартості становить 0,5601 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

2. Щодо оскаржуваного рішення № UA209000/2024/900115/2 від 08.02.2024

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FSE/1/02/2024 від 06.02.2024 покупець придбав у продавця товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «NETTO CERAMIKA», загальною вартістю 9 855,48 євро.

Для митного оформлення позивач 08.02.2024 подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170011481U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із вказаною митною декларацією в якості підстави застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FSE/1/02/2024 від 06.02.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 07.02.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №FSE/1/02/2024 від 06.02.2024; Рахунок- фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №012/24 від 07.02.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару «Заявка на перевезення» від 06.02.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №13-04-PL від 13.04.2023.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу декларантом надіслано: закупівельна фактура, видаткові накладні, інформаційний лист, копія експортної декларації, заявка на перевезення.

08.02.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900115/2, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« -відповідно до п. 5.1 Контракту від 13-04-PL від 13.04.2023 р., продавець зобов`язується відвантажити товар відповідно до поданих заявок покупця, які до митного оформлення декларантом не подано;

- вартість товару зазначена в експортній декларації не відповідає вартості товару що зазначена в інвойсі від 06.02.2024 за FSE/1/02/2024»

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III». Щодо джерела коригування митної вартості вказано: «Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA101020/2024/2336 від 23.01.2024 року, рівень митної вартості становить 0.5601 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

3. Щодо оскаржуваного рішення № UA209000/2024/900148/2 від 26.02.2024

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FSE/9/02/2024 від 14.02.2024 покупець придбав у продавця товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «NETTO CERAMIKA», загальною вартістю 10 640,80 євро.

Для митного оформлення позивач 26.02.2024 подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170015949U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із вказаною митною декларацією в якості підстави застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FSE/9/02/2024 від 14.02.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 14.02.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №FSE/9/02/2024 від 14.02.2024; Рахунок- фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №015/24 від 14.02.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару «Заявка на перевезення» від 12.02.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №13-04-PL від 13.04.2023; Копія митної декларації країни відправлення №24PL402010E0175881 від 14.02.2024.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу декларантом надіслано: закупівельну фактуру, видаткові накладні, інформаційний лист, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

26.02.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900148/2, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« - відповідно до п. 5.1 Контракту від 13-04-PL від 13.04.2023 р., продавець зобовязується відвантажити товар відповідно до поданих заявок покупця, які до митного оформлення декларантом не подано;

- вартість товару зазначена в експортній декларації 24PL402010E0175881 від 14.02.2024 р. не відповідає вартості товару що зазначена в інвойсі від 14.02.2024 р. за № FSE/9/02/2024».

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III.». Щодо джерела коригування митної вартості вказано: «Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA101020/2024/2336 від 23.01.2024 року, рівень митної вартості становить 0.5601 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

4. Щодо оскаржуваного рішення № UA209000/2023/900149/1 від 26.02.2024

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FSE/10/02/2024 від 14.02.2024 покупець придбав у продавця товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «NETTO CERAMIKA», загальною вартістю 8354,54 євро.

Для митного оформлення позивач 26.02.2024 подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170015950U7, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із вказаною митною декларацією в якості підстави застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FSE/10/02/2024 від 14.02.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 14.02.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №FSE/10/02/2024 від 14.02.2024; Рахунок- фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №014/24 від 14.02.2024; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару «Заявка на перевезення» від 12.02.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №13-04-PL від 13.04.2023; Копія митної декларації країни відправлення №24PL402010E0175766 від 14.02.2024.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу декларантом надіслано: закупівельну фактуру, видаткові накладні, інформаційний лист, договір про надання транспортно-експедиційних послуг.

26.02.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900149/1, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« - відповідно до п. 5.1 Контракту від 13-04-PL від 13.04.2023 р., продавець зобов`язується відвантажити товар відповідно до поданих заявок покупця, які до митного оформлення декларантом не подано;

- вартість товару зазначена в експортній декларації № 24PL402010E0175766 від 14.02.2024 не відповідає вартості товару що зазначена в інвойсі від 14.02.2024 р. за № FSE/10/02/2024 р.»

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III». Щодо джерела коригування митної вартості вказано: «Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA101020/2024/2336 від 23.01.2024 року, рівень митної вартості становить 0.5601 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

5. Щодо оскаржуваного рішення № UA209000/2024/900151/1 від 26.02.2024

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) №FSE/13/02/2024 від 15.02.2024 покупець придбав у продавця товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «NETTO CERAMIKA», загальною вартістю 31 369,35 євро.

Для митного оформлення позивач 26.02.2024 подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170016005U8, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із вказаною митною декларацією в якості підстави застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FSE/13/02/2024 від 15.02.2024; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №00261 від 16.02.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №FSE/13/02/2024 від 15.02.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №13-04-PL від 13.04.2023; Договір (контракт) про перевезення №12-12/17 від 12.12.2017; Копія митної декларації країни відправлення №24PL341010E0042330 від 16.02.2024.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу декларантом надіслано: інвойси закупівлі, видаткові накладні, інформаційний лист.

26.02.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900151/1, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

«-відповідно до п. 5.1 Контракту від 13-04-PL від 13.04.2023 р., продавець зобов`язується відвантажити товар відповідно до поданих заявок покупця, які до митного оформлення декларантом не подано;

- вартість товару зазначена в експортній декларації № 24PL341010E0042330 від 16.02.2024 р. не відповідає вартості товару що зазначена в інвойсі від 15.02.2024 р. за № FSE/13/02/2024 р.»

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III». Щодо джерела коригування митної вартості вказано: «Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA101020/2024/2336 від 23.01.2024 року, рівень митної вартості становить 0.5601 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

6. Щодо оскаржуваного рішення № UA209000/2023/900229/2 від 25.04.2024

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FSE/29/02/2024 від 29.02.2024 покупець придбав у продавця товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «NETTO CERAMIKA», загальною вартістю 3725,01 євро.

Для митного оформлення позивач 25.03.2024 подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170024416U5, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із вказаною митною декларацією в якості підстави застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FSE/29/02/2024 від 29.02.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 22.03.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1 №PL/MF/AT0167869 від 22.03.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AT0167870 від 22.03.2024; Рахунок- фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №ДО-00006 від 22.03.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №13-04-PL від 13.04.2023; Копія митної декларації країни відправлення №24PL402010E0332016 від 22.03.2024.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу декларантом надіслано: надано посередницькі інвойси, договір на надання транспортно-експедиційних послуг, інформаційний лист, заявка на перевезення.

25.04.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/900229/2, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« - відповідно до п. 5.1 Контракту від 13-04-PL від 13.04.2023 р., продавець зобов`язується відвантажити товар відповідно до поданих заявок покупця, які до митного оформлення декларантом не подано;

- вартість товару зазначена в експортній декларації № 24PL402010E0332016 від 22.03.2024 р. не відповідає вартості товару що зазначена в інвойсі від 29.02.2024 р. за FSE/29/02/2024.»

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III». Щодо джерела коригування митної вартості вказано: « Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: тов. № 2 Д № UA 100340/2024/613047 від 21.03.2024 року, рівень митної вартості складає 1,3234 дол.США/кг».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

7. Щодо оскаржуваного рішення № UA209000/2024/900096/1 від 05.02.2024

Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FSE/2/01/2024 від 10.01.2024 покупець придбав у продавця товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «NETTO CERAMIKA», загальною вартістю 32 767,73 євро.

Для митного оформлення позивач 02.02.2024 подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170009795U9, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із вказаною митною декларацією в якості підстави застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FSE/2/01/2024 від 10.01.2024; Накладна УМВС (SMGS consignment note (rail)) №00129 від 23.01.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №FSE/2/01/2024 від 10.01.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №13-04-PL від 13.04.2023; Договір (контракт) про перевезення №12-12/17 від 12.12.2017; Копія митної декларації країни відправлення №24PL341010E0016120 від 23.01.2024.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу декларантом надіслано: закупівельні фактури, видаткові накладні, інформаційний лист.

05.02.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900096/1, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« - відповідно до п. 5.1 Контракту від 13-04-PL від 13.04.2023 р., продавець зобов`язується відвантажити товар відповідно до поданих заявок покупця, які до митного оформлення декларантом не подано;

- вартість товару зазначена в експортній декларації більша від вартості в інвойсі від 10.01.2024 за № FSE/2/01/2024»

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III». Щодо джерела коригування митної вартості вказано: «Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД № UA101020/2024/2336 від 23.01.2024 року, рівень митної вартості становить 0.5601 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

8. Щодо оскаржуваного рішення № UA209000/2024/900253/2 від 28.03.2024

Згідно Рахунків-фактур (інвойсу) № FSE/1/03/2024 від 15.03.2024; №FSE/18/02/2024 від 29.02.2024; №FSE/2/03/2024 від 15.03.2024; №FSE/7/03/2024 від 20.03.2024 покупець придбав у продавця товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «NETTO CERAMIKA», загальною вартістю 23 112,82 євро.

Для митного оформлення позивач 28.03.2024 подав до Львівської митниці митну декларацію № 24UA209170025537U4, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Разом із вказаною митною декларацією в якості підстави застосування основного методу було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FSE/1/03/2024 від 15.03.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FSE/18/02/2024 від 29.02.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice)№FSE/2/03/2024 від 15.03.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FSE/7/03/2024 від 20.03.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note)б/н від 19.03.2024; Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №FSE/2/03/2024 від 15.03.2024; Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) №PL/MF/AT0167870 від 22.03.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №13-04-PL від 13.04.2023; Копія митної декларації країни відправлення №24PL402010E0331137 від 22.03.2024.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу декларантом надіслано: закупівельні фактури, інформаційний лист.

28.03.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900253/2, в графі 33 якого було вказано наступні зауваження:

« - відповідно до п. 5.1 Контракту від 13-04-PL від 13.04.2023 р., продавець зобов`язується відвантажити товар відповідно до поданих заявок покупця, які до митного оформлення декларантом не подано;

- у п.5.2 Контракту зазначено, що конкретні умови поставки кожної партії товару визначаються сторонами в інвойсах (проформах-інвойсах), які є невід`ємною частиною Контракту. Слід зазначити, що проформа-інвойс до митного оформлення не подавалась»

Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

З приводу проведеної процедури консультацій та застосованого методу відповідач у оскаржуваному рішенні зазначив наступне: «Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III». Щодо джерела коригування митної вартості вказано: «Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA500020/2024/970 від 01.02.2024 р., Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

В подальшому Львівською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України (далі МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, що підтверджують митну вартість, передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

П.п. 1,2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відтак з аналізу вищезазначених норм випливає, що митний орган може витребувати додаткові документи лише у випадках, передбачених ч.ч. 3,4 ст. 53 МК України, а саме якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари чи у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість. Разом з тим витребування митним органом додаткових документів має бути обґрунтоване конкретними обставинами та відомостями, які викликали сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 05.02.2019 по справі № 820/1866/15, від 16.07.2020 по справі № 815/324/18.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту передбачені ст. 57 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Ч. 2 ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У цій справі суд встановив, що спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу прийняття відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів. В кожному із 7 випадків позивач декларував митну вартість товару за основним методом, однак митний орган з різних підстав не визнавав заявлені числові значення складових митної вартості товарів й коригував митну вартість за методом « 2б» за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що передбачений ст. 60 МК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд з`ясував, що доводи позивача зводяться до необґрунтованості оскаржуваних рішень (невідповідність п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України щодо підстав коригування митної вартості товарів) та незаконності (невідповідність п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України щодо вимоги митного органу надати додаткові документи; щодо обраного способу коригування митної вартості товарів).

В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів відповідач вказав, що митна вартість товару не може бути визнана з тієї причини, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МК України, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та навів відповідні аргументи, що спонукали його дійти такого висновку, зокрема:

1) у п.5.2 Контракту зазначено, що конкретні умови поставки кожної партії товару визначаються сторонами в інвойсах (проформах-інвойсах), які є невід`ємною частиною Контракту. Слід зазначити, що проформа-інвойс до митного оформлення не подавалась, а у фактурі не конкретизовано умови поставки даної партії товару, хоча це передбачено п.5.2 Контракту;

2) відповідно до п. 5.1 Контракту від 13-04-PL від 13.04.2023 р., продавець зобов`язується відвантажити товар відповідно до поданих заявок покупця, які до митного оформлення декларантом не подано;

3) вартість товару зазначена в експортній декларації більша від вартості в інвойсі.

З приводу зауваження митного органу щодо неподання до митного оформлення проформи-інвойсу суд зазначає, що приписи п. 5.2 Контракту № 13-04-PL передбачають оформлення як проформи-інвойсу так і рахунка-фактури (комерційного інвойсу), надання якого і передбачається приписами ч. 2 ст. 53 МК України. Суд з`ясував, а відповідач не заперечує того факту, що до кожного митного оформлення партії товарів позивач долучав необхідний рахунок-фактуру (комерційний інвойс).

Більше того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України, проформа-інвойс (рахунок-проформа) може бути тим документом, який підтверджує митну вартість товарів, лише в тому випадку, якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу. В цьому випадку очевидним є той факт, що позивач придбавав товари у Продавця. Отже, виходячи із системного тлумачення положень Контракту № 13-04-PL та ст. 53 МК України, в цьому випадку лише комерційний-інвойс був справді тим документом, який позивач зобов`язаний був надати до митного оформлення. Позивач цей обов`язок виконав, позаяк до кожного митного оформлення надавав комерційні інвойси, які були підставою для поставки товару.

Ще однією підставою для здійснення коригування митної вартості товарів відповідач визначав відсутність заявок покупця на підставі яких згідно п. 5.1 Контракту № 13-04-PL продавець зобов`язується відвантажити товар. З приводу такого суд зазначає, що приписи ст. 53 МК України визначають вичерпний перелік документів, які декларант подає митному органу для підтвердження заявлених числових значень складових митної вартості товарів, й замовлення на придбання товару відсутнє у такому переліку. Врешті, приписи Контракту № 13-04-PL жодним чином не визначають змісту такого замовлення й того, що у ньому повинна міститися вказівка на ціну замовленого товару. Навпаки, узгоджений обсягу партії товару та його ціна чітко визначається продавцем у рахунку-фактурі (інвойсі) про що міститься вказівка у п. 1.1, 3.1 Контракту № 13-04-PL.

Також відповідач у оскаржуваних рішеннях вказував на не співпадіння між числовими значеннями фактурної вартості у рахунках-фактурах (інвойсах) та експортній декларації країни відправлення. Позивач заперечував проти такого, оскільки митний орган помилково ототожнив поняття «фактурна вартість» та «статистична вартість», які за своєю суттю є різними. Суд приймає такі аргументи виходячи з такого.

У експортній декларації експортером самостійно розраховуються, зокрема, орієнтовні витрати на транспортування товару до кордону, які в подальшому входять в обсяг статистичної вартості товарів, що є звітним числом для Головного управління статистики у Польщі (GUS). Таким чином експортна декларація лише підтверджує проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, наданими йому продавцем.

Таким чином, оскільки конвертація валют здійснювалася на території ЄС та на основі даних банківської системи ЄС то Держмитслужба не може вказувати на можливість неточностей з боку української компанії (Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі №140/6689/20).

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач витребував документи, що вже були надані на підтвердження складових митної вартості

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

З приводу обраного методу коригування суд зазначає наступне.

Суд з`ясував, що в усіх оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган застосував другий та четвертий другорядний метод коригування митної вартості товарів (« 2б») за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів згідно ст. 60 МК України та (2ґ) резервний згідно ст. 64 МК України.

Як зазначив суд вище суть методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів зводиться до того, що за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (частина друга-четверта статті 60 МК України).

Положення статті 55 МК України визначають загальні вимоги до змісту рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, згідно з якими, таке рішення повинно містити також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункт 4 частини другої статті 55 МК України).

На виконання вимог статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів (далі також Правила №598). Так щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Виходячи з системного аналізу приписів пункту 4 частини другої статті 55 МК України, статті 60 МК України, статті 64 МК України пункту 2.1 Правил №598 митний орган, застосовуючи метод коригування за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у графі 33 відповідного рішення повинен зазначати не тільки номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а й наводити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов (для «резервного методу»), а також, що товар у митний декларації-джерелі коригування був справді подібний (аналогічний), зокрема що здійснювалась поставка товару цього ж виробника, або такої ж торговельної марки тощо (для методу « 2б»).

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною сталою судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.08.2018р. у справі №821/1617/17; від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17; від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020; від 31 жовтня 2019 року у справі № №820/9301/15.

Суд з`ясував, що позивач постачав товар «Плитка керамічна … для облицювання стін та підлоги» торговельної марки «NETTO CERAMIKA» «KTL CERAMIKA» від виробника «Leo Ceramika Sp. z.o.o.», однак в гр. 33 усіх оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів щодо джерела коригування зазначено лише номер та дату прийняття митної декларації джерела-коригування із вказівкою на вартість 1 кг. ввезеного товару, або із посиланням на те, що «коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось». Натомість, оскаржувані рішення не містять пояснень про умови поставки товару, комерційні умови поставки та придбання товару за митними деклараціями-джерелами коригування, а також не містять пояснень про те, що поставлений товар за митними деклараціями-джерелами коригування справді був подібний (аналогічний) товару, який постачав позивач, зокрема, що це товар тієї ж торговельної марки, або виготовлений тим же виробником.

Відтак Львівська митниця, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, порушила вимоги п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України та п. 2.1 Правил №598 в частині заповнення гр. 33 рішень, позаяк не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митною декларацією-джерелом коригування, які комерційні умови мали місце, та справді постачався подібний (аналогічний) товар, що і в цій ситуації.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржувані рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень Львівської митниці про коригування митної вартості товарів, а тому позовні вимоги в цій частині позовних вимог є підставними та підлягають до задоволення.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, відповідно до положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Також у долученому до відповіді на відзив клопотання про розподіл судових витрат позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 26 000,00 грн.

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу покликається на те, що заявлена до відшкодування сума витрат за надану правничу допомогу є завищеною, оскільки ні підготування позовної заяви, ні ознайомлення з матеріалами у справі, не потребувало значних зусиль та часу, а справа є нескладною.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За правилами ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом з`ясовано, що представник позивача на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подав до суду документи (копії): Договір про надання правової допомоги №516 від 26 січня 2023 року, Акт про надання правової допомоги №37 згідно Договору про надання правової допомоги №516 від 26 січня 2023 року, Рахунок на оплату №37 від 19 червня 2024 року.

Поряд з цим, ч. ч. 5, 6 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу статті 134 КАС України, випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в ч. 5 цієї статті. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, що в силу ч. 5 ст. ст. 242 КАС України враховується судом при застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (серед інших, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У відповідності до ч. 6 ст. 134 КАС України, суд також враховує клопотання відповідача про зменшення розміру виплат на оплату правничої допомоги.

Суд, враховуючи складність та категорію цієї справи, дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню до 5000,00 грн, що, на думку суду, відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

позов Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» (вул. Городоцька, буд. 172, м. Львів 79022; код ЄДРПОУ: 38008514) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, будинок 1; код ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900032/2 від 15.01.2024.

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900115/1 від 08.02.2024.

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900148/2 від 26.02.2024.

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900149/1 від 26.02.2024.

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900151/1 від 26.02.2024.

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900229/2 від 25.03.2024.

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900253/2 від 28.03.2024.

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900096/1 від 05.02.2024.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» судовий збір у розмірі 3028 (три тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Приватного підприємства «ЛЕОПОЛІСБУД» 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок понесених витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяСидор Н.Т.