Рішення

від 31.10.2024 по справі 380/18685/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 рокусправа № 380/18685/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сподарик Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчити дії,-

в с т а н о в и в:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (79012, м. Львів, вул. Червоної Калини, 66; код ЄДРПОУ 26056848) з вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 допомоги на проживання, згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з січня 2024 року;

- поновити позивачу та його неповнолітній доньці ОСОБА_2 виплату допомоги на проживання, згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332 «Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам» з січня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що згідно з положеннями Порядку № 332 на час призначення позивачу допомоги ВПО обмеження щодо призначення допомоги на проживання ВПО або припинення її виплати, у зв`язку із наявністю у внутрішньо переміщеної особи на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, були відсутні. Також позивач вказав, дочка не має жодного депозитного рахунку, а у нього на депозитному рахунку не має коштів у розмірі більше 100 тис. гривень.

Ухвалою суду від 10.09.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

19.09.2024 за вх.№69798 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що у зв`язку з прийняття Урядом 11.07.2023 постанови № 709 та керуючись нормами п.п. 3 п. 2 зазначеної постанови, виплата допомоги ВПО позивачу була призупинена, оскільки за результатами проведеної веритифікації Мінфіном було встановлено, що після набрання чинності цієї постанови позивач мав на депозитному банківському рахунку кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис грн. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 07.10.2024 витребувано у позивача додаткові докази.

11.10.2024 за вх.№75732 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

11.10.2024 за вх.№75730 від позивача надійшло клопотання про незворотність дії закону у часі. Зазначив, що необхідно врахувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.

Відповідно до довідки від 04.10.2023 №1333-7001900445 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи.

ОСОБА_2 , донька позивача, має статус внутрішньо переміщеної особи згідно довідки Управління адміністрування послуг Департаменту адміністративних послуг Львівської міської ради від 04.10.2023 №1333-7001900448.

04.10.2024 позивач звернувся до Сихівського відділу соціального захисту із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам йому та його доньці ОСОБА_2

05.10.2024 Сихівським відділом соціального захисту прийнято рішення №2944814821-2023-2 про призначення допомоги переміщеним особам на проживання у розмірі 5000,00 грн з 01.10.2023 у розмірі 2000,00 грн ОСОБА_1 та у розмірі 3000,00 грн ОСОБА_2 .

Міністерством фінансів України, відповідно до результатів верифікації встановлено, що у ОСОБА_1 на депозитному рахунку є більш ніж 100 тисяч грн., в результаті чого державним підприємством Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України 11.01.2024 у програмному комплексі «Єдина інформаційна система соціальної сфери» заблоковано виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Листом від 27.03.2024, Сихівський відділ соціального захисту УСЗ ДГП Львівської міської ради повідомлено позивача, що виплата допомоги припинена з січня 2024 року оскільки за результатами верифікації, після набрання постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», позивач як внутрішньо переміщена особа мав на депозитному банківському рахунку кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис гривень, права на продовження виплати допомоги на проживання з березня 2024 року позивач та члени його сім`ї не мають.

Позивач не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно ст. 3 Конституції України гарантовано визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі Закон №1706).

Частиною 1 ст. 1 Закону №1706 внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 1 Закону №1706).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 4 Закону №1706).

Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 7 Закону №1706 Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1706 внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

З 18.10.2022 введено в промислову експлуатацію процес призначення, нарахування та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в програмному забезпеченні ЄІССС.

Відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 11.07.2023 №709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб" з 01.09.2023 установлено, що з 1 вересня 2023 р. виплата допомоги припиняється внутрішньо переміщеним особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови, якщо за результатами верифікації встановлено, що після набрання чинності цієї постанови: внутрішньо переміщена особа має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис. гривень, або облігації внутрішньої державної позики, строк погашення яких настав або визначений моментом пред`явлення вимоги, на загальну суму, що перевищує 100 тис. гривень.

Так відповідач зазначає, що завантажено результати верифікації до програмного комплексу ЄІССС.

Представник відповідача у відзиві на позов та у листі від 27.03.2024, який адресовано позивачу зазначив, що під час опрацювання невідповідностей наданих Мінфіном за результатами проведеної верифікації виявлено, що позивач має на депозитному банківському рахунку (рахунках) кошти у загальній сумі, що перевищує 100 тис грн, що також підтверджується скріншотами (даними веритифікації).

Так, відповідно до п. 13 Порядку особам, які мають право на виплату допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 № 709 "Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб", та особам/сім`ям, які є отримувачами допомоги відповідно до цього Порядку, особам, які перемістилися з територій, включених до переліку територій, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації та (або) у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання), та особам, які отримували допомогу та відмовилися від неї/ яким вона була припинена, та (або) яких було знято з обліку як внутрішньо переміщених осіб, у разі повернення осіб до покинутого місця проживання, з якого здійснилося переміщення, та повторного взяття на облік як внутрішньо переміщених осіб її виплата може бути продовжена на наступний шестимісячний період за умови їх відповідності критеріям, зазначеним у пунктах 13-1-13-4 цього Порядку, з урахуванням вимог, зазначених у пунктах 7 і 7-1 цього Порядку.

Виплата допомоги уповноваженим особам/отримувачам, які мали право на її виплату відповідно до пунктів 13-1, 13-2 і 13-4 (крім абзацу четвертого пункту 13-4) цього Порядку, продовжується автоматично на один шестимісячний період без додаткового звернення.

Відповідно до п. 22 Порядку з метою встановлення права на призначення/ продовження виплати допомоги уповноваженій особі/отримувачу Мінсоцполітики передає Мінфіну відповідну інформацію для здійснення верифікації відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат».

Верифікація здійснюється шляхом перевірки інформації, наданої уповноваженою особою, з урахуванням даних, що обробляються стосовно них в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, на відповідність вимогам, визначеним у цьому Порядку.

За результатами верифікації Мінфіну інформації щодо осіб Мінфіном передаються рекомендації Мінсоцполітики для подальшого завантаження до електронних систем Мінсоцполітики.

Пунктом 24 Порядку визначено, що у разі виявлення невідповідності вимогам цього Порядку за результатами верифікації та відомостей, відображених в Єдиній системі, в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, наведених у пунктах 7, 7-1 і 8 цього Порядку, які порушено. За наявності технічної можливості інформація про підстави відмови у призначенні/ продовженні виплати допомоги та порядок оскарження рішення повідомляється уповноваженій особі або отримувачам із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи, засобами мобільного зв`язку або органу соціального захисту населення, який призначає допомогу на проживання, шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку.

У разі надання Мінфіном за результатами верифікації рекомендацій щодо уточнення окремих даних для визначення права внутрішньо переміщеної особи на призначення/продовження виплати допомоги відповідні рекомендації засобами Єдиної системи передаються органу соціального захисту населення, який призначив допомогу. Орган соціального захисту населення опрацьовує рекомендації, надані за результатами верифікації засобами електронних систем Мінсоцполітики, та у разі виявлення відповідності отримувачів будь-якому з критеріїв, визначених пунктами 7, 7-1 і 8 цього Порядку, припиняє виплату з місяця, що настає за місяцем виникнення обставин, що впливають на право отримання допомоги.

У разі незгоди з відмовою у призначенні допомоги отримувач може подати підтвердні документи органу соціального захисту населення або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, або центру надання адміністративних послуг за місцем обліку внутрішньо переміщеної особи.

Орган соціального захисту населення після звернення отримувача із підтвердними документами, які спростовують виявлені критерії, визначені пунктами 7, 7-1 і 8 цього Порядку, приймає рішення про призначення/відмову у призначенні допомоги та рекомендує отримувачу звернутися до володільця інформації для внесення відповідних змін до державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, передбаченому законодавством.

Міністерством фінансів України, відповідно до результатів верифікації встановлено, що у ОСОБА_1 на депозитному рахунку є більш ніж 100 тисяч грн, в результаті чого державним підприємством «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України» 11.01.2024 у програмному комплексі «Єдина інформаційна система соціальної сфери» заблоковано виплату допомоги внутрішньо переміщеним особам.

Щодо аргументу позивача стосовно того, що п.п.3 п. 2 постанови № 709 не відповідає Конституції України та законам України, суд зазначає, що доказів визнання цих положень такими, що не відповідають Конституції України та/або визнання їх протиправними та/або нечинними в судовому порядку до матеріалів справи не надано та судом таких обставин не встановлено.

Суд зазначає, що єдиними нормативно-правовими актами, якими регулюються питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, зокрема, щодо порядку надання такої допомоги, є Порядок надання допомоги внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №332, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2023 №709).

Щодо посилання позивача на те, що положення п.п.3 п. 2 постанови № 709 не мають зворотної дії у часі відносно позивача, суд зауважує, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти мають пряму дію в часі, тобто регулюють відносини, що виникли після набрання чинності цими актами, а також відносини, які виникли до набрання чинності нормативно-правовими актами і продовжують існувати на час набрання ними чинності. У другому випадку такі акти поширюються на ці відносини з моменту набрання чинності, а не з моменту виникнення відповідних відносин. В окремих випадках законодавець вказівкою в перехідних положеннях «нового» нормативно-правового акта може зберегти праворегуляторний вплив визнаного нечинним нормативно-правового акта на певні суспільні відносини, які продовжують тривати після набрання чинності «новим» (переживаюча дія).

Здатність закону регулювати відносини з моменту їхнього виникнення у минулому, є зворотною дією нормативно-правового акта в часі, яка для цілей стабільності суспільних відносин застосовується лише в разі скасування чи пом`якшення юридичної відповідальності.

Водночас, суд зазначає, що під час розгляду спірних правовідносин, судом не встановлено ретроспективної дії нормативно-правових актів, що регулюють дані спірні правовідносини, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» від 11.07.2023 №709.

Вказаною постановою лише частково змінено правове регулювання відносин щодо надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, які виникли до набрання нею чинності і продовжують існувати на час набрання чинності постановою. При цьому, такі зміни застосовуються виключно з моменту набрання чинності цією постановою, тобто з 15.07.2023 року.

При цьому, спірні в цій справі правовідносини виникли саме з моменту припинення виплати позивачу спірної допомоги ВПО, тобто, під час дії постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб» від 11.07.2023 №709.

Спірні положення Постанови №709 не регулюють правовідносини, які склалися на момент призначення допомоги позивачці, тобто вказані норми діють перспективно, виключно на майбутнє, тому вони не суперечать ст.58 Конституції України.

Підсумовуючи вищезазначене, суд не вбачає в діях відповідача щодо припинення виплати позивачу допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам ознак протиправності.

Відповідно до ч. 1ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з для складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297КАС України.

СуддяСподарик Наталія Іванівна