Рішення

від 30.10.2024 по справі 380/14503/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2024 рокусправа № 380/14503/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо виключення його з військового обліку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив таке. 15.04.2024 року в проміжку між 18:00 та 18:30 год. ОСОБА_1 , повертався з роботи додому. На вимогу працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ), він надав для ознайомлення копію тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , де у графі 13 та 14 «Відмітки про військовий облік» зазначено, що 18.04.2011 року він виключений з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 (на даний час ІНФОРМАЦІЯ_3 ) згідно із ст.37 п.6 пп.6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Після того працівники ІНФОРМАЦІЯ_6 , за твердженням позивача, силою та під дією примусу доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_6 і зобов`язали пройти військово-лікарську комісію, про проходження якої було видано постанову, оформлену довідкою № 1596 від 15.04.2024 року військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 про визнання позивача придатним до військової служби у воєнний час.

Після проходження військово-лікарської комісії, позивача було поновлено на військовому обліку та видано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 195 від 15.04.2024 про призов ОСОБА_1 на військову службу до Збройних Сил України та направлення його у військову частину НОМЕР_4 .

На неодноразові повідомлення про відсутність підстав для призову на військову службу під час мобілізації, так як позивач є виключеним з військового обліку, а отже не є військовозобов`язаним, а законні підстави для його поновлення на військовому обліку відсутні, відповідач не реагував, чим порушив права та законні інтереси позивача.

Позивач згоди при незаконному затримані відповідачем не надавав, волевиявлення не виявляв та не бажав незаконним шляхом прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У зв`язку з тим, що під час перебування у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 мобільний телефон позивача був вилучений, позивач був позбавлений можливості повідомити будь-кого про своє місцезнаходження. Згодом позивач повідомив про своє примусове доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6 дружину, ОСОБА_2 .

16.04.2024 з метою захисту інтересів позивача та поновлення його законних прав, дружина звернулася на гарячу лінію Міноборони України з скаргою щодо протиправних дій службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За результатами розгляду звернення, 08.05.2024 року відповідач надав відповідь, де зазначив, що 15.04.2024 року під час здійснення оповіщення військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 був виявлений громадянин ОСОБА_1 , у якого була з собою копія військово-облікового документа, при перевірці особи та наявної копії вказаного документа, даній особі було запропоновано під`їхати до ІНФОРМАЦІЯ_6 для звірки військово-облікових даних станом на 15.04.2024.

Згідно з обліковою карткою громадянина ОСОБА_1 , судимості вказаного громадянина станом на 15.04.2024 погашені у зв`язку з терміном давності. Оскільки у вказаного громадянина не було права на відстрочку від мобілізації, останній був скерований для проходження ВЛК на стан придатності. Висновком ВЛК № 1596 громадянин ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби у військовий час. У зв`язку з тим, що відповідно до статті 89 КК України у вказаного громадянина були погашені строки його судимостей та зважаючи на відсутність заборони у нормативно-правових актах, якими керується ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо поновлення військового обліку громадян, у яких погашено судимість за тяжкі злочини, гр. ОСОБА_1 був поновлений на військовому обліку. Зважаючи на відсутність у позивача підстав на відстрочку шляхом відбору, згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 195 від 15.04.2024 позивач був зарахований в команду НОМЕР_4 .

Окрім цього, 09.05.2024 була отримана відповідь з військової частини НОМЕР_5 , в якій зазначено, що посадовими особами військової частини НОМЕР_5 , в межах компетенції проведено перевірку фактів, викладених у зверненні від 16.04.2024, щодо можливих протиправних дій службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 . Далі по тексту зазначаються ті ж самі підстави, що і у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зазначено, що за результатами перевірки, факти викладені у зверненні щодо можливих неправомірних дій посадових осіб РТЦК та СП, в частині здійснення службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_6 заходів оповіщення та призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, зі сторони працівників РТЦК та СП не виявлено.

З огляду на той факт, що позивач на момент призову на військову службу з 18.04.2011 був виключений з військового обліку як такий, що засуджений до позбавлення волі, а чинне законодавство України не передбачає поновлення на військовому обліку виключених, то законних підстав для взяття останнього на військовий облік у відповідача не було.

Представниця позивача вважає дії відповідача щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 протиправними, такими, що порушують його права та інтереси, а тому звернулася з даною позовною заявою до суду для захисту прав довірителя.

15.07.2024 року суддя відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначила таку до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він посилається на те, що застосовуючи вимоги статті 89 КК України, представники ІНФОРМАЦІЯ_6 , прийшли до висновку, що судимості позивача погашені. Через це останній був поновлений на військовому обліку в статусі військовозобов`язаного і, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15.04.2024 року, ОСОБА_1 був зарахований у команду НОМЕР_4 .

На даний час ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, його статус не зазначений в переліку осіб, які підлягають виключенню з військового обліку. У зв`язку з цим, на думку відповідача, у ІНФОРМАЦІЯ_6 відсутні правові підстави для виключення позивача із військового обліку.

Не погоджуючись із відповідачем, представниця позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій щодо аргументів, наведених у відзиві, заперечила. Вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 була порушена процедура перевірки військово-облікових даних позивача, поновлення на військовому обліку та призову.

Суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебував на обліку у Стрийськиму ОМВК Львівської області (на даний час ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

Відповідно до повної довідки МВС України серії ІІА №1599369, виданої через ТСЦ № 5152 РСЦ МВС в Одеській області, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Моршин, Львівська область, на території України станом на 21.11.2019 у розшуку не перебував, є особою, яку 14.09.2010 Стрийським міським судом Львівської області засуджено за ч.2 ст.28, ч.1 ст.32, ст.246 Кримінального кодексу України до 1 року позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.75 Кримінального кодексу України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік.

Згідно з цією ж довідкою, 22.12.2010 Стрийським міським судом Львівської області ОСОБА_1 було засуджено за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, ст.71 Кримінального кодексу України (за вироком Стрийського міського суду Львівської області від 14.09.2010) до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнено з місць позбавлення волі 04.01.2013, ухвалою Дрогобицького міського суду Львівської області від 27.12.2012 на підставі ст.82 Кримінального кодексу України невідбуту частину покарання замінено на 1 рік 5 місяців 26 днів з утриманням 20% заробітної плати на користь держави. 14.08.2014 Стрийським міським судом Львівської області засуджено за ст.395 Кримінального кодексу України до 2 місяців позбавлення волі. Звільнено 14.10.2014 по відбуттю строку покарання.

Відповідно до Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 та військового квитка серії НОМЕР_6 , позивач 18.04.2011 був зарахований у запас згідно із абз.6 ч.1 ст.18 та ч.1 п.2 абз.7 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

18 квітня 2011 року ОСОБА_1 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 п.6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується записом про виключення з військового обліку у графі 13 та 14 «Відмітки про військовий облік» тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 26.11.2019.

15.04.2024 позивача було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На момент затримання позивач не надавав добровільної згоди на проходження військової служби та не підписував контракт.

15.04.2024 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд, відповідно до довідки №1596 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 , і на підставі її рішення визнаний придатним до військової служби.

Згідно із відміткою у військовому квитку 16.04.2024, на підставі Указу ПУ №65/22 від 24.02.22, позивач призваний у Збройні Сили України.

Відповідно до Витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковника ОСОБА_3 , № 195 від 15.04.2024, солдат ОСОБА_1 , 1986 р.н., ВОС НОМЕР_7 , з 15 квітня 2024 року призваний за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України (п.1), виключений з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 та направлений у військову частину НОМЕР_4 (пп.1.1), підстава: іменний список № 3705 від 15.04.2024р. (пп.1.1.5.).

16.04.2024 з метою захисту інтересів позивача та поновлення його законних прав, дружина звернулася на гарячу лінію Міноборони України з скаргою щодо протиправних дій службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За результатами розгляду звернення, 08.05.2024 року відповідач надав відповідь, де зазначив, що 15.04.2024 року під час здійснення оповіщення військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_4 був виявлений громадянин ОСОБА_1 , у якого була з собою копія військово-облікового документа, при перевірці особи та наявної копії вказаного документа, даній особі було запропоновано під`їхати до ІНФОРМАЦІЯ_6 для звірки військово-облікових даних станом на 15.04.2024.

Згідно з обліковою карткою громадянина ОСОБА_1 , судимості вказаного громадянина станом на 15.04.2024 погашені у зв`язку з терміном давності. Оскільки у вказаного громадянина не було права на відстрочку від мобілізації, останній був скерований для проходження ВЛК на стан придатності. Висновком ВЛК № 1596 громадянин ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби у військовий час. У зв`язку з тим, що відповідно до статті 89 КК України у вказаного громадянина були погашені строки його судимостей та зважаючи на відсутність заборони у нормативно-правових актах, якими керується ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо поновлення військового обліку громадян, у яких погашено судимість за тяжкі злочини, гр. ОСОБА_1 був поновлений на військовому обліку. Зважаючи на відсутність у позивача підстав на відстрочку шляхом відбору, згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 195 від 15.04.2024 позивач був зарахований у військову частину НОМЕР_4 .

Не погоджуючись з діями відповідача, представниця позивача звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Суд застосовує нормативні акти, чинні на момент існування спірних правовідносин.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно із частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з цим Указом мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Ці строки неодноразово продовжувалися аналогічними Указами Президента України та тривають надалі.

Відповідно до пунктів 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних встановлено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).

Згідно з п.1. Порядку він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Відповідно до п.79 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

1) допризовники громадяни чоловічої статі віком до 18 років;

2) призовники громадяни віком від 18 до 27 років, що приписані до призовних дільниць;

3) військовослужбовці громадяни, які проходять військову службу;

4) військовозобов`язані громадяни, які перебувають у запасі для комплектування ЗСУ та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

5) резервісти громадяни, які проходять службу у військовому резерві ЗСУ, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону №2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Статтею 37 №2232-ХІІ врегульовані підстави для:

- взяття на військовий облік та зняття з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (частини перша-п`ята);

- виключення з військового обліку у відповідних ТЦК та СП (частина шоста).

Так, зняттю з військового обліку військовозобов`язаних у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України: - які вибувають в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України до нового місця проживання; - які прийняті на службу до Національної поліції України, Служби судової охорони, Державного бюро розслідувань, Бюро економічної безпеки України, органів і підрозділів цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України; - які вибули на строк більше трьох місяців за межі України; - в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України;

Водночас виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які:

1) призвані чи прийняті на військову службу;

2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;

3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;

4) досягли граничного віку перебування в запасі;

5) припинили громадянство України;

6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину;

7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;

8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Норма п. 6 ч. 6 ст. 37 №2232-ХІІ корелюється з положеннями ч. 9 ст. 14 цього ж закону, відповідно до яких на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються такі обов`язки:

- зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов`язаних громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;

- виключення з військового обліку громадян, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Аналіз норм статті 1, 2, 14, 15, 26-1, 27, 33, 37, 39 №2232-ХІІ в контексті спірних правовідносин дозволяє зробити такі висновки:

- виконання громадянином України військового обов`язку включає підготовку до військової служби та приписку до призовної дільниці, проходження військової служби (за призовом, за контрактом або в резерві), виконання військового обов`язку в запасі, а також дотримання правил військового обліку;

- військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- на військову службу під час мобілізації можуть призиватися лише дві категорії громадян України (1) резервісти та (2) військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації;

- зняття громадянина України з військового обліку та виключення з військового обліку мають різні підстави та є різними юридичними фактами, що мають відмінні правові наслідки;

- підстави для виключення громадянина України з військового обліку можна поділити на три основні категорії:

1) особа стає військовослужбовцем, тому перестає обліковуватися як призовник, військовозобов`язаний або резервіст, допоки не звільниться з військової служби в запас;

2) особа звільняється від виконання військового обов`язку внаслідок припинення громадянства України, смерті, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою;

3) особа звільняється від виконання військового обов`язку внаслідок визнання її непридатною до військової служби з різних причин, що передбачені Законом №2232-ХІІ, як-от: стан здоров`я, вік, засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину тощо.

Отже, виключення громадянина України з військового обліку як такого, що раніше був засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, свідчить про те, що держава в особі компетентного органу (ТЦК та СП) прийняла рішення про визнання особи непридатною до проходження військової служби та на підставі Закону №2232-ХІІ звільнила цю особу від виконання військового обов`язку.

Процедурно рішення про виключення громадянина України з військового обліку означає, що ця особа більше не перебуває на військовому обліку та втрачає статус військовозобов`язаного/резервіста, а отже не може бути призваною на військову службу за мобілізацією під час дії правового режиму воєнного стану.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є особою, яку 14.09.2010 Стрийським міським судом Львівської області засуджено за ч.2 ст.28, ч.1 ст.32, ст.246 Кримінального кодексу України до 1 року позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.75 Кримінального кодексу України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік, відповідно до повної довідки МВС України серії ІІА №1599369, виданої через ТСЦ № 5152 РСЦ МВС в Одеській області.

Згідно з цією ж довідкою, 22.12.2010 Стрийським міським судом Львівської області ОСОБА_1 було засуджено за ч.3 ст.185 Кримінального кодексу України, ст.71 Кримінального кодексу України (за вироком Стрийського міського суду Львівської області від 14.09.2010) до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнено з місць позбавлення волі 04.01.2013, ухвалою Дрогобицького міського суду Львівської області від 27.12.2012 на підставі ст.82 Кримінального кодексу України невідбуту частину покарання замінено на 1 рік 5 місяців 26 днів з утриманням 20% заробітної плати на користь держави. 14.08.2014 Стрийським міським судом Львівської області засуджено за ст.395 Кримінального кодексу України до 2 місяців позбавлення волі. Звільнено 14.10.2014 по відбуттю строку покарання.

На підставі вищезазначеного позивач 18.04.2011 був зарахований у запас згідно із абз.6 ч.1 ст.18 та ч.1 п.2 абз.7 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та був виключений із військового обліку згідно із пп.6 п.6 ст.37 того ж Закону, що підтверджується Тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_3 та відміткою у п.6 військового квитка серії НОМЕР_6 .

Станом на момент затримання ІНФОРМАЦІЯ_4 15.04.2024 року, позивач згоди на проходження військової служби у добровільному порядку не давав.

Відповідач за результатами розгляду документів ОСОБА_1 15.04.2024 прийняв наказ № 195, яким солдата ОСОБА_1 , 1986 р.н., ВОС НОМЕР_7 , з 15 квітня 2024 року призвано за загальною мобілізацією на військову службу до Збройних Сил України (п.1), виключено з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_7 і направлено у військову частину НОМЕР_4 (пп.1.1), підстава: іменний список № 3705 від 15.04.2024р.

16.04.2024 з метою захисту інтересів позивача та поновлення його законних прав, дружина позивача звернулася на гарячу лінію Міноборони України з скаргою щодо протиправних дій службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 .

За результатами розгляду звернення, 08.05.2024 року відповідач надав відповідь, яку аргументував тим, що судимості позивача станом на 15.04.2024 погашені у зв`язку з терміном давності. Оскільки у ОСОБА_1 не було права на відстрочку від мобілізації, останній був скерований для проходження ВЛК на стан придатності. Висновком ВЛК № 1596 громадянин ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби у військовий час. У зв`язку з тим, що відповідно до статті 89 КК України у вказаного громадянина були погашені строки його судимостей та зважаючи на відсутність заборони у нормативно-правових актах, якими керується ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо поновлення військового обліку громадян, у яких погашено судимість за тяжкі злочини, гр. ОСОБА_1 був поновлений на військовому обліку. Зважаючи на відсутність у позивача підстав на відстрочку шляхом відбору, згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 195 від 15.04.2024 позивач був зарахований в команду НОМЕР_4 .

Проаналізувавши відповідь ІНФОРМАЦІЯ_6 від 08.05.2024 № 1159/9/4158, суд зазначає таке.

Стосовно відсутності заборони у нормативно-правових актах, якими керується ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо поновлення військового обліку громадян, у яких погашено судимість за тяжкі злочини, то суд звертає увагу, що виключення з військового обліку з підстави «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» не має прив`язки до зняття чи погашення судимості, в цьому випадку мають значення лише дві умови: 1)факт засудження та 2)тяжкість злочину.

Оскільки ОСОБА_1 18.04.2011 був виключений з військового обліку як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину відповідно до пп.6 п.6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то з цієї дати він є звільненим від виконання військового обов`язку як особа, що в силу закону вважається непридатною до проходження військової служби.

Факт виключення позивача з військового обліку свідчить про те, що ОСОБА_1 більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації відповідно до частини 1 статті 39 Закону №2232-ХІІ та статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Водночас, як встановив суд, відповідач проігнорував ту обставину, що позивач більше не є військовозобов`язаним та, відповідно, не може бути призваний на військову службу під час мобілізації внаслідок того, що він був засуджений. Аргументи відповідача, що судимість позивача погашена, - є безпідставними.

Тому суд висновує про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стосовно способу захисту прав позивача суд зазначає таке.

Необхідно зауважити, що на час розгляду справи до Закону №2233-XII внесені зміни та Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (набрав чинності 18 травня 2024 року) статтю 37 Закону №2233-XII викладено у новій редакції.

Зокрема, частиною 6 статті 37 №2233-XII установлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Отже, підстава «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення з військового обліку.

Таким чином, при повторному розгляді документів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 , відповідач повинен застосовувати частину 6 статті 37 №2233-XII у редакції Закону України від 11 квітня 2024 року №3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».

На підставі частини 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №461/2579/17 викладено правові позиції про те, що «Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Таким чином, дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом».

В пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003, вказано: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Ураховуючи, встановлені судом обставини та наведені норми Законодавства України, у т.ч. зміну правового регулювання під час розгляду даної справи, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути документи ОСОБА_1 щодо виключення його з військового обліку відповідно до вимог ст.37 Закону України від 25.03.1992 №2233-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», з прийняттям відповідного рішення та з урахуванням висновків суду.

Стосовно аргументів представниці позивача щодо процедури затримання позивача, проходження ВЛК та визначення придатності до військової служби, суд зазначає, що не бере їх до уваги, оскільки такі не стосуються предмету спору.

За практикою Європейського суду з прав людини, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведені доводи та обґрунтування, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Сплачений позивачем судовий збір належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-263 КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) повторно розглянути документи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо виключення з військового обліку та за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяЛунь З.І.