Рішення

від 29.10.2024 по справі 760/13347/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 760/13347/24

н/п 2/953/3206/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова в складі: головуючого судді Кіндера В.А., за участю секретаря судового засідання Сергієнко К.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 , представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 , розглянувши в порядку спрощеного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Антонов» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року позивач Акціонерне товариство «АНТОНОВ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за навчання, у якій позивач просить суд: стягнути з відповідача на користь Акціонерного товариства «Антонов» грошові кошти в розмірі 114630,56 грн., що включає: - основну заборгованість в розмірі 110 250,00 грн; - 3 % річних в розмірі 1709,50 грн; - інфляційні втрати 2 671,03 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 20.08.2018 між ДП «Антонов», Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» та ОСОБА_2 було укладено Договір про надання освітніх послуг № 12.1530.2018. Відповідно до умов Договору Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» взяв на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника, тобто позивача, надати освітню послугу - здобуття вищої освіти одержувачем, тобто відповідачем, за фахом 122 комп`ютерні науки, а позивач зобов`язується сплатити вартість навчання ОСОБА_2 у розмірах та в порядку, встановленим Договором. На виконання умов Договору позивач оплатив вартість навчання відповідача у розмірі 55350,00 грн та стипендії в розмірі - 54900,00 грн, а всього 110250,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до положень додаткової угоди №1 до Договору про надання освітніх послуг №12.1530.2018 від 20.08.2024 відповідач взяв на себе зобов`язання повернути ДП «АНТОНОВ» грошові кошти сплачені за навчання у випадку, крім іншого, звільнення Студента з ДП «Антонов» у період навчання у навчальному закладі, а також у період трьох років з дня отримання диплому про закінчення навчання.

Відповідач не відпрацювала встановлений трирічний термін, при цьому не повернула грошові кошти, сплачені позивачем за її навчання, чим порушила взяті на себе зобов`язання, передбачені п. 1 Додаткової угоди №1 до Договору, а відтак позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва позовну заяву Акціонерного товариства «АНТОНОВ» до ОСОБА_2 про стягнення коштів за навчання, передано до Київського районного суду м. Харкова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 05.08.2024 прийнято цю позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд якої постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 01.10.2024 до участі в справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а саме: Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут».

Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому не заперечувала проти повернення позивачу грошових коштів за навчання у розмірі 55350,00 грн. Водночас, не погодилась з позовними вимоги в частині стягнення з неї стипендії в розмірі - 54900,00 грн, оскільки даний обов`язок не передбачений умовами додаткової угоди 1 до Договору про надання освітніх послуг №12.1530.2018 від 20.08.2024. Вважає, що у справі відсутні докази того, що виплата їй стипендії здійснювалась за рахунок коштів позивача. Окрім того, надала суду свій розрахунок 3% річних та інфляційних втрат позивача.

У відповіді на відзив позивач надав суду своє бачення наявності підстав для стягнення витрат на оплату стипендії. На його думку, дії відповідача не відповідають основоположній засаді цивільного законодавства, зокрема, доброчесності. Відповідач, знаючи про призначення стипендії, отримуючи стипендію протягом всього періоду навчання, не вчинила будь-яких дій спрямованих на відмову від призначеної стипендії. Таким чином, відповідач своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, а тому її дії свідчать про добровільне прийняття змін до договору в частині її зобов`язань з повернення витрат на оплату стипендії.

Представником відповідача, ОСОБА_3 , заявлене клопотання щодо стягнення з позивача на користь відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що, з урахуванням участі адвоката у судовому засіданні 29.10.2023, загалом склали 33545,00 грн.

Представником позивача заявлене клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, оскільки заявлена до відшкодування сума витрат не відповідає критерію співмірності, зокрема, щодо складності справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

В судовому засіданні представник третьої особи надав суду пояснення, з яких вбачається, що представник підтримує позивача щодо стягнення з відповідача витрат в частині оплати вартості навчання, водночас, не вбачає підстав щодо стягнення з неї стипендії в розмірі - 54900,00 грн.

Заслухавши пояснення відповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2018 між ДП «Антонов», Національним аерокосмічним університетом ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання освітніх послуг №12.1530.2018.

Договір №12.1530.2018 від 20.08.2018 укладено у межах Договору №103-16 від 25.08.2016 та Договору № 12.2588.2019 від 21 серпня 2019 року про співпрацю з реалізації дуальної форми здобуття освіти, за якими відбувалося фінансування витрат Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківській авіаційний інститут» з надання освітніх послуг в межах затверджених навчальних планів, в тому числі на користь ОСОБА_2 на замовлення ДП «Антонов».

Відповідно до умов Договору №12.1530.2018 від 20.08.2018 виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника надати освітню послугу - здобуття вищої освіти одержувачем, тобто відповідачем, за фахом 122 комп`ютерні науки, строк надання освітніх послуг з 01.09.2018 по 30.06.2022, ступінь вищої освіти, а замовник, тобто позивач, зобов`язується сплатити вартість його навчання у розмірах та в порядку, встановленим Договором

Розмір плати за навчання встановлюється на весь строк надання освітньої послуги (термін навчання з 2018 - 2022) й становить 55350,00 грн. Замовник повністю вносить плату за визначений період навчання, не пізніше початку календарного місяця, у якому повинна здійснюватися чергова плата за освітню послугу. Строки внесення плати: щомісяця (п.п. 5.1 - 5.5. Договору).

В Додатковій угоді №1 до Договору №12.1530.2018 від 20.08.2018, укладеною між позивачем та відповідачем, яка є невід`ємною частиною Договору, сторони домовилися про те, що відповідач бере на себе зобов`язання повернути позивачу грошові кошти, сплачені за навчання згідно Договору №12.1530.2018 від 20.08.2018, зокрема, у випадку звільнення студента з ДП «Антонов» у період навчання у навчальному закладі, а також у період трьох років з дня отримання диплому про закінчення навчання.

Відповідно до листа Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківській авіаційний інститут» від 11.12.2023 за № 38-104/98, розмір витрачених коштів на ОСОБА_2 , яка навчалася за рахунок ДП «АНТОНОВ» за тристороннім договором №12.1530.2018 від 20.08.2018, за період навчання з 01.08.2018 по 30.06.2022, складають 110250,00 грн., з них перераховано підприємством за навчання 55350,00, перераховано та сплачено стипендії - 54900,00 грн.

Наказом Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» № 622-уч від 30.06.2022 ОСОБА_2 присуджено ступень та присвоїно кваліфікацію, видано документ про вищу освіту та відраховано із числа стуленів навчального закладу з 30.06.2022 у зв`язку із завершенням навчання за освітньо-професійними програмами, бакалавр інформаційна технологія проектування, комп`ютерні науки, документ про вищу освіту серії В 22 №155228.

Наказом позивача від 29.110.2022 №3358кп ОСОБА_2 зарахована з 30.11.2023 на роботу ДП «АНТОНОВ» на посаду інженер-програміст.

30.10.2023 відповідач звільнена з займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України (наказ №4592ку від 30.10.2023).

20.04.2024 ОСОБА_2 отримала вимогу про необхідність повернення коштів за навчання вих. №126/5387-24 від 11.04.2024. Проте, відповідач не повернула ДП «Антонов» кошти, сплачені за навчання, доказів зворотного матеріали справи не містять.

Наказом АТ «Українська оборонна промисловість» №235 від 05 квітня 2024 року про деякі питання створення АТ «АНТОНОВ», новостворене акціонерне товариство є правонаступником ДП «АНТОНОВ».

Спір між сторонами виник з приводу повернення відповідачем коштів сплачених ДП «Антонов».

Зважаючи на те, що відповідач визнає заявлені вимоги в частині стягнення грошових коштів у розмірі 55350,00 грн, які були сплачені позивачем за її навчання, при цьому суд не встановив обставин, які б свідчили, що таке визнання суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, то вимоги в цій частині підлягають задоволенню на користь позивача.

В частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача, отриманої останньою стипендії в розмірі 54900,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.3 ст.53 Закону України «Про освіту» здобувачі освіти зобов`язані, зокрема, дотримуватись умов договору про надання освітніх послуг.

Згідно із ч.6 ст.79 Закону України «Про освіту» розмір та умови оплати за навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, за надання додаткових освітніх послуг встановлюються договором. Договір укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату.

Судом встановлено, що згідно до Додаткової угоди №1 до Договору №12.1530.2018 від 20.08.2018, укладеною між позивачем та відповідачем, відповідач взяла на себе зобов`язання повернути позивачу грошові кошти, які сплачені за навчання згідно Договору №12.1530.2018 від 20.08.2018. Відповідно до цього договору (п.5.1 п.5.3.) вартість освітньої послуги з навчання за весь період становить 55350,00 грн.

Ні додаткова угода №1, ні договір №12.1530.2018 від 20.08.2018 не містить умов щодо стипендіального забезпечення відповідача або ж умов повернення грошових коштів, витрачених на її стипендіальне забезпечення.

Водночас, з п.3.3.6 Договору № 12.2588.2019 від 21 серпня 2019 року про співпрацю з реалізації дуальної форми здобуття освіти вбачається, що підприємство (позивач) зобов`язується забезпечувати стипендіальне забезпечення студентів, якщо це передбачено умовами договору між підприємством і студентом.

Зважаючи на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача стипендії в розмірі - 54900,00 грн не ґрунтується на умовах договору, а тому є безпідставною.

Доводи представника позивача в тій частині, що дії відповідача з отримання стипендії свідчили про добровільне прийняття нею змін до договору в частині її зобов`язань з повернення витрат на оплату стипендії - є довільним трактуванням ним чинного законодавства, а, відтак, суд відхиляє їх. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.654 ЦК України).

Суд зауважує, що сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Водночас, сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація сторонами їхніх спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні нормативні приписи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44)).

Зазначення позивачем конкретних приписів для обґрунтування позову не є визначальним для вирішення судом питання про те, які приписи слід застосувати, вирішуючи спір (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (пункт 85)). З`ясувавши під час розгляду справи, що позивач або інший учасник справи для обґрунтування вимог або заперечень вказує інші нормативні приписи, ніж ті, що фактично регулюють спірні правовідносини, суд самостійно здійснює юридичну кваліфікацію останніх і застосовує для ухвалення рішення ті нормативні приписи, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

З довідки Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» від 28.10.2024 за №28-245:24 вбачається, що 01.09.2018 по 30.06.2022 ОСОБА_2 за рахунок коштів позивача було нараховано стипендії 54900,00 грн.

Таким чином, у контексті цієї справи набуття майна відповідачем за рахунок позивача полягало у тому, що відповідач отримав грошові кошти (стипендію), а відсутність правових підстав такого набуття і правових підстав для їх подальшого збереження полягала в тому, що будь-які договірні відносини між відповідачем та позивачем в цій частині були відсутні.

За загальним правилом, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (ч.1 ст.1212 ЦК України).

Проте, відповідно до п.1 ч.1 ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розмінні ст.76 ЦПК України, які свідчили про те, що сплата стипендії на користь відповідача була здійснена в результаті рахункової помилки або недобросовісності дій з боку набувача, тобто ОСОБА_2 .

Окрім того, в судовому засіданні представником Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» надані усні пояснення, згідно яких вона вважає, що вимога АТ «Антонов» в частині стягнення сплаченої на користь ОСОБА_2 стипендії підлягає відхиленню.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: "добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них".

При визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти поверненню потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату. Вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Зважаючи на п.3.3.6 Договору № 12.2588.2019 від 21 серпня 2019 року про співпрацю з реалізації дуальної форми здобуття освіти, згідно якого підприємство (позивач) зобов`язувалося забезпечувати стипендіальне забезпечення студентів, якщо це передбачено умовами договору між підприємством і студентом, то суд дійшов висновку, що сплата коштів на користь відповідача здійснювалась за відома позивача щодо відсутності у відповідача зобов`язання з повернення коштів, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків).

Отже, суд дійшов висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача стипендії в розмірі 54900,00 грн. є такою, що підлягає відхиленню.

В частині вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16).

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку щодо задоволення вимоги позивача в частині стягнення грошових коштів у розмірі 55350,00 грн, то на цю суму боргу підлягає нарахуванню три проценти річних та індекс інфляції за весь час прострочення.

Судом встановлено, що ні додаткова угода №1, ні сам договір №12.1530.2018 від 20.08.2018 не містить умов щодо визначення початку перебігу строку виконанням студентом обов`язку з повернення грошових коштів за навчання.

Суд відхиляє доводи представника позивача, що таке нарахування повинне бути здійснене з дня отримання відповідачем диплому про закінчення навчання. Відповідно до положень додаткової угоди №1 до договору №12.1530.2018 від 20.08.2018, укладеного між позивачем та відповідачем, вбачається, що з днем отримання відповідачем диплому про закінчення навчання пов`язаний саме початок перебігу трьох річного строку відпрацювання студента, а не виконання ним грошового зобов`язання з повернення коштів.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Вимога позивача від 16.01.2024 щодо повернення коштів за навчання була отримана відповідачем 20.04.2024, відтак, зважаючи на семиденний строк виконання зобов`язання (ч.2 ст. 530 ЦК України), днем початку прострочення виконання грошового зобов`язання є 28.04.2024.

З позовної заяви вбачається, що представником позивача здійснене нарахування трьох відсотків річних на суму боргу до 06.05.2024. Зважаючи на диспозитивність цивільного процесуального законодавства, строк прострочення з 28.04.2024 по 06.05.2024 становить 9 днів.

Отже, сума відсотків становить: 55 350,00 грн (сума боргу) ? 3,000% (процентна ставка) / 100% ? 9 (кількість днів) / 366 (днів у році) = 40,83 грн.

При розрахунку інфляційних втрат суд враховує правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, у пункті 38.2 якої Об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зважаючи на викладене, оскільки час прострочення у квітні 2024 року (3 дні) та у травні 2024 року (6 днів) менше половини кожного з місяців, то за такі неповні місяці інфляційна складова боргу судом не враховується.

Отже, в частині вимог позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% відсотків річних, нарахованих на суму боргу, суд дійшов висновку, що підлягає задоволенню вимога в частині стягнення 3 відсотків річних в сумі 40,83 грн за період прострочення виконання боргу з 28.04.2024 по 06.05.2024. В задоволені вимог в іншій частині суд відмовляє.

В частинівимог позивачащодо застосуваннясудом ч.10,ч.11ст.265ЦПК Українисуд,враховує висновки,викладені впостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду від 05.06.2024у справі№ 910/14524/2 та зазначає наступне.

Під час прийняття рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, суд вправі відповідно частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних або відсотків, або ж пені до моменту виконання рішення. Не допускається зазначати в рішенні про одночасне нарахування відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.

Таке нарахування суд може здійснити лише на підставі процесуального клопотання позивача. Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються частинами десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України за умови, що позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання та суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цієї вимоги.

Отже, оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України, позов містить клопотання позивача щодо застосування ч.10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України, то суд вважає за можливе визначити у резолютивній частині судового рішення про нарахування відсотків річних, починаючи з періоду, не охопленого предметом позовних вимог, тобто з 07.05.2024, з визначенням граничного строку їх нарахування до моменту виконання судового рішення в частині сплати.

Перерахунок 3% річних для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де: С- сума непогашеної заборгованості; Д - кількість днів прострочення оплати заборгованості; К - кількість днів у році, в якому наявна непогашена заборгованість.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Зважаючи на те, що інфляційні втрати, які розраховуються з урахуванням індексу інфляції, не є відсотками або пенею та відповідно не охоплюються ч.10, ч. 11 ст. 265 ЦПК України, то суд відмовляє позивачу в частині задоволення вимог щодо зазначення в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту фактичного виконання рішення суду.

Щодо витрат відповідача, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд зазначає наступне.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 137 ЦПК України).

Представником відповідача заявлене клопотання щодо стягнення з позивача на користь відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що, з урахуванням участі адвоката у судовому засіданні 29.10.2023, загалом склали 33545,00 грн.

На підтвердження здійснених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, представником відповідача надано: копію договору про надання правової допомоги від 20.08.2024, укладеного відповідачем (клієнт) з адвокатським об`єднанням "Наказ", копії актів здачі-приймання послуг на загальну суму 25045,00 грн, копії платіжних інструкцій про сплату відповідачем на користь адвокатського об`єднання коштів в загальній сумі 30695,00 грн.

Вирішуючи питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).

- метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (постанови Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Суд вважає, що з огляду на обставини справи: ціна позову становить 114630,53 грн, з яких заборгованість в сумі 55350,00 грн визнана відповідачем, предмет позову складається з суми основного боргу з застосуванням ст. 625 ЦК України, а, отже, справа не є досить складною, розгляд здійснювався в спрощеному провадженні, і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль. Участь учасників справи, в тому числі адвоката відповідача ОСОБА_3 , забезпечувалась в режимі відеоконференції за межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, тобто за відсутності необхідності додаткових затрат часу для відвідування приміщення суду при цьому тривалість кожного із судових засідань не перевищувала 40 хвилин. Заявлений адвокатом час участі у судових засіданнях не відповідає фактичним обставинам справи, розмір заявлених витрат на підготовку та подання клопотання про відкладення розгляду справи, про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, про стягнення судових витрат, фактичну подачу до суду відзиву до суду не є співмірними з складністю наданих послуг.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що сплачені витати порівняно з ціною позову та складністю справи, є неспіврозмірними та завищеними, а відтак розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, необхідно зменшити з 33545,00 грн (з урахуванням заявленої суми адвокатом у судовому засіданні 29.10.2024) до 10000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат:

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України.

Рішенням суду стягнуто на корить позивача 55390,83 грн (55350,00 грн - заборгованість за навчання + 40,83 грн - три відсотка річних, за період з 28.04.2024 по 06.05.2024), що становить 48,3211% від ціни позову, а тому з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Антонов» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1463,16 грн (3028,00 грн х 48,3211%).

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,у разічасткового задоволенняпозову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п.3 чт.2 ст.141 ЦПК України).

Розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу між сторонами, зменшено судом до 10000,00 грн. Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають грошовому вираженню, то справедливим є розподіл витрат пропорційно задоволеним вимогам від ціни позову.

Оскільки відповідачу відмовлено у задоволені 51,6789% (100% - 48,3211%), то з Акціонерного товариства «Антонов» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5167,89 грн (10000,00 грн х 51,6789%).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч.10 ст.141 ЦПК України).

Отже, суд дійшов висновку, в порядку ч.10 ст.141 ЦПК України стягнути з Акціонерного товариства «Антонов» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3704,73 грн (5167,89 грн витрат на правову допомогу - 1463,16 грн судового збору стягнутого з ОСОБА_2 на користь позивача).

Зважаючи на викладене вище, керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Антонов» до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Антонов» грошові кошти в розмірі 55390,83 грн, які складаються з наступного: 55350,00 грн - заборгованість за навчання; 40,83 грн - три відсотка річних, за період з 28.04.2024 по 06.05.2024.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 29.10.2024 у справі №760/13347/24, здійснювати нарахування 3 % річних з 07.05.2024 до повної сплати суми основного боргу. Нарахування 3% річних необхідно здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 366 / 100, де: С - сума основного боргу (станом на день ухвалення рішення суду - 55350,00 грн), Д - кількість днів прострочення.

Роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати боргу, три відсотки річних нараховуються на залишок заборгованості.

В іншій частині вимог відмовити.

В порядку ч.10 ст.141 ЦПК України стягнути з Акціонерного товариства «Антонов» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3704,73 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Акціонерне товариство «Антонов», місцезнаходження: 03062, м. Київ, вул. Мрії, 1, код ЄДРПОУ 14307529;

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут», місцезнаходження: м. Харків, вул. Чкалова, 17, код ЄДРПОУ 02066769.

Суддя Кіндер В.А.