Рішення

від 29.10.2024 по справі 592/5320/24

КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/5320/24

Провадження №2/592/1399/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м.Суми у складі: головуючого - судді Котенко О.А., за участю секретаря судового засідання - Перев`язки К.А., позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Бикова Д.О., відповідача - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах сім`ї та дітей Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання дітей з матір`ю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом і вимоги обґрунтовує тим, що 07.07.2007 року було укладено шлюб з відповідачем. У їх шлюбі народилися син та донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 15.02.2019 року у справі №592/552/19 шлюб між нею та відповідачем було розірвано. Після їх розлучення діти постійно проживають з нею, на підтвердження чого відповідно до рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 06.09.2019 року з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Вона повністю опікуюється інтересами і потребами дітей, піклується про них, займається їх вихованням, забезпечує здоровий фізичний та психологічний розвиток дітей. Діти відвідують навчальний заклад - гімназію «Консул» №86 Печерського району м.Києва. Вона щоденно несе витрати на проживання, харчування, проїзд дітей, а також на забезпечення їх усіма предметами побуту, навчання та належного вікового та емоційного розвитку шляхом відвідування різноманітних позакласних секцій та кружків. Виходячи з того, що увесь час діти проживають з нею і саме вона одноособово займається їх вихованням та піклуванням, враховуючи, що у дітей тісний зв`язок саме із матір`ю і тому вони максимально прив`язані до неї, а відповідач ніколи не виявляв проявів виховання сина та дочки навіть у період спільного проживання, тому при розгляді питання визначення їх місця проживання ці обставини мають бути судом враховані шляхом задоволення позову. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Відповідно до частин 1 і 2 статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. За обставин, які склалися, нею створені найкращі умови для дітей, в них є свій особистий простір, де вони проводять вільний час, діти забезпечені іграшками та іншими речами для розвитку і побуту. Виходячи з інтересів дітей, вона вважає за доцільне залишити їх на її утриманні та вихованні за адресою її місця проживання. Вона фактично проживає у м.Києві, має стабільний заробіток та змогу забезпечити дітей всім необхідним для їх належного фізичного і психологічного розвитку і життя. Окрім того, вона постійно слідкує за станом здоров`я дітей, піклується про їх розвиток, у неї з дітьми психологічний контакт, прив`язаність один до одного. Позивач просить суд ухвалити рішення, яким визначити місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з нею за місцем її реєстрації або проживання.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , її представник - адвокат Биков Д.О. позовні вимоги підтримали повністю з зазначених в позові підстав, просили суд їх задовольнити. Позивачка пояснила, що визначення місця проживання дітей з нею необхідно для безперешкодного виїзду за межі України, оскільки в 2021 році відповідач не дав дозвіл на виїзд дітей за кордон для відпочинку в Туреччині. Після розірвання шлюбу з лютого 2019 року діти проживають з матір`ю. Відповідач сплачує аліменти на утримання дітей. В березні 2022 року вона виїхала з дітьми в Німеччину. 10.08.2023 року вона повернулася в Україну. На цей час вона влаштувалася на роботу в Києві, разом з дітьми проживає в с.Гатне Фастівського району Київської області. Відповідач з дітьми не спілкується. Діти не виявляють бажанні спілкуватися з батьком, оскільки в присутності дітей батько проявляв до неї агресію і діти ображені на батька через його відмову дати дозвіл на виїзд за кордон в 2021 році, внаслідок чого вони не змогли відпочити закордоном.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 , про визначення місця проживання дітей з матір`ю не визнав, пояснив, що місце проживання дітей вони з позивачкою визначили в добровільному порядку відповідно до статті 160 Сімейного кодексу України. Позивач не мотивувала, чим порушені її права. Фактично, позивачка проживає з неповнолітніми дітьми в м.Київ, зареєстрована позивачка в м.Суми, в 300 м від місця реєстрації дітей. Тісний зв`язок з дітьми у нього був, не зважаючи на те, що вони проживали з позивачем. Він був, доки позивач не змінила номери телефонів у дітей, щоб він не контактував з ними та, постійно, створювала ситуації, які не дозволяли йому проводити час з дітьми. До моменту зміни номерів, діти постійно зв`язувались з ним, надсилали повідомлення, письмові, голосові, казали про те, як вони раді, що він забере їх на машині і вони проведуть час разом. Повертаючись до періоду спільного проживання та його відношення до дітей. Це він залишався з дітьми вдома, відводив та забирав зі школи, садочка, займався з ними, гуляв, займався домашніми справами, коли позивач їздила до хрещеного сина в Київ, це було доволі часто, подорожувала в Монако або Нідерланди, більш ніж на 7 діб в кожну країну. Так було і після розлучення, наприклад, в 2019 році, коли позивач подорожувала в Італію, Мілан , діти залишились з ним, точніше, він залишився у них вдома, а це, також, питання довіри до нього. Позивач прохала його залишитися з ними, вона не попросила про це своїх батьків, а доручила дітей саме йому на десять діб, хоча, сама не поспішала повертатися, про що писала в повідомленні на Вайбер, що не хоче повертатися додому. Коли розглядалося питання щодо надання висновку Службою у справах сім`ї та дітей Гатненської сільської ради, він не мав можливості прийняти участь в засіданні комісії 28.08.2024 року, оскільки отримав запрошення на засідання комісії поштою лише 02.09.2024 року. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі у зв`язку з відсутністю спору.

Служба у справах сім`ї та дітей Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області надала суду висновок щодо доцільності визначення місця проживання дітей з матір`ю.

Ухвалою суду від 19.06.2024 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Службу у справах сім`ї та дітей Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області.

Ухвалою суду від 02.07.2024 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Бикова Д.О., відповідача ОСОБА_2 , показання свідків, дослідивши докази у справі, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав:

Суд установив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 15 лютого 2019 року було розірвано (а.с.6). У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 06.09.2019 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.6). Аліменти сплачуються відповідачем шляхом утримання з заробітної плати на підставі рішення суду.

Після розірвання шлюбу в лютому 2019 року і на цей час діти проживають з матір`ю ОСОБА_1 . Діти зареєстровані за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , позивачка зареєстрована в АДРЕСА_2 . Після розірвання шлюбу між сторонами діти проживали з позивачкою в м.Суми. Після початку військових дій позивачка з дітьми виїхала до Німеччини, а в 2023 році позивачка з дітьми повернулася в Україну, проживає з дітьми в орендованій квартирі в с.Гатне Київської області. З 01.09.2023 року діти навчаються в гімназії в м.Києві.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

При визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог ст. 3 Конвенції про права дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За нормами ч.ч.1, 2 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Місце проживання дітей з матір`ю було визначено між сторонами після розірвання шлюбу і на цей час діти проживають з позивачкою, враховуючи прихильність дітей до матері та їх бажання. Спору між сторонами щодо місця проживання дітей не має, відповідач не заперечував і не заперечує щодо проживання дітей з матір`ю - позивачкою ОСОБА_1 .

В позовній заяві не наведені обставини, які б свідчили про наявність спору між сторонами щодо місця проживання дітей. Відповідач не ставить вимогу щодо зміни місця проживання дітей.

Свідок ОСОБА_9 - матір позивачки, пояснила, що діти після розлучення проживають з матір`ю. Діти ображені на батька через відсутність дозволу батька на їх виїзд за кордон влітку 2021 року, діти не бажають спілкуватися з батьком. Позивачка не налаштовувала дітей проти батька. Після розлучення відповідач вдарив позивачку. Відповідач спілкувався з дітьми після розлучення, часто приїздив на дачу, привозив іграшки, солодощі.

Свідок ОСОБА_10 - батько позивачки, пояснив, що після розлучення діти проживають з матір`ю, інколи діти жили у них. Йому відомо, що відповідач не дав дозвіл на виїзд дітей до Туреччини влітку 2021 року. Після розлучення їх доньки з відповідачем чи в процесі розлучення у доньки та ОСОБА_2 був конфлікт, відповідач вдарив позивачку. Після розлучення відповідач бачився з дітьми, приносив їм солодощі, часто приходив до школи. Одного разу відповідач попрохав його взяти подарунок і передати дітям, але він відмовився, не хотів бути посередником. Позивачка не налаштовувала дітей проти батька. Стосунки відповідача з дітьми зіпсувалися.

Допитані свідки підтвердили, що після розірвання шлюбу між сторонами діти проживають з матір`ю, на цей час діти з батьком не спілкуються. Свідки також підтвердили, що відповідач в 2021 році не дав дозвіл на виїзд дітей за кордон на відпочинок влітку.

Допитані свідки не підтвердили, що між сторонами існує спір про визначення місця проживання дітей.

Після розірвання шлюбу відповідач спілкувався з дітьми. Ці обставини підтвердили свідки. З переписки сторін, яку надав відповідач, вбачається, що протягом перших трьох років після розірвання шлюбу відповідач спілкувався з дітьми, проводив з ними час, приділяв їм увагу (а.с.30-95).

В судовому засіданні позивач обгрунтовувала необхідність визначення місця проживання дітей з нею тим, що в 2021 році відповідач не надав дозвіл на виїзд дітей за кордон.

Як було встановлено при розгляді справи, дозвіл на виїзд дітей за кордон відповідач не надав лише в 2021 році, в попередні роки такий дозвіл відповідачем надавався. Під час дії воєнного стану позивачу не потрібен дозвіл від відповідача на виїзд дітей за кордон.

За відсутності нотаріально посвідченої згоди другого із батьків, вирішення питання про надання згоди на виїзд дитини за кордон належить зокрема і до компетенції суду. Надання дозволу на виїзд дітей за кордон з одним з батьків не пов`язується з вирішенням в судовому порядку питання визначення місця проживання дітей.

Незважаючи на відсутність безпосереднього спілкування відповідача з дітьми протягом останніх двох років, спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей не має.

В висновку Служби у справах дітей та сім`ї Гатненської сільської ради визначена доцільність визначення місця проживання дітей з матір`ю, оскільки діти проживають з позивачкою, яка займається їх вихованням. Служба у справах дітей та сім`ї Гатненської сільської ради в висновку не зазначила, чи є спір між сторонами щодо визначення місця проживання дітей, які є суперечки між батьками щодо місця проживання дітей.

Аналіз національного законодавства вказує на те, що втручання суду у вирішення питання щодо місця проживання дітей має відбуватись у крайніх випадках, за наявності спору між батьками, задля сторонньої оцінки обставин, що визначені ч. 2 ст. 161 СК України.

Фактично цей спір щодо місця проживання дітей був ініційований матір`ю дітей, з якою діти і так фактично проживали і продовжують проживати. Батько дітей не вимагав та не вимагає зміни їх місця проживання.

За встановлених судом обставин і досліджених доказів суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір`ю задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 2,12,13,76-81,137,141,259,263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах сім`ї та дітей Гатненської сільської ради Фастівського району Київської області, про визначення місця проживання дітей з матір`ю.

На рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду. При оголошенні вступної та резолютивної частини судового рішення апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 : зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 : зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання - АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 04.11.2024 року.

Суддя О.А. Котенко