Рішення

від 21.10.2024 по справі 497/1606/24

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21.10.2024

Справа № 497/1606/24

Провадження № 2/497/634/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2024 року Болградський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Раца В.А.,

секретаря - Божевої І.Д.,

розглянувши у загальному позовному провадженні, у відкритому судовому засіданні в місті Болграді, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Криничненська сільська рада Болградського району в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

10.07.2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом та просить позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому позивач посилається на те, що він перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою з 11 жовтня 2014 року. За час сумісного проживання у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У серпні 2022 року вони з відповідачкою припинили їх сумісне проживання. Відповідач ОСОБА_2 перебуває у фактичних шлюбних відносинах з іншим чоловіком та проживає в м.Болград Одеської області. Він з дочкою проживає в с.Криничне. Після того, як вони припинили шлюбні відносини, відповідач почала зустрічатися з іншим чоловіком, від якого народила дочку ОСОБА_4 , біологічним батьком якої є співмешканець відповідача - ОСОБА_5 . З серпня 2022 року їх малолітня дочка ОСОБА_3 проживає з ним, позивачем, повністю перебуває на його утриманні, забезпечена усім необхідним для життя і навчання, він опікується інтересами і потребами дочки, займається її вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям. Рішенням суду від 08 травня 2023 року по справі №497/2565/22 було визначено місце проживання малолітньої дитини з ним, але він не чинить перешкод у спілкуванні матері з дочкою, її участі у вихованні дочки, в той час як вона не має бажання спілкуватися з донькою та з серпня 2022 року лише у листопаді 2022 року направила йому СМС-повідомлення, в якому просила привести до неї дитину на один день. Після ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дитини з ним, відповідач ніякої допомоги на утримання дитини не надає, продовжує ухилятися від виховання доньки, життям дитини не цікавиться, батьківські збори у школі не відвідала жодного разу, тим самим повністю самоусунулася від виховання та матеріального забезпечення спільної дочки. Без позбавлення матері дитини батьківських прав, він позивач не може вільно вирішувати питання всебічного забезпечення дочки, тому для захисту її прав та інтересів звертається до суду з цими позовними вимогами.

Ухвалою судді від 15.07.2024 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено сторони (а.с.34,35).

Ухвалою суду від 17.09.2024 року підготовче провадження було закрите та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с.50)

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав 20.08.2024 року суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі (а.с.37), також в позовній заяві просив у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення (а.с.2 на звороті). Окрім цього 17.09.2024 року його представник - адвокат Караіван К.І., який здійснює свої повноваження на підставі договору про надання правничої допомоги від 03.07.2024 року та підтвердив свої повноваження надавши копію договору та електронний ордер серії ВН №1380179 від 17.09.2024 року (а.с.46, 47-48), надав заяву, в якій просив розглянути справу у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.45)

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/, та надіслання судової повістки за останнім відомим місцем проживання на території України, причину неявки суду не повідомила, відзив на позовну заяву до суду не подала, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.

Представник третьої особи - Криничненської сільської ради Болградського району в особі органу опіки та піклування - сільський голова Веліков С., надав суду 19.10.2024 року заяву про розгляд справи у відсутності представника третьої особи, своєї позиції з приводу заявлених вимог не висловив (а.с.52), але 10.09.2024 року надав на виконання ухвали суду від 29.08.2024 висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.44).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

В силу п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, яка передбачає підстави позбавлення батьківських прав, зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 , яке видане 24 січня 2017 року Болградським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області на підставі актового запису №17 від 24.01.2017 року (а.с.9) її батьками є ОСОБА_1 , позивач по справі, та ОСОБА_2 , відповідач по справі, місцем народження зазначене м.Болград Болградського району Одеської області (а.с.9).

Зареєстроване місце проживання позивача ОСОБА_1 та дочки ОСОБА_3 є АДРЕСА_1 , що підтверджується записом на 11 сторінці паспорту громадянина України (книжка) серії НОМЕР_2 , який виданий 09 грудня 2005 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області (а.с.4 на звороті) та довідкою №233 про реєстрацію місця проживання особи (дочки) №233 (а.с.10).

Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстроване за іншою адресою, а саме: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2023/007684266, який сформований 25.09.2023 (а.с.7).

Сторони до цього часу перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.8), доказів протилежного суду надано не було.

Так, у 2022 році позивач ОСОБА_1 звернувся до Болградського районного суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та визначення місця проживання їх спільної дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ним. Під час розгляду цивільної справи №497/2565/22, провадження №2/497/145/23, ОСОБА_2 повідомила суд про свою вагітність та підтвердила, що вагітна від іншого чоловіка. Батько дитини є мобілізованим, перебуває у лавах ЗСУ, та наразі з ним втрачено зв`язок, будь-якої інформацією вона не володіє, а тому біологічний батько дитини не може наразі визнати батьківство щодо їх зачатої але ще не народженої дитини. Саме вагітність відповідачки стала перепоною для розірвання шлюбу. Даним рішенням було визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20-31). Під час вирішення спору судом було прийнято до уваги ставлення кожного з батьків до дитини, їх матеріальне забезпечення, наявність житла та житлових умов для проживання дитини, допитано свідків, які підтвердили, що саме батько приділяє дитини увесь свій вільний час, займається її всебічним розвитком.

Судом досліджено письмовий висновок органу опіки та піклування Криничненської сільської ради Болградського району Одеської області, з якого видно, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, яке відбулося 24.07.2024, було досліджено зібрані докази, при цьому відповідач ОСОБА_2 на засідання комісії не з`явилася, надала нотаріально зареєстровану ксерокопію заяви (№4585), в якій надала згоду на позбавлення її батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , та органом опіки та піклування було зроблено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав (а.с.44).

Спільна дочка сторін навчається у ліцеї Криничненської сільської ради з 01 вересня 2023 року, вона дисциплінована, не порушує норм і правил поведінки, навчання засвоює добре, бере активну участь у житті класу, дівчинку виховує батько ОСОБА_1 та саме він створює всі необхідні житлово-побутові умови для нормального розвитку дитини, він підтримує постійний зв`язок зі школою, постійно відвідує батьківськи збори та шкільні заходи, в той час як мати жодним чином не приймає участі у шкільному житті дочки ОСОБА_3 . Дані факти викладені у характеристиці, що видана класним керівником та директором ліцею (а.с.11).

Дитина, ОСОБА_3 , відвідує дитячий центр SLOVO з 2022 року та за цей час проявила себе як добра, життєрадісна дитина. До центру її приводить батько, він цікавиться її успіхами та приділяє належну увагу її вихованню та розвитку, дана інформація підтверджується характеристикою логопеда ОСОБА_7 (а.с.12).

Тобто судом було встановлено, що мати дитини не цікавиться нею, вихованням та утриманням дочки не займається, з нею не проживає, не турбується про життя та здоров`я дочки, матеріально не допомагає, навіть надала заяву до органу опіки, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно дочки.

Отже, своїми діями, відповідач свідомо порушує свої зобов`язання закріплені в статті 51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України.

В принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402 зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону вказано, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 вищеназваного Закону вказано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 15 цього ж Закону встановлено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.

Відповідно до ст. 164 СК України батьківські права тривають до повноліття дитини, позбавлення батьківських прав після його настання закон не допускає.

Тобто, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцять років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Отже, умовами застосування такої міри відповідальності як позбавлення батьківських прав є: 1) здійснення батьком (матір`ю) правопорушення, передбаченого ст. 164 СК; 2) наявність вини в діях батька (матері); 3) батько (мати) володіють повною цивільною дієздатністю; 4) дитина не досягла повноліття. Зазначені умови для позбавлення батьківських прав мають існувати одночасно.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Позбавлення батьківських прав допускається тоді, коли змінити ставлення батьків до виховання дитини неможливо (ухвала ВССУ від 01.11.2017 у справі № 211/559/16-ц).

11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.

Відповідно до ст. 165 СК України правом на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

При розгляді даної цивільної справи достовірно було встановленою що відповідач, свідомо не виконує своїх обов`язків відносно дочки ОСОБА_3 .

Статтею 164 Сімейного Кодексу України встановлено підстави позбавлення батьківських прав, а саме п.2 ч.1 - ухиляння від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку - виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що судом було достовірно встановлено виходячи з поведінки відповідача, не дивлячись на те, що перешкод у спілкуванні з дочкою їй ніхто не чинив і не чинить.

Виходячи з вищевикладеного, діючи в інтересах малолітньої дитини, суд вважає можливим задовольнити позов і позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ст.168 СК України «Мати, батьки, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав».

Згідно з п.6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат

Керуючись положенням ст.ст.2,81,263-265,280,352,354 ЦПК України; п. 2 ч.1 ст.164, ст.ст.165, 166, 180, 181 СК України; ст.ст.8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402; ч.2 ст. 3 Конвенції «Про права дитини» від 27 вересня 1991 року; принципу №6 Декларації «Про права дитини», проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; Постановою №3 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Криничненська сільська рада Болградського району в особі органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , громадянку України, батьківських прав відносно її неповнолітньої (на момент розгляду справи малолітньої) дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі вимог ч.6 ст. 164 СК України, рішення суду про позбавлення батьківських прав, після набрання ним законної сили, надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.А. Раца