Рішення

від 30.10.2024 по справі 303/12572/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/12572/24

2/303/1977/24

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

30 жовтня 2024 року м.Мукачево

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в особі: головуючого судді Монич В.О.

за участю секретаря судового засідання Галамба Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом Мукачівського державного університету в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Мукачівська міська рада служба у справах дітей, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в інтересах Мукачівського державного університету в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Мукачівська міська рада служба у справах дітей, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В поданій позовній заяві представник позивача просить визнати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та неповнолітню ОСОБА_4 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до Договору найму службового жилого приміщення від 01 жовтня 2014 року Мукачівський державний університет надав наймачу ОСОБА_2 і членам її сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на той час неповнолітнім дітям, у строкове користування службове житло - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується актом прийому службового житла від 01.10.2014 року.

Службове житло надавалось на підставі спільного засідання ректорату та профспілкового комітету Мукачівського державного університету від 02 червня 2014 року (протокол № 7).

Відповідно до контракту (трудової угоди) № 115 від 06 липня 2018 року ОСОБА_2 призначена на посаду доцента кафедри легкої промисловості і професійної освіти терміном з 06.07.2018 року по 06.07.2023 року.

На підставі заяви ОСОБА_2 , яка з 1 лютого 2022 року і до моменту звільнення перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, наказом ректора Мукачівського державного університету № 466-к від 29 липня 2022 року вона звільнена із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

На адресу відповідача ОСОБА_2 направлено листа про необхідність передачі службової квартири за адресою: АДРЕСА_2 ,балансоутримувачу - Мукачівському державному університету, у зв`язку із припиненням трудових відносин з 4 серпня 2022 року, однак до цього часу така вимога залишена без виконання.

Актами комісії Мукачівського державного університету від 14 листопада 2022 року, від 15 травня 2023 року та від 30 листопада 2023 року підтверджено факти тривалого не проживання відповідача ОСОБА_2 та членів її сім`ї за місцем проживання.

Через те, що відповідач та члени його сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 значаться зареєстрованими в службовій квартирі позивача, що створює Мукачівському державному університету перепони щодо повноцінного користування ним та змушує нести додаткові витрати по його утриманню, неможливості надання службового житла особам, які його потребують.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Частиною 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тому, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користуватися житловим приміщенням є належним способом захисту порушених прав.

Враховуючи що відповідач втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з тривалою, понад півтора роки, відсутністю за місцем реєстрації, крім того не сплачують за комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню житлового приміщення, приміщення не оглядають комунальні служби району електромереж та газового господарства, що може призвести до непередбачуваних наслідків.

01.02.2024 року від представника відповідача ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, який він мотивував наступним.

Вимоги адміністрації Мукачівського державного університету є незаконними, оскільки ОСОБА_2 отримала службову квартиру на законних підставах і на законних підставах вона та її сім`я користується даною квартирою з 2014 року. ОСОБА_2 пропрацювала в Мукачівському державному університеті більше 22 років (з 10 січня 2000 року по 04 серпня 2022 року і звільнена за власним бажанням у зв`язку з необхідністю доглядати за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку) і відповідно до вимог ЖКУ набула право користування вказаною квартирою після припинення трудових відносин з МДУ.

Стаття 125 ЖКУ передбачає, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За положеннями частин першої-другої статті 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно зі статтею 72 ЖК Української PCP визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання. Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, при цьому саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української PCP строки у жилому приміщенні без поважних причин.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, зокрема, відповідні акти, складені балансоутримувачем будинку, щодо встановлення періоду часу не проживання та причин не проживання відповідачів у спірній квартирі на підтвердження вимог позивача саме щодо визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом, тобто позивачем не доведено факту відсутності у відповідачів стійкого зв`язку з вказаним житловим приміщенням.

ОСОБА_2 .В одна виховує і утримує малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки з батьком дитини вона розлучена, аліменти на утримання доньки не отримує. Через війну, яку Росія розпочала проти України 24.02.2022 року, та будучи відповідальною за свою малолітню доньку ОСОБА_2. звернулася за захистом до Німеччини і вона та її донька отримали в Німеччині тимчасовий захист відповідно до параграфу 24 Закону про перебування. Перебування їх в Німеччині є тимчасовим, визначено максимальними термінами, встановленими параграфом 24 Закону про перебування.

Залишення України - це тимчасовий вимушений захід. Відповідачі не проживають у спірному житлі з поважних причин. Крім того, ОСОБА_2 сплачує всі комунальні послуги за електроенергію, газ, за розподіл газу, за вивіз сміття, на підтвердження цьому є відповідні квитанції.

Донька, ОСОБА_4 , продовжує навчатися у Мукачівській ЗОШ І-ІІІ ст. № 20 ім. О.Духновича , що стверджується довідкою № 01-12/10 від 22.01.2024 року.

У спірній квартирі знаходяться всі речі відповідачів, які вони нажили за своє життя: меблі, одяг, техніка, документи і т.д., це також свідчить про те, що вони не покинули своє житло, а відсутні в ньому тимчасово з поважних причин.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумову розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Враховуючи, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на даний момент є малолітньою, а тому має право на користування будинком за місцем своєї реєстрації.

Декларацією прав дитини (ст. 4) визначено, що дитині належить право на відповідне житло, а ст. 3 Конвенції про права дитини зобов`язує в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, першочергову увагу приділяти забезпеченню інтересів дитини.

Представник позивача не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що малолітня дитина набула право власності або право постійного користування іншим житлом, окрім того, в якому вона на даний час зареєстрована.

Також слід звернути увагу на той факт, що зміст та аргументація позовної заяви, а також додані до неї докази, зводяться представником позивача до виселення відповідачів із будинку, натомість, в позовній заяві представник позивача не виклав обставини, якими обґрунтовує свої заявлені позовні вимоги.

28.02.2024 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення на відзив, якій мотивував наступним.

Відповідно до Договору найму службового жилого приміщення від 01 жовтня 2014 року Мукачівський державний університет надав наймачу ОСОБА_2 і членам її сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на той час неповнолітнім дітям, у строкове користування службове житло - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується актом прийому службового житла від 01.10.2014 року.

Згідно пункту 5.1. згаданого договору найму даний договір діє з моменту підписання Сторонами та до моменту припинення трудових відносин між наймачем та Наймодавцем.

Відповідно ж до пункту 2.2.9 вищезазначеного договору наймач зобов`язується при звільненні займаних житлових приміщень (як у зв`язку із закінченням строку даного Договору, так і при достроковому звільненні) здати приміщення та устаткування в належному стані згідно Акту здачі-приймання.

Натомість відповідач після припинення трудових відносин виїхала за межі України і умови Договору не виконала, передачу житла і майна не здійснила. Протягом ось уже двох років приміщення, яке має газо, електро та водопровідне устаткування всередині жилого приміщення, внаслідок відсутності тривалий термін може призвести до аварійних ситуацій і завдання шкоди інших жильцям, оскільки перевірити їх відповідність нормам не представляється можливим.

Представником відповідача проаналізовано ст.ст. 71, 72 ЖК і довільно тлумачено, що вичерпного переліку поважних причин відсутності житлове законодавство не встановлює. Проте, представник відповідача вводить в оману суд, оскільки частина третя ст. 71 Житлового Кодексу України чітко визначає сім випадків, коли жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Актами комісії Мукачівського державного університету від 14 листопада 2022 року, від 15 травня 2023 року та від 30 листопада 2023 року підтверджено факти тривалого не проживання відповідача ОСОБА_2 та членів її сім`ї за місцем проживання.

Службове житло, яке надавалось відповідачеві, належить Мукачівському державному університетові, яка має державну форму власності.

Представник відповідача у своєму відзиві на позовну заяву стверджує, що донька відповідачки продовжує навчатись у Мукачівській ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. О.Духновича, і у той же час зазначає, що неповнолітня ОСОБА_4 разом з відповідачем ОСОБА_2 отримала в Німеччині тимчасовий захист як біженці.

Через те, що відповідач та члени його сім`ї ОСОБА_3 та ОСОБА_4 значаться зареєстрованими в службовій квартирі позивача, що створює Мукачівському державному університету перепони щодо повноцінного користування ним та змушує нести додаткові витрати по його утриманню, неможливості надання службового житла особам, які його потребують.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача не навів і не спростував факт порушення вимог ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України особливо щодо усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

17.10.2024 року надійшов висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, відповідно до якого враховуючи, що у квартирі АДРЕСА_3 зареєстрована неповнолітня дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», як донька ОСОБА_2 , має право на користування цим житлом нарівні з наймачем цього приміщення, (договір найму службового житла укладений матір`ю дитини з Мукачівським державним університетом 01.10.2014 року), зважаючи на те, що в матеріалах цивільної справи відсутні відомості щодо забезпечення дитини на праві власності або користування іншим впорядкованим житлом, беручи до уваги рекомендації комісії з питань з захисту прав дитини Мукачівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради вважає, що визнання ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_3 , можливо лише

за умови попереднього забезпечення дитини правом користування іншим впорядкованим приміщенням.

30.10.2024 року від представника позивача надійшла заява про розгляд даної справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити з підстав, вказаних в позовній заяві.

Оцінивши подані докази, дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до Договору найму службового жилого приміщення від 01 жовтня 2014 року Мукачівський державний університет надав наймачу ОСОБА_2 і членам її сім`ї ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на той час неповнолітнім дітям, у строкове користування службове житло - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується актом прийому службового житла від 01.10.2014 року.

Службове житло надавалось на підставі спільного засідання ректорату та профспілкового комітету Мукачівського державного університету від 02 червня 2014 року (протокол № 7).

Відповідно до контракту (трудової угоди) № 115 від 06 липня 2018 року ОСОБА_2 призначена на посаду доцента кафедри легкої промисловості і професійної освіти терміном з 06.07.2018 року по 06.07.2023 року.

На підставі заяви ОСОБА_2 , яка з 1 лютого 2022 року і до моменту звільнення перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, наказом ректора Мукачівського державного університету № 466-к від 29 липня 2022 року вона звільнена із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Як вбачається з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 17.10.2024 року у квартирі АДРЕСА_3 зареєстрована неповнолітня дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону дитинства», як донька ОСОБА_2 , має право на користування цим житлом нарівні з наймачем цього приміщення, (договір найму службового житла укладений матір`ю дитини з Мукачівським державним університетом 01.10.2014 року), зважаючи на те, що в матеріалах цивільної справи відсутні відомості щодо забезпечення дитини на праві власності або користування іншим впорядкованим житлом, беручи до уваги рекомендації комісії з питань з захисту прав дитини Мукачівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради вважає, що визнання ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_3 , можливо лише за умови попереднього забезпечення дитини правом користування іншим впорядкованим приміщенням.

В свою чергу представником позивача не надано доказів попереднього забезпечення дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 правом користування іншим впорядкованим приміщенням

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 16.12.2020 у справі № 206/4028/18 (Малолітній не може самостійно визначати своє місце проживання, а тому сам по собі факт його не проживання у спірній квартирі, не може бути безумовною підставою для визнання його таким, що втратив право користування зазначеним житлом. Крім того, позбавлення малолітньої дитини права користування житловим приміщенням може відбуватися лише у разі наявності попереднього дозволу органу опіки та піклування, якого в матеріалах справи немає. Доводи про наявність у ОСОБА_1 у власності іншого житлового приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки наявність у того з батьків, з ким дитина фактично проживає права власності на житло, не може бути підставою для втрати останньою її особистих житлових прав. Визначальним у цьому є забезпечення найкращих інтересів дитини.)

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумову розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Оскільки малолітня дитина не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірній квартирі не є безумовною підставою для позбавлення дитини права користування цим житлом.

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Жодна дитина не може бути об`єктом свавільного або незаконного втручання в здійснення її права на особисте і сімейне життя, недоторканність житла, таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і гідність. Дитина має право на захист закону від такого втручання або посягання (стаття 16 Конвенції ООН про права дитини).

Враховуючи вище наведене, беру до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 2-13, 76-83, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 23, 317, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, Закон України «Про охорону дитинства» суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову Мукачівського державного університету в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Мукачівська міська рада служба у справах дітей, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Мукачівський державний університет, м. Мукачево, вул. Ужгородська, 26, код ЄДРПОУ: 36246368.

Представник позивача: ОСОБА_1 , мешканець АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , мешканка АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа: Мукачівська міська рада служба у справах дітей, м. Мукачево, площа Духновича, 2, код ЄДРПОУ: 386251180.

Головуючий В.О.Монич