Рішення

від 28.10.2024 по справі 462/5227/24

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5227/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Палюх Н.М.,

при секретарі Мельник А.-В.П.

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника відповідача - ОСОБА_3 , представників третьої особи - Фагат Т.В., ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України», третя особа: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання відносин трудовими, зобов`язання укласти трудовий договір, видати наказ про прийняття на роботу та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

встановив:

Позивач звернувся в суд з позовом про визнаннявідносин трудовими,зобов`язання укластитрудовий договір,видати наказпро прийняттяна роботута стягненнязаробітної платиза часвимушеного прогулу,у якійпросить визнативідносини міжним тавідповідачем трудовими;зобов`язати відповідачаукласти зним трудовийдоговір тавидати наказпро прийняттяна роботу;поновити йогона посадіфахівця зрозвитку організаціїі волонтерства;стягнути звідповідача найого користьсередній заробітокза часвимушеного прогулуз 08.09.2023по деньухвалення судовогорішення;допустити негайневиконання рішеннясуду вчастині стягненнязаробітної плати;стягнути звідповідача найого користьвитрати напрофесійну правничудопомогу. Свої вимоги обґрунтовує тим, що починаючи з квітня 2022 року позивач працював на посаді фахівця з розвитку організації і волонтерства по типових (аналогічних за своїм змістом) договорах цивільно-правового характеру в ГО «Львівська обласнаорганізація ТоваристваЧервоного ХрестаУкраїни».Дані цивільно-правовідоговори відповідачукладав із ОСОБА_1 з метоюприховування трудовихвідносин міжроботодавцем тапрацівником.30.08.2023відповідачем направленопозивачу повідомленняпро розірваннядоговору цивільно-правовогохарактеру,який позивачотримав лише23.04.2024.Окрім цього,на звернення ОСОБА_1 ,Західним міжрегіональнимуправлінням Державноїслужби зпитань праціу період08-22квітня 2024року проведенопозаплановий західзі здійсненнядержавного контролюу форміперевірки напредмет додержаннязаконодавства пропрацю угромадській організації.Під часперевірки встановленопорушення законодавствапро працю.З текстівдоговорів цивільно-правовогохарактеру вбачається,що самепроцес трудовоїдіяльності цікавивроботодавця,оскільки такідоговори булисистематичні,укладались протягомтривалого часу.Отже,відповідно доумов цихдоговорів позивачповинен бувсистематично,протягом тривалогочасу виконуватипевні функціїв організаціївідповідно довизначеного видунадання послугта увстановлений строк,оплата якихвідповідно доумов договорівпроводилася напідставі підписанихсторонами актівприйому-передачі.Відповідно доактів пронадання послугміж позивачемі відповідачем,грошові коштиперераховувались накартковий банківськийрахунок,до тогож такіакти складалисьу більшостісвоїх випадківщомісячно.Також зазначає,що робочемісце ОСОБА_1 фактично буловизначене заадресою: АДРЕСА_1 .Відповідно доактів пронадання послугта протоколівузгодження договірноїціни додоговорів пронадання послуг,терміни виконанняпослуг завждистановили 1місяць.Крім цього,«надання послуг»позивачем згідноз договорамицивільно-правовогохарактеру повністюзбігались зпосадовими обов`язкамифахівця зрозвитку організаціїі волонтерства.Такі обставиниуже свідчатьпро те,що міжсторонами виниклитрудові правовідносини.Крім цього,Цивільно-правовідоговори,які булиукладені міжпозивачем тавідповідачем,не містятьконкретних відомостейпро результатвиконуваної позивачемроботи,про об`ємробіт,які маввиконувати ОСОБА_1 за умовамидоговору,що притаманноцивільно-правовим угодам.Предметом договорівбув самепроцес праці,а некінцевий результат.При цьому,характер виконуваної ОСОБА_1 роботи такожсвідчить проте,що роботавиконувалась постійно,оскільки вукладених договорахне визначаєтьсяобсяг виконуваноїроботи,а обумовлюєтьсяу виглядізобов`язання виконуватироботи (надаватипослуги).Враховуючи,що міжсторонами склалисьтрудові відносини,відповідач порушивтрудове законодавство,а томувимога прозобов`язання укластитрудовий договірє підставноюКрім того,у зв`язкуз наявністюповідомлення пророзірвання договоруцивільно-правовогохарактеру з порушеннямповідомлення позивачата враховуючите,що відносинифактично булитрудовими,то вважаєза необхіднезаявити пропоновлення позивачана роботі.Оскільки міжсторонами склалисьтрудові відносини,позивач маєправо напрацю,а самена отриманнязаробітної плати,доплати зароботу засумісництвом,щорічну основнувідпустку,компенсацію заневикористану відпустку,розрахунок призвільненні зроботи.У зв`язкуз тим,що відповідачне провівповний розрахунокпри звільненніпозивача,та враховуючите,що змоменту звільнення(повідомленняпро розірваннядоговору цивільно-правовогохарактеру 08.09.2023)до моментузвернення досуду (24.06.2024)пройшло 207робочих днів,тому звідповідача підлягаєстягненню середнійзаробіток зачас вимушеногопрогулу.За наведеного просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 12.07.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинногозаконодавства.

29.07.2024 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує позовні вимоги. В обґрунтування своїх заперечень покликається на те, що така посада як фахівець з розвитку організації та волонтерства відсутня у класифікаторі професій ДК 003:2010. Між сторонами укладалось п`ять договорів, співпраця по яких завершувалась підписанням актів. Позивач, підписуючи акти, не мав жодних претензій до відповідача, до форми та характеру співпраці. Договір №789, укладений 01.07.2023 мав діяти до 30.09.2023. Послуги позивача були неякісні, тому відповідач достроково розірвав з ним договір, надіславши йому повідомлення від 30.08.2024 про розірвання договору. Жодної систематичності оплати чи якихось сталих моментів у відносинах з ним не було. Він не завершив послуги, оскільки договір розірвано достроково, тому й визначений результат послуг, який можна було б описати в завершальному акті прийому-передачі надання послуг у вересні відсутній. Аналізуючи договори та акти, можна зрозуміти, що такі цивільні відносини не завжди мали системний характер. В квітні 2023 року сторони не співпрацювали. У деяких місяцях були однакові оплати за послуги, але з початку співпраці вони істотно змінювались впродовж всього періоду. Окрім цього, позивач зазначає, що у технічних завданнях зазначається конкретне місце «виконання послуг», однак така інформація в технічних завданнях відсутня. Також зазначає, що якщо вже позивач звернувся до суду в контексті порушення трудових прав, то мав би керуватися статтею 233 КЗпП України. Навіть якщо припустити, що позивач не отримав повідомлення про розірвання договору, то тоді про порушення свого трудового права позивач повинен був дізнатися не пізніше останнього дня строку дії останнього договору №789 від 01.07.2023 зі строком дії по 30.09.2023. Отже, з 01.10.2023 розпочався перебіг тримісячного строку до звернення до суду, останнім днем якого було 31.12.2023. За наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

25.07.2024 представник третьої особи надіслав на адресу суду письмові пояснення, у яких зазначає, що у період з 09.04.2024 по 22.04.2024 проведено позапланову перевірку в ГО «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» на предмет додержання вимог законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин, оформлення трудових договорів. За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці в ГО «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» уповноваженими особами Міжрегіонального управління складено Акт від 22 квітня 2024 року №ЗХ/ЛВ/10090/086, яким зафіксовано порушення вимог законодавства про працю. У зв`язку з цим інспектором праці було винесено припис про усунення виявлених порушень №ЗХ/ЛВ/10090/086/П від 22 квітня 2024 року, яким зобов`язано голову ГО «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» усунути порушення вимог частини першої статті 21 та частини четвертої статті 24 КЗпП України, а також забезпечити додержання норм законодавства про працю. Так, в ході перевірки встановлено, що з ОСОБА_1 укладено договір цивільно-правового характеру №789 від 01.07.2023, термін виконання робіт 30.09.2023 при цьому, з огляду на п.1.1., п.1.2. Договору встановлено, що «предметом договору Виконавець зобов`язується прийняти виконані послуги та оплатити їх вартість». «Конкретні види та перелік послуг, місце, строк їх виконання, вартість, а за необхідності і інші умови погоджуються Сторонами у Технічному завданні (Додаток №1 до Договору), у рамках проекту «BraVo». Відповідно до технічних завдань додатку №1 до Договору цивільно-правового характеру №789 від 01.07.2023 «виконавець», з іншої сторони погодили наступні послуги, що будуть надаватись в рамках виконання Договору: збирає інформацію, формує та передає департаменту організаційного розвитку місячні, квартальні, річні, загальні та фінальні звіти щодо реалізації програми BraVo спеціалістами МО; забезпечує належне реагування на запити від НК щодо розвитку МО в рамках програми BraVo; виконує адміністративні функції, пов`язані з роботою в цій сфері. Адміністрацією Організації надано акти про надання послуг згідно з Договором №789 від 01.07.2023, акт від 31.07.2023, акт від 31.08.2023. Крім цього, адміністрацією Організації надано протоколи №789/1 узгодження договірної ціни до договору №789 від 01.07.2023 про надання послуг від 01.07.2023, 01.08.2023 про вартість наданих послуг. Відтак, Предметом Договору є виконання роботи за професією, передбаченою Класифікатором професій посад робіт ДК 003:2010 «Адміністратор» (КП 4222). Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи та аналіз змісту цивільно-правового договору, укладеного між ГО «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» та ОСОБА_1 , вбачаються наявними всі ознаки трудових відносин, передбачені статтею 21 КЗпП України, зокрема: виконання роботи за конкретною професією (посадою), визначеною Класифікатором професій; підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, виплата систематичної (щомісячної) заробітної плати у фіксованому розмірі, надання засобів та створення умов, необхідних для виконання роботи. Таким чином, дії ГО «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» щодо укладення цивільно-правового договору із ОСОБА_1 замість трудового прямо суперечать нормам чинного законодавства та посягають на гарантовані Конституцією та КЗпП України трудові права працівників. Отже, укладення ГО «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» цивільно-правового договору для регулювання фактично трудових відносин суперечить основним засадам законодавства про працю та є недопустимим, так як призводить до позбавлення працівників гарантій та пільг, встановлених трудовим законодавством, в тому числі в сфері оплати праці, робочого часу, часу відпочинку та соціального захисту. Відтак, вимога, встановлена законодавством про працю щодо обов`язкового оформлення трудового договору, є не лише формальністю, а має на меті забезпечити дотримання трудових прав працівників, а особливо права на безпечні та здорові умови праці. Просить врахувати дані пояснення при ухваленні рішення у даній справі.

06.08.2024 представник позивача надіслав відповідь на відзив, у якому вказує на те, що предметом Договору є виконання роботи за професією, передбаченою Класифікатором професій посад робіт ДК 003:2010 «Адміністратор» (КП 4222). Відтак, відповідач приймаючи на роботу позивача на посаду «фахівця з розвитку організації та волонтерства» фактично прийняв його на роботу, обов`язки та завдання якого співпадає із посадою «адміністратор» (ДК 003:2010; кп 4222). Отже, твердження про те, що посади фахівця з розвитку організації та волонтерства в позивача не було не відповідає дійсності. Відповідач стверджує, що жодної системності оплати чи якихось сталих моментів у відносинах з ним не було. Серед іншого, відповідач зазначає, що у квітні 2023 року позивач не надавав послуги відповідачу. Продовжив надавати послуги в травні та червні. Вказане твердження спростовується протоколом узгодження договірної ціни від 01.04.2023, відповідно до якого термін виконання послуг Позивачем встановлений з 01.04.2023 по 30.04.2023 та актом надання послуг від 30.04.2023 року. Тому, такі твердження не заслуговують на увагу. Щодо доводів про пропущений строк на звернення до суду з позовом, зазначає що позивач звернувся із позовом про визнання правовідносин трудовими, а у статті 233 КЗпП України вказано, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Оскільки стоїть питання визнання трудовими правовідносин, що склались між позивачем і відповідачем, то тут цілком очевидно слід керуватись загальною позовною давністю, яка становить 3 роки (ст. 257 ЦК України), від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За таких обставин, приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

14.08.2024 представник відповідача надіслав заперечення на відповідь на відзив, у якому не погоджується з аргументами вказаними у відповіді на відзив. У цій відповіді сторона позивача так і не визначилась, на яку посаду позивач хоче щоб його працевлаштував відповідач: адміністратора чи фахівця з розвитку організації та волонтерства. Сторона позивача стверджує, що таку назву посади вони побачили в оголошенні на сайті robota.ua та котру розмістила зовсім інша юридична особа (ГО «Чернівецької обласної організації Товариства Червоного Хреста України»). Окрім цього, припущення відповідача про те, що місце надання послуг позивача знаходилось за тією ж адресою, де зареєстрований відповідач, не доведено. Також необґрунтовано позивач робить припущення про те, що поновлення на так званій роботі має відбутись з 01.04.2022, тому, що цією датою підписаний один з цивільно-правових договорів. Тобто, позивач отримав оплату за свої послуги, сплатив податок згідно укладених договорів в порядку ЦК України, а тепер стверджує, що це були трудові відносини і потрібно ще раз провести йому оплату ніби, як працівнику. Всі договори про надання послуг укладались окремо один від одного, в залежності від того чи була потреба в наданні послуг. Оплата послуг була різною. Немає підстав стверджувати, що в цих цивільно-правових відносинах є ознаки трудових.

04.10.2024 представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності. Зазначає, що позивач звернувся до суду в контексті порушення трудових прав. Відповідно він мав би керуватись статтею 233 КЗпП України, яка визначає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивач звернувся до суду 24 червня 2024 року. Навіть якщо припустити, що позивач не отримав повідомлення про розірвання договору (хоча поштові документи про направлення Позивачу повідомлення 31.08.2024 додаються), то тоді про порушення свого трудового права позивач повинен був дізнатися не пізніше останнього дня строку дії останнього договору № 789 від 01.07.2023 року зі строком дії по 30 вересня 2023 року. Отже, з 01 жовтня 2023 року розпочався перебіг тримісячного строку для звернення до суду. Останнім днем такого строку було 31 грудня 2023 року. Отож, строк звернення до суду з вимогами про визнання правовідносин трудовими позивачем пропущений. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Просить застосувати позовну давність у справі за позовом ОСОБА_1 до ГО «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» № 462/5227/24, яка є підставою для відмови в позові.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, аналогічних викладених у позовній заяві та інших заявах по суті справи. Додатково пояснили, що у ОСОБА_1 та відповідача склались саме трудові відносини, оскільки у нього був визначений графік роботи, наявне постійне місце роботи, що за адресою: АДРЕСА_1 , систематично виконував роботу фахівця з розвитку та волонтерства, розвантажував гуманітарну допомогу, дні видачі якої були визначені, та був забезпечений матерально-технічною базою. По факту у нього були визначені трудові обов`язки, які у кожному наступному договорі повторювались та були ідентичними між собою. При цьому, за виконану роботу йому стабільно виплачувалась заробітна плата. Також зазначив, що 31.08.2023 голова Львівської обласної організації Товариства Червоного повідомив про розірвання з ОСОБА_1 цивільно-правового договору і з 08.09.2023 він більше на роботу не виходив. Просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги у судовому засіданні заперечив у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві та заявах по суті справи. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог із застосуванням строку позовної давності.

Представники третьої особи у судовому засіданні просили врахувати при ухваленні рішення письмові поясненні, надані ними раніше. Зазначили, що відповідач порушив норми чинного трудового законодавства, у тому числі і по відношенню до ОСОБА_1 . Зазначили, що відповідач підміняє трудові відносини цивільно-правовими.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які покликаються сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 43 Конституції Україникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

У випадку порушення вказаних прав особа має право звернутися до суду за їх захистом.

Судом встановлено, що 01.04.2022 між Львівською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України та ОСОБА_1 укладено договір цивільно правового характеру №94 /а.с.99 зворотній бік/.

Окрім цього, між тими самими сторонами були укладені наступні договори цивільно правового характеру: №321 від 01.07.2022 /а.с.100/, №371 від 01.08.2022 /а.с.101/, №422 від 01.09.2022 /а.с.102/, №26 від 02.01.2023 /а.с.103/, №236 від 01.02.2023 /а.с. 104/ та №789 від 01.07.2023 /а.с.105/.

Вказані договори є ідентичними за формою та змістом, мають однакові умови та відрізняються між собою лише змістом видів робіт та датою укладання.

Згідно з умовами вищевказаних договорів виконавець зобов`язується надати організації послуги за завданням організації, а організація зобов`язується прийняти виконані послуги та оплатити їх вартість.

П.1.2 договору передбачено конкретні види та перелік послуг, місце, строк їх виконання, вартість, а за необхідності і інші умови погоджуються сторонами у Технічному завданні, які після підписання обома сторонами стають невід`ємною частиною цього договору.

Окрім цього, до кожного з вищевказаних договорів цивільно-правового характеру є Додаток, який містить Технічне завдання, у якому сторони погодили послуги, що будуть надаватися в рамках виконання договору /а.с.113-116/.

Також, після закінчення терміну дії цивільно-правового характеру сторонами, на підставі актів про надання послуг згідно з договорами /а.с. 107-112/ та протоколами узгодження договірної ціни /а.с.118-122/ засвідчувалось виконання виконавцем умов договорів про надання послуг із визначенням вартості наданих послуг, в тому числі відрахування до державних фондів: прибутковий податок з фізичних осіб 18%, військовий збір 1,5%. Окремо за рахунок вказаних проектів замовник сплачує єдиний соціальний внесок 22%.

Відповідно до повідомлення за вих. №170 від 30.08.2023 про розірвання договору цивільно-правового характеру №789 від 01.07.2023 встановлено, що 01.07.2023 між Львівською обласною організацією Товариства Червоного Хреста України та ОСОБА_1 був укладений договір цивільно правового характеру №789, яким передбачено, що кожна із сторін цього договору вправі розірвати даний договір в односторонньому порядку, про що повідомляє іншу сторону в письмовій формі на менше як за сім календарних днів до дати розірвання договору. Керуючись цим правом, повідомили ОСОБА_1 про розірвання вказаного договору з 08.09.2023 /а.с. 122 зворотній бік/.

Відповідно до ч.1 ст. 21 КзпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Відповідно дост.626ЦК Українидоговором єдомовленість двохабо більшесторін,спрямована навстановлення,зміну абоприпинення цивільнихправ таобов`язків. Договірє одностороннім,якщо однасторона берена себеобов`язокперед другоюстороною вчинитипевні діїабо утриматисявід них,а другасторона наділяєтьсялише правомвимоги,без виникненнязустрічного обов`язкущодо першоїсторони. Договірє двостороннім,якщо правамита обов`язкаминаділені обидвісторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У питанні розмежування трудового і цивільно-правового договору Верховний Суд у

постановах від 04 липня 2018 року у справі №820/1432/17, від 26 вересня 2018 року у справі №822/723/17, від 08 червня 2021 року у справі №360/1947/19 сформував наступні підходи: «……..Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають. Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт».

Крім того, у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі № 815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а, від 22 червня 2021 року у справі №420/6605/18 Верховний Суд дійшов наступних висновків: «Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06 березня.2019 року у справі №802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18 та від 02 лютого 2021 року у справі №0540/5987/18-а.

За трудовим договором працівник забезпечується робочим місцем, матеріально - технічною базою, належними умови для виконання передбачених трудовим договором робіт, систематично отримує заробітну платню за процес праці (а не її результат), підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, дотримується правил охорони праці та інших локальних актів роботодавця. Працівник зобов`язаний бути присутнім на підприємстві, у визначені робочі години, виконувати роботу за кваліфікаційними вимогами у відповідності до посадової інструкції.

Предметом цивільних угод є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

П.1.2 договору передбачено конкретні види та перелік послуг, місце, строк їх виконання, вартість, а за необхідності і інші умови погоджуються сторонами у Технічному завданні, які після підписання обома сторонами стають невід`ємною частиною цього договору.

Судом встановлено, що відповідачем здійснювався контроль виходу позивача на робоче місце, позивачу було відведене робоче місце, що за адресою: АДРЕСА_1 та забезпечено матеріально - технічною базою; ОСОБА_1 систематично виплачувалась заробітна плата.

Дослідивши представлені у справі докази, суд дійшов висновку, що вищевказані договори та характер правовідносин сторін містять ознаки трудового договору.

Суд звертає увагу, що позивач просив визнати відносини між ним та відповідачем трудовими; зобов`язати відповідача укласти з ним трудовий договір та видати наказ про прийняття на роботу; поновити його на посаді фахівця з розвитку організації і волонтерства; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.09.2023 по день ухвалення судового рішення.

04.10.2024 представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У свою чергу, відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до статті 257 ЦК України встановлює загальний строк позовної давності три роки.

Проте Кодекс законів про працю України встановлює спеціальну позовну давність для спорів в межах трудових відносин.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного судув тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-409цс16 зроблено висновок, що встановлені статтями 228, 223 КЗпП строки звернення до судузастосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

З даним позовом позивач звернувся до суду 25 червня 2024 року.

Листом за вих. №170 від 30.08.2023 Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста повідомила ОСОБА_1 про розірвання договору цивільно-правового характеру №789.

Як зазначив у позовній заяві позивач, вищевказаний лист ним отримано 23.04.2024, однак про порушення свого трудового права він повинен був дізнатися не пізніше останнього дня строку дії останнього договору на виконання робітвід 01.07.2023 зі стоком дії по 30.09.2023 (а.с. 105-106).

Отже, з 30 вересня 2023 року розпочався перебіг тримісячного строку, останнім днем якого було30 грудня 2023 року.

При цьому в судовому засіданні позивач ствердив, що 31.08.2023 голова Львівської обласної організації Товариства Червоного повідомив йому про розірвання з ним договору цивільно-правового характеру і з 08.09.2023 він бвльше на роботу не виходив.

Звертаючись до суду, на захист трудових прав із зазначеними вище позовними вимогами, позивачем не обґрунтовано та не доведено наявність поважних причин порушення тримісячного строку. Окрім цього, позивачем суду не заявлялось клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення у суд із вимогами про поновлення порушених трудових прав.

Доказів щодо причин порушення позивачем тримісячного строку звернення до суду із позовом на захист трудових правучасниками справи не надано, клопотань про витребування відповідних доказів не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

З урахуванням наведеного, встановивши відсутність поважних причин порушення позивачем передбаченогочастиною першою статті 233 КЗпП України тримісячного строку на звернення до суду із зазначеними вище позовними вимогами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу строку на звернення до суду із вимогами про визнання відносин трудовими, зобов`язання укласти трудовий договір, видати наказ про прийняття на роботу. У зв`язку з викладеним, у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити

Враховуючи наявність підстав для відмови у встановленні факту перебування сторін у трудових відносинах та поновлення на роботі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні похідних позовних вимог простягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За положеннями ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до такого висновку.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19, від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі №329/766/18 (провадження №61-6627св20).

Згідно положень додаткової постанови Верхового Суду від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).

Згідно частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з частини 2 статті 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Встановлено, що правнича допомога надавалась відповідачу ГО «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» адвокатом Паращаком В.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000729 від 08 вересня 2017 року).

Суд вважає, що заявлені представником відповідача витрати на оплату послуг правничої допомоги в розмірі 6900 гривень за участь у даній цивільній справі не можуть вважатись розумними та співмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, тощо.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючу категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, результат розгляду справи в суді, з урахуванням відмови у задоволенні позову, суд вважає, що заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 3000 грн, що відповідає критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 81, 82, 83, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268. 274, 279-282 ЦПК України, на підставі ст. ст. 24, 94, 233 КЗпП України, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України», третя особа: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання відносин трудовими, зобов`язання укласти трудовий договір, видати наказ про прийняття на роботу та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Громадської організації «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України» судові витрати у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2024 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Громадська організація «Львівська обласна організація Товариства Червоного Хреста України», код ЄРДПОУ: 02940262, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Широка, 81а

Третя особа: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці, код ЄДРПОУ:44778105, адреса: м. Львів, пл. Міцкевича, 8.

Суддя: