Постанова

від 29.10.2024 по справі 306/542/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 306/542/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 жовтня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.,

за участі секретаря Гусонька З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 01 серпня 2023 року (головуючий суддя Уліганинець П.І.) у справі №306/542/23 за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради Закарпатської області, третя особа без самостійних вимог: Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області про визнання права власності на будівництво торгівельного приміщення

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовної заяви

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання за нею право власності на торгівельну будівлю. В обґрунтування своїх доводів позивачка посилалась на те, що вона, згідно договору від 22.01.2007, на підставі рішення 8 сесії V скликання Свалявської міської ради від 19.12.2006, орендує земельну ділянку площею 0,0035 га, що за адресою АДРЕСА_1 для комерційної діяльності. Даний договір неодноразово продовжувався, а саме: 27.01.2012 рішенням 5 сесії Свалявської міської ради; 02.06.2022 - рішенням 24 сесії VIII скликання Свалявської міської рад № 783 строком до 15.10.2022.

Зазначила, що на вказаній земельній ділянці, яка перебуває у її користуванні, на підставі рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради № 91 від 07.07.2018 та №140 від 25.10.2018 нею розміщено тимчасову споруду (біля власного вбудованого приміщення) для здійснення підприємницької діяльності.

В подальшому Свалявською міською радою їй відмовлено у продовженні оренди земельної ділянки у зв`язку з тим, що у неї відсутні правовстановлюючі документи на вищевказане нерухоме майно, яке перебуває на такій та роз`яснено, що дана земельна ділянка відображається як вільна та повинна передаватись в оренду через аукціон.

Вказує, що звернувшись до ДАБІ для отримання декларації про готовність об`єкту та введення в експлуатацію, їй було відмовлено у зв`язку з тим, що нею не надано документ на земельну ділянку.

Вважає, оскільки за період будівництва від органу місцевого самоврядування не надходило будь-яких претензій, на даний час будівництво завершене, в неї є технічний паспорт та проєкт забудови, ряд висновків щодо стану будівлі, які подавались до декларації та перебувають у ДАБІ, та, в зв`язку з тим, що в неї не має можливості іншим чином встановити право власності на вже завершене будівництво (торгівельну будівлю), просить суд визнати за нею право власності на таку як на самочинно збудовану.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Свалявського районного суду від 01 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на збудований об`єкт будівля торгівлі площею 16,7 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги

На вказане рішення Свалявського районного суду Мукачівська окружна прокуратура подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вважає, що судовий спір було створено штучно.

Зазначає, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво може мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право. Вказує на те, що з матеріалів справи вбачається, що позивачка не зверталась до органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо надання дозвільних документів на будівництво, декларації про готовність спірного об`єкта до експлуатації органом контролю не розглядалась та рішення про її реєстрацію або повернення не приймалось. Вказане свідчить про відсутність позасудового вирішення позивачем питання введення в експлуатацію об`єкта самочинного будівництва, а отже і про відсутність спору. Звертає увагу на те, що право власності на об`єкт нерухомого майна особа набуває після прийняття такого в експлуатацію та після державної реєстрації, відповідно до вимог ч.2 ст.331 ЦК України, ст.. 182 ЦК України та ч.2 ст., ч.2 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Вказує на порушення умов договору оренди земельної ділянки №б/н від 22.01.2007, на підставі рішення 8 сесії V скликання Свалявської міської ради від 19.12.2006, про передачу Свалявською міською радою в оренду ОСОБА_1 , строком на 5 років земельну ділянку, кадастровий номер 2124010100:01:015:0013 площею 0,0035 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , для здійснення комерційної діяльності, а саме обслуговування магазину. Зазначає, що розділ договору «Обмеження щодо використання земельної ділянки» містить заборону щодо будівництва об`єктів без відповідного дозволу.

Стверджує, що на момент будівництва, слухання справи та ухвалення рішення у ОСОБА_1 не було правовстановлюючих документів на землю під спірним збудованим об`єктом нерухомості, що не давало право на початок будівельних робіт.

Таким чином прокуратура вважає, що спірна будівля є самочинно збудованим об`єктом, будівництво якого розпочато без належного дозволу та без отримання сертифікату (декларації) про введення його в експлуатацію, а також при відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку під об`єктом будівництва. Право власності визнано на об`єкт, збудований на земельній ділянці, що є комунальною власністю.

Апелянт вважає, що судом прийнято рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме Державної інспекції архітектури та містобудування, та не повідомлено таку про прийняте рішення, чим порушено норми процесуального права п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК.

До апеляційної скарги прокуратурою додано листи до державної інспекції архітектури та містобудування України, до Свалявської міської ради та відповіді на вказані листи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_1 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Зазначає, що на підставі рішення виконавчого комітету Свалявської міської ради №91 від 07.07.2018 №140 від 25.10.2018 у її користуванні перебувала земельна ділянка, на якій позивачкою розміщено тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності. Вказує, що під час дії договору оренди землі, за рекомендацією Свалявської міської ради, позивачка звернулась через портал Дія із заявою на видачу містобудівних умов та обмежень, додавши до відзиву такі докази. Вважає, що суд першої інстанції вирішив справу згідно з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

На вказаний відзив Мукачівською окружною прокуратурою додано пояснення щодо отримання прокуратурою відзиву, який не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст. 360 ЦПК. Щодо доводів позивачки, викладених у відзиві, прокуратура зазначила, що повідомлення про початок будівельних робіт зареєстровано за 10 днів до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки. Доводи, викладені в письмових поясненнях прокуратури відповідають позиції прокуратури в апеляційній скарзі. Просить відхилити доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та задовольнити вимоги прокуратури, викладені в апеляційній скарзі в повному обсязі.

Межі розгляду апеляційним судом та явка учасників справи

Представник Закарпатської обласної прокуратури в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала.

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явились повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 подавала до апеляційного суду заяву, в якій просила відкласти розгляд справи, судове засідання в якій було призначено на 09.07.2024. Представник позивача - адвокат Хиля М.М., з яким ОСОБА_1 уклала договір про надання правової допомоги 03.07.2024, подав до апеляційного суду заяву, в якій просив відкласти розгляд справи, оскільки бере участь у невідкладних слідчих діях у кримінальному провадженні. Таким чином, представник апелянта, здійснюючи адвокатську діяльність, надав перевагу іншим процесуальним діям. При цьому, ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду, призначене на 29.10.2024, не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила, а неявка представника не є поважною причиною неявки самої особи, яку представляє адвокат. Зважаючи на те, що позиція ОСОБА_1 апеляційному суду відома, оскільки викладена у позовній заяві та у відзиві на апеляційну скаргу прокурора, колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника Закарпатської обласної прокуратури, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Застосовані норми права

Відповідно до статті 392ЦК України власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документу, який засвідчує його право власності.

Згідно зі статтею 328ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У частині четвертій статті 373ЦК України зазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюютьсястаттею 376 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 376ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другійстатті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Частинами третьою, п`ятою, сьомою статті 376ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За загальними правилами кожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

У справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.

На підставі частини третьої статті 376ЦК України суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією, а також у разі, якщо ці обставини були предметом розгляду компетентного державного органу (частина третястатті 375 ЦК України).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ятастаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію забороняється.

Аналогічна норма закріплена пунктом 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.

Фактичні обставини справи

22 січня 2007 року Свалявською міською радою передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку кадастровий номер 2124010100:01:015:0013 в розмірі 0,0035 га строком на 5 років (до 2012). Договір від 22.01.2007 зареєстровано в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №2124010100-0407070700002 (а.с.6-9). Актом від 2007 року, на виконання рішення 8-ї сесії V скликання Свалявської міської ради від 19.12.2006, перенесено в натуру проект відведення земельної ділянки для підприємницької діяльності (обслуговування літньої площадки) із земель на території Свалявської міської ради Закарпатської області, загальною площею 0,0035 га, за адресою АДРЕСА_1 (а.с.12).

Рішенням Свалявської міської ради від 27.01.2012 №333 приватному підприємцю ОСОБА_1 продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки, площею 0,0035 га по АДРЕСА_1 строком на 10 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі - до 27.01.2022 (а.с.15, додаткова угода а.с.16).

На підставі рішення 24-ї сесії 8-го скликання Свалявської міської ради від 02.06.2022 №783 Свалявською міською радою передано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 0,0021 га, кадастровий номер 2124010100:01:015:0067. Відповідно до п.3.1 Договору оренди земельної ділянки строк дії договору встановлено до 15.10.2022, за адресою АДРЕСА_1 (а.с.25-27). Актом від 2022 року Свалявською міською радою передано ОСОБА_1 вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с.28).

Відділом містобудування, архітектури житлово-комунального господарства, інфраструктури, енергетики та цивільного захисту населення Свалявської РДА замовнику ФОП ОСОБА_1 15.10.2020 видано паспорт прив`язки на тимчасову споруду для здійснення підприємницької діяльності в АДРЕСА_1 , дійсний до 15.10.2022 (а.с.19)

Право оренди земельної ділянки, загальною площею 0,0021 га, кадастровий номер 2124010100:01:015:0067 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28.06.2022, згідно з яким датою закінчення дії договору є 15.10.2022 (а.с. 29)

02.09.2022 проектувальником ФОП ОСОБА_2 погоджено завдання на проектування, а саме - будівництво будівлі торгівлі за адресою АДРЕСА_1 (а.с.31-32)

Щодо вказаної будівлі за адресою АДРЕСА_1 Філією ДП «Укрдержбудекспертиза» у Закарпатській області затверджено експертний звіт (позитивний) щодо розгляду проектної документації на будівництво в частині міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва від 29.09.2022 з додатком, за яким клас наслідків (відповідальності) об`єкта СС1 та за результатами розгляду проектної документації на будівництво встановлено, що зазначену документацію розроблено з дотриманням вимог щодо міцності, надійності та довговічності об`єкта будівництва (а.с. 33-37).

Матеріалами справи підтверджується реєстрація Державною інспекцією архітектури та містобудування України повідомлення про початок виконання будівельних робіт 04.10.2022 за десять днів до закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки. Також, з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що документом, який засвідчує право власності (користування) земельною ділянкою є договір №47222077 від 28.06.2022 про надання в оренду земельної ділянки площею 0,0021 га, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2124010100:01:015:0067, терміном до 15.10.2022, функціональне призначення відповідає. Із вказаного витягу вбачається наявність затвердженої проектної документації від 05.09.2022 та експертизи проекту від 29.09.2022 з типом висновку позитивний (а.с.38-43).

Колегією суддів було перевірено інформацію, яка міститься на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, та встановлено, що на порталі розміщені лише дозвільні документи (а.с. 196-207).

Відповідно до п.4 «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. N 461, надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначенимистаттею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно з ч.1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

З урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема,законів України «Про регулювання містобудівної діяльності»,«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1127 від 25.12.2015, передумовою для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна є отримання дозвільних документів у сфері містобудівної діяльності, у тому числі тих, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта нерухомого майна та речових прав на земельну ділянку.

Разом з тим, доказів про те, що ОСОБА_1 зверталася до компетентного державного органу (Державної інспекції архітектури та містобудування України) із заявою про прийняття спірного об`єкта до експлуатації матеріали справи не містять. Відсутня інформація про відповідне звернення ОСОБА_1 і на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Отже, позивачкою не подано суду доказів того, що Державна інспекція архітектури та містобудування України розглядала таке питання та відмовляла у введені в експлуатацію будівлі як контролюючий орган.

Натомість у березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом про визнання за нею права власності на збудований об`єкт будівлі торгівлі, площею 16,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17) та від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18).

Крім цього, матеріали справи не містять доказів, що земельна ділянка, на якій розташована будівля торгівлі, що є предметом спору, на час звернення до суду з позовом перебувала у користуванні позивачки ОСОБА_1 , оскільки з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що дія договору оренди закінчується 15.10.2022 (а.с.29).

Таким чином місцевим судом помилково зазначено можливість визнання права власності на будівлю за особою, яка вчинила самочинне будівництво на земельній ділянці комунальної власності. За таких обставин суд першої інстанції дійшов хибного висновку про обґрунтованість позову, у своєму рішенні виклав висновки, які не відповідають обставинам справи, а рішення суду ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга Мукачівської окружної прокуратури підлягає до задоволення, рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права (п.п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України) слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги Закарпатською обласною прокуратурою сплачено 1610,40 гривень судового збору (а.с.119), які підлягають стягненню з позивачки.

Керуючись ст.368, п. 2 ч. 1 ст.374, п.п. 3,4 ч. 1 ст.376, ст. ст.381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду від 01 серпня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Закарпатської обласноїпрокуратури (вул. Коцюбинського 2-а, м Ужгород, 88000, код ЄДРПОУ 02909967) 1610,40 грн у відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2024 року.

Головуюча:

Судді: