Постанова

від 04.11.2024 по справі 947/34385/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/34385/24

Провадження № 2-а/947/255/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Гниличенко М.В.

за участю секретаря - Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Одеса, третя особа Київський відділ виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2024 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Орел В.В., звернувся до Київського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1314 від 11.06.2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, згідно якої на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25500,00 грн. - скасувати та справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 18.10.2024 року під час оновлення застосунку «Дія» дізнався, що в провадженні державного виконавця Київського відділу виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Нідзельського З.А. знаходиться на примусовому виконанні постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №1314 від 11.06.2024 року за ч.3 ст.210 КУпАП відносно нього. Позивач не погоджується із постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки розгляд справи проводився з порушенням вимог ст.280 КУпАП, зокрема уповноваженою особою не з`ясовано та не підтверджено факт порушення позивачем правил військового обліку, не доведено поза розумним сумнівом його вину, а також не з`ясовано у повному обсязі усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, позивача не було повідомлено належним чином про дату та час розгляду адміністративної справи, чим фактично позбавлено право надати особисті пояснення та докази, а також користуватись професійною правничою допомогою. Також, позивачем зазначено, що у оскаржуваній постанові відсутнє обґрунтування адміністративного стягнення у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, не зазначено підстави накладення штрафу у максимальному розмірі, чим порушено принцип індивідуалізації покарання.

Позивачем в позовній заяві наголошено, що ним не порушено правил військового обліку, так як позивачем було оновлено свої військово облікові дані за допомогою застосунку «Резерв +» 20.05.2024 року.

Зазначає, що вважає вказану вище постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв`язку з порушенням процедури винесення постанови та у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи.

Крім того, представник позивача через канцелярію суду надав заяву про поновлення процесуального строку, оскільки позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, та він дізнався про існування постанови про накладення на нього адміністративного стягнення за межами строків позовної давності, зокрема із відкритого виконавчого провадження, у за стосунку «Дія».

Відповідно до автоматизованої системи документообігу адміністративну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28.10.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду.

Учасники процесу належним чином повідомлялись про розгляд справи.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Орел В.В. до судового засідання не з`явились, належним чином повідомлялись, через канцелярію суду надали заяву, якою просять розглянути справу за їх відсутності та задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Одеса до судового засідання не прибув, за невідомими причинами, повідомлявся належним чином через підсистему «Електронний суд», зокрема судові документи було доставлено до особистого кабінету відповідача - 28.10.2024 року та 01.11.2024 року.

Представник третьої особи Київського відділу виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся до особистого кабінету в підсистемі «Електронний суд» - 28.10.2024 року та 01.11.2024 року.

З урахуванням положень ч. 1 ст.205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності належним чином повідомленого про день, час та місце судового засідання відповідача, оскільки його неявка в такому випадку не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

Частиною 2 статті 19 Конституції закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Керуючись ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Керуючись ст.252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення, може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд.

Судом встановлено, що відповідно до постанови № 1314, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 від 11.06.2024 року, громадянин ОСОБА_1 підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та зазначено, що встановлено порушення ОСОБА_1 вимоги абзацу другого частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпункти 2, 6, 7 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які встановленні в Додатку № 2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р № 1487. Встановлено порушення правил військового обліку в частині неприбуття 06.06.2024 року за викликом для уточнення облікових даних від 05.06.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 ./а.с.16/

Постановою №1314 по справі про адміністративне правопорушення від 11.06.2024 року на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 25500,00 грн. за порушення правил військового обліку./а.с.16/

Проте, із позову вбачається, що позивача про дату, час і місце розгляду адміністративного матеріалу повідомлено не було, чим було порушено права особи, що притягається до адміністративної відповідальності на надання доказів та пояснень, заявляти клопотання, користуватися правничою допомогою, чим було порушено принцип повноти та всебічності розгляду справи, крім того відповідачем не було належним чином досліджено та не відображено в постанові конкретний факт порушення позивачем правил військового обліку, у тексті постанови відсутнє обґрунтування застосування максимального розміру адміністративного стягнення, оскаржувана постанова не була вручена позивачу та засобами поштового зв`язку не направлялась, і не отримувалась. Сам лише факт складання постанови без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».

Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, розгляд справи відбувся за відсутності позивача, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справ, що в силу приписів частини 1 статті 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи.

Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 6.03.2018 у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 у справі № 591/2794/17, від 6.02.2020 № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».

За таких обставин, ураховуючи зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови та її скасування.

Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ч. 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призовники, військовозобов`язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.

В силу абзаців 8, 10 підпункту 1 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних та резервісті»), призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; 10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать: 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) місце народження; 6) стать; 7) місце проживання та місце перебування; 8) відомості про батьків (усиновлювачів), опікунів, піклувальників та інших представників (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження); 8-1) відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); 9) реквізити паспорта громадянина України та паспорта громадянина України для виїзду за кордон (серія, номер, дата видачі, орган, що видав, строк дії); 9-1) відомості про громадянство; 10) відомості про документи, що підтверджують смерть особи або визнання особи померлою чи безвісно відсутньою; 11) відомості щодо визнання особи недієздатною (поновлення дієздатності); 12) відомості про зайнятість (код підприємства, місце роботи, посада); 13) реєстраційний номер облікової картки платника податків; 14) відцифрований образ обличчя особи; 15) відомості про дату виїзду за межі України та дату повернення на територію України; 16) відомості про освіту та спеціальність; 17) відомості про стан здоров`я (у тому числі про встановлення, зміну групи інвалідності), що збираються з метою визначення придатності для виконання військового обов`язку; 18) відомості про притягнення до кримінальної відповідальності (повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення); 19) відомості про розгляд судом кримінальної справи, вирок, що набрав законної сили; 20) відомості про наявність (відсутність) судимості; 21) унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); 22) відцифрований образ обличчя особи (за наявності).

Згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014, оголошено мобілізацію в Україні.

При цьому, починаючи з моменту оголошення Президентом України часткової мобілізації, відповідно до положень ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», законодавець пов`язує настання особливого періоду.

Також, Указом Президента України від 24.02.2022р № 64/2022 в Україні з 5:30 24 лютого 2022 року введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022р постановлено про проведення загальної мобілізації.

У відповідності до положень ст. 1 ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до п.п.2-3 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. N 1487, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Диспозицією ч.1 ст.210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Частиною 3 вказаної статті встановлено, що відповідальність настає за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Поряд з цим, як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а саме у тому, що він не уточнював свої персональні дані з обліковими даними територіального центру комплектування та соціальної політики.

Частиною 3 ст.210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Разом з тим, за змістом постанови, відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч.1 ст.210 КУпАП. Жодних посилань на кваліфікуючу ознаку вчинення правопорушення в умовах особливого періоду, що передбачена частиною 3 ст.210 КУпАП постанова не містить, як і не містить мотивації висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності саме за частиною 3 ст.210 КУпАП та накладення штрафу саме у максимальному розмірі.

Проте, із позову вбачається, що 20.05.2024 року позивачем було уточнено свої облікові дані за допомогою за стосунку «Резерв+», вказані дані у період з 20.05.2024 року по 06.06.2024 року не змінювались та знаходились у розпорядженні відповідача, як суб`єкта ведення Реєстру «Оберіг», про що було повідомлено позивачем уповноваженим особам відповідача.

Також, безпідставним є твердження відповідача, викладене у постанові № 1314 від 11.06.2024 року щодо неповідомлення позивачем поважності причин неявки на 06.06.2024 року, оскільки позивач у позові пояснив, що 05.06.2024 року він зазначав та підтвердив документально той факт, що 06.06.2024 року його вже викликано до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) для отримання рішення за результатами перевірки позивача як кандидата на військову службу за контрактом.

Таким чином, позивач добросовісно припускав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 достеменно відомі дані позивача із реєстру «Оберіг», які не змінювались з дати оновлення 20.05.2024 року та в подальшому після укладення контракту на військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та мали бути внесені до реєстру «Оберіг» шляхом електронної взаємодії між органами Державної прикордонної служби України та ІНФОРМАЦІЯ_1 , як держателем Реєстру «Оберіг». Також, позивач зазначає, що при складанні оскаржуваної постанови уповноважена особа не зазначила та не надала доказів неможливості отримання інформації з відповідних реєстрів. Крім того, в оскаржуваній постанові відсутні відомості про облікові дані позивача, які на думку відповідача, потребували уточнення.

На підтвердження доводів позовної заяви в матеріалах справи наявні наступні докази -

-копія паспорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця м.Херсону, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ./а.с.8/

-копія картки платника податків позивача з реєстраційним номером НОМЕР_1 ./а.с.9/

-довідка № 5106-5002748052 від 07.05.2023 року про взяття позивача на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання та перебування - АДРЕСА_2 ./а.с.10/

-відгук на кандидата на військову службу за контрактом ОСОБА_1 , виданий Начальником відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) майором ОСОБА_4 від 06.06.2024 року./а.с.11/

-довідка військової частини НОМЕР_2 від 31.07.2024 року про те, що старший сержант ОСОБА_1 знаходиться на дійсній військовій службі у військовій частині № НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, АДРЕСА_3 з 03.07.2024 року по теперішній час./а.с.12/

-службове посвідчення на ім`я старшого сержанта ОСОБА_1 від 04.07.2024 року, який займає посаду військовослужбовця НОМЕР_3 прикордонного загону, посвідчення дійсне до 31.12.2029 року./а.с.13/

-скріншот за стосунку «Резерв+» з відміткою «Дані оновлено вчасно. Дата уточнення 20.05.2024 року./а.с.14/

Крім того, позивачем надано копію постанову державного виконавця Київського відділу виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Нідзельського З.А. про відкриття виконавчого провадження від 05.08.2024 року, з якого вбачається, що на підставі ІНФОРМАЦІЯ_1 за порушення правил військового обліку в сумі 51000,00 грн./а.с.15/

Позивач у позові зазначає, що 18.10.2024 року під час оновлення за стосунку «Дія» йому стало відомо про відкрите відносно нього виконавче провадження № 75652559, з Автоматизованої системи виконавчих проваджень йому стало відомо про постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1314 від 11.06.2024 року про накладення на нього штрафу.

Позивач вважає поважною причиною пропуску звернення з адміністративним позовом до суду 25.10.2024 року, оскільки йому стало відомо про наявність виконавчого провадження та постанови лише 18.10.2024 року, тому ним не було пропущено десятиденний строк звернення до суду з того моменту коли особа дізналась про порушення її прав, про що надала відповідну заяву про поновлення процесуального строку.

Також, суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України про адміністративні правопорушення зобов`язують призначати стягнення в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, та з урахуванням обставин, встановлених статтею 33 кодексу.

Статтею 27 КУпАП штраф визначено як грошове стягнення, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

У санкціях статей (санкціях частин статей) КУпАП стягнення у виді штрафу визначено в неоподатковуваних мінімумах доходів громадян.

Зокрема, санкція ч.3 ст.210 КУпАП, за якою ОСОБА_1 визнано винуватим, передбачає стягнення у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, КУпАП чітко і послідовно вказує на єдиний вимір розміру стягнення у виді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Отже, при накладенні стягнення у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією відповідної статті КУпАП, цей розмір визначається в певній кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із визначенням його у грошовій сумі в перерахунку його розміру в гривнях, виходячи з вимог закону щодо визначення суми одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Разом з тим, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст.210 КУпАП, посадова особа вимог закону щодо призначення стягнення у виді штрафу не дотрималась, і наклала штраф без визначення кількості неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, у грошовій сумі - 25500 грн. (одна тисяча п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

З урахуванням наведеного, встановлення факту несвоєчасного повідомлення або неповідомлення з боку ТЦК особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію, про час та місце розгляду справи, недотримання відповідачем процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення є підставою для визнання постанови ТЦК неправомірною та її скасування.

Суд наголошує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні відносно суб`єкта владних повноважень.

Згідно з ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Недотримання відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення приписів передбачених, статтями 278, 279, 280 КУпАП, свідчить про невідповідність оскаржуваної постанови вимогам закону, також відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, та з огляду на відсутність доказів, які б у достатній мірі і беззаперечно свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та його винуватість, суд вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасування, задовольнивши заяву представника позивача про поновлення процесуального строку.

Відповідно до норм чинного законодавства в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП не була доведена.

Отже, враховуючи відсутність належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 242, 244, 245, 250, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Одеса, третя особа Київський відділ виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення №1314 від 11.06.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 04.11.2024 року.

Суддя М. В. Гниличенко