Ухвала

від 04.11.2024 по справі 521/11481/19

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/11481/19

Провадження № 2-в/521/16/24

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2024 року

Малиновськийрайонний судм.Одеси

в складі: головуючого суддіГуревського В.К.

при секретарі Федорової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі питання про відновлення втраченого провадження у цивільній справі № 521/11481/19за позовом ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«Родіна»,третя особаОдеська міськарада,про зобов`язаннявчинити певнідії шляхомнадання житловогоприміщення-

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про видачу дублікатів виконавчих листів у цивільній справі №521/11481/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», третя особа Одеська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії шляхом надання житлового приміщення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

В провадженні Малиновського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 521/11481/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», третя особа Одеська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії шляхом надання житлового приміщення.

26 жовтня 2020 року Малиновським районним судом м. Одеси по цій справі ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

12 березня 2021 року Малиновським районним судом м. Одеси було видано два виконавчі листа.

Секретарем цивільної канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси надана довідка про те, що в провадженні судді перебувала цивільна справа №521/11481/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Родіна» про зобов`язання вчинити певні дії.

24.10.2020 р. було постановлено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.

19.07.2024 р. позивач звернувся із заявою про видачу дублікату виконавчого листа.

22.07.2024 р. секретар судового засідання ОСОБА_2 звернулася до цивільної канцелярії про отримання справи № 521/11481/19, але вищезазначеної справи в канцелярії знайдено не було.

Враховуючи викладене, просили ініціювати питання про відновлення втраченого провадження.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 31 жовтня 2024 року ініційовано відновлення втраченого провадження по цивільній справі № 521/11481/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», третя особа Одеська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії шляхом надання житлового приміщення. Передано до канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси матеріали справи для створення відповідного провадження.

Після отримання матеріалів з канцелярії Малиновського районного суду м. Одеси провадженню присвоєно номер № 2-в/521/16/24.

За данимиЄДРСР посправі Малиновськимрайонним судомм.Одеси ухвалювалисятакі судовірішення:ухвала судупро залишенняпозовної заявибез рухувід 15липня 2019р.;ухвала судупро відкриттяпровадження усправі від24вересня 2019р.;ухвала судупро призначення справи до судового розгляду від 09 квітня 2020 р.; рішення суду від 26 жовтня 2020 року; ухвала суду про залишення заяви без руху від 13 червня 2024 року; ухвала суду про повернення заяви від 25 червня 2024 р.

Відповідно до ст. 488 ЦПК Українивідновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 489 ЦПК Українивтрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі або за ініціативою суду.

Згідно ст. 493 ЦПК Українипри розгляді справи суд використовує ту частину провадження, що зберіглася, документи, видані зі справи фізичним чи юридичним особам до втрати провадження, копії цих документів, інші довідки, папери, відомості, що стосуються справи, виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 494 ЦПК Українина підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Нормами ЦПК, що регулюють порядок відновлення втраченого судового провадження, не визначено з яких причин судове провадження може бути втрачено. Згідно судової практики судове провадження може бути відновлене незалежно від причин його втрати, які можуть мати як об`єктивний, так і суб`єктивний характер. До об`єктивних причин втрати судового провадження (які не залежать від волі людини) можна віднести, зокрема, стихійне лихо (землетрус, повінь, ураган тощо), аварію техногенного характеру (пожежа, затоплення приміщення тощо), воєнні дії. Суб`єктивними причинами втрати судового провадження (які залежать від волі людини) можуть бути, зокрема, протиправні дії окремих осіб (знищення, викрадення матеріалів тощо), недбалість працівників суду під час зберігання справи у суді, втрата справи під час пересилання поштою з одного суду до іншого.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про достатність зібраних доказів для відновлення втраченого судового провадження в частині: - ухвала від 15 липня 2019 р.; ухвала від 24 вересня 2019 р.; ухвала від 09 квітня 2020 р.; рішення суду від 26 жовтня 2020 року; ухвала від 13 червня 2024 року; ухвала від 25 червня 2024 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Керуючись ст. ст. 261, 488,489,493,494 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Частково відновити втраченесудове провадженняу цивільній справі № 521/11481/19 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», третя особа Одеська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії шляхом надання житлового приміщення, в частині: - ухвала про залишення позовної заяви без руху від 15 липня 2019 р.; - ухвала про відкриття провадження у справі від 24 вересня 2019 р.; - ухвала про призначення справи до судового розгляду від 09 квітня 2020 р.; - ухвала про залишення заяви без руху від 13 червня 2024 року; - ухвала про повернення заяви від 25 червня 2024 р; - рішення суду від 26 жовтня 2020 року:

«

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 жовтня 2020 року

м. Одеса

Справа № 521/11481/19

Провадження № 2/521/532/20

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря- Шудра Г.С.,

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1

Представник позивача Волошина Світлана Вадимівна

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Родіна»

Представник відповідача Цимбал Сергій Юрійович

Третя особа - Одеська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», третя особа Одеська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії шляхом надання житлового приміщення -

в с т а н о в и в :

До Малиновського районного суду м. Одеси звернулася з позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», за участю третьої особи: Одеська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії шляхом надання житлового приміщення, в якому просить: якщо суд вважає, що строки звернення до суду є пропущеними, поновити позивачу такий строк; зобов`язати ТОВ «Родіна» вчинити певні дії, а саме відселити ОСОБА_1 з гуртожитку - будинку АДРЕСА_1 шляхом надання йому у власність однокімнатної квартири з усіма зручностями в місті Одесі; вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом ухвалення додаткового рішення після розгляду справи по суті, посилаючись на таке.

ОСОБА_1 з 21 березня 1988 року по теперішній час зареєстрований у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 . Кімната жилою площею 17,0 кв. м. була надана позивачу Одеським «Міськрембудтрестом» у 1987 році на склад сім`ї три особи: він, дружина ОСОБА_3 та син - ОСОБА_4 . 04 квітня 1995 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний. Таким чином, на теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає у гуртожитку один. У 2017 році позивачу стало відомо, що 28 грудня 2005 року між Одеською міською радою та ТОВ «Родіна» укладено договір купівлі-продажу №129 (серія та номер: 6021, виданий приватним нотаріусом Чужовської Н.Ю.) будинку АДРЕСА_1 , який був зареєстрований 14 лютого 2006 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Оскільки на теперішній час власником гуртожитку є ТОВ «Родіна» у ОСОБА_1 відсутня можливість приватизувати квартиру у гуртожитку відповідно до чинного законодавства України, тобто набути право власності на житло (ст. 345 ЦК України). Неодноразово ОСОБА_1 звертався до керівництва ТОВ «Родіна» з проханням розглянути питання щодо його відселення з гуртожитку та надати йому у власність житло, на що ніякої відповіді не отримав, на будь-які домовленості ані керівництво, ані засновники ТОВ «Родіна» не йдуть.

Згідно п. п. 1.3., 1.4. Договору об`єктом купівлі-продажу є 3-х поверхова будівля гуртожитку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. п. 5.4.3. «Покупець» зобов`язаний не проводити реконструкцію, розширення, ремонт, зміну цільового призначення об`єкту купівлі-продажу без узгодження з органами архітектури та містобудування міської ради, забезпечити належну експлуатацію об`єкта нерухомості, яка гарантує надійність будівельних конструкцій.

Згідно п. п. 5.4.2. «Покупець» зобов`язаний у термін до 31 грудня 2007 року, але не пізніше наступного відчуження об`єкта купівлі-продажу, здійснити відселення всіх прописаних мешканців гуртожитку, згідно виписок домової книги, за рахунок власних коштів. При цьому площа житла, що буде надаватися, не повинна бути меншої, ніж передбачено нормами житлового законодавства України. Крім того, згідно п. п. 6.5. Договору за неналежне виконання «Покупцем» зобов`язань, передбачених п. п. 5.4.2. цього Договору, «Покупець» виплачує на рахунок «Продавця» пеню у розмірі 0,1 % ринкової вартості об`єкта купівлі-продажу, визначеної у п. 1.3. цього Договору за кожний день прострочки невиконання зобов`язання. Згідно з п. п. 6.6. Договору у разі невиконання «Покупцем» зобов`язань, передбачених п. п. 5.4.2. цього Договору «Продавець» має право у встановленому законодавством порядку вимагати розірвання цього Договору купівлі-продажу, при тому, кошти, що були витрачені «Покупцем» у зв`язку з виконанням зобов`язань за цим Договором поверненню не підлягають. Але ж, до теперішнього часу відповідачем зобов`язання по Договору не виконані, у зв`язку з чим ОСОБА_1 вимушений звернутися до суду за захистом своїх законних прав та інтересів. Позивач відноситься до кола осіб, яким відповідач зобов`язаний надати житло у відповідності до вимог ст. ст. 50, 113 ЖК України, оскільки зареєстрований у будинку - об`єкту за Договором купівлі-продажу 1988 року до теперішнього часу та іншого житла не має. Проте, відповідач не виконав цього зобов`язання відносно позивача, в зв`язку з чим, відповідно до положень ст. 636 ЦК України у ОСОБА_1 виникло право вимоги до відповідача про його відселення з надання йому благоустроєного жилого приміщення (аналогічно до механізму, застосованому відносно інших мешканців гуртожитку).

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Родіна» надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив розглянути даний відзив на позовну заяву як заяву про застосування Малиновським районним судом м. Одеси позовної давності; застосувати позовну давність; відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Одеська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії шляхом надання житлового приміщення, посилаючись на таке.

28 грудня 2005 року між Одеською міською радою та ТОВ «Родіна» було укладено Договір купівлі-продажу № 129, відповідно до якого Одеська міська рада продала, а ТОВ «Родіна» придбала у власність індивідуально визначене майно у вигляді будівлі літера А, що в цілому складається з будівлі літери А, загальною площею: 610,3 км. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площа якої не визначена. Дійсно, відповідно до п. 5.4.2. Договору ТОВ «Родіна» зобов`язано у термін до 31 грудня 2007 року, але не пізніше наступного відчуження об`єкта купівлі-продажу, здійснити відселення всіх прописаних мешканців гуртожитку, згідно виписок домової книги, за рахунок власних коштів. При цьому площа житла, що буде надаватися, не повинна бути меншою, ніж передбачено нормами житлового законодавства.

З тексту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається відсутність у позивача вищезазначених документів, котрі свідчили би про наявність у ОСОБА_1 права на приватизацію квартири у гуртожитку. Як наслідок, у ОСОБА_1 на момент звернення до Малиновського районного сулу м. Одеси з позовною заявою відсутні підстави звернення до суту, оскільки ним не довезено факт порушення, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів ТОВ «Родіна».

Позивач за текстом позовної заяви стверджує, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 взагалі є гуртожитком. Натомість, відповідач вважає дане твердження позивача не доведеним та безпідставним, оскільки відповідно до ст. 127 Житлового кодексу Української PCP. Доказів реєстрації названої будівлі як гуртожитку позивачем не надано; - якщо будівля за адресою: АДРЕСА_1 є гуртожитком, то мають значення такі обставини.

ТОВ «Родіна» набуло право власності на будівлю на підставі договору купівлі-продажу у 2001 році.Таким чином, станом на день запровадження в Україні права на приватизацію приміщень у гуртожитках будівля за адресою: АДРЕСА_1 вже перебувала у приватній власності ТОВ «Родіна», що виключає можливість приватизації приміщень в будівлі відповідно до положень названих законів.На ОСОБА_1 не поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки позивач вселився у приміщення в названій будівлі без правових підстав, визначених відповідним Законом.Однак ордер, який відповідно до ст. 129 ЖК Української PCP є єдиною підставою для вселення у приміщення гуртожитку, Позивачеві не видавався, відповідний договір найму жилого приміщення з ним не укладався.

Позивач за текстом позовної заяви стверджує, шо він відноситься до кола осіб, яким відповідач зобов`язаний надати житло, натомість дане твердження позивача спростовується - Актом від 16 січня 2006 року, відповідно до якого головним бухгалтером РСУ - 3 - ОСОБА_5 ; представником ТОВ «Родіна» - Прощенко Володимиром Євгеновичем; громадянином ОСОБА_6 ; громадянином ОСОБА_7 , у присутності дільничного інспектора Приморського PB ОГУ УМВС України в Одеській області лейтенанта ОСОБА_8 , було встановлено, що в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 не проживає з 1998 року, в замін в даній квартирі проживає його мати - ОСОБА_9 . Як наслідок, позивач по справі не може вважатися особою, яка має право на збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, що передбачене ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу Української PCP. Більше того, проаналізувавши положення п. 5.4.2 Договору можливо дійти до висновку, що виселенню підлягають саме мешканці. Законодавчим визначення поняття «мешканець», відповідно до абз. 3 п. 1.2. Правил управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, затверджених Наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 02 лютого 2009 року № 13 є власник, співвласник, наймач, орендар окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку. З урахуванням вищевикладеного вважаємо, що позивачем по справі не доведено факт того, що ОСОБА_1 є мешканцем будинку АДРЕСА_1 .

В прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить суд зобов`язати ТОВ «Родіна» вчинити певні дії, а саме: відселити ОСОБА_1 з гуртожитку - будинку АДРЕСА_1 шляхом надання йому у власність однокімнатну квартиру зі усіма зручностями в місті Одесі, натомість умовами п. 5.4.2 Договору не передбачено надання прописаним мешканцям гуртожитку 1-кімнатних квартир, про що просить позивач. Договором тільки обумовлено, що площа житла, що буде надаватися, не повинна бути меншою, ніж передбачено нормами житлового законодавства України. Позивачем не обґрунтовано вимогу про надання саме 1-кімнатної квартири, а не будь-якого іншого жилого приміщення (наприклад, кімнати, площа якої відповідає зазначеним нормам). Відселення передбачає надання особі іншого житла, проте не обов`язково шляхом набуття такою особою права власності на це житло (наприклад, володіння та користування таким житлом може здійснюватися на підставі права користування). Таким чином, позивачем не обґрунтовано вимогу про надання житла саме у власність.

У випадку Позивач за текстом позовної заяви стверджує, що йому стало відомо про укладення договору лише 2017 року, натомість дане твердження позивача спростовується - листом ТОВ «Родіна» до ОСОБА_1 № б/н від 15 серпня 2008 року та листом ТОВ «Родіна» до ОСОБА_1 № б/н від 01 листопада 2017 року. Як наслідок, позивачем пропущено строк позовної давності.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що наданий відповідачем відзив на позовну заяву, необґрунтований та безпідставний, а позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилався на те, що на думку представника відповідача, при зверненні до суду позивачем не доведено факт порушення його законних прав та інтересів з боку ТО В «Родіна», які полягають у тому, що ОСОБА_1 має право на приватизацію квартири у гуртожитку; не доведений факт, що будівля за адресою: АДРЕСА_1 , взагалі є гуртожитком; що позивач не відноситься до кола осіб, яких відповідач зобов`язаний відселити на надати житло. Такі ствердження є безпідставними, виходячи з наступного.

28 грудня 2005 року між Одеською міською радою та ТОВ «Родіна» укладено договір купівлі-продажу №129 (серія та номер: 6021, виданий приватним нотаріусом) будинку АДРЕСА_1 , який був зареєстрований 14 лютого 2006 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості». Згідно п. п. 1.3., 1.4. Договору об`єктом купівлі-продажу є 3-х поверхова будівля гуртожитку, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно п. п. 5.4.3. Договору «Покупець» зобов`язаний не проводити реконструкцію, розширення, ремонт, зміну цільового призначення об`єкту купівлі-продажу без узгодження з органами архітектури та містобудування міської ради, забезпечити належну експлуатацію об`єкта нерухомості, яка гарантує надійність будівельних конструкцій. З копії листа ТОВ «Родіна» б/н від 01 листопада 2017 року, доданої до відзиву на позовну заяву, вбачається, що будинок АДРЕСА_1 використовується ТОВ «Родіна» за цільовим призначенням. Тобто, на теперішній час будинок АДРЕСА_1 є гуртожитком, що підтверджується відповідачем та не потребує доказування.

Зібраними та доданими до позову доказами спростовується твердження, викладене у відзиві, що позивач вселився до будівлі без правових підстав, виходячи з наступного. Згідно із записом № 6 у Трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 12 жовтня 1982 року зарахований на тимчасову роботу у якості тракториста у РБУ-3 «Міськрембудтресту» та згідно з записом №9 від 20 серпня 2001 року звільнений з підприємства за власним бажанням. Відповідно доданої до позову довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописки) б/н та б/д, наданої РБУ №3 «Міськрембудтрестом» ОСОБА_1 прописаний та постійно проживає у гуртожитку по АДРЕСА_1 та займає жилу площу 17,0 кв. м. За паспортними даними (паспорт НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 значиться прописаний (зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_3 , з 21 березня 1988 року по теперішній час. Таким чином, із наведеного вбачається, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з РБУ№3 «Міськбудремтресту», у зв`язку з чим йому була надана кімната у гуртожитку, який належав підприємству ( АДРЕСА_1 ), куди він вселився на законних підставах. Право на житло є одним з найголовніших прав особи, яке закріплене у ст. 47 Конституції України. У зв`язку з тим, що на день запровадження в Україні права на приватизацію приміщень у гуртожитках відповідно до положень Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (із змінами від 05 квітня 2017 року, які набрали чинності 04 червня 2017 року), будівля (гуртожиток) за адресою: АДРЕСА_1 , вже перебувала у приватній власності ТОВ «Родіна», у позивача на теперішній час відсутня можливість скористуватися своїм правом на приватизацію житла, тобто набути права власності на житло.

Згідно п. п. 5.4.2. Договору «Покупець» зобов`язаний у термін до 31 грудня 2007 року, але не пізніше наступного відчуження об`єкта купівлі-продажу, здійснити відселення всіх прописаних мешканців гуртожитку, згідно виписок домової книги, за рахунок власних коштів. При цьому площа житла, що буде надаватися, не повинна бути меншої, ніж передбачено нормами житлового законодавства України. Безпідставним є ствердження відповідача, що ОСОБА_1 не відноситься до кола осіб, яких ТОВ «Родіна» зобов`язано було відселити та, яким надати житло. Це ствердження спростовується відомостями про прописку (реєстрацію) позивача у його паспорті. Таким чином, на підставі викладеного, керуючись cт. cт. 629, 636 ЦК України, cт. cт. 50, 113 ЖК України позивач має право вимагати від відповідача по справі - ТОВ «Родіна» виконання зобов`язань за Договором, а саме його відселення з гуртожитку - будинку АДРЕСА_1 з наданням йому у власність благоустроєного жилого приміщення (аналогічно до механізму, застосованому відносно інших мешканців гуртожитку).

Щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, посилаючись на додані до відзиву на позовну заяву копіями листів ТОВ «Родіна» до ОСОБА_1 . Але ж, відповідачем не надано доказів отримання листів позивачем, та про їх існування позивач дізнався, отримав відзив (з додатком) на його позовну заяву. Дійсно, позивачу було відомо, що у 2000-них роках гуртожиток було передано Одеською міською радою ТОВ «Родіна», яке почало здійснювати відселення мешканців гуртожитку, та відселило з наданням житла більшість сімей. Але ж, ОСОБА_1 не було відомо, з яких правових підстав проводиться відселення мешканців гуртожитку. Про існування Договору купівлі-продажу будівлі гуртожитку, згідно якому власником гуртожитку є ТОВ «Родіна», ОСОБА_1 стало відомо, коли він звернувся у літку 2017 року до органу приватизації, щоб скористуватися своїм правом на приватизацію квартири відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (із змінами від 05 квітня 2017 року, які набрали чинності 04 червня 2017 року).

У подальшому ОСОБА_1 неодноразово звертався до керівництва ТОВ «Родіна» з проханням розглянути питання про його відселення з гуртожитку та надання йому житла (з можливістю вирішення питання альтернативним шляхом - надання грошової компенсації), на що ніяких відповідей він не отримував, у зв`язку з чим у квітні 2018 року він звернувся до суду за захистом своїх законних прав та інтересів з позовною заявою до ТОВ «Родіна» про зобов`язання вчинити певні дії. З положеннями Договору купівлі-продажу №129 від 28 грудня 2005 року ОСОБА_1 ознайомився при отриманні відзиву відповідача на позовну заяву (з додатком) у вересні 2018 року, з якого дізнався про зобов`язання «Покупця» - ТО В «Родіна» - провести відселення прописаних мешканців гуртожитку з наданням їм житла. З наведеного вбачається, що позивачем по справі - ОСОБА_1 - не пропущений строк позовної давності звернення до суду, оскільки про порушення зобов`язання ТОВ «Родіна» по його відселенню із гуртожитку з наданням житла він дізнався протягом строку позовної давності, передбаченого законодавством.

Заслухавши сторін, їх представників, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних причин. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених ними письмових доказів.

ОСОБА_1 з 21 березня 1988 року по теперішній час зареєстрований у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1 .

Кімната жилою площею 17,0 кв. м. була надана позивачу Одеським «Міськрембудтрестом» у 1987 році на склад сім`ї три особи: він, дружина ОСОБА_3 та син - ОСОБА_4 .

04 квітня 1995 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний.

Таким чином, на теперішній час ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає у гуртожитку один.

У 2017 році позивачу стало відомо, що 28 грудня 2005 року між Одеською міською радою та ТОВ «Родіна» було укладено Договір купівлі-продажу № 129 (серія та номер: 6021, виданий приватним нотаріусом Чужовської Н.Ю.) будинку АДРЕСА_1 , який був зареєстрований 14 лютого 2006 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», відповідно до якого Одеська міська рада продала, а ТОВ «Родіна» придбала у власність індивідуально визначене майно у вигляді будівлі літера «А», що в цілому складається з будівлі літери «А», загальною площею: 610,3 км. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площа якої не визначена.

Відповідно до п. 5.4.2. Договору ТОВ «Родіна» зобов`язано у термін до 31 грудня 2007 року, але не пізніше наступного відчуження об`єкта купівлі-продажу, здійснити відселення всіх прописаних мешканців гуртожитку, згідно виписок домової книги, за рахунок власних коштів. При цьому площа житла, що буде надаватися, не повинна бути меншою, ніж передбачено нормами житлового законодавства.

Таким чином, саме цим договором п. 1.3. визначений статус індивідуально визначеного майна у вигляді будівлі літера «А», що в цілому складається з будівлі літери «А», загальною площею: 610,3 км. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 3-поверхова будівля гуртожитку.

Тому посилання відповідача, що статус будівлі не визначений не відповідає дійсності, доказів зміни статусу будівлі як гуртожитку стороною відповідача до суду не надано.

Згідно із записом № 6 у Трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 12 жовтня 1982 року зарахований на тимчасову роботу у якості тракториста у РБУ-3 «Міськрембудтресту» та згідно з записом № 9 від 20 серпня 2001 року звільнений з підприємства за власним бажанням.

Відповідно до доданої до позову довідки (виписки з домової книги про склад сім`ї та прописки) б/н та б/д, наданої РБУ №3 «Міськрембудтрестом» ОСОБА_1 прописаний та постійно проживає у гуртожитку по АДРЕСА_1 та займає жилу площу 17,0 кв. м.

За паспортними даними (паспорт НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 значиться прописаний (зареєстрований) за адресою: АДРЕСА_3 , з 21 березня 1988 року по теперішній час.

Таким чином, із наведеного вбачається, що ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з РБУ№3 «Міськбудремтресту», у зв`язку з чим йому була надана кімната у гуртожитку, який належав підприємству ( АДРЕСА_1 ), куди позивач вселився на законних підставах, користується цим житлом тривалий час, зареєстрований за даною адресою у встановленому законом порядку.

Твердження відповідача про те, що позивач без законних підстав вселився в спірне житло не підтверджено жодним доказом. Доказів звернення відповідача до суду з вимогами про позбавлення позивача права користування житлом, виселення, тобто будь-якої дії на захист права відповідача стосовно спірного житла до суду не надано.

Суд дійшов висновку, що вимог п. 5.4.2. Договору ТОВ «Родіна» свої зобов`язання у термін до 31 грудня 2007 року, але не пізніше наступного відчуження об`єкта купівлі-продажу, здійснити відселення всіх прописаних мешканців гуртожитку, згідно виписок домової книги, за рахунок власних коштів стосовно позивача не виконало.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 (сестра позивача) повідомила суд, що, як їй відомо, у 2000-них роках гуртожиток було передано Одеською міською радою ТОВ «Родіна», яке почало здійснювати відселення мешканців гуртожитку, та відселило з наданням житла більшість сімей. При цьому звернення ОСОБА_1 до ТОВ «Родіна» про його відселення з невідомих причин з боку відповідача жодних дій не вчинено.

Щодо строків позовної давності.

Відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, посилаючись на додані до відзиву на позовну заяву копіями листів ТОВ «Родіна» до ОСОБА_1 .

При цьому відповідачем не надано доказів отримання листів позивачем у встановленому порядку.

Позивач стверджує, що про існування Договору купівлі-продажу будівлі гуртожитку, згідно якому власником гуртожитку є ТОВ «Родіна», ОСОБА_1 стало відомо, коли він звернувся влітку 2017 року до органу приватизації, щоб скористуватися своїм правом на приватизацію квартири відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» (із змінами від 05 квітня 2017 року, які набрали чинності 04 червня 2017 року). З положеннями Договору купівлі-продажу №129 від 28 грудня 2005 року ОСОБА_1 ознайомився при отриманні відзиву відповідача на позовну заяву (з додатком) у вересні 2018 року, з якого дізнався про зобов`язання «Покупця» - ТОВ «Родіна» - провести відселення прописаних мешканців гуртожитку з наданням їм житла.

Суд виходить з того, що згідно п. п. 5.4.2. Договору «Покупець» зобов`язаний у термін до 31 грудня 2007 року, але не пізніше наступного відчуження об`єкта купівлі-продажу, здійснити відселення всіх прописаних мешканців гуртожитку, згідно виписок домової книги, за рахунок власних коштів. При цьому площа житла, що буде надаватися, не повинна бути меншої, ніж передбачено нормами житлового законодавства України.

Цим пунктом передбачена умова по строках за зобов`язанням відповідача «у термін до 31 грудня 2007 року», при цьому «але не пізніше наступного відчуження об`єкта купівлі-продажу». Перший термін до 31 грудня 2007 року сплив, але об`єкт купівлі-продажу не відчужений, власником будівлі гуртожитку залишається відповідач, а зобов`язання залишається не виконаним.

З наведеного вбачається, що позивачем по справі - ОСОБА_1 - не пропущений строк позовної давності звернення до суду.

Згідностатей 526, 527, 530 ЦК Українизобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в рамках зобов`язань відповідача згідно п. п. 5.4.2 Договору купівлі-продажу від 28 грудня 2005 року.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі. Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 16, 526, 527, 530 ЦК України, ст. ст. 13, 141, 263, 265, 267, 268, 272, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» (м. Одеса, вул. Варненська, 4-а, ЄДРПОУ 02225128), третя особа Одеська міська рада, про зобов`язання вчинити певні дії шляхом надання житлового приміщення задовольнити частково.

Зобов`язати ТОВ «Родіна» вчинити дії на виконання п. п. 5.4.2 Договору купівлі-продажу від 28 грудня 2005 року, укладеного між Територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради ТОВ «Родіна», а саме: за рахунок власних коштів відповідача відселити ОСОБА_1 з гуртожитку - будинку АДРЕСА_1 шляхом надання йому житлового приміщення площею не меншою, ніж передбачено нормами житлового законодавства України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Родіна» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 768,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду у повному обсязі складено 26 жовтня 2020 року.

СУДДЯ: Гуревський В.К.»

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скаргидо Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: В. К. Гуревський