Рішення

від 04.11.2024 по справі 515/782/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/782/24

Провадження № 2-о/513/97/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Саратський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - В.С. Миргород

при секретарі судового засідання І.О. Аркуші,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в смт Сарата Білгород-Дністровського Одеської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, суд, -

В С Т А Н О В И В:

09 травня 2024 року заявник через свого представника адвоката Давиденка К.В. звернувся до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області.

Заява мотивована тим, що заявник ОСОБА_1 отримав у приватну власність земельні ділянки, площами 3,38 га та 3,35 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД №032578, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 16 липня 2003 року на ім`я ОСОБА_1 . На теперішній час заявник має намір передати земельні ділянки в оренду, однак не має такої можливості через помилку, допущену у правовстановлюючому документі у написанні його прізвища. Оскільки заявник не може вільно розпоряджатися майном, просить встановити факт належності йому правовстановлюючого документа.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 01 липня 2024 року провадження у справі було відкрито в порядку окремого провадження. Заінтересованій особі встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання заперечення на заяву.

Заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явились, про розгляд справи в суді повідомлені належним чином. До суду представник заявника направив заяву, в якій наполягає на задоволенні заяви в повному обсязі та просить суд розглянути справу без його участі.

Представник заінтересованої сторони Покровщук Л.В. до суду не з`явилася, була належним чином повідомленою про дату, час, та місце розгляду справи. Подала суду заяву про слухання справи у її відсутність, проти задоволення заявлених вимог заперечень не мала.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі заявника та заінтересованої особи, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами ; висновками експертів; показаннями свідків (ч.2 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Судом встановлено, що згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 032578, виданим 16 липня 2003 року гр. ОСОБА_1 , мешканцю с.Тузли Саратського району Одеської області, що був зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №8290, йому передано на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 05 листопада 2002 року № 425/А-2002 земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,48 га та 3,35 га, загальною площею 6,83 га, масив № 42 ділянка № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 , в межах території Тузлівської сільської ради Саратського району Одеської області.

Дані особи, на ім`я якого посвідчено право власності на земельну ділянку за вказаним державним актом різняться в частині даних прізвища заявника, а саме « ОСОБА_3 » замість « ОСОБА_4 », інші дані співпадають.

На підтвердження прізвища заявника як " ОСОБА_4 " ним надано: копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 02 вересня 2004 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області; копію довідки-картки фізичної особи-платника податків ДПІ у Татарбунарському районі, видану 30 грудня 2011 року.

Факт належності державного акту заявнику підтверджується: копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5100849582014 від 15 січня 2014 року, земельній ділянці площею 3,3529 га присвоєно кадастровий номер: 5125085600:01:001:0004 та право власності на підставі Державного акту серії ІІІ-ОД №032578 від 16 липня 2003 року зареєстровано за ОСОБА_1 ; довідкою Тузлівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 04 жовтня 2024 року вих. №229 про те, що земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,35 га, яка розташована в межах території Тузлівської сільської ради Саратського району Одеської області та передана у власність, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ОД № 032578, виданим Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 16 липня 2003 року, належить саме ОСОБА_1 .

Вказане підтверджує, що державний акт належить заявнику, а зазначення прізвища " ОСОБА_3 " замість " ОСОБА_4 " є опискою, якої допустився орган при його видачі. Той факт, що в Державному акті при його видачі допущено помилку в написанні прізвища заявника заінтересована особа не заперечує.

Згідно з п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесених згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року), при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до листа Верховного Суду України 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 №43, будь-які виправлення в державних актах на право постійного користування землею не допускаються. У зв`язку із набуттям чинності з 01 січня 2013 року Закону України "Про державний земельний кадастр" та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" заявник не може поновити чи отримати дублікат правовстановлюючого документу на земельну ділянку у позасудовому порядку. На думку суду, розбіжності в написанні прізвища спадкодавця виникла внаслідок неусталеності правил і принципів міжмовного перетворення. Зазначену невідповідність у написанні в Державному акті про право власності на земельну ділянку та у свідоцтві про смерть, прізвища спадкодавця, суд вважає помилкою, оскільки наведені прізвища відмінні у одній літері, інші дані співпадають.

Факт належності заявнику Державного акту на право власності на землю, як правовстановлюючого документу, має для нього юридичне значення, оскільки є підставою для володіння, користування та розпорядження майном.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт належності правовстановлюючого документу знайшов своє підтвердження в судовому засіданні та в матеріалах справи, будь-якого спору між заявником та заінтересованою особою не має, окрім того, встановлення факту є реалізацією гарантованого ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України права заявника вільно розпоряджатися своєю власністю, перешкодою чому є невірне зазначення прізвища в правовстановлюючому документі, а тому суд вважає, що даний факт підлягає встановленню.

До справ окремого провадження не застосовується вимоги процесуального закону щодо змагальності процесу та меж судового розгляду справи, не діє право на укладення мирової угоди, справа не передається на розгляд третейського суду.

Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до висновку, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України у справах окремого провадження, при ухваленні судового рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 263-265, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, заінтересована особа: Тузлівська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Тузли Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_5 , Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ОД № 032578, виданого 16 липня 2003 року на підставі розпорядження Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області від 05 листопада 2002 року № 425/А-2002 на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,48 га та 3,35 га, загальною площею 6,83 га, масив № 42 ділянка № НОМЕР_1 , масив № НОМЕР_2 ділянка № НОМЕР_3 , в межах території Тузлівської сільської ради Саратського району Одеської області, на ім`я « ОСОБА_1 ».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 04 листопада 2024 року.

Суддя В. С. Миргород