Рішення

від 04.11.2024 по справі 372/3243/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3243/24

Провадження № 2-1601/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Клименко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача виплачені їй на виконання умов попереднього договору оренди земельної ділянки грошові кошти в сумі 135 000,00 гривень, що складаються з суми виплачених позивачем коштів в сумі 35 000,00 грн. і неустойки в сумі 100 000,00 грн. та судовий збір. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між ним та відповідачем 05.04.2016 було укладено попередній договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого сторони зобов`язались після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до Державних актів, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем ОСОБА_1 документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку пай, укласти договір оренди даної земельної ділянки. До укладення основного договору позивач на виконання зобов`язання за попереднім договором оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього виплатив позивачу грошові кошти в сумі 10000,00 грн. за 2016 рік, в сумі 10000,00 грн. за 2017 рік та в сумі 15000,00 грн. за 2018 рік. В 2022 році позивач виявив, що відповідач набув право власності на земельну ділянку внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувала у користуванні позивача та направлений їй проект основного договору оренди не підписав та не повернув, а натомість в порушення умов попереднього договору передала земельну ділянку в оренду іншому суб`єкту господарювання. З огляду на викладені обставини просить позов задовольнити.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29.07.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження (а.с. 92-93).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить стягнути з відповідача заборгованість в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Відзиву на позов не надав.

Відповідно дост. 280 ЦПКУкраїна суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2ст. 247 ЦПК Українифіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про розгляд справи в заочному порядку та задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтями12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Згідно зістаттями76-79ЦПК України,доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановленихст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено,що 05.04.2016між ПАТ«Обухівське» якорендарем та ОСОБА_1 ,як орендодавцем,укладено попереднійдоговір орендиземельної ділянки№ 135,відповідно доп.1якого сторонизобов`язуються післязавершення процесурозпаювання таприватизації сільськогосподарськихугідь,що знаходятьсяв постійномукористуванні ПАТ«Обухівське» відповіднодо державнихактів:на територіїПершотравенсьскої сільськоїради згіднодержавного актана правопостійного користуванняземлею серіяІІ-КВ № 003262;на територіїНещерівської сільської радизгідно державногоакта на правопостійного користування землею серія ІІ-КВ№003263:на територіїОбухівської міськоїради згіднодержавного актана правопостійного користуванняземлею серіяІІ-КВ003261,але непізніше 30календарних днівз моментуотримання майбутніморендодавцем документа,який підтверджуєвиникнення прававласності наземельну ділянку,укласти договір оренди земельноїділянки (далі - Основний договір).

Відповідно доп.2зазначеного договору,майбутній орендарПАТ «Обухівське»,до датиукладення Основногодоговору,зобов`язується зацим договоромвиплачувати майбутньомуорендодавцеві ОСОБА_1 щорічно до31грудня винагородуу розмірі10000,00гривень,з якоївираховуються податкизгідно Податковогокодексу України.За умовамизазначеного попередньогодоговору орендимайбутній орендодавецьз моментуотримання документа,який підтверджуєвиникнення прававласності наземельну ділянкузобов`язаний протягомп`яти днівнадати майбутньомуорендареві оригіналта копіюдокумента,який підтверджуєвиникнення прававласності наземельну ділянкуз кадастровимномером таплощею.Проект Основногодоговору готуємайбутній орендарта надаємайбутньому орендодавцю наознайомлення амайбутній орендодавецьпісля узгодженняумов Основногодоговору зобов`язанийознайомитись зпроектом основногодоговору,підписати йогота повернутимайбутньому орендаревіпротягом п`ятиднів.Сторони домовилисьі погоджуються,що вразі,якщо однаіз сторінухиляється відукладення Основногодоговору,то другасторона маєправо звернутисьдо судуз вимогоюпро укладенняОсновного договору.Сторона,яка необґрунтованоухиляється відукладення ОсновногоДоговору повиннавідшкодувати іншійстороні прямізбитки завданіпростроченням вукладенні Основногодоговору абойого неукладення.У разіпорушення однієюзі сторінобов`язків,зазначених уп. 1, 2. 4, 6 цього договору, вона сплачує іншій стороні протягом 5 (п`яти) календарних днів штраф в розмірі 10 000,00 (десять тисяч) гривень. Умовами попереднього договору передбачено, що після його підписання, майбутній орендодавець зобов`язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення Основного договору.

09.07.2018 між ПАТ «Обухівське» як орендарем та ОСОБА_1 , як орендодавцем, укладено Додаткову угоду про внесення змін до Попереднього договору оренди земельної ділянки № 135 від 05.04.2016 року, відповідно до яких внесено зміни до пункту 2, п.п.3 п.3, п. 9 Попереднього договору. У відповідності до внесених змін майбутній орендар ПАТ «Обухівське» до дати укладення Основного договору, зобов`язується за цим договором виплачувати майбутньому орендодавцеві ОСОБА_1 , щорічно до 31 грудня винагороду у розмірі 15 000,00 гривень, з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України, орендна плата за використання об`єкта оренди зазначеного в Основному договорі складає 15 000,00 грн., з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України, а у разі порушення орендодавцем обов`язків зазначених у п.3 цього договору він сплачує майбутньому орендарю 100 000,00 грн.

Згідно наданих позивачем відомостей про нарахування винагороди та квитанцій про їх виплати, ОСОБА_1 за 2016 рік нараховано до виплати 10 000,00 грн., з яких виплачено 8050,00 грн. та утримано 1800,00 грн. ПДФО та 150,00 грн. військового збору; за 2017 рік нараховано до виплати 10 000,00 грн., з яких виплачено 8050,00 грн. та утримано 1800,00 грн. ПДФО та 150,00 грн. військового збору та за 2018 рік нараховано до виплати 15000,00 грн., з яких виплачено 12 075,00 грн. та утримано 2700,00 грн. ПДФО та 225,00 грн. військового збору.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано 15.07.2019 передачу орендодавцем ОСОБА_1 згідно договору оренди в строкове платне володіння та користування ТОВ «Роза-Л» земельної ділянки розміром 3,6297 га, кадастровий номер 3223186600:04:012:0025, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на строк на 10 років.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

За правилами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Відповідно до ч.2 ст. 635 Цивільного кодексу України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Частиною 2 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» визначено порядок укладення договору оренди землі. Зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 22 серпня 2018 року (Справа № 401/3856/16-ц) визначила, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).

Отже основною істотною умовою попереднього договору є строк (термін) укладення сторонами основного договору.

За приписами ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В той же час в п.16 Договору між сторонами вказано, що договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і припиняє дію з моменту підписання сторонами Основного договору, а отже сторонами не досягнуто домовленості щодо строку (терміну) укладення основного договору, що є основною істотною умовою, оскільки визначення певного строку укладення основного договору є необхідною умовою для договорів цього виду.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, оскільки сторонами не досягнуто домовленості щодо строку укладення основного договору, суд приходить до висновку, що такий договір є неукладеним.

Оскільки попередній договір є неукладеним, то до нього не можуть бути застосовані наслідки недійсного (нікчемного) правочину та він не може бути визнаний дійсним.

При цьому судом встановлено, що земельна ділянка відповідача на момент укладення попереднього договору між сторонами, перебували в постійному користуванні ПАТ «Обухівське», відповідач могла набути на неї права після завершення процесу розпаювання, про що було відомо позивачу під час укладання попередніх договорів з відповідачем, а отже попередній договір укладався сторонами без визначення реального строку виконання і впевненості у реальному настанні правових наслідків, що обумовлені ним.

Не можуть вважатись видані позивачем відповідачам суми авансом, оскільки попередні договори не є попередніми договорами купівлі-продажу земельних ділянок, а є, як вбачається із змісту позову позивача, попередніми договорами оренди земельної ділянки.

При цьому суд враховує, що попередній договір не являється майновим, тобто не передбачає передачу майна, його оплати і т.д., із такого договору виникає єдине загальне для сторін зобов`язання укладення у майбутньому договору на умовах, що погоджені сторонами.

Проте, як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020, № 369/10789/14-ц, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Отже, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.

Зважаючи на те, що судом визнано попередній договір таким, що є неукладеним, а позивач на його виконання перерахував відповідачу кошти, які вона отримала від ПАТ «Обухівське» у розмірі 35000 грн., суд вважає за необхідне стягнути вказані кошти з відповідача на користь позивача, оскільки вони були отримані по неукладеному правочину.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У ст.13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно дост.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно РОЗМІРУ задоволених вимог. Оскільки позов задоволено на 26 % (35 000,00 грн. х 100 : 135 000,00 грн.), судовий збір слід стягнути в розмірі 787,28 грн. (3028,00 х 26 : 100).

Керуючись ст. ст.1,4,12, 56, 57,77, 80, 81,197,200,263-266 ЦПК України, відповідно до ст.ст.16, 252, 611, 635, 638, 797 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» кошти у розмірі 35 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» судовий збір у розмірі 787,28 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення грошових коштів відмовити.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Обухівське», код ЄРПОУ 00857284, 08701, Київська обл., м. Обухів, мкр. Яблуневий, 26.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцятиднів з дняскладення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Б. Тиханський