Рішення

від 04.11.2024 по справі 372/3197/24

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3197/24

Провадження № 2-1586/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2024 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Клименко В.Ю.,

представника позивача Бондарчук Ю.В. ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача виплачені їй на виконання умов попереднього договору оренди земельної ділянки грошові кошти в сумі 30 000,00 гривень, що складаються з суми виплачених позивачем коштів в сумі 20 000,00 грн. і штрафу в сумі 10 000,00 грн. та судовий збір. Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між ним та відповідачем 11.04.2016 було укладено попередній договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого сторони зобов`язались після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувають в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до Державних актів, що знаходяться на території Першотравенської сільської ради, Нещерівської сільської ради, Обухівської міської ради, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем ОСОБА_2 документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку пай, укласти договір оренди даної земельної ділянки. До укладення основного договору позивач на виконання зобов`язання за попереднім договором оренди земельної ділянки та додаткової угоди до нього виплатив позивачу грошові кошти в сумі 10 000,00 грн. за 2016 рік, в сумі 10 000,00 грн. за 2017 рік. В 2022 році позивач виявив, що відповідач набула право власності на земельну ділянку внаслідок приватизації сільськогосподарських угідь, що перебувала у користуванні позивача та направлений їй проект основного договору оренди не підписав та не повернув, а натомість в порушення умов попереднього договору передала земельну ділянку в оренду іншому суб`єкту господарювання. З огляду на викладені обставини просить позов задовольнити.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 29.07.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження (а.с. 90-91).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві, додатково зазначила, що позивач не сплачував вказані кошти відповідачу як плату за користування земельної ділянкою, оскільки земельна ділянка під час дії даного договору належала державі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, заперечила щодо стягнення коштів у розмірі 20000 грн., оскільки вказані кошти були сплачені відповідачем за оренду належної їй земельної ділянки. Щодо стягнення коштів у розмірі 10000 грн., не заперечує, оскільки дійсно уклала догорів оренди земельної ділянки з іншим підприємством.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Вислухавши представника позивача, відповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.04.2016 між ПАТ «Обухівське» як орендарем та ОСОБА_2 , як орендодавцем, укладено попередній договір оренди земельної ділянки № 366с, відповідно до п.1 якого сторони зобов`язуються після завершення процесу розпаювання та приватизації сільськогосподарських угідь, що знаходяться в постійному користуванні ПАТ «Обухівське» відповідно до державних актів: на території Першотравенсьскої сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ № 003262; на території Нещерівської сільської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ №003263: на території Обухівської міської ради згідно державного акта на право постійного користування землею серія ІІ-КВ 003264, але не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання майбутнім орендодавцем документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку, укласти договір оренди земельної ділянки (далі - Основний договір).

Відповідно до п. 2 зазначеного договору, майбутній орендар ПАТ «Обухівське», до дати укладення Основного договору, зобов`язується за цим договором виплачувати майбутньому орендодавцеві ОСОБА_2 щорічно до 31 грудня винагороду у розмірі 10 000,00 гривень, з якої вираховуються податки згідно Податкового кодексу України. За умовами зазначеного попереднього договору оренди майбутній орендодавець з моменту отримання документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку зобов`язаний протягом п`яти днів надати майбутньому орендареві оригінал та копію документа, який підтверджує виникнення права власності на земельну ділянку з кадастровим номером та площею. Проект Основного договору готує майбутній орендар та надає майбутньому орендодавцю на ознайомлення а майбутній орендодавець після узгодження умов Основного договору зобов`язаний ознайомитись з проектом основного договору, підписати його та повернути майбутньому орендареві протягом п`яти днів. Сторони домовились і погоджуються, що в разі, якщо одна із сторін ухиляється від укладення Основного договору, то друга сторона має право звернутись до суду з вимогою про укладення Основного договору. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного Договору повинна відшкодувати іншій стороні прямі збитки завдані простроченням в укладенні Основного договору або його не укладення. У разі порушення однією зі сторін обов`язків, зазначених у п. 1, 2. 4, 6 цього договору, вона сплачує іншій стороні протягом 5 (п`яти) календарних днів штраф в розмірі 10 000,00 (десяти тисяч) гривень. Умовами попереднього договору передбачено, що після його підписання, майбутній орендодавець зобов`язується не укладати жодних угод з третіми особами щодо земельної ділянки, яка буде отримана у власність, до дати укладення Основного договору.

Згідно наданих позивачем відомостей про нарахування винагороди та квитанцій про їх виплати, ОСОБА_2 за 2016 рік нараховано до виплати 10000,00 грн., з яких виплачено 8050,00 грн. та утримано 1800,00 грн. ПДФО та 150,00 грн. військового збору; за 2017 рік нараховано до виплати 10 000,00 грн., з яких виплачено 8050,00 грн. та утримано 1800,00 грн. ПДФО та 150,00 грн. військового збору.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно зареєстровано 30.03.2018 передачу орендодавцем ОСОБА_2 згідно договору оренди в строкове платне володіння та користування ТОВ «Роза-Л» земельної ділянки розміром 3,9507 га, кадастровий номер 3223186200:03:006:0005, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 19.02.2021 відповідач підписала з ТОВ «Роза-Л» додаткову угоду до договору із строком оренди в 17 років з орендною платою в 5 тис. грн..

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), а також іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди земельної ділянки.

За правилами п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 635 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Відповідно до ч.2 ст. 635 Цивільного кодексу України, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 635 ЦК України зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Частиною 2 статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно з статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 16 Закону України «Про оренду землі» визначено порядок укладення договору оренди землі. Зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 22 серпня 2018 року (Справа № 401/3856/16-ц) визначила, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі (частина перша статті 635 ЦК України).

Отже основною істотною умовою попереднього договору є строк (термін) укладення сторонами основного договору.

За приписами ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В той же час в п.16 Договору між сторонами вказано, що договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами і припиняє дію з моменту підписання сторонами Основного договору, а отже сторонами не досягнуто домовленості щодо строку (терміну) укладення основного договору, що є основною істотною умовою, оскільки визначення певного строку укладення основного договору є необхідною умовою для договорів цього виду.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, оскільки сторонами не досягнуто домовленості щодо строку укладення основного договору, суд приходить до висновку, що такий договір є неукладеним.

Оскільки попередній договір є неукладеним, то до нього не можуть бути застосовані наслідки недійсного (нікчемного) правочину та він не може бути визнаний дійсним.

При цьому судом встановлено, що земельна ділянка відповідача на момент укладення попереднього договору між сторонами, перебували в постійному користуванні ПАТ «Обухівське», відповідач могла набути на неї права після завершення процесу розпаювання, про що було відомо позивачу під час укладання попередніх договорів з відповідачем, а отже попередній договір укладався сторонами без визначення реального строку виконання і впевненості у реальному настанні правових наслідків, що обумовлені ним.

Не можуть вважатись видані позивачем відповідачам суми авансом, оскільки попередні договори не є попередніми договорами купівлі-продажу земельних ділянок, а є, як вбачається із змісту позову позивача, попередніми договорами оренди земельної ділянки.

При цьому суд враховує, що попередній договір не являється майновим, тобто не передбачає передачу майна, його оплати і т.д., із такого договору виникає єдине загальне для сторін зобов`язання - укладення у майбутньому договору на умовах, що погоджені сторонами.

Проте, як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020, № 369/10789/14-ц, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц та від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко виходячи з підходу Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, ЄСПЛ зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Отже, суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення.

Зважаючи на те, що судом визнано попередній договір таким, що є неукладеним, а позивач на його виконання перерахував відповідачу кошти, які вона отримала від ПАТ «Обухівське» у розмірі 20 000 грн., суд вважає за необхідне стягнуті вказані кошти з відповідача на користь позивача, оскільки вони були отримані по неукладеному правочину.

Зважаючи на те, що попередній договір визнано судом неукладеним, сума штрафних санкцій не підлягає до стягненню, а визнання позову в цій частині відповідачем судом не приймається, оскільки таке визнання суперечить закону.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У ст.13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно РОЗМІРУ задоволених вимог. Оскільки позов задоволено на 67 % (20000,00 грн. х 100 : 30000,00 грн.), судовий збір слід стягнути в розмірі 2028,76 грн. (3028,00 х 67 : 100).

Керуючись ст. ст.1,4,12, 56, 57,77, 80, 81,197,200,263-266 ЦПК України, відповідно до ст.ст.16, 252, 611, 635, 638, 797 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Обухівське» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» кошти у розмірі 20000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Обухівське» судовий збір у розмірі 2028,76 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення грошових коштів - відмовити.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Обухівське», код ЄРПОУ 00857284, 08701, Київська обл., м. Обухів, мкр. Яблуневий, 26.

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.Б. Тиханський