Рішення

від 22.10.2024 по справі 564/1051/24

КОСТОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1051/24

22 жовтня 2024 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О. С.

з участю секретаря Забейди А.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Радюк З.О.

відповідачки ОСОБА_2

представника відповідачки - адвоката Ковальчука Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Олицької селищної ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Олицької селищної ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав, в якому просить суд позбавити відповідачку ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову вказує, що 05.09.2016 уклав шлюб з ОСОБА_2 та за час перебування у шлюбі в них народилася дитина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначає, що рішенням суду від 01.06.2022 шлюб між ними було розірвано, судовим наказом від 19.04.2022 з відповідачки на його користь на утримання неповнолітнього сина стягуються аліменти. Вказує, що син відвідує заклад дошкільної освіти «Росинка» Олицької селищної ради, а також, що йому встановлено діагноз - затримка мовленого розвитку. Окрім того вказує, що відповідачка ОСОБА_2 свої батьківські обов`язки відносно свого сина не виконує, не проявляє до нього батьківського піклування, не цікавиться його життям, здоров`ям, фізичним, духовним та моральним розвитком. З січня 2022 року участі у вихованні сина не приймає, повністю відмовилася від виховання дитини та участі у його житті.

Відповідачкою було подано відзив на позовну заяву, згідно якого остання позовні вимоги не визнає.

В обґрунтування зазначила, що дійсно перебувала у зареєстрованому шлюбі з позивачем та у шлюбі в них народився син ОСОБА_3 . Зазначила, що життя з позивачем не склалося і вона погодилася на розлучення. У зв`язку з відсутністю доходу не могла забезпечити сина матеріально, а тому погодила з позивачем, що дитина якийсь час поживе з ним, вважала, що дитині буде краще проживати там де він відвідував садочок. Вказує, що через відсутність роботи виїхала в Республіку Польща та на цей час не має можливості часто приїжджати в Україну. Зазначає, що при кожному приїзді в Україну шукає спосіб побачити сина, приїжджає не з пустими руками, запитує позивача, що потрібне для дитини, та привозить все, що просить позивач. Окрім того вказує, що позбавлення її батьківських прав зробить побачення з дитиною неможливим. Зазначає, що син любить її та чекає на її приїзди. Позивач не зможе заміти сину матір.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовні заяві, та просили суд її задоволити. Також позивач пояснив, що звернувся з даною позовною заявою до суду, оскільки відповідачка не виконує свої батьківські обов`язки, додав, що дитина радіє приїзду матері - відповідачки по справі.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в задоволені позову. Також відповідачка пояснила, що працює закордоном, та має можливість приїжджати до сина один раз на три місяці, побачення з сином короткі до пів години, у зв`язку з поганим транспортним сполученням. Пояснила, що залишила дитину проживати разом з батьком позивачем по справі, оскільки на той час не мала фінансової можливості утримувати дитину. Позивач заблокував її телефон і вона не має можливості спілкуватися по телефону з сином. На цей час має фінансову можливість утримувати сина. Дитина радіє коли вона приїздить.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач та відповідачка зареєстрували шлюб 05.09.2016 у Виконавчому комітеті Олицької селищної ради Ківерцівського району Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Під час перебування у шлюбі в позивача з відповідачкою народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с.5).

Встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області №158/602/22 від 01.06.2022, шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано (а.с.7).

З судового наказу №158/658/22 від 19.04.2022, судом встановлено, що з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки (доходу) платника аліментів, щомісяно, починаючи стягувати з 18.04.2022 і до досягненя дитиною повнолітння (а.с.8).

З довідки №26194 від 22.10.2024 виданої Костопільським відділом ДВС у Рівненському районі Рівнеської області, вбачається, що заборгованість зі сплати аліментів у відповідачки відсутня.

З довідки №5 від 20.12.2023 виданої Метелівським закладом дошкільної освіти Луцького району Волинської області Олицької селищної ради, вбачається, що позивач ОСОБА_1 за період відвідування сином ЗДО «Росинка» опікується та виховує свого сина ОСОБА_3 самостійно. Під час перебування сина в садочку, активну участь приймає лише позивач, участь відповідачки відсутня (а.с.9).

Крім того, в судовому засіданні були заслухані свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які показали, що на цей час відповідачка ОСОБА_2 працює за кордоном у Республіці Польща, неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком позивачем по справі. Відповідачка ОСОБА_2 приїжджає до сина ОСОБА_3 приблизно один раз на три місяці, та проводить з ним приблизно пів години. При відвідуванні сина привозить йому одяг, іграшки, смаколики. Окрім того свідки зазначили, що цього часу недостатньо для виконання батьківських обов`язків відповідачкою.

З висновку органу опіки та піклування Олицької селищної ради про розв`язання спору щодо позбавлення батьківських прав між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Олицької селищної ради №52 від 27.06.2024, вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 фактично самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків, декілька років проживає окремо від дитини, протягом цих років не цікавиться станом здоров`я сина та станом справ дитини у виховному процесі, не бере участь у вихованні дитини, а тому органом опіки та піклування Олицької селищної ради було зроблено висновок, про доцільність позбавлення відповідачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав, відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відповідності до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Аналогічні обов`язки батьків передбачені у статті 12 Закону України «Про охорону дитинства».

За змістом ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Ці підстави є вичерпними.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30.03.2007 року визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьків обов`язків по вихованню, а також встановити, що батьки ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Статтею 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини, на те, щоб малолітня дитина проживала з ними закріплено і в положеннях ст. 151, 160,163 СК України.

У рішенні Європейського суду від 18.12.2008 року у справі «Савіни проти України» зазначено, що при позбавленні батьківських прав суди повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини. Крім того, у даному рішенні Європейським судом звернуто увагу, що при вирішенні прав про позбавлення батьківських прав має бути встановлено відсутність поважних причин не виконання батьками батьківських обов`язків, які б виправдовували позбавлення батьківських прав.

Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991 року і набула чинність для України 27.09.1991 року, визначає, що розлучення дитини з батьками може бути необхідним в якнайкращих інтересах дитини у виключних випадках, наприклад, коли батьки взагалі не піклуються про неї.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки відносно свого неповнолітнього сина є свідомим нехтуванням нею своїх батьківських обов`язків.

Окрім того, із поведінки відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що вона любить свого сина, усвідомлює свої помилки та бажає їх виправити.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками відповідачкою, які б були підставою застосування відносно неї крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Так, позивачем не було надано належних та достатніх доказів того, що

відповідачка ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, відносно сина ОСОБА_3 .

Окрім того, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, судом приймається до уваги, що сам факт заперечення відповідачкою проти позовної заяви про позбавлення батьківських прав, свідчить про її інтерес до дитини, бажання бути з ним, виховувати її та піклуватися про неї.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» від 30.03.2007 року визначено, що відповідно до ст. 165 СК України з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Враховуючи, викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, однак попередити відповідачку ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і покласти на Орган опіки та піклування Олицької селищної ради Луцького району Волинської області контроль за виконанням відповідачкою ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно її неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 81, 141, 247, 258, 264-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: орган опіки та піклування Олицької селищної ради Луцького району Волинської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Покласти на Орган опіки та піклування Олицької селищної ради Луцького району Волинської області контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа: Орган опіки та піклування Олицької селищної ради Лкцького району Волинської області, вул.Замкова 17, смт.Олика, Луцький район, Волинської області.

Повне судове рішення складено 01.11.2024.

СуддяО. С. Цвіркун