Постанова

від 14.10.2024 по справі 161/9199/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/9199/24 Головуючий у 1 інстанції: Гринь О. М. Провадження № 22-ц/802/922/24 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Осіпука В.В.,

суддів Матвійчук Л.В.,Данилюк В.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку «Федорова5»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованості,за апеляційноюскаргою позивачаОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Федорова 5»на додатковерішення Луцькогоміськрайонного судуВолинської областівід 26липня 2024року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року ОСББ «Федорова 5» звернулось до суду із зазначеним позовом.

Заочним рішенням суду від 16 липня 2024 року позов ОСББ «Федорова 5» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено повністю.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСББ «Федорова 5» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 12 219 грн 20 коп. та судовий збір у розмірі по 1 514 грн з кожного.

У липні 2024 року представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в обґрунтування якої останній зазначав, що за наслідками вирішення спору, який був предметом розгляду даної цивільної справи, судом не було вирішено питання про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат на правничу допомогу. Враховуючи наведене, просив ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути із відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача ОСББ «Федорова 5» понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5000 грн.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 липня 2024 року заяву позивача про стягнення судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСББ «Федорова 5» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 500 грн з кожного.

Вважаючи додаткове рішення суду першої інстанції незаконним, позивач ОСББ «Федорова 5» подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи оскаржуване рішення необгрунтованим, прийнятим з порушення норм процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано весь обсяг наданої адвокатом правової допомоги, а також те, що відповідачами не було подано заперечень щодо розміру витрат, які підлягають стягненню.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом ч. ч. 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача ОСББ «Федорова 5» понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн (по 500 грн з кожного), суд першої інстанції виходив з того, що такий розмір витрат є цілком обґрунтованим та відповідає об`єму наданих правничих послуг адвокатом і складності справи.

Такий висновок суду є правильний.

Відповідно до частин 1-3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, 3 статті 133 ЦПК України).

Згідно з частинами 2-4 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 137 ЦПК України).

Відповідно дочастини 8статті 141ЦПК Українирозмір витрат,які сторонасплатила абомає сплатитиу зв`язкуз розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частинами 2, 3 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчисленнягонорару (фіксованийрозмір,погодинна оплата),підстави длязміни розміругонорару,порядок йогосплати,умови поверненнятощо визначаютьсяв договоріпро наданняправничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вищевказаного Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, було надано такі письмові докази: ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1094320 від 14 травня 2024 року; договір про надання правової допомоги від 11 січня 2024 року, укладений між позивачем ОСББ «Федорова 5» та Адвокатським бюро «Олександра Редька»; розрахунок витрат надання правової допомоги та суми гонорару адвоката Редька О. В. в розмірі 5000 грн від 22 липня 2024 року; акт про виконання робіт від 22 липня 2024 року; платіжну інструкцію № 21 від 30 січня 2024 року про перерахування позивачем на рахунок Адвокатського бюро «Олександра Редька» коштів у розмірі 2 500 грн.

Із зазначеного розрахунку витрат надання правової допомоги слідує, що вартість виконаної роботи з клієнтом (години не вказані) з приводу надання необхідних документів по справі, правової позиції у справі, обговорення позовних вимог, надання консультацій щодо супроводу судової справи складає 500 грн; аналіз положень законодавства, яке регулює відповідні правовідносини - 500 грн; підготовка позовної заяви - 2 000 грн; підготовка заяв, клопотань та пояснень (підготовка заяви про стягнення витрат на правову допомогу) - 2 000 грн.

Крім того встановлено, що під час розгляду даної справи стороною позивача будь-яких інших заяв по суті спору, окрім позовної заяви, до суду не було подано, а судові засідання у справі не відбувалися.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Одночасно із цим стороною позивача залишено поза увагою ту обставину, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були повідомлені судом першої інстанції про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, даних про одержання ними примірника заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками матеріали справи не містять, таким чином існують об`єктивні причини відсутності заперечень відповідачів щодо вимог про стягнення витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо недотримання судом вимог частини 5 статті 137 ЦПК України, за положеннями якої суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи, оскільки такі доводи спростовуються позицією Верховного Суду, викладеною у додаткових постановах від 12 січня 2023 року у справі № 908/2702/21 та від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями реальності, співмірності, а також розумності їхнього розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, а також те, що положення частини 4 статті 137 ЦПК України не обмежує суд у визначенні розміру витрат на оплату послуг адвоката виключно за заявою іншої сторони у справі, апеляційний суд вважає, що формальний підхід до присудження витрат на професійну правничу допомогу неприпустимий і суд першої інстанції, зменшуючи розмір таких витрат, правильно виходив із критерію реальності, розумності розміру цих витрат та конкретних обставин справи.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване додаткове рішення прийняте судом першої інстанції у відповідності з вимогами цивільного процесуального законодавства і підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують вірних висновків суду першої інстанції і не впливають на законність ухваленого ним додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Федорова 5» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Луцького міськрайонногосуду Волинськоїобласті від26липня 2024року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді