Рішення

від 24.10.2024 по справі 175/10742/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 175/10742/24

провадження 2о/175/208/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року Дніпропетровський районний суд

Дніпропетровської області

у складі: головуючого

судді Васюченко О.Г.

з секретарем Кульпіною Л.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

25 липня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій заявник просить: встановити юридичний факт, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 09 квітня 1979 року, посвідчений державним нотаріусом Дніпропетровської державної нотаріальної контори Старостіною H.І.. за реєстраційним номером №821, укладено щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2024 року цивільну справу 175/10742/24, провадження №2-о/175/208/24, було розподілено головуючому судді Васюченко О.Г.

Ухвалою суду від 14 серпня 2024 року було відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник заявника подав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні своїх вимог наполягав.

Представник заінтересованої особи Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області надав заяву про розгляд справи без представника нотаріальної контори

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та дату повідомлялася належним чином, відповідних заяв чи клопотань не надавала.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника вказаної зацікавленої особи відповідно дост. 223 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та добуті докази, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 4 ЦПК Українипередбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідност. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст.124Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд в порядку окремого провадження розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що відповідно до дідусю заявника ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві приватної власності належить майно, а саме: житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане нерухоме майно його дідусь набув у власність на підставі договору купівлі-продажу від 09 квітня 1979 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений державним нотаріусом Дніпропетровської державної нотаріальної контори за реєстраційним номером №821.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_3 придбав у власність нерухоме майно житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, при оформленні вказаного Договору купівлі-продажу житлового будинку у тексті договору було допущено технічну помилку-описку, щодо назви вулиці і номеру будинку, що є предметом купівлі-продажу за цим Договором, а саме - замість правильної адреси будинку АДРЕСА_1 , було помилково зазначено неправильну адресу будинку: АДРЕСА_2 .

При цьому, право приватної власності на зазначений житловий будинок на підстави вищевказаного Договору купівлі-продажу було зареєстровано відповідно до чинного на той час законодавства за ОСОБА_3 в Бюро технічної інвентаризації із зазначенням правильного номеру будинку АДРЕСА_1 за реєстраційним номером №821 від 11.04.1979 року, за реєстр. №2-29 стр.30. Вказані обставини підтверджується інформаційною довідкою, виданою КП «Бюро технічної інвентаризації» Слобожанської селищної ради від 22.09.2023 N 1008 за архівними даними підприємства станом на 31.12.2012.

Відповідно до частини 4 статті З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов:якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація прав власності на житлові будинки та споруди 3 моменту їх запровадження регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах 1 селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 (втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56), № 56), Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 1576445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель та споруд, а також державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки та споруди не залежно від їх державної реєстрації. Такий стан справ проіснував до набрання чинності ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. відповідності до пункту 2 глави 8 розділу І Порядку вчинення нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 нотаріальних дій №296/5, дописки 1 виправлення можуть бути зроблені тільки під час вчинення нотаріальної дії. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження, а також документи, написані олівцем.

Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні бути застережені підписом відповідної посадової особи і печаткою установи, підприємства або організації (у разі наявності) чи особи, яка видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім виправлене чи закреслене.

Однак, наразі у заявника не має іншої можливості внести виправлення в існуючий Договір купівлі-продажу квартири, оскільки внести такі зміни може лише нотаріальну дію нотаріус, який вчиняв нотаріальну дію.

За усною інформацією, отриманою від нотаріальної контори, державний нотаріус, яка посвідчувала Договір купівлі-продажу квартири, наразі не працює державним нотаріусом у нотаріальній конторі.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер та залишив заповіт на ім`я ОСОБА_1 ..

Відповідно до якого, ОСОБА_3 , заповідає усе своє майно де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він матиме за законом право ОСОБА_1 ..

Після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркової В.Ю., із заявою про прийняття спадщини.

20 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Марковою В.Ю. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, однією з причин відмови було зазначено:

«В документі, що посвідчує право власності на вищевказаний житловий будинок, а саме В договорі купівлі-продажу, посвідченому нотаріусом Дніпропетровської державної нотаріальної контори Старостіною Н.І., 09.04.1979 року за №821, замість адреси: АДРЕСА_1 (сто два), зазначено адресу: АДРЕСА_2 (одинадцять). Документи, які підтверджують перенумерацю та зміну адреси вищевказаного житлового будинку відсутні. Згідно розділу ІІ глави 10 п.п. 4.12, 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, 22.02.2012 року за №296/5 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за №282/20595 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.»

Помилка в оригіналі правовстановлюючого документу на нерухоме майно не дозволяє заявнику реалізувати права на оформлення спадщини.

З огляду на викладене, єдиним можливим способом виправити помилку в Договорі купівлі-продажу будинку є звернення до суду в порядку окремого провадження з даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Стаття 15 ЦК Українипередбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК Українипередбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виправлення зазначеної технічної описки у договорі купівлі-продажу дозволить заявнику привести у відповідність цей правовстановлюючий документ як підставу для оформлення спадщини.

Факт посвідчення державним нотаріусом Дніпропетровської державної нотаріальної контори Старостіною Н.І. договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 09.04.1979 доведений в судовому засіданні вищевказаними доказами.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Факти, що мають юридичне значення, встановлюються в судовому порядку, коли ці факти безпосередньо породжують юридичні наслідки для заявника: право на спадщину; право на володіння та розпорядження власністю тощо.

Відповідно до п. 12 Постанови пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31 березня 1995 року при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали, суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку задоволення даної заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення;

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки. Факт родинних відносин заявнику необхідно встановити для того, щоб реалізувати свої спадкові права. Встановлення факту родинних відносин породить для заявника певні юридичні наслідки, так як іншого шляху для підтвердження факту родинних відносин не існує.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявник звернулась із заявою до суду про встановлення факту, що має юридичне, оскільки встановлення даного факту в позасудовому порядку є неможливим, що перешкоджає реалізації заявнику своїх прав, у зв`язку з чим заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 18, 259, 263-265, 293, 315 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Дніпровська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити юридичний факт, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 09 квітня 1979 року, посвідчений державним нотаріусом Дніпропетровської державної нотаріальної контори Старостіною H.І.. за реєстраційним номером №821, укладено щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення в порядку, передбаченому ч. 1ст. 354 ЦПК Україниз урахуванням положень п. 3 РозділуXIIПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку, передбаченому ч. 1ст. 354 ЦПК Україниз урахуванням положень п. 3 РозділуXIIПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя О.Г. Васюченко