Ухвала

від 17.10.2024 по справі 216/2499/24

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 216/2499/24

провадження 1-кп/216/469/24

УХВАЛА

іменем України

17 жовтня 2024 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Центрально Міського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської області клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021042080000036 від 13.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Центрально Міського районногосуду містаКривого РогуДніпропетровської області надійшло клопотання прокурора Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 42021042080000036 від 13.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.197-1 КК України на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Заявлене клопотання обґрунтовано тим, що під час досудового розслідування жодній особі не повідомлено про підозру, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності минули.

Ознаками кримінального правопорушення, відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК є самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, санкція якого передбачає штраф від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до двох років.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 197-1 КК України належить до категорії кримінальних проступків, а відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала та просив його задовольнити.

Потерпілий у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.

Суд, вислухавши думку прокурора, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення та протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4 посадові особи ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГРОФІРМА"РОДИНА" (Код ЕГРПОУ - 30660007), в особі директора (керівника) вказаного товариства - ОСОБА_5 самовільно зайняли земельну ділянку потерпілого чим завдали останньому значної шкоди.

Відповідно до п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом якщо не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Згідно з ч. 4 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 3-1 частини першої цієї статті, здійснюється судом за клопотанням прокурора.

Таким чином, вказані норми кримінального процесуального закону пов`язують можливість закриття кримінального провадження виключно із наявністю одночасно двох підстав: не встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частина 1 статті 7 КПК України передбачає, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких у тому числі відносяться: законність, публічність.

Також суд виходить з положень ч. 1 ст. 9 КПК України, згідно яких під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, тобто суд під час розгляду кримінального провадження повинен дотримуватися засад законності.

Тобто, значення загальних засад кримінального провадження як норм вищого ступеня нормативності є підґрунтям для тлумачення норм кримінального процесуального права та подолання прогалин у правовому регулюванні кримінальних процесуальних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів, з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Глава 20 КПК України містить положення про слідчі (розшукові) дії, які слідчий зобов`язаний вчинити у конкретному кримінальному провадженні, з метою отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів, зокрема шляхом допиту потерпілого та свідків.

Стаття 25 КПК України передбачає, що прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Між тим, відповідно до ст. ст. 283, 284 КПК України закриття кримінального провадження є формою закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, у зв`язку з чим рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження відповідно до встановленої законом процесуальної процедури.

Як зазначив Європейський суд з прав людини по справі «Євген Петренко проти України» (заява № 55749/08 від 29.01.2015 року, п. 65) для того, щоб розслідування могло вважатися «ефективним», воно має в принципі призвести до встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних. Державні органи повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для збереження доказів, що стосуються події, включаючи показання свідків, висновки судових експертиз тощо. Будь-які недоліки розслідування, які підривають його здатність до встановлення причин заподіяння ушкоджень або винних осіб, ставлять під сумнів дотримання цього стандарту та вимог оперативності й розумної швидкості.

У п. 40 рішення Європейського суду з прав людини «Юрій Іларіонович Щокін проти України» від 03.10.2013 року, зазначено, що державні органи мають вживати усіх заходів, які було б розумно від них очікувати, для зібрання доказів щодо ходу подій. Якщо розслідування містить недоліки, які не дозволяють встановити причину смерті або визначити винних осіб, які є безпосередніми виконавцями злочину або особами, які його фінансували чи організовували, то таке розслідування може не відповідати вимозі ефективності.

Разом з цим, на переконання суду, органом досудового розслідування не вжито всіх дії, направлених на встановлення всіх обставин вчинення даного кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

З матеріалів кримінального провадження № 42021042080000036 від 13.07.2021 вбачається, що ухвалою слідчого судді Центрально Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2023 у справа № 216/4880/21, провадження 1-кс/216/149/23 скасовано постанову дізнавача СД Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 від 15.11.2021 про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42021042080000036 від 13.07.2021 за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, та повернуті матеріали до Криворізької центральної окружної прокуратури для організації проведення досудового розслідування у порядку, передбаченому положеннями КПК України. При цьому визначено, що під час дізнання кримінального провадження дізнавачу необхідно перевірити у повному обсязі доводи, на які посилається потерпілий, встановити та здійснити допит можливих свідків кримінального правопорушення, а також, провести інші необхідні слідчі дії для встановлення обставин події кримінального правопорушення, та за наслідками отриманої інформації прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Однак, після скасування вказаної постанови не було здійснено жодних слідчих/ процесуальних дій.

Отже, органом досудового розслідування не здійснювалось досудове розслідування належним чином та не здійснювались всі необхідні дії на виконання обов`язку, встановленого ст. 92 КПК України.

Разом з цим суд зазначає, що потерпілим було вказано на конкретну особу, яка на його думку вчинила кримінальне правопорушення ОСОБА_5 .

Верховний Суд неодноразово зазначав, що у провадженні, де потерпілий вказує на конкретну особу як на таку, що вчинила кримінальне правопорушення щодо нього, орган досудового розслідування за результатами всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження має вирішити питання про наявність чи відсутність події кримінального правопорушення, а за її встановлення - про наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення в діянні конкретної особи, про достатність доказів для доведення винуватості конкретної особи в суді, про наявність/відсутність підстав до звільнення від кримінальної відповідальності конкретної особи (постанова Верховного Суду від 15.02.2024 у справі № 687/1066/22).

У свою чергу суд під час вирішення питання про закриття кримінального провадження має враховувати, чи дотримано органом досудового розслідування вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, що є необхідною умовою належного вирішення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України).

Така позиція узгоджується з практикою Касаційного кримінального суду, відображеною, зокрема, у постановах від 25 серпня 2021 року (справа № 142/536/20, провадження № 51-1546км21), від 29 червня 2022 року (справа № 725/3569/21, провадження № 51-1061км22), від 07 червня 2023 року (справа № 545/51/22, провадження № 51-2327км23), від 18 жовтня 2023 року (справа № 750/1575/23, провадження № 51-4007км23).

Суд зазначає, що закриття кримінального провадження - це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Слідчий/дізнавач є основним виконавцем роботи з досудового розслідування кримінальних правопорушень і несе відповідальність за законність та своєчасність проведення слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, і прийняття законних і обґрунтованих поточних і підсумкових процесуальних рішень.

Також слід зазначити, що нагляд за законністю порушення та закриття справи здійснює прокурор. Завдання нагляду прокурора за додержанням законів при проведенні досудового розслідування, відповідно до ст. 29 Закону України "Про прокуратуру", полягає у сприянні: 1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; 2) виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; 5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, прокурор має виконувати завдання кримінального провадження, передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, в частині забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Виконанню цих завдань прокурора і має сприяти здійснення ним наданих йому процесуальних повноважень, передбачених ч. 2 ст. 36 КПК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у даному кримінальному провадженні не виконані вимоги ухвали слідчого судді Центрально Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 січня 2023, відсутні інші слідчі (розшукові) дії, направлені на повне, всебічне та неупереджене встановлення обставин кримінального правопорушення.

З огляду на це, суд вважає, що досудове розслідування кримінального провадження № 42021042080000036 від 13.07.2021 не може відповідати вимозі ефективності.

Внесення змін до КПК України і, зокрема, доповнення ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 3-1 не звільняє слідчого, дізнавача та прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов`язків, визначених загальними засадами ст. ст. 9, 25 КПК України.

Отже, органом досудового розслідування не дотримано приписи ст. 2 КПК України у частині повного розслідування з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

При цьому, суд зауважує, що правова норма, передбачена п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, не надає автоматично прокурору право на звернення до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та не звільняє прокурора від виконання завдань кримінального провадження та виконання обов`язків, визначених ст. 9, 25 КПК України під час здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Враховуючи дані, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 42021042080000036 від 13.07.2021, суд дійшов висновку, що органом досудового розслідування не було вжито всіх належних заходів для встановлення особи причетної до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, а тому є передчасним твердження прокурора, про те, що у кримінальному провадженні не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Суд вважає, що таке використання органами досудового розслідування норми, що була запроваджена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства» та введена в дію 17 жовтня 2019 року, як можливості закінчити досудове розслідування кримінального провадження № 42021042080000036 від 13.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, шляхом його закриття судом на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, суперечить завданням та загальним засадам, встановленим чинним КПК України.

Керуючись п. 3-1 ч. 1 ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314, ст. ст. 369, 372, 376, 392, 395 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1.Відмовити узадоволенні клопотанняпрокурора Криворізькоїцентральної окружної прокуратури.ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження, зареєстрованого у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за№ 42021042080000036 від 13.07.2021за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого чч.1ст.197-1 КК України на підставі п. 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

2. Кримінальне провадження№ 42021042080000036 від 13.07.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України повернути прокурору для продовження досудового розслідування.

3. Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційногосуду протягом 7 днів з дня її оголошення.

4. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційної скарги поновлено, вважається, що ухвала набрала законної сили.

Суддя ОСОБА_7