Постанова

від 22.03.2007 по справі 11/228-46/48-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/228-46/48-А

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста  КИЄВА01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 44-Б     тел. 230 31 34

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.03.2007 р.                    Справа № 11/228-46/48-А   

За позовомДержавного підприємства “Управління з експлуатації адмінбудинків”

До Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва

Провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень

                                                                                              Суддя Шабунін С.В.

Секретар судового засідання Бушеленко О.В.

Представники:

від позивачаКарнаухов В.М. —виконуючий обов'язки директора (наказ № 88-к від 14.02.2007 р.), Пургіна А.І. —представник за довіреністю від 15.02.2007 р. 3 4

від відповідачаКупельський О.М. —представник за довіреністю від 14.02.2007 р. № 478/9/10-114

22.03.2007 р. у судовому засіданні відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне   підприємство   “Управління   з   експлуатації   адмінбудинків”   (далі -        ДП “Управління з експлуатації адмінбудинків”, позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі - ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, відповідач) про визнання недійсними податкового повідомлення –рішення № 82/23-6 від 02.02.2004 року,  в частині  податкового зобов'язання з податку  на прибуток за  основним платежем   12545,76 грн.,  штрафними  (фінансовими) санкціями  6272,88  грн.  та податкового повідомлення-рішення  № 83/23-6 від 02.02.2004 року в частині податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 7 478,71 грн. та штрафними фінансовими) санкціями 3 739,35 грн.

Справа була прийнята  відповідно до ухвали від 02.02.2007 р. в порядку нового розгляду у зв'язку зі скасуванням ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.12.2006 року рішення у справі № 11/228 від 23.12.2004 року.   

В ході розгляду спору позивач, не погоджуючись з рішенням № 82/23-6 від  02.02.2004 року в частині податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 12 545,76 грн., штрафних санкцій 6 272,88 грн., а також з рішенням № 83/23-6 від 02.02.2004 року в частині податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 7 478,71 грн. та штрафних санкцій в сумі 3 739,35 грн., в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на наступні обставини:

По-перше, позивач є підвідомчою організацією, яка віднесена до сфери управління Міністерства дітей, сім'ї та молоді (далі - Міністерство);

по-друге, позивач надає платні послуги з транспортного обслуговування виключно Міністерству. Транспортне обслуговування є основною діяльністю позивача (виручка від реалізації транспортних послуг складає 96,0% доходу);

по-третє, при визначенні валових витрат при наданні платних послуг Міністерству позивач керувався нормою п 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. №334/94 (із змінами), якою визначено, що валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності та пп. 5.2.1. п.5.2 ст.5, яким передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті;

по-четверте, витрати, які здійснював позивач при придбанні пально-мастильних матеріалів та технічному обслуговуванні службових легкових автомобілів мають однозначне цілеспрямоване призначення, так як були направлені тільки для забезпечення транспортного обслуговування Міністерства і, відповідно до п.п.5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», можуть включатися до складу валових витрат. З підстав, викладених вище, відповідач не мав права виключати з валових витрат вартість пально-мастильних матеріалів у сумі 37 958,54 грн. та вартість витрат на технічне обслуговування службових транспортних засобів у сумі 3 860,68 грн. - всього 41 819,22 грн.

Також позивач наголошує на тому, що відповідач в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»виключив з валових витрат не тільки витрати на паливно-мастильні матеріали, використані при експлуатації, які знаходяться на балансі підприємства, але і витрати на паливно-мастильні матеріали, які придбавалися для надання платних транспортних послуг мікроавтобусом «Топік Азія»та легковим автомобілем DAEWOO Lanos (власність позивача). При чому факти надання транспортних послуг вказаним мікроавтобусом та власним легковим автомобілем в акті перевірки взагалі не відображено, а дані про придбання пального в окремих випадках сфальсифіковано: вказано тільки бензин, в той час коли одночасно (за однією і тією ж накладною) придбавалося і дизельне паливо для мікроавтобуса «Топік Азія».

Відповідач,  спираючись  на викладені  в  акті  перевірки  виявлені  правопорушення, заперечує проти позову, мотивує свою позицію наступним. ДП “Управління з експлуатації адмінбудинків” Державного комітету України у справах сім'ї та молоді є правонаступником державного підприємства “Управління по експлуатації адмінбудинків” Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 05.11.1998, реєстраційний номер 09907. У відповідності до Указу Президента України від 16.12.1999 № 1753 «Про зміни структури в органах виконавчої Влади»на базі Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Державного комітету України фізичної культури і спорту, Державного комітету України з питань туризму утворено Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України.

Перевіркою правильності визначення об'єкту оподаткування та обчислення суми податку на  прибуток встановлено наступне: відповідно до ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР від 28.12.1998 ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків»є платником податку на прибуток за ставкою 30%.

Пільгами з податку на прибуток за період з 01.10.200 по 01.10.2003 ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків»не користувалось, відповідно до п. 5.1 ст. 5 та пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток в сумі 17728,44 грн.

Згідно із Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»з наступними змінами та доповненнями ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків»є платником податку на додану вартість.

Документальною перевіркою встановлені порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість в сумі 8947,55 грн.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані представниками сторін оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено комплексну планову документальну перевірку ДП “Управління з експлуатації адмінбудинків” на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої було складено акт перевірки № 36/23-6/30187779 від 30.01.2004 року.

На підставі акту перевірки № 36/23-6/30187779 від 30.01.2004 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 83/23-6 від 02.02.2004 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 26 592,66 грн. (основний платіж -17 728,44 грн., штрафні (фінансові) санкції –8 864,22 грн.).

На підставі акту перевірки № 36/23-6/30187779 від 30.01.2004 року податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 82/23-6 від 02.02.2004 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 13 421,33 грн. (основний платіж –8 947,55 грн., штрафні (фінансові) санкції –4 473,78 грн.).

Справа  розглядається судом у межах заявлених позовних вимог, а саме позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 82/23-6 від 02.02.2004 року в частині податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 7 478,71 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3 739,35 грн. та № 83/23-6 від 02.02.2004, в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 12 545,76 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 6 272,88 грн.

Крім того, з огляду на  адміністративну природу  спору, оскарження  рішення суб'єкта владних повноважень індивідуальної дії, яким є податкове повідомлення-рішення, підрозуміває його скасування. Таким чином, суд розглядає позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Матеріалами справи підтверджено те, що ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків»- це державне підприємство, яке було створене для забезпечення господарської діяльності Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, реорганізованого в Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, а з 06.02.2004 - у Міністерство у справах сім'ї та молоді.

Міністерство, якому у даний час підпорядкований позивач, є органом управління майном позивача. ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків»є підвідомчою організацією, яка відноситься до сфери управління Міністерством. Директор призначається наказом Міністерства.

Відповідно до п. 4.2 статуту ДП «Управління з експлуатації адмінбудинків»майно підприємства є власністю органу управління майном, тобто Міністерства, а одним із джерел формування майна підприємства (п. 4.3 статуту) є майно, передане підприємству органом управління майном, при цьому підприємство володіє та користується зазначеним майном.

Документальною перевіркою позивача були встановлені порушення податкового законодавства України, а саме:

- п. 5.1 ст. 5 та пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 22.05.1997 зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 17728,44 грн., а саме:

за 4 квартал 2000 року - на суму 845,15 грн.;  

      за 2001 рік на суму 578,73 грн., в тому числі по періодах:

за 1 квартал 2001 року - 289,45 грн.;

за 3 квартал 2001 року - 156,00 грн.;

за 4 квартал 2001 року - 133,28 грн.;

       за 2002 рік на суму 7609,67 грн., в тому числі по періодах:

за 1 квартал 2002 року - 894,32 грн.;

за 2 квартал 2002 року - 635,25 грн.;  

за 3 квартал 2002 року - 1465,87 грн.;

за 4 квартал 2002 року - 4614,23 грн.;

        за 2003 рік на суму 8694,89 грн., в тому числі по періодах:

за 1 квартал 2003 року - 689,65 грн.;

за 2 квартал 2003 року - 6130,33 грн.;

за 3 квартал 2003 року - 1874,91 грн.

- пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, занижено податок на додану вартість в сумі 8947,55 грн., а саме:

за 4 квартал 2000 року - 563,43 грн.;

       за 2001 рік на суму 368,25 грн., в тому числі по періодах:

за 1 квартал 2001 року - 175,39 грн.;

за 3 квартал 2001 року - 104,00 грн.;

за 4 квартал 2001 року - 88,86 грн.;

        за 2002 рік на суму 5050,13 грн.;

за 1 квартал 2002 року - 449,22 грн.;

за 2 квартал 2002 року - 472,47 грн.;

за 3 квартал 2002 року - 1.007,49 грн.;

за 4 квартал 2002 року - 3.120,95 грн.;

        за 2003 рік на суму 2965,74 грн., в тому числі по періодах:

за І квартал 2003 року - 459,76 грн.;

за 2 квартал 2003 року - 1749,26 грн.;

за 3 квартал 2003 року - 756,72 грн.

Відповідно до матеріалів перевірки позивача, відповідач, посилаючись на порушення  п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції від 22.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, яким визначено суть валових витрат виробництва та обігу, та на порушення норми пп.5.4.10 п.5.4 ст.5 вказаного Закону щодо належності платникам податків легкових автомобілів на праві власності при наданні послуг стороннім організаціям не визнає витрати на пально-мастильні матеріали, технічне обслуговування та ремонт у встановленому розмірі Законом про прибуток як валові витрати.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»534/94-ВР від 28.12.1994, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

На виконання вказівок Ухвали Вищого адміністративного суду України від 22.12.2006 року, якою було скасоване рішення у справі № 11/228 та направлено справу на новий розгляд, судом було досліджено питання, чи була основною  діяльність з  надання  платних послуг  з транспортного чи  туристичного обслуговування позивача у  періоди, за які йому донараховано податкове зобов'язання.

При цьому враховується, що підставою для застосування спірної відповідальності були висновки відповідача, що витрати на обслуговування автомобілів, що не використовувались в господарські діяльності позивача.

Так, діяльність позивача полягає у наданні платних транспортних послуг Міністерству, яке у свою чергу є виключним користувачем даних послуг. Транспортне обслуговування у періоді з IV кварталу 2000 року по III квартал 2003 року здійснювалося мікроавтобусом «Топік Азія»(протягом всього періоду) та з 11.08.2003 легковим автомобілем DAEWOO Lanos, які належать позивачу на правах власності, службовими автомобілями (ВАЗ 21093 - 3 транспортні одиниці), переданих позивачу Державним комітетом у справах сім'ї та молоді в безоплатне користування відповідно до угоди від 21.02.2002 р. за № 2 -Тр, та наказу від 28.02.2002 № 63, орендованим автомобілем КІА Сlarus для обслуговування Міністра та автомобілем DAEWOO Lanos 500, також переданим в безоплатне користування.

Як зазначає  позивач, транспортне обслуговування належить до основних видів його діяльності  (виручка від реалізації транспортних послуг складає 96,0% доходу), що не заперечується  та не спростовується відповідачем.

Як підтверджується п. 2.2 акту перевірки, відповідно до наказу Державного комітету України у справах сім'ї та молоді № 63 від 28.02.2002 позивачу було передано в безоплатне користування автотранспортні засоби, які перебувають на балансі комітету: автомобілі ВАЗ-21093 у кількості 3 штуки.

Таким чином, позиція податкового органу базується виключно на тому, що підприємством безпідставно віднесено кошти сплачені на обслуговування окрім трьох автомобілів ВАЗ-21093 ще і двох автомобілів DAEWOO Lanos, одного автомобіля «Топік Азія»та автомобіля КІА Сlarus  у кількості одна штука.

Позивачем під час нового розгляду спору було надано суду пояснення  та  розрахунок питомої ваги  обсягу транспортних  послуг, наданих  Державному комітету  у справах сім'ї та молоді за 2002-2003 роки, реєстри транзитних платежів, банківські виписки про отримані кошти  за транспортні послуги, акти  виконаних  автотранспортних послуг за період з 01.02.2003 року по  30.09.2003 року (копії долучені до матеріалів справи).

Таким чином, судом встановлено, що  відповідач дійшов хибного висновку пр  невикористання транспортних засобів  в його господарській діяльності. Фактично основним видом діяльності ДП «Управління з експлуатації   адмінбудинків» є  надання  транспортних   послуг  Міністерству,  що  здійснюється   шляхом  використання  автотранспортних  засобів,  суд дійшов  висновку,  що  віднесення  витрат  на обслуговування автомобілів до валових витрат, здійснено позивачем правомірно.

Використання автомобілів КІА Сlarus, DAEWOO Lanos  (у кількості 2 штуки), ВАЗ-21093 (у кількості 2 штуки) та автомобіля «Топік Азія»підтверджено затвердженим підприємством переліком автомобілів, які використовувалися підприємством для транспортного обслуговування Міністерства (копія в матеріалах справи).

Матеріалами справи підтверджено, що витрати на технічне обслуговування легкових   автомобілів, які були податковим  органом   виключено з валових витрат  підприємства, складають 3 860,68 грн., у тому числі ПДВ 360,99 грн.

Здійснені витрати на технічне обслуговування зазначених автомобілів, підтверджується розрахунком витрат на технічне обслуговування легкових автомобілів, затверджений позивачем, та відповідними платіжними документами та накладними із зазначенням підприємств, які надавали послуги по технічному обслуговуванню (копії в матеріалах справи).

Відповідно до пп. 5.4.10. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994, до валових витрат платника податку відносяться витрати на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності (крім тих, що підлягають амортизації) легкових автомобілів, побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що належать платникам податку, основною діяльністю яких є надання платних послуг з транспортного чи туристичного обслуговування сторонніх громадян або організацій, а також якщо ці засоби належать спортивним організаціям і використовуються як спортивне знаряддя.

Суд вважає,  що особливості експлуатації позивачем службових легкових автомобілів  відрізняються   від   використання   легкових   автомобілів   для   надання   послуг   стороннім організаціям.  Відповідно до наказів Державного  комітету молодіжної політики, спорту і туризму України, Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства, кожен автомобіль закріплено за посадовою особою Міністерства, яка використовує такий автомобіль тільки   у   службових   цілях,   тобто   за   призначенням,   що   підтверджується   первинними документами - подорожніми листами службових автомобілів (копії в матеріалах справи). Витрати, які здійснював  позивач при придбанні пально-мастильних матеріалів та технічному обслуговуванні службових легкових автомобілів, мають однозначне    цілеспрямоване призначення, так як були направлені тільки для забезпечення транспортного обслуговування Міністерства і, відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», можуть включатися до складу валових витрат. З підстав, викладених вище, відповідач не мав права виключати з валових витрат вартість пально-мастильних 4 матеріалів у сумі 37 958,54 грн. та вартість витрат на технічне обслуговування службових транспортних засобів у сумі 3 860,68 грн. - всього 41 819,22 грн.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Таким чином, віднесення позивачем витрат на придбання мастильно-паливних матеріалів та здійснення технічного обслуговування автомобілів до валових витрат, здійснено правомірно і у відповідності із податковим законодавством України. Відповідно, віднесення сум ПДВ до податкового кредиту також здійснено правомірно, оскільки відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 03.04.1997 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Матеріалами справи підтверджено, що автомобілі позивача використовуються за спеціально цільовим призначенням, а саме: закріплені за посадовими особами Міністерства у справах сім'ї та молоді (копія переліку автомобілів, які використовуються підприємством, наявна в матеріалах справи).

Витрати,   здійснювані  позивачем  при  придбанні  паливно-мастильних  матеріалів  та технічному обслуговуванні службових легкових автомобілів мають однозначне цілеспрямоване призначення, так як були направлені тільки для забезпечення транспортного обслуговування Міністерства і згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 України «Про оподаткування прибутку підприємств»можуть включатися до валових

Таким чином, суд дійшов висновку, що визначене податкове зобов'язання у податкових повідомленнях-рішеннях № 83/23-В та № 82/23-В від 02.02.2004 є необґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності  суб'єкта владних повноважень  обов'язок щодо доказування  правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов  висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання спірних рішень недійсними, то суд відзначає наступне. Статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може містити вимоги про визнання рішення суб'єкта владних повноважень нечинним, а суд приймає відповідне рішення. Водночас ч. 4 ст. 105, абзацом 2 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Можливість захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади передбачена ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України. З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги норми п. 6 Прикінцевих і перехідних положень КАС України, ст. 12 ГПК України, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права повністю відповідає нормам чинного законодавства.

Виходячи з вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судовi витрати у сумі 85 грн. державного мита та 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу   підлягають відшкодуванню позивачеві з Державного бюджету України, оскільки сплачені відповідно до вимог, що були чинними на момент звернення з позовом.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Прикінцевими та перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 83/23-6 від 02.02.2004 в частині податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 12545,76 грн., штрафними (фінансовими) санкціями 6272,88 грн.

3.          Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва № 82/32-6 від 02.02.2004 в частині податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 7478,71 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 3739,35 грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету на користь Державного підприємства «Управління з експлуатації адмінбудинків»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 14, ЄДРПОУ 30187779, р/р № 26006100958001 ЗАТ „Альфа-банк», МФО 300346) судові витрати в сумі 203 грн. (двісті три грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                            С.В. Шабунін

Дата виготовлення у повному обсязі: 04.04.2007 р.

ПОСТАНОВА

22.03.07                                                      м. Київ                                     11/228-46/48-А                    

За позовом

До

Третя особа

Предмет адміністративного позову

Суддя Шабунін С.В.

                                                                                Секретар судового засідання