Постанова

від 31.10.2024 по справі 610/3422/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 610/3422/23

Номер провадження 22-ц/818/2975/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2024 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Мальованого Ю.М.,

суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_1

представника позивача адвоката Литовченка С.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 16 травня 2024 року в складі судді Тімонової В.М. у справі№ 610/3422/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Балаклійська міська військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, про позбавлення батьківських прав.

Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу. Внаслідок частих сварок на початку весни 2021 року відповідачка покинула сім`ю та проживає в Київській області, а малолітня дочка залишилась проживати разом із ним у селі Асіївка Ізюмського району Харківської області. З весни 2021 року відповідачка самоусунулась від виховання і належного утримання дочки ОСОБА_5 , не цікавиться станом її здоров`я, навчанням та не піклується про неї. Також ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів.

Просив позбавити ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до малолітньої дитини ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Асіївка Балаклійського району Харківської області.

Заочним рішеннямБалаклійського районногосуду Харківськоїобласті від16травня 2024року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, попереджено відповідача ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання обов`язків щодо виховання та утримання дитини, передбачених сімейним законодавством, і покладено на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

Заочне рішення мотивовано тим, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав не відповідатиме інтересам дитини, однак її слід попередити про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, виконання нею батьківських обов`язків та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків.

На вказане заочне рішення суду 28 червня 2024 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тим обставинам, що відповідачка не працює, веде асоціальний спосіб життя, не створює необхідних умов для проживання дочки протягом майже трьох років, потрапила у тяжке матеріальне становище з власної волі. Асоціальний спосіб життя ОСОБА_3 може потенційно негативно вплинути на виховання дочки. Сім`я відповідачки є непридатною та неблагополучною, а тому в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі без участі матері, яка може своєю поведінкою завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини. Суд не надав належної оцінки показанням самої дитини, яка пам`ятає недоброзичливе ставлення матері, яка не приділяла їй достатньо уваги; а також щодо того, що друга дружина батька стала для неї матір`ю. Також факт невиконання відповідачкою батьківських обов`язків підтвердили свідки, зокрема, мати відповідачки. ОСОБА_3 не позбавлена права у майбутньому звернутися з позовом про поновлення батьківських прав.

29 серпня 2024 року до суду апеляційної інстанції від Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області надійшла заява про розгляд апеляційної скарги без її участі. Вказала, що висновок про недоцільність позбавлення батьківських прав є незмінним, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання апеляційного суду відповідачка ОСОБА_3 , представник Балаклійської міської військової адміністрації Ізюмського району Харківської області не з`явилися.

Судові повістки-повідомлення про розгляд справи 31 жовтня 2024 року, надіслані апеляційним судом на адреси сторін-учасників:

ОСОБА_3 повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України є днем вручення судової повістки (а.с.147-148), крім того про день, час та місце судового засідання ОСОБА_3 повідомлялась відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України, через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (а.с.143);

Балаклійською міською військовою адміністрацією Ізюмського району Харківської області отримано 11 вересня 2024 року в електронному кабінеті (а.с.142).

29 серпня 2024 року до суду надійшла заява начальника Балаклійської міської військовоїадміністрації Ізюмськогорайону Харківськоїобласті Карабанова В. про розгляд справи без участі представника третьої особи (а.с.145-146).

Апеляційнийсудвважаєможливим розглянутисправу у відсутність учасників справи, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача адвоката Литовченка С.І., який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 17 січня 2015 року, від якого мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 10).

Судовим наказом, виданим 24 травня 2021 року Балаклійським районним судом Харківської області стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 13 травня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 18).

Станом на листопад 2023 року ОСОБА_3 має заборгованість зі сплати аліментів за судовим наказом у розмірі 91 749,94 грн. (а.с. 19).

З довідки Асіївського старостинського округу виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області № 80 від 21 грудня 2023 року вбачається, що ОСОБА_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своєю дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку виховує сам (а.с. 11).

Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 25 грудня 2023 року старостою та діловодом Асіївського старостинського округу Балаклійської міської ради Харківської області, за адресою: Харківська область, Ізюмський район, село Асіївка, вулиця Дружби, 29, у вказаному домоволодінні проживає ОСОБА_2 разом з дочкою Поліною. Мати дитини, ОСОБА_3 , пішла з родини майже 3 роки тому та переїхала до м. Києва, стосунків з сім`єю не підтримує, дитиною не цікавиться. Батько відноситься до батьківських обов`язків відповідально. Для проживання та виховання дитини створено необхідні умови. Порушень прав дітей не виявлено (а.с. 12).

З характеристики, наданої 25 грудня 2023 року директором Шевелівського ліцею Балаклійської міської ради Харківської області вбачається, що Прудка Поліна з 01 вересня 2023 року навчається у вказаному закладі, дитина проживає разом із батьком, який відповідально ставиться до її виховання та навчання, піклується про її загальний розвиток. Мати дитини ОСОБА_3 з родиною не проживає, вихованням та всебічним розвитком дитини не займається, з класним керівником зав`язків не підтримує, не цікавить шкільним життям дочки (а.с. 13).

Як вбачається з довідки-характеристики, наданої 25 грудня 2023 року старостою Асіївського старостинського округу виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області, ОСОБА_2 на території старостинського округу проживає з 2015 року, проживає з дочкою по АДРЕСА_1 , за час проживання зарекомендував себе з позитивного боку, не працює, живе на доходи від утримання корови та тимчасових підробітків, родина благонадійна, до виконання батьківських обов`язків відноситься відповідально, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп`яніння не помічений (а.с. 14).

З довідки-характеристики, наданої 25 грудня 2023 року старостою Асіївського старостинського округу виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області вбачається, що ОСОБА_3 виїхала з території старостинського округу в 2021 році та проживає, зі слів родичів, у м. Києві. У вихованні дитини Поліни участі не приймає, з дитиною не спілкується, від виконання батьківських обов`язків ухиляється (а.с. 15).

ОСОБА_3 супроводжує дочку на прийоми до лікарів, що підтверджується інформацією лікаря-стоматолога ОСОБА_6 , лікаря-окуліста ОСОБА_7 (а.с. 16, 17).

З акту обстеження фактичного місця проживання ОСОБА_3 , складеного 22 листопада 2023 року Великодимерською селищною радою Броварського району Київської області вбачається, що остання проживає у АДРЕСА_2 , разом із цивільним чоловіком ОСОБА_8 (а.с. 34).

З акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 23 січня 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що обстежити житлово-побутові умови проживання не виявилось можливим, оскільки вдома нікого не було. В телефонному режимі ОСОБА_3 повідомила, що перебуває у пологовому будинку, також це підтвердила сусідка ОСОБА_9 (а.с. 53).

Як вбачається з акту обстеження умов проживання, складеного 23 січня 2024 року службою у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області, за адресою: Харківська область, Ізюмський район, село Асіївка, вулиця Дружби, 29, для дитини Прудкої Поліни створені всі необхідні умови для проживання, виховання та утримання. На момент обстеження Прудка Поліна поводила себе спокійно, пояснила, що зараз проживає разом з татом та бабусею. Матір дитини поїхала до м. Києва, вони спілкуються за допомогою телефонного зв`язку. Дівчинка любить матір, про неї відгукується позитивно, про батька також відгукується з любов`ю та повагою. Дівчинка хоче бути красивою, як мама, наслідує її звички. Дитині бракує опіки та захисту (фундаментальних елементів материнської любові) (а.с. 46).

Балаклійською міськоювійськовою адміністрацієюІзюмського районуХарківської області30 січня 2024 рокускладено висновокоргану опікита піклуваннящодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по відношенню до її малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З вказаного висновку вбачається, що ОСОБА_3 на засідання комісії не з`явилася, у телефонній розмові повідомила, що не вважає себе поганою матір`ю, яку необхідно позбавити батьківських прав, оскільки вона в силу своїх можливостей допомагає дитині, спілкується з дівчинкою за допомогою телефонного зв`язку, наразі через емоційно-психологічний стан та смерть другої новонародженої дитини не в змозі приїхати до Балаклійської територіальної громади.

Малолітня ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області, як така, що опинилась в складних життєвих обставинах, у зв`язку з неналежним виконанням або ухиленням від виконання батьками батьківських обов`язків не перебувала та не перебуває, профілактична робота з батьками дитини, щодо усунення сімейних негараздів не проводилась; сім`я під соціальним супроводом центру соціальних служб Балаклійської міської ради Харківської області дітей не перебуває. Звернень до служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області стосовно родини Прудких від навчальних, медичних закладів, Асіївського старостинського округу Балаклійської міської ради Харківської області - не надходило.

Стосовно ОСОБА_3 питання про притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання нею батьківських обов`язків взагалі не ініціювалося. За інформацією відділу поліції № 1 Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області відповідачка до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, передбаченої ст. 184 КУпАП України, не притягалась.

Члени комісії з питань захисту прав дитини прийшли до висновку, що в силу певних життєвих обставин батьків, малолітня ОСОБА_10 проживає разом з батьком та бабусею, за домовленістю між батьками, що не суперечить чинному законодавству та інтересам дитини, та відповідно до п. 2 ст. 151 СК України батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

Батько добровільно та свідомо погодився на виховання, утримання та догляд за малолітньою донькою ОСОБА_5 . У разі відмови від подальшого утримання дитини, матір дитини має всі можливості для виховання Поліни. ОСОБА_3 згідно довідки про взяття особи на облік, як внутрішньо переміщеної особи, має право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_2 ; не страждає на хвороби або розлади поведінки, які загрожують життю і розвитку дитини, має право звернутися до органів соціального захисту населення для оформлення державної соціальної допомоги, як внутрішньо переміщена особа, та малозабезпечена сім`я, а також державної допомоги по безробіттю. Аналогічні права на державну соціальну допомогу має і батько дитини, ОСОБА_2 , у разі проживання дитини з ним.

На даний час права малолітньої Поліни не порушуються: умови її проживання задовільні, дитина залучена до навчання, забезпечена медичним доглядом, одягом, харчуванням. Відповідно до законодавства головною метою позбавлення батьків батьківських прав є захист прав та інтересів дитини; позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав не сприятиме реалізації даної мети, а навпаки, суперечитиме інтересам дитини, оскільки розірве родинні зв`язки та дитина буде відноситься до категорії «соціальних» сиріт, тобто сиріт при живих батьках, що негативно впливає на морально-психологічний розвиток дитини, самоідентифікацію її як особистості, формування цілісного світосприйняття та ролі родинних цінностей у подальшому житті, так як позивач не доводить умисне ухилення матері дитини від виконання нею батьківських обов`язків.

Під час спілкування представників служби у справах дітей Балаклійської міської ради Харківської області малолітня Поліна висловила своє бажання жити як з мамою, так і з татом, однаково любить їх, та з повагою відгукується про обох батьків.

ОСОБА_3 з позовними вимогами, щодо позбавлення її батьківських прав не згодна, так дійсно через малозабезпеченість та морально-психічний тиск на неї з боку батька - ОСОБА_2 і бабусі - ОСОБА_11 та домовленістю між ними дитина дійсно проживає окремо від матері (а.с. 47-51).

З акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 05 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що умови проживання задовільні, в будинку наявне електро-, газо-, водопостачання, помешкання чисте, наявна побутова техніка та меблі. Для дитини відведена окрема кімната, у якій є ліжко, шафа та стіл для навчання. ОСОБА_3 повідомила, що заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , бажає забрати її до себе на виховання (а.с. 54).

З письмових пояснень ОСОБА_3 начальнику Служби у справах дітей та сім`ї Великодимерської селищної ради від 05 лютого 2024 року вбачається, що вона категорично заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо дочки Прудкої Поліни. З 10 квітня 2021 року вона залишила чоловіка, оскільки він не бажав працювати, між ними виникали сварки, він застосовував силу. Дочку чоловік не віддав, вона поїхала до смт Велика Димерка Броварського району, влаштувалась на роботу, переказувала гроші на утримання дочки на картку своєї матері. Раніше спілкувались з дочкою у телефонному режимі, а останніх три місяці чоловік не дозволяє. В останнє дочку бачила навесні 2022 року. На даний час перебуває у процесі розлучення, проживає з іншим чоловіком, з яким планує одружитися. З травня 2023 року була вагітна, була загроза переривання вагітності, лікар заборонила навантаження та подорожі, а тому відвідувати дочку не мала змоги. Майбутній чоловік працює, вона не працює у зв`язку з пологами. Умови їхнього проживання задовільні, вони з чоловіком бажають виховувати дочку (а.с. 56).

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що відповідачку Прудку Олену бачила останній раз у 2021 році на похованні її брата.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є бабусею малолітньої Поліни та матір`ю відповідачки. Дочка у березні 2021 році забрала свої речі та поїхала до м. Києва, на теперішній час проживає разом з іншим чоловіком. Дитина ОСОБА_5 просила відповідачку не виїжджати. Онука не має бажання спілкуватися із матір`ю, оскільки та її покинула.

Допитана в судовому засіданні малолітня ОСОБА_5 повідомила, що бажає щоб її мати приїжджала до неї у гості.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснила, що останній раз бачила відповідачку у травні 2021 року. Дитина проживає разом із батьком, який піклується про неї.

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 5 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно допунктів 1-3статті 9Конвенції проправа дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно зпунктом 1статті 18Конвенції проправа дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосуваннястатті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованоїЗаконом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно достатті 8Конвенції прозахист правлюдини таосновоположних свободвід 04листопада 1950року коженмає правона повагудо свогоприватного ісімейного життя,до свогожитла ікореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як Судзазначив урішенні усправі «Нойлінґерта Шурукпроти Швейцарії»(NeulingerandShurukv.Switzerland),([ВП],заява №41615/07,ЄСПЛ 2010року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право застаттею 8Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі "МакМайкл проти Сполученого Королівства" (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, N 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не "згідно із законом", не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися "необхідним у демократичному суспільстві" (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87).

Визначаючи, чи було конкретне втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд повинен оцінити - у контексті всієї справи загалом - чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи "Кутцнер проти Німеччини" (Kutzner v. Germany), N 46544/99 п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та "Зоммерфельд проти Німеччини" (Sommerfeld v. Germany), [GC],N 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від26 квітня 2001року №2402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитинамає правона проживанняв сім`їразом збатьками абов сім`їодного зних тана піклуваннябатьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно достатті 15Закону України«Про охоронудитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забралидитину зпологового будинкуабо зіншого закладуохорони здоров`ябез поважноїпричини іпротягом шестимісяців невиявляли щодонеї батьківськогопіклування; ухиляютьсявід виконаннясвоїх обов`язківпо вихованнюдитини; жорстокоповодяться здитиною; єхронічними алкоголікамиабо наркоманами; вдаютьсядо будь-якихвидів експлуатаціїдитини,примушують їїдо жебракуваннята бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, потрібними для постановлення рішення.

У постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20, провадження№ 61-2701св24, Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про те, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено. Позбавлення батьківських прав не слід вважати таким, що відповідатиме інтересам дитини, що мають найістотніше значення при розгляді такої категорії справ, та стимулюватиме матір до належного виконання своїх батьківських обов`язків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 07листопада 2023 року у справі № 601/928/22, від 07 лютого 2024 рокуу справі № 455/307/22. Судова практика щодо застосування положеньстатті 164 СК Україниє усталеною.

Належних і допустимих доказів наявності підстав для застосування крайнього заходу впливу, неможливості зміни поведінки відповідачки на краще ОСОБА_2 не надано.

Саме по собі невідвідування відповідачкою навчального закладу дочки та закладів охорони здоров`я, де вона проходить лікування, з урахуванням їх проживання у різних містах, не є належним доказом її свідомого навмисного ухилення від виконання батьківських обов`язків,

При вирішенні судом питання щодо позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 25 березня 2020 року у справі № 237/1752/18, провадження № 61-14989св19, від 01 вересня 2020 року у справі № 202/6809/17, провадження № 61-22800св19.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 прагне підтримувати стосунки з дитиною, не втратила інтересу до участі у вихованні дочки, заперечувала проти позбавлення її батьківських прав при розгляді цього питання органом опіки та піклування, що підтверджується її поясненнями та висновком органу опіки та піклування. Проживання відповідачки у смт Велика Димерка Київської області окремо від дочки не свідчить про її самоусунення від спілкування та відсутність між ними контакту, який підтримувався у телефонному режимі, що ОСОБА_3 та сама дитина підтвердили працівникам Служб у справах дітей.

Факт стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання дитини сам по собі не може свідчити про свідоме ухилення від виконання батьківськихобов`язків по утриманню дочки, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання матері до надання дитині належного утримання.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 березня 2019 року, справа № 559/1553/16-ц; від 12 вересня 2019 року, справа №317/4102/17; від 19 вересня2019року, справа № 459/1736/16-ц.

Наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення особи батьківських прав (постанови Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17, від 02 червня 2022 року у справі №754/15490/18).

Особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення одного з них батьківських прав, оскільки забезпечення найкращих інтересів дитини повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо того, що відповідачка не працює, не створює необхідних умов для проживання дочки, судова колегія відхиляє, оскільки з акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 від 05 лютого 2024 року вбачається, що умови проживання задовільні, для дитини є кімната з усім необхідним. На час розгляду справи ОСОБА_3 дійсно не працювала, однак це пов`язано з вагітністю.

Посилання ОСОБА_2 на те, що ОСОБА_3 має непридатну та неблагополучну сім`ю, веде асоціальний спосіб життя, який може потенційно негативно вплинути на виховання дочки; що вона може своєю поведінкою завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини, є безпідставними, оскільки будь-яких доказів щодо таких обставин матеріали справи не містять. Суду не надано відомостей про те, що відповідачка зловживає алкогольними напоями чи наркотичними речовинами, перебуває на наркологічному чи психіатричному обліку, на обліку в органах опіки та піклування, притягувалась до кримінальної чи адміністративної відповідальності тощо. Даних про будь-які її дії, які спричинили або безумовно могли б спричинити фізичну чи психічну шкоду дитині, матеріали справи не містять. З висновку органу опіки вбачається, що вона не страждає на хвороби або розлади поведінки, які загрожують життю і розвитку дитини. Отже, доводи позивача щодо можливого негативного впливу відповідачки на дитину є лише його припущеннями.

Твердження ОСОБА_2 щодо того, що суд не надав належної оцінки показанням свідків та самої дитини, яка пам`ятає недоброзичливе ставлення матері, що не приділяла їй достатньо уваги; а також поясненням дочки щодо того, що його друга дружина стала для неї матір`ю, судова колегія не приймає, оскільки суд першої інстанції врахував думку дитини, яка прагне спілкування з матір`ю. Думка дитини також врахована і під час вирішення комісією питання щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) зазначено: «Озвучена думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї».

Отже, слід також враховувати, що формування думок і ставлення дитини до відповідачки відбувається під впливом батька та баби, з якими вона мешкає, та які не мають приязних відносин з відповідачкою. Позитивне ставлення дитини до другої дружини батька, з урахуванням обставин справи, також не є підставою для позбавлення батьківських прав її рідної матері. До того ж, суд не встановив, що сімейні зв`язки між відповідачкою як матір`ю і дитиною були втрачені, що дитина остаточно вважає своєю матір`ю іншу жінку та не має прихильності до матері.

Показаннями свідків також не підтверджені обставини, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав.

Доводи позивача щодо того, що ОСОБА_3 не позбавлена права у майбутньому звернутися з позовом про поновлення батьківських прав, судова колегія також відхиляє з огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, яким вочевидь не відповідатиме як позбавлення матері батьківських прав, яке вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, так і подальша можлива участь у судовій справі щодо їх поновлення.

Встановивши, що ОСОБА_2 не надано належних і допустимих доказів наявності підстав для застосування до ОСОБА_3 такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні його позову та необхідність попередження відповідачки про зміну її ставлення до виховання дочки.

У разі небажання відповідачки змінити своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, позивач не позбавлений права повторно звернутися до суду із аналогічним позовом про позбавлення її батьківських прав. При цьому, при розгляді такої справи суд повинен буде врахувати той факт, що до відповідачки раніше застосовувалось попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дочки, та на підставі наданих сторонами доказів оцінити, чи було вчинено нею дії на виконання такого попередження.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись ст.ст.367,368,369,374,375,381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 16 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

В.Б. Яцина