Рішення

від 01.11.2024 по справі 317/3490/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 317/3490/24

Провадження № 2/317/999/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

22 жовтня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді ТкаченкоМ.О.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача, адвоката Корсіка Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до голови обслуговуючого кооперативу «Прибой-99» Семченко Віри Миколаївни про визнання права власності за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови обслуговуючого кооперативу «Прибой-99» Семченко Віри Миколаївни про визнання права власності за набувальною давністю. Позов обґрунтований тим, що з часу створення обслуговуючого кооперативу «Прибой-99» у 2005 році за усною домовленістю з ОСОБА_2 , яка являлася членом ОК «Прибой-99», позивач користувався боксом Б/№, що розташований на території кооперативу та сплачував від імені ОСОБА_2 всі необхідні внески, а після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , членство в кооперативі набув її син ОСОБА_3 , який в цьому ж році вибув за межі України. З його згоди позивач продовжував користуватися даним боксом та продовжував сплачувати всі внески, суми яких надходили від голови ОК «Прибой-99» Семченко Віри Миколаївни.

Починаючи з 2019 року оплату всіх внесків проводив на своє ім`я, а з 2022 року від керівництва ОК «Прибой-99» ОСОБА_1 не надходили рахунки на сплату внесків, ні в письмовому вигляді, ні по телефону.

Для вирішення питання щодо сплати внесків та користування боксом у ОК «Прибой-99» позивач намагався зв`язатися з головою кооперативу ОСОБА_4 по телефону чи при зустрічі, але ОСОБА_4 зустрічатися з цього приводу не бажала, та на телефонні дзвінки не відповідала.

Намагаючись владнати це спірне питання в досудовому порядку позивач 13 лютого 2024 року надіслав рекомендованого листа голові ОК «Пробой-99» ОСОБА_4 , але 24 лютого 2024 року остання отримувати листа на поштовому відділенні НОМЕР_1 відмовилася.

Незважаючи на відмову отримати листа з боку ОСОБА_4 позивач повторно направив на її ім`я рекомендований лист, а 06.03.2024 року дізнався на пошті про те, що вона знову відмовилася від листа.

Таким чином позивач відкрито, добросовісно та безперервно користується боксом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та несе тягар його утримання в повному обсязі.

На підставі викладеного, позивач звернувся із вказаним позовом та просить суд визнати за ним право власності на бокс (без №), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Ухвалою суду від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

02.09.2024 до суду від представника відповідача адвоката Корсіка Я.І. надійшло клопотання про долучення доказів.

Ухвалою суду від 17.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки неможливо визнати право власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, враховуючи, що позивач знав, хто є власником спірного майна та користувався вказаним майном за усною домовленістю із власником ОСОБА_2 , а після її смерті за усною домовленістю із її сином ОСОБА_3 .

Крім того, представник відповідача вказує, що позивач зазначив неналежного відповідача у вказаному позові, що є самостійною підставою для відмови у позові, оскільки у вказаних справах має бути належним відповідачем власник майна, або в разі його відсутності територіальна громада в особі відповідної сільської або селищної ради.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши позивача та представника відповідача, встановивши обставини і перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

25.04.2000 ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого заповіла ОСОБА_3 частину житлового будинку АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в рівних долях кожному частину житлового будинку АДРЕСА_2 (а.с. 41).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.11.2018 ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_2 є спадкоємцем 5/6 часток, у томі числі з урахуванням 2/3 часток від яких відмовився спадкоємець ОСОБА_3 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 40).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01.11.2018 ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_2 є спадкоємцем 1/6 частки, у томі числі з урахуванням 1/12 частки від якої відмовився спадкоємець ОСОБА_3 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 39).

Згідно із статутом ОК «Прибой-99» затвердженого загальними зборами членів обслуговуючого кооперативу «Прибой-99» протоколом №1 від 23.11.2016 кооператив був створений на добровільних засадах громадянами України, які добровільно об`єднались на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності (а.с. 28-35).

Відповідно до довідки виданої головою ОК «Прибой 99» Семченко В. вбачається, що ОСОБА_2 з 2005 по 2018 роки була членом кооперативу (а.с. 36).

З 2018 року членом кооперативу став ОСОБА_3 , відповідно до заяви від 13.03.2018 року (а.с. 37)

З 15.09.2023 по заяві ОСОБА_7 (а.с. 37), членом кооперативу стала його сестра ОСОБА_6 , яка внесла оплату податку на землю та на розвиток кооперативу за 2022 у сумі 481 грн та 2023 у сумі 506 грн

Відповідно до копій квитанцій ОСОБА_1 сплачував внески на користь ОК «Прибой-99», а саме 14.03.2018 у сумі 390 грн, 19.09.2019 у сумі 390 грн, 29.02.2020 у сумі 440 грн, 15.05.2021 року у сумі 440 грн (а.с. 5).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина першастатті 13 ЦПК України).

За змістом статті 15ЦК України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

У вказаній справі, позивач обрав способом захисту свого права користування боксом, розташованим на території ОК "Прибой-99", - визнання права власності на вказаний бокс за набувальною давністю.

Згідно із ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статті 328ЦК України набуття права власності - певний юридичний склад, із яким закон пов`язує виникнення в особи права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред`явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п`ятнадцять, а на рухоме майно - через п`ять років з часу спливу позовної давності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, потрібно враховувати, зокрема, що:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна у її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності.

Враховуючи положення статті 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння). Отже, встановлення власника майна є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК).

Позивачем, ні на момент звернення до суду з позовом, ні під час розгляду справи не доведено та не надано належних та допустимих доказів про те, що спірний бокс є об`єктом нерухомості та приймався в експлуатацію. Сам по собі факт користування позивачем боксом, не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю. За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Докази перебування спірного боксу у будь-чиїй власності в матеріалах справи відсутні.

Набуття права власності на чужі речі за набувальною давністю можливе лише за наявності у сукупності таких умов: законний об`єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та безперервність строку володіння ним.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Разом із тим, позивач, обгрунтовуючи свої вимоги зазначає, що користувався спірним боксом, розташованим на території ОК "Прибой-99" за усною домоленістю із членом кооперативу ОСОБА_2 , а після її смерті - за усною домовленістю із її сином ОСОБА_3 , який також набув членство у кооперативі, а отже він усвідомлював, що користується чужим майном.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником, а отже виключає набуття позивачем права власності за набувальною давністю.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що із змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що первісним власником спірного боксу, на його думку, є ОСОБА_2 та, після її смерті, її спадкоємці. Заяв або клопотань про залучення до участі у справі співвідповідача або заміну первісного відповідача належним відповідачем позвачем не заявлялось. Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові.

Сукупність вищевказаних умов, виключає можливість задоволення позовних вимог позивача та виключає набуття позивачем права власності на бокс, розташований на території ОК "Прибой-99", за набувальною давністю.

Ураховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати, відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до голови обслуговуючого кооперативу «Прибой-99» Семченко Віри Миколаївни про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01.11.2024.

Суддя М.О.Ткаченко