Рішення

від 02.09.2024 по справі 334/4336/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 02.09.2024

Справа № 334/4336/24

Провадження № 2/334/2106/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Жураківської В.А.

розглянувши увідкритомусудовому засіданніцивільнусправуза позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» та товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

27 травня 2024 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз» про зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивачі просять визнати за ними право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз»; визнати незаконним та скасувати рішення АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» про обьєдання споживачів будинку АДРЕСА_1 в єдину групу та включення будинку до плану розвитку газорозподільної системи міста по встановленню загально будинкового вузла обліку природного газу; зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам в квартирах позивачів в будинку АДРЕСА_1 відповідно до статті 6 Закону України «Про комерційний облік природного газу» у термін до 01 січня 2023 року; зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» внести зміни до плану розвитку газорозподільної ситеми міста Запоріжжя шляхом включення будику АДРЕСА_1 дол. Переліку багатоквартирних будинків, де повинні бути встановлені лічильники газу в кожне житлове приміщення побутових споживачів-власників житлових приміщень; зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» здійснити демонтаж об`єкта газорозподільної системи-вузла обліку газу з допоміжними пристроями та металевою шафою, який встановлений на газовій мережі будику АДРЕСА_1 ; зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» після демонтажу об`єкту газорозподільної системи здійснити роботи по відновленню газопостачання на газовій мережі багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , привівши її у попередній стан, який існував до встановлення загально будинкового вузла обліку газу; зобов`язати АТ «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» провести перерахунок об`єму спожитого природного газу відповідно до норм, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України №619 від 08 червня 1996 року «про затвердження норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників» у розмірі 3 куб.м. по особовим рахункам побутових споживачів позивачів з лютого 2017 року; зобов`язати ТОВ «Запоріжгаз Збут» провести перерахунок плати за спожитий природний газ по особовим рахункам побутових споживачів позивачів з лютого 2017 року; судові витрати покласти на відповідачів.

Позов обґрунтований тим, що позивачі зареєстровані, мешкають та є власниками, наймачами житлових приміщень у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 . Позивачі є побутовими споживачами природного газу, житлові приміщення яких обладнанні лише однією газовою плитою для приготування їжі. При цьому вони ведуть розрахунки за спожитий газ відповідно до норм, встановлених діючим законодавством України, до встановлення у житлових приміщеннях лічильників газу. З 2017 року з наданих ТОВ «Запоріжгаз збут» платіжних документів позивачі дізналися про те, що норми споживання природного газу значно зросли. У зв`язку з цим, позивачі звернулися до ТОВ «Запоріжгаз збут» та до АТ «Запоріжгаз», з якими у них укладені договори про приєднання до газової мережі щодо незаконного нарахування підвищеної плати за газ. Працівники ПАТ «Запоріжгаззбут» на усні звернення повідомили, що вони являються лише постачальниками газу населенню і приймають плату за нього. Визначенням об`єму спожитого газу побутовим споживачам займається АТ «Запоріжгаз», який подає відповідні дані до ТОВ «Запоріжгаззбут», і вони виставляють рахунки.

АТ «Запоріжгаз» на звернення позивачів повідомив, що на їх багатоквартирний будинок встановлено загальнобудинковий лічильник газу (ЗВОГ). Відповідно до його показів і проходить нарахування об`єму спожитого газу на кожне житлове приміщення. Позивачі звернулись з претензією до АТ «Запоріжгаз» про скасування відповідних нарахувань, проведення перерахунку та встановлення в іх житлове приміщення індивідуальних лічильників газу, однак їм було відмовлено.

Виходячи з цього, позивачі з лютого 2017 року змушені платити за газ, який споживають не фактично, а за частку загального об`єму газу, який споживається всіма споживачами багатоквартирного будинку. Однак, позивачі вважають, що дії відповідача щодо невизнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок АТ «Запоріжгаз», прийняття рішення про об`єднання побутових споживачів багатоквартирного будинку, в якому позивачі є власниками житлових приміщень, та співвласниками всіх інженерних мереж, ЗВОГ, не включення багатоквартирного будинку в перелік будинків, де повинні бути встановлені індивідуальні лічильники газу, порушує законні права позивачів як побутових споживачів природного газу.

Раніше власники житла за вказаною адресою вже звертались до суду з подібним позовом, та рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя № 334/5190/23 позовні вимоги задовлені частково, рішення набрало законної сили, натомість до теперішнього часу позивачам індивідуальні лічильники газу не встановлені, перерахунок не проведено.

05.08.2024 року від відповідача ТОВ «Запоріжгаз збут» надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що ТОВ «Запоріжгаз Збут», як постачальник природного газу, не забезпечує облік природного газу, а лише здійснює розрахунок оплати вартості послуг з газопостачання. Не має змоги та механізму здійснити перерахунок нарахувань за спожитий природний газ за минулі періоди, оскільки з 01.05.2022 року відбулась зміна постачальника, яким визначено ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна», та саме воно має можливість провести такі перерахунки. Тому, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

16.08.2024 року від відповідача АТ Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначає, що 01 липня 2015 року публічне акціонерне товариство по газопостачання та газифікації «Запоріжгаз» на підставі ліцензії з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ газу серія АЕ № 642479 здійснює виключно діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності та користуванні, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління, тобто серед суб`єктів ринку природного газу, кваліфікується як Оператор газорозподільної системи.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п.4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС).У разі незгоди споживача приєднуватися до умов договору розподілу природного газу споживач не має права використовувати природний газ із ГРМ та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви- приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРС).

В березні 2016 року АТ «ЗАПОРІЖГАЗ» сформовано та направлено споживачам позивачам, які отримували технічний доступ до ГРМ, об`єкти яких за адресою: буд. АДРЕСА_1 в установленому законодавством порядку підключено до газорозподільної системи АТ «ЗАПОРІЖГАЗ», Заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу. За наслідками направлення дану заяву не повернуто та не подано заяви про припинення розподілу газу на його об`єкт. Протягом 2017 - 2024 років вони здійснювали оплату спожитого ним природного газу на підставі наданих їм з боку постачальника - ТОВ «ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» відповідних рахунків за послуги з газопостачання.

Умовами даного договору надання послуг з розподілу не пов`язано з наявністю обов`язку у Оператора ГРМ встановити споживачу в його квартирі лічильник газу за кошти Оператора ГРМ, яким буде забезпечено персоніфікований (індивідуальний) облік розподіленого споживачеві газу. Споживачу, як власнику квартири або будинку, надано право на встановлення індивідуального (квартирного лічильника) окремо на квартиру або будинок але за ініціативи останнього і за його власні кошти у випадку його незгоди розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку.

Відповідно до Плану розвитку газорозподільної системи ІІАТ «ЗАПОРІЖГАЗ» на 2016 - 2025 роки було передбачено встановлення єдиного будинкового вузла обліку (загальнобудинкового лічильника) для забезпечення споживачів категорії населення, незабезпечених лічильниками, що мешкають в багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , який в подальшому встановлено за вказаною адресою відповідно до законодавства, що було чинним на момент його встановлення, тобто АТ «Запоріжгаз» мав підстави для встановлення будинкового вузла обліку природного газу за зазначеною адресою.

При цьому, позивачами при звернені до суду з даним позовом порушені загальні строки позовної давності, оскільки з часу встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу, тобто з 2017 року, їм було відомо про нібито порушене її право в частині визначення об`єму та обсягу спожитого газу, виходячи із показників загальнобудинкового вузлу обліку, однак в межах строків позовної давності вони не звернулся до суду, але навпаки сплачувала рахунки які виставлялися постачальниками природного газу, і лише 16 червня 2024 року звернулися до суду щодо перерахунку, тобто з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою суду від 31.05.2024 року позовна заява залишена без руху.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 25.06.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання.

Позивачі просять розглядати справу без їх участі, наполягають на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До судового засідання від представників відповідачів надійшла заяви про розгляд справи без їх участі, проти позову заперечують у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України). Крім того, учасники справи виклали письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у письмових заявах по суті справи, визначених ст. 174 ЦПК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачі зареєстровані та мешкають у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 і є споживачами послуг газопостачання.

На території м. Запоріжжя господарську діяльність з розподілу природного газу здійснює акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз», яке є правонаступником ПАТ «Запоріжгаз».

ТОВ «Запоріжгаз збут» є постачальником газу, зокрема, для побутових споживачів, які проживають на території м. Запоріжжя.

Відповідно до п. 33 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG (зріджений природний газ).

Ця система правовідносин може бути представлена як сукупність договорів різного виду, які укладаються суб`єктами ринку природного газу. Права та обов`язки суб`єктів ринку природного газу як сторін відповідних договорів визначаються безпосередньо зазначеним Законом.

Серед принципів функціонування ринку природного газу пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про ринок природного газу» першочергово визначає забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу, у тому числі забезпечення першочергового інтересу безпеки постачання природного газу, зокрема шляхом диверсифікації джерел надходження природного газу.

Серед прав споживача передбачено право на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів, а також безоплатне отримання інформації про обсяги та інші показники власного споживання природного газу (пункти 4, 5 частини першої статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»). Аналогічні права визначені у типовому договорі постачання природного газу споживачам, затвердженому постановою Національної комісії,що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року №2500.

З метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання здійснюється приладовий облік природного газу (частина перша статті 18 Закону України «Про ринок природного газу»).

За приписами частини четвертої статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» держава заохочує впровадження новітніх систем, у тому числі апаратних засобів, обліку природного газу, зокрема тих, що забезпечують можливість споживача активно управляти власним споживанням.

Таким чином, приладовий облік споживання природного газу розглядається з позицій забезпечення державних гарантій прав споживачів, у тому числі побутових споживачів природного газу.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Стаття 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 05 березня 2021 року визначає, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку, зокрема, для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2023 року (змінами до закону даний термін було продовжено з 01 січня 2018 року спершу до 01 січня 2021 року, а в подвльшому до 01 січня 2023 року).

Тобто після зазначених дат постачання цим категоріям споживачів мало здійснюватися за умови комерційного обліку лічильниками газу, до їх настання - незалежно від наявності газових лічильників.

Відповідно до приписів частини другої статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» в редакції від 20 січня 2018 року загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

До 20 січня 2018 року питання встановлення загальнобудинкового приладу обліку природного газу не було врегульоване на рівні закону, а регламентувалося підзаконними нормативно-правовими актами.

Приписами абзаців третього-п`ятого пункту 4 Тимчасового положення у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року № 46 передбачено, що:

- ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи;

- встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку;

- власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок у багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких у повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Отже, до 20 січня 2018 року оператор газорозподільної системи мав право встановити загальнобудинковий лічильник природного газу, врегулювавши з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечити можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку.

Для встановлення загальнобудинкового лічильнику природного газу оператор газорозподільної системи не міг діяти в односторонньому порядку, оскільки повинен був в договірному порядку врегулювати з власником (власниками) будинку, експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку.

Крім того, 28.09.2016р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 60 «Про упорядкування питань щодо встановлення будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку природного газу», відповідно до п.п. 3, 4 якого, міська рада вказала публічному акціонерному товариству «Запоріжгаз» на недопустимість здійснення реконструкції систем газопостачання, обєктом якої є виключно або в тому числі монтаж будь-яких будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку природного газу або будь-яких конструкцій або їх елементів, призначених для встановлення будинкових (загальнобудинкових) вузлів обліку природного газу, без попереднього прийняття відповідного рішення з вказаного питання співвласниками багатоквартирних будинків у порядку, передбаченому ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Рекомендувати власникам будинків (квартир), особам, відповідальним за експлуатацію будинків (експлуатаційним Організаціям), балансоутримувачам будинків, та оператору газорозподільних систем при врегулюванні між собою договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку передбачити умови про попереднє встановлення квартирних лічильників газу за рахунок публічного акціонерного товариства «Запоріжгаз» до початку монтажу будь-яких конструкцій або їх елементів, призначених для встановлення загальнобудинкових вузлів обліку природного газу. Вказане рішення оприлюднено 12.10.2016 року та на теперішній час є чінним.

У відповідності до положень статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в лежах наданим їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Однак, в лютому 2017 року представниками ПАТ «Запоржігаз» на багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 встановлений комерційний вузол обліку газу. Вузол обліку прийнято до експлуатації.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, становить частину спільного майна багатоквартирного будинку.

Таким чином, будь-яке втручання у належні до багатоквартирного будинку інженерні мережі (незалежно від місця їх розташування - всередині чи за межами будинку) є діями, які вчиняються щодо майна, належного співвласникам такого будинку на праві спільної сумісної власності.

Встановлення загальнобудинкового приладу обліку газу не є винятком з цього загального висновку, адже здійснюється з безпосереднім втручанням в інженерні мережі будинку, а сам прилад обліку, будучи приєднаним до мереж будинку, стає невід`ємною складовою частиною останніх, перестає існувати як окрема річ і бути об`єктом права власності оператора газорозподільної системи. Об`єкт же права власності співвласників багатоквартирного будинку зазнає фізичних змін. За відсутності згоди співвласників такі зміни можуть кваліфікуватися або як правопорушення, або як допустиме обмеження права власності.

Разом з тим відповідно до приписів частини сьомої статті 319 та частини другої статті 321 ЦК України обмеження права власності можуть бути запроваджені виключно законом.

Тобто з урахуванням положень абзацу другого частини другої статті 4 ЦК України такі обмеження можуть бути встановлені виключно нормативно-правовим актом, що має юридичну силу закону України. Зазначене кореспондується із приписами пункту 7 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до яких правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відтак суд вважає, що втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, можна лише за згодою власників такого майна, яка мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об`єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Таким чином, слід вважати, що оператор газорозподільної системи, який в односторонньому порядку встановив для багатоквартирного будинку загальнобудинковий лічильник природного газу, як до 20 січня 2018 року, так і після цієї дати діяв з порушенням вимог законодавства.

Під час ухвалення рішення суд у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що порядок забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів (у тому числі побутових споживачів) здійснюється на підставі Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2494 (зокрема, пункту 5 глави 3 розділу VI цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 1.1-1.3 Типового договору розподілу природного газу затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015, цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про ринок природного газу» та Кодексі ГРС.

Судом встановлено, що позивачі приєдналися до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживають природний газ та щомісячно сплачують рахунки за спожитий природний газ.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох ібільше сторін,спрямована навстановлення,зміну абоприпинення цивільнихправ та обов`язків.

Відповідно до вимог статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки позивачі виконували свій обов`язок зі сплати отриманих послуг, у тариф яких включено і вартість та роботи зі встановлення індивідуальних лічильників газу населенню, частково такі роботи відповідачем були здійснені, суд вважає, що вимоги статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» мають вищу юридичну силу, ніж рішення Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до гл. 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем, за ініціативи балансоутримувача (управителя) або оператора газорозподільної системи та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити оператору газорозподільної системи в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок оператора газорозподільної системи. У разі наявності вузла обліку природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення обєму спожитого природного газу мешканцями зазначених обєктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року №620.

Газопостачання є видом комунальної послуги за змістом ч. 1 ст. 1 та п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», а засіб обліку визначає кількісні та або якісні показники такої послуги, і саме для споживача встановлено обов`язок забезпечувати доступ до свого приміщення для огляду засобу обліку положеннями.

Встановлення замість індивідуальних (квартирних) лічильників за змістом п. 5 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку передбачає інший порядок визначення обсягів споживання розподілу плати згідно з показами загальнобудинкового лічильника пропорційно між споживачами в залежності від кількості зареєстрованих в квартирі осіб, що за відсутності згоди кожного із споживачів на такий розрахунок не тільки порушує приписи ч.3 ст.18 Закону України «Про ринок природного газу», але й є несумісним із встановленим п. 5 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» принципом відповідності оплати житлово-комунальної послуги її кількості.

Таким чином, встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу в процесі споживання газу не відображає фактичного споживання газу кожним споживачем багатоквартирного будинку окремо, що породжує нарахування сум за споживання обєму газу, який насправді не використовувався споживачем. У випадку не встановлення у побутового споживача індивідуального лічильника відбувається математичний розрахунок спожитого газу між споживачами, у яких є квартирні лічильники газу та у яких немає таких лічильників, а отже неможливо встановити та перевірити правильність такого розрахунку.

Відповідно до п.п. 3, 4, 7 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та повязаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому випадку порушеними, якщо виконавець послуги навязує такі умови отримання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

За вказаних обставин суд встановлює порушення прав позивачів, як споживачів з боку відповідача в частині встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу, оскільки його односторонні дії зі встановлення загальнобудинкового вузлу обліку газу без погодження зі споживачами призводять до невідповідності умов договору на постачання природного газу між споживачем та постачальником, в той час коли кошти мають сплачуватися споживачем тільки за той газ, який дійсно був спожитий.

В статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно зі статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З наведеного слідує, що суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 жовтня 2021 року (справа № 212/5836/17, провадження № 14-11цс21) в аналогічній справі дійшла наступних висновків.

У питанні правомірності встановлення загальнобудинкового лічильника газу можна виокремити такі режими регулювання:

- до 20 січня 2018 року - за письмовою згодою споживачів відповідно до Тимчасового положення (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 р. № 620) та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», а також за умови укладення договору щодо зняття показань з будинкового вузла обліку та квартирних лічильників газу з власником (власниками) будинку (будинків) (квартир), експлуатаційною організацією, балансоутримувачем будинку (будинків) тощо;

- з 20 січня 2018 року - загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою співвласників багатоквартирного будинку відповідно до чинної редакції Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу».

Тому для застосування такої санкції, як визначення фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу за граничними об`ємами споживання природного газу населенням, має бути встановлений факт відмови споживача, який не забезпечений лічильником природного газу (індивідуальним або загальнобудинковим), від його встановлення за рахунок оператора ГРМ.

Таким чином, у разі не встановлення населенню у строки, зазначені у частині першій статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» зі змінами, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу (до 01 січня 2023 року) на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Втручатися у газові мережі, що складають спільне майно багатоквартирного будинку, до та після 20 січня 2018 року можна було лише за згодою власників такого майна, що мала бути надана в порядку, визначеному статтею 10 Закону України«Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (якщо в такому будинку створене об`єднання співвласників - у порядку статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). У свою чергу, будь-які підзаконні нормативно-правові акти не могли встановлювати інший порядок вирішення цього питання і тим більше надавати оператору газорозподільної системи право в односторонньому порядку втручатися в газові мережі багатоквартирного будинку для встановлення загальнобудинкового лічильника.

Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу необхідно кваліфікувати не тільки в контексті застосування попередньої та чинної редакцій Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», а також у контексті норм про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності (Конституція України, ЦК України, Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Односторонні дії газорозподільної організації щодо встановлення загальнобудинкового лічильника газу без згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку слід кваліфікувати як протиправні незалежно від того, вчинені вони до 20 січня 2018 року чи після цієї дати.

Дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2023 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу будуть правомірними за одночасного дотримання таких умов: у споживачів не встановлені індивідуальні лічильники обліку газу; загальнобудинковий лічильник газу встановлений з дотриманням положень законодавства, зокрема за наявності згоди на це співвласників відповідного багатоквартирного будинку.

За відсутності хоча б однієї з указаних умов дії газорозподільної організації щодо визначення обсягів спожитого природного газу до 01 січня 2023 року на підставі показників загальнобудинкового лічильника газу суперечитимуть як Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», так і приписам законодавства про зміст, допустимі обмеження та непорушність права власності.

Законодавство передбачає два механізми визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників: за показаннями загальнобудинкового лічильника та за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Якщо з будь-яких причин установити загальнобудинковий лічильник природного газу у певний проміжок часу з дотриманням вимог чинного законодавства (зокрема, внаслідок відсутності згоди співвласників будинку) не виявляється можливим, то визначення обсягу спожитого споживачами газу до встановлення індивідуальних лічильників має відбуватися за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення спору в умовах відсутності юридичної визначеності у правовому регулюванні щодо застосовних норм споживання природного газу суд повинен застосовувати останні норми споживання природного газу, які затвердив Кабінет Міністрів України (незалежно від втрати чинності відповідною постановою, зокрема від визнання її нечинною чи скасування), до затвердження нових норм споживання природного газу».

Звертаючись до суду, позивачі просили здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого газу з лютого 2017 року на підставі норм, які встановлені Постановою Кабінету Міністрів України № 203 від 23.03.2016 р. «Про норми споживання природного газу населенням в разі відсутності газових лічильників», а в подальшому просили здійснити такий перерахунок з урахування постанови Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019р.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 640/13591/19 від 13.02.2020 року визнано протиправними та нечинними пункт 1, абзаци 2 і 3 пункту 2, пункт 3, абзац 2 пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 "Питання споживання природного газу" та Додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 27.02.2019 року № 143 "Питання споживання природного газу".

Тобто фактично в силі залишилася Постанова Кабінету Міністрів України № 619 від 08 червня 1996 року «Про затвердження норм споживання природного газу населенням у лазі відсутності газових лічильників».

Відповідно до норм споживання природного газу які встановлені даною постановою КМУ норма споживання природного газу побутовими споживачами які мають лише газову плиту за наявності централізованого горячого водопостачання та не мають лічильника газу становить 3 м.куб. на одну зареєстровану особу.

Позивачі починаючи з лютого 2017 року сплачують не по встановленим нормам 3 м.куб., а по показам загальнобудинкового лічильника газу, який не відображає фактичну кількість природного газу, який споживається кожним конкретно споживачем.

З огляду на викладене суд вважає, що вищевказані позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме підлягають задоволенню вимоги про визнання неправомірними дій АТ «Запоріжгаз» щодо збільшення об`ємів (обсягів) розподіленого газу з лютого 2017 року, а також вимоги про зобов`язання АТ «Запоріжгаз» здійснити перерахунок об`ємів (обсягів) розподіленого газу у помешканнях - квартирах позивачів за період з 01.02.2017 року, але такий перерахунок необхідно здійснити відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, які були встановлені Кабінетом Міністрів України у відповідний період з врахуванням вищезазначених вимог законодавства.

Також судом встановлено, що згідно з постановою НКРЕКП від 28.05.2015р. №1652, ТОВ «Запоріжгаз збут» в установленому порядку отримало ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом з 01.07.2015р., тому на даний час, а також на час виникнення спірних правовідносин, є постачальником газу, зокрема, для побутових споживачів, які проживають на території м. Запоріжжя.

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2496 затверджено правила постачання природного газу, які регулюють відносини, що виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.

АТ «Запоріжгаз» забезпечує розподіл природного газу, а ТОВ «Запоріжгаз збут» - постачання природного газу.

Станом на 01.05.2022 року ТОВ «Запоріжгаз збут» перестав бути постачальником природного газу для населення м. Запоріжжя та Запорізької області у зв`язку із включенням побутових клієнтів ТОВ «Запоріжгаз збут» до реєстру ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна». На основі даних про обсяги споживання, які були визначені Оператором ГРМ, ТОВ «Запоріжгаз збут» зафіксував борг/переплату за природній газ станом на 30.04.2022 року.

Оскільки позивачам нараховується оплата за природний газ саме постачальником в особі ТОВ «Запоріжгаз збут» і суд, вирішуючи дану справу, прийшов до висновку про необхідність проведення перерахунку об`ємів (обсягів) розподіленого газу у помешканнях позивачів відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, які були встановлені Кабінетом Міністрів України у відповідний період, то підлягають задоволенню чатково і позовні вимоги, заявлені до відповідача ТОВ «Запоріжгаз збут» щодо перерахунку плати за спожитий газ за послуги газопостачання відповідно із діючих протягом вказаних періодів норм споживання газу для громадян для приготування їжі, в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники, до моменту включенням побутових клієнтів ТОВ «Запоріжгаз збут» до реєстру ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна».

Таким чином вимоги позивачів до ТОВ «Запоріжгаз збут» про проведення перерахунку плати за спожитий природний газ за вказаний вище період, тобто з 01.02.2017р. до 30.04.2022 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позивачів про визнання за ними права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками та зобов`язання АТ «Запоріжгаз» встановити в їх квартирах індивідуальні лічильники газу, суд виходить з наступного.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року (справа №214/2435/17, провадження №14-347цс18) дійшла висновку, що відмова відповідача встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів. Волевиявлення позивачів на встановлення індивідуальних лічильників газу не може бути порушеним.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 212/5836/17.

Зміст статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» свідчить про наявність безумовного обов`язку відповідних суб`єктів господарювання - газорозподільних організацій забезпечити встановлення лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення, у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування приладів та робіт, які підлягають встановленню, або забезпечувати цими приладами відповідних суб`єктів господарювання.

Стаття 6 Закону визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Отже, на відповідача АТ «Запоріжгаз» покладений обов`язок встановлення лічильників газу, лише він повинен вживати заходів щодо залучення інших джерел фінансування цих робіт і покладання такого обов`язку на споживачів є неправомірним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відмова АТ «Запоріжгаз» від свого обов`язку встановити індивідуальні лічильники позивачам суперечить вимогам законодавства, порушує права позивачів.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що право на встановлення індивідуальних лічильників газу побутовим споживачам газу у їх квартирах встановлено законодавством, додаткового визнання цього права судовим рішенням не потребується, а тому суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивачів в даному випадку буде зобов`язання відповідача АТ «Запоріжгаз» за свій рахунок здійснити встановлення індивідуальних газових лічильників в квартирах позивачів.

На думку суду, такий спосіб захисту не суперечить закону, відповідає інтересам позивачів, змісту порушеного права, характеру його порушення, дозволяє забезпечити реальне поновлення порушених прав.

Водночас вимога позивачів щодо встановлення індивідуальних лічильників газу із визначенням дати, а саме до 01.01.2023 року на вимогах закону не ґрунтується, так як статтею 18 ЦПК України передбачена обов`язковість виконання судових рішень, що набрали законної сили.

При цьому,враховуючи наданнідокази,суд дійшоввисновку,що позовнівимоги позивачівпро визнаннянезаконним таскасування рішенняAT«Оператор газорозподільноїсистеми «Запоріжгаз»про об`єднанняспоживачів будинку АДРЕСА_1 вєдину групута включеннябудинку АДРЕСА_1 доплану розвиткугазорозподільної системиміста Запоріжжяпо встановленнюзагальнобудинкового вузлаобліку природногогазу,зобов`язаняAT«Оператор газорозподільноїсистеми «Запоріжгаз»внести змінидо планурозвитку газорозподільноїсистеми містаЗапоріжжя,шляхом включеннябудинку АДРЕСА_1 допереліку багатоквартирнихбудинків,де повиннібути встановленілічильники газув кожнежитлове приміщенняпобутових споживачів-власників житловихприміщень,зобов`язанняAT«Оператор газорозподільноїсистеми «Запоріжгаз»здійснити демонтажоб`єктагазорозподільної системи-вузла облікугазу здопоміжними пристроямита металевоюшафою,який встановленійна газовіймережі будинку АДРЕСА_1 ,зобов`язатиAT«Оператор газорозподільноїсистеми «Запоріжгаз»,після демонтажуоб`єктугазорозподільної мережі-загальнобудинкового вузлаобліку газу-здійснити роботипо відновленнюгазопостачання нагазовій мережібагатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ,привівши їїу попереднійстан,який існувавдо встановленнязагальнобудинкового вузлаобліку газу,позивачі недовели належнимита допустимимидоказами,тому вцій частиніпозовні вимогине підлягаютьзадоволенню.

Щодо посилання представника АТ «Запоріжгаз» про порушення позивачами строків позовної давності, оскільки з моменту встановлення загально будинкового вузла обліку газу в 2017 році до моменту звернення до суду з даним позовом в червні 2024 року пройшло більше трьох років, то суд бере до уваги те, що в період часу з 2017 року по 2023 рік мешканці будинку АДРЕСА_1 неодноразово звертались з позовними вимога з приводузахисту своїхпорушених праву частинінезаконних дійоператора ГРМ,по якимухвалені рішення,які набрализаконної сили,але дотеперішнього часуне виконані.Тобто строкипозовної давностіперервані.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі

Згідно з пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 грн.

Керуючись ст. 141, 258-259, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» та товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» про зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Зобов`язатиАкціонерне товариство«Оператор газорозподільноїсистеми «Запоріжгаз»здійснити засвій рахуноквстановлення індивідуальнихгазових лічильниківв квартирахпобутових споживачів:

ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 ,

ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_4 ,

ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_5 ,

ОСОБА_5 в квартирі АДРЕСА_6 ,

ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_7 ,

ОСОБА_7 в квартирі АДРЕСА_8 ,

ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_9 ,

ОСОБА_9 в квартирі АДРЕСА_10 ,

ОСОБА_10 в квартирі АДРЕСА_11 .

Зобов`язати Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» провести перерахунок об`єму спожитого природного газу по особовим рахункам побутових споживачів-позивачів, а саме: ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 по особовому рахунку № НОМЕР_2 , ОСОБА_3 по особовому рахунку № НОМЕР_3 , ОСОБА_4 по особовому рахунку № НОМЕР_4 , ОСОБА_5 по особовому рахунку № НОМЕР_5 , ОСОБА_6 по особовому рахунку № НОМЕР_6 , ОСОБА_7 по особовому рахунку № НОМЕР_7 , ОСОБА_8 по особовому рахунку № НОМЕР_8 , ОСОБА_9 по особовому рахунку № НОМЕР_9 , ОСОБА_10 по особовому рахунку № НОМЕР_10 .за період з 01.02.2017 року по день ухвалення судового рішення, відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу для приготування їжі за відсутності лічильників газу, які були встановлені Кабінетом Міністрів України в розмірі 3 м.куб.

Зобов`язатитовариствозобмеженою відповідальністю«Запоріжгаззбут»здійснити перерахунокплатизаспожитий природнийгаз ОСОБА_1 поособовому рахунку№ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 поособовому рахунку№ НОМЕР_2 , ОСОБА_3 поособовому рахунку№ НОМЕР_3 , ОСОБА_4 поособовому рахунку№ НОМЕР_4 , ОСОБА_5 поособовому рахунку№ НОМЕР_5 , ОСОБА_6 поособовому рахунку№ НОМЕР_6 , ОСОБА_7 поособовому рахунку№ НОМЕР_7 , ОСОБА_8 поособовому рахунку№ НОМЕР_8 , ОСОБА_9 поособовому рахунку№ НОМЕР_9 , ОСОБА_10 поособовому рахунку№ НОМЕР_10 за період з 01.02.2017 року по день ухвалення судового рішення, відповідно до діючих протягом вказаних періодів норм споживання газу для громадян для приготування їжі, в квартирах, в яких не встановлені індивідуальні газові лічильники.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (м.Запоріжжя, вул.Заводська, 7, код ЄДРПОУ 03345716) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжгаз збут» (м.Запоріжжя, вул.Волгоградська, 26-а, код ЄДРПОУ 39587271) в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін