Рішення

від 16.10.2024 по справі 336/4631/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 336/4631/24

Пр. 2/336/2185/2024

16.10.24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року м.Запоріжжя

Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: Вайнраух Л.А., за участі секретарки судового засідання: Теряник А.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №336/4631/24 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з питань повернення боргів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

без участі сторін, третіх осіб, а також їх представників, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Яресько Т.В. в інтересах позивача 13.05.2024 звернувся до суду за допомогою системи «Електронний суд» із вказаною позовною заявою, за змістом якої просить визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Олександром Олександровичем 24.05.2021, р.№57177, про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості, - таким, що не підлягає виконанню.

За змістом позову, у 2024 році позивач дізнався про вчинення оскаржуваного виконавчого напису з реєстру боржників. Сторона позивача вважає виконавчий напис нотаріуса, р.№57177 від 24.05.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з позивача заборгованості у сумі 14 825,37 гривень незаконним, вчиненим з порушенням вимог чинного законодавства на борговому документі, який не посвідчений нотаріально, та таким, що підлягає скасуванню. Так, відповідно до доводів представника позивача, заборгованість не є безспірною, жодним розрахунком не підтверджена. Крім того, правові підстави для вчинення виконавчого напису на дату його посвідчення були відсутні. Товариство (відповідач) не повідомляв ОСОБА_1 про перехід до нього права вимоги за кредитним договором, відповідно, позивач не мав змоги висловити заперечення з приводу наявної заборгованості та її складових. Разом з цим, відсутні договірні відносини як між сторонами у даній справі, так і між позивачем та первісним стягувачем - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

На підставі наведеного та із посиланням на положення ст.3, 15, 16, 1212 ЦК України, ст.50, 87-89 ЗУ «Про нотаріат» представник позивача, діючи в інтересах ОСОБА_1 , просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 16.05.2024 позовну заяву прийнято до провадження судді. У задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін відмовлено. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено дату, час і місце проведення судового засідання.

Визначено відповідачу 15-денний строк із дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.8 ст.178 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов. Копія ухвали отримана відповідачем 17.05.2024 за допомогою системи «Електронний суд».

Ухвалою суду від 16.05.2024 постановлено заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Яреська Т.В. про забезпечення позову задовольнити. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_3, що здійснюється приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К., з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, р. №57177 від 24.05.2021, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з питань повернення боргів» у сумі 14 825,37 гривень, до завершення розгляду даної цивільної справи судом та набрання рішенням суду законної сили.

Представник позивача відповідно до клопотання, доданого до позовної заяви, просить розглядати справу без участі сторони позивача, заявлені позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи сторона відповідача повідомлялась належним чином через електронний кабінет, що підтверджено матеріалами справи.

Треті особи не скористались своїм правом на подання пояснень, поважних причин неподання суду не повідомлено суду, зауважень щодо спрощеного порядку розгляду справи не висловлено. Крім того, треті особи та їх представники про причини неявки до суду не повідомили, неодноразово повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання.

Зустрічної позовної заяви та інших заяв по суті справи не подано. Інших процесуальних дій під час розгляду справи судом вчинено не було, відповідні клопотання сторонами не заявлено.

До справи 06.06.2024 (вх.№ від 07.06.2024 №ес19764/24-вх.) надійшов відзив, який поданий з порушенням строку, визначеного в ухвалі суду від 16.05.2024, який сплинув 03.06.2024. У відзиві наведено посилання на ст.123 ЦПК України щодо початку перебігу процесуального строку, яка безумовно врахована судом при розрахунку строку на подання відзиву.

За приписами ст.121-127 ЦПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства. Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Так, враховуючи зміст ухвали суду від 16.05.2024 (щодо встановлення строків на подання відзиву), відсутність мотивування пропуску встановленого строку представником відповідача, а також клопотання про поновлення пропущеного строку на подання відзиву, підстав для продовження процесуального строку на подання стороною відповідача відзиву на позовну заяву судом не встановлено. Відповідно, зміст відзиву не враховується судом, зокрема, заперечення щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу. Відповідно, суд застосовує правила ч.8 ст.178 ЦПК України, а саме у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Підстав для відкладення судового засідання та/або його перенесення, оголошення перерви судом не встановлено, із врахуванням приписів ст.223, 240 ЦПК України.

За змістом ч.1 ст.279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Дослідивши позовну заяву та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі й у зв`язку з такими встановленими фактичними обставинами справи та відповідними їм правовідносинами.

Cудом встановлено, що 24.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим №57177, щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , невиплачених в строк грошових коштів на користь відповідача, якому ТОВ «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №20190103 від 03.01.2019, якому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», код ЄДРПОУ 38569246, відступлено право вимоги на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за кредитним договором №687828177 від 28.11.2018, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

У виконавчому написі приватний нотаріус зазначає, що пропонує задовольнити вимоги відповідача та стягнути з ОСОБА_1 за період з 28.05.2020 по 30.04.2021 12 748,27 гривень в рахунок заборгованості по тілу кредиту, 2 027,10 гривень в рахунок заборгованості по відсоткам. За вчинення напису стягнуто плату зі стягувача, яка підлягає сплаті боржником на користь стягувача (50,00 гривень). Таким чином загальний розмір заборгованості становить 14 825,37 гривень. Виконавчий напис набирає чинності з дня його вчинення і має бути пред?явлений до примусового виконання протягом трьох років з дня вчинення. Засвідчена копія виконавчого напису досліджена судом.

Кредитний договір, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 28.11.2018, не посвідчений в нотаріальному порядку, відомості щодо нарахувань та сплат за вказаним договором відсутні. Сума кредиту відповідно до договору №687828177 від 28.11.2018 становить 7 050,00 гривень (п.1.1 договору).

Судом також встановлено, що приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Хохловим К.К. 27.10.2021 відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3, про що свідчить відповідна постанова, засвідчена копія якої наявна у матеріалах справи. Докази надіслання боржнику копії постанови суду не подано. 26.07.2023 відповідно до постанови приватного виконавця в межах вказаного виконавчого провадження накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення, включно із витратами виконавчого провадження, а також накладено арешт на нерухоме та рухоме майно позивача. Сума у розмірі 16 490,29 гривень стягнута з позивача, як видно з платіжної інструкції №743 від 29.07.2023 за реквізитами приватного виконавця. Вимог про її повернення у даній справі не заявлено.

Задовольняючи позов, суд виходить з таких норм чинного законодавства.

Згідно з ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст.50 Закону України «Про нотаріат»).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відноситься до нотаріальних дій (п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат»). Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів міститься у Главі 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.

Так, згідно зі ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.

Ст.88 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису (24.05.2021), визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (п. 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп.2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, п.п. 3.2, 3.5 п.3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

П.2 Переліку документів було передбачено, що для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, нотаріусу додаються оригінал кредитного договору та засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (справа №826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано КМУ опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови КМУ №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 колегією суддів застосовано вимоги положення п.10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

У зв`язку з цим, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати не чинною Постанову КМУ №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Ухвалою від 06.03.2017 у справі №826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.

Суд враховує, що касаційний розгляд справи закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 відновлена.

Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 №23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 №92.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 "Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні", при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України "Про нотаріат" виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Метою вчинення виконавчого напису є надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Таким чином, до обов`язків нотаріуса входить перевірка безспірності боргу боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про нотаріат" нотаріус має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій. Такі відомості та (або) документи повинні бути подані в строк, визначений нотаріусом. Цей строк не може перевищувати одного місяця. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Згідно з ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, в постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018) зазначено, що при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

З тексту оспорюваного виконавчого напису судом встановлено, що приватний нотаріус при вчиненні нотаріальної дії керувалась ст.87 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року за №1172. На час розгляду справи Розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" виключено з Переліку на підставі Постанови КМ №480 від 19.04.2022, але в часі виключення відбулось пізніше дати вчинення виконавчого напису.

Проте, приватний нотаріус при вчиненні оскаржуваного у даній справі виконавчого напису застосував не чинну на момент здійснення нотаріальної дії норму Переліку, вказаного вище, яка скасована у судовому порядку.

Крім того, безспірність заборгованості, як необхідна умова вчинення виконавчого напису нотаріуса згідно зі ст.88 Закону України «Про нотаріат» з тексту виконавчого напису не вбачається, оскільки вказані у написі реквізити кредитного договору та договору про відступлення прав вимоги (договору факторингу) на користь відповідача, вочевидь, не є доказами на підтвердження такої безспірності та, тим більше, строку її виникнення та наявних складових.

Слід наголосити, що підставами оскарження виконавчих написів, на переконання суду, може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника або окремих складових заборгованості. Суд звертає увагу, що дата кредитного договору тотожна даті укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, разом з цим, сума основного боргу, вказана у виконавчому написі, суттєво різниться.

Судзауважує, що факт повідомлення новими кредиторами (зокрема, відповідачем) на ім`я позивача про відступлення права вимоги в порушення ч.2 ст.517 ЦК України, як і дійсність розрахунку заборгованості, періоди нарахування складових заборгованості наявними доказами не підтверджено.

Відповідно, позивач не мав змоги відповідно до ст.518 ЦК України висловити заперечення проти вимог нового кредитора у зобов`язанні до вчинення нотаріальної дії.

При цьому, відповідачем доказів протилежного в порушення свого обов`язку доказування на виконання ч.1 ст.81 ЦПК України не надано.

Суд наголошує, що зі змісту виконавчого напису не вбачається повного переліку документів, наданих стягувачем приватному нотаріусу для вчинення нотаріальної дії.

Вищезазначені обставини свідчать про те, що заборгованість позивача не є безспірною.

На підставі наведеного суд приходить до переконання про вчинення виконавчого напису здійснено із порушенням ст.88 Закону України «Про нотаріат», оскільки за обставин, встановлених судом, правові підстави для його вчинення нотаріусом були відсутні, тому суд визнає оспорюваний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Суд наголошує, що за своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

При розгляді справи відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд також враховує правові позиції, наведені у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 204/4071/14, пр.№61-360св18, від 09.02.2022 у справі №547/210/20, пр.№61-16834св21, від 15.02.2023 у справі № 947/10174/21, пр.№ 61-11444св22, від 13.07.2022 у справі №761/825/20, пр.№61-12951св21, від 02.11.2022 у справі №758/14101/16-ц, пр.№61-17550св21, та постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №305/2082/14-ц, пр.№14-557цс19, від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц, пр.№14-84цс19.

За нормою ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, зважаючи на зазначені вище положення закону та обставини справи, надаючи їм належну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ч.8 ст.6 Закону України «Про судовий збір» розподіл судового збору між сторонами здійснюються відповідно до процесуального законодавства.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені процесуальні норми, вжиття заходів забезпечення позову на підставі клопотання сторони позивача, суд дійшов висновку про необхідність стягнення в дохід держави судового збору, що сплачений стороною позивача за звернення до суду із позовною заявою (із пред`явленням позовної вимоги немайнового характеру), а також за розгляд заяви про забезпечення позову. Так, за розгляд немайнової вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, сплачено до бюджету судовий збір у сумі 968,96 гривень, за подання заяви про забезпечення позову - 484,48 гривень, тобто, у загальній сумі 1 453,44 гривень. Відповідно, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Стосовно клопотання сторони позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

За приписами ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

За приписами ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження cудові дебати не проводяться.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 ЦПК України).

Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься копія договору про надання правничої допомоги №24087 від 02.05.2024, додаток № 1 до договору щодо розміру порядку оплати юридичних послуг (у сумі 10 000 гривень, яка є фіксованою) від 02.05.2024, ордер від 13.05.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 13.05.2024 №1, розрахункова квитанція від 13.05.2024, досліджені під час судового розгляду.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

За приписами ч.4-6 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, суд враховує загальні засади цивільного процесуального законодавства та критерії відшкодування, їх доцільність та співрозмірність, відсутність належним чином висловлених заперечень з боку відповідача, яким у даній справі не доведено доведення неспівмірності витрат на правничу допомогу. Суд наголошує, що при розгляді справи учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (ч.1 ст. 182 ЦПК України). Так, стороною відповідача не подано заперечень проти розміру витрат на професійну (правничу) допомогу відповідно до приписів ч.1 ст.182 ЦПК України.

Відповідно, враховуючи наведене обґрунтування, наявні докази на підтвердження надання правової допомоги адвокатом Яреськом Т.В., із врахуванням узгодженої сторонами фіксованої суми надання правової допомоги, суд дійшов висновку про обґрунтованість судових витрат, понесених стороною позивача у загальній сумі 10 000,00 гривень.

З огляду на вказані норми права, задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 гривень. В цьому контексті суд зауважує, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу.

Керуючись ст. 12-13, 19, 76-82, 89, 95, 128, 133, 137-138, 141-142, 178, 223, 247, 258-259, 263-265, 272-274, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з питань повернення боргів», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити.

Визнати виконавчий напис, р. №57177, вчинений 24.05.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичемщодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з питань повернення боргів» заборгованості за кредитним договором №687828177 від 28.11.2018 у сумі 14 825,37 гривень, - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з питань повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 453,44 гривень (одна тисяча чотириста п`ятдесят три гривні 44 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 гривень (десять тисяч гривень 00 копійок).

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з питань повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Хохлов Кирило Костянтинович, РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: 69011, м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 40, офіс 122.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду складено та підписано 16.10.2024.

Суддя Л. А. Вайнраух