Ухвала

від 04.11.2024 по справі 464/5125/22

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/5125/22

пр.№ 1-о/464/5/24

У Х В А Л А

30 жовтня 2024 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

у складі: судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

засудженої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заяву ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,

у с т а н о в и в:

Засуджена ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про перегляд вироку Сихівського районного суду м.Львова від 15 лютого 2023 року за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви покликається, що з вироком суду незгідна, вважає себе невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, у матеріалах справи відсутні докази її винуватості, вказує, що її захисник адвокат ОСОБА_6 ввів її в оману, скориставшись її тяжким психологічним станом, запевнивши, що якщо вона визнає вину і щиро розкається у неї буде умовний строк, що вона і зробила.

Захисником ОСОБА_5 подано пояснення на підтримку заяви ОСОБА_4 , в якій просить переглянути вирок від 15 лютого 2023 року за нововиявленими обставинами, скасувавши його та за результатами розгляду постановити виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_4 в інкримінованих правопорушеннях поза розумним сумнівом та відсутності зі сторони обвинувачення процедури доказування допустимості наявних доказів, як вимагає ст.92 КПК України. Просить взяти до уваги та керуватися міжнародним законодавством (положеннями ч.2 ст.4 Протоколу № 7 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), в якому закріплено більш широкий ніж в КПК перелік підстав для судового рішення, яке набрало законної сили, включаючи виявлення суттєвих недоліків у судовому розгляді, які могли вплинути на результати розгляду справи. Вказує, що вирок ґрунтується на завідомо неправдивих показаннях обвинуваченої, у вигляді визнання своєї вини у скоєнні інкримінованих злочинів, які вона надала на пораду захисника з обіцянки отримати м`яке покарання. Розгляд справи проводився за спрощеною процедурою, при якому жодні докази не досліджувались, що й призвело до неправильних висновків відносно винуватості ОСОБА_4 та призначення їй покарання. Як наслідок судом не були враховані усі факти і обставини, які свідчать про істотні процесуальні порушення, недопустимість доказів та недоведеність винуватості, зокрема неправильно застосовано Закон України про кримінальну відповідальність. Безпідставний розгляд провадження за спрощеною судовою процедурою без належного з`ясування обставин інкримінованих правопорушень, без дослідження та оцінки доказів, без доведення їх допустимості прокурором, з наслідком постановлення вироку з реальним тривалим покаранням, при обставинах коли напризволяще залишаються 2 малолітні дитини-інваліда та пристаріла хвора мати засудженої суперечить нормам моралі, традиціям, звичаям як елементах верховенства права зазначеним в рішенні КСУ, та позбавляє права на належну правову процедуру.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду таку передано на розгляд судді ОСОБА_7 .

Ухвалою судді від 31 січня 2024 року відкрито кримінальне провадження за заявою та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року вказану заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21 червня 2024 року заяву засудженої повернуто заявнику.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року скасовано ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року про повернення заяви ОСОБА_4 про перегляд вироку Сихівського районного суду м.Львова від 21 червня 2024 року за нововиявленими обставинами та призначено новий розгляд у суді першої інстанції в порядку глави 34 КПК України.

Відповідно до повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2024 року таку передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 21 жовтня 2024 року призначено судове засідання з розгляду заяви в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні засуджена та її захисник заяву підтримали, просили таку задоволити.

Прокурор просив заяву засудженої залишити без задоволення, оскільки така фактично зводиться до незгоди засудженої з вироком суду, який набрав законної сили. Доводи, зазначені у поясненнях захисника були предметом розгляду апеляційної інстанції.

Заслухавши учасників, оглянувши матеріали заяви та кримінального провадження, суд дійшов таких висновків.

Вироком Сихівського районного суду м. Львова від 15 лютого 2023 року, залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 15 грудня 2023 року ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 305, ч.3 ст. 311 КК України та призначити покарання: за ч. 3 ст. 305 КК України із застосуванням ст.69-1 КК України 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.3 ст. 311 КК України 5 (п`ять) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 покарання у виді 8 (вісім) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 15 лютого 2023 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 14 червня 2023 року стосовно ОСОБА_4 .

Відповідно до положень ст.459 КПК України, судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються: штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність ви-року чи ухвали, що належить переглянути.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

За змістом наведених норм процесуального закону, роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для даної конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення.

За вимогами ст.462 КПК у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами серед іншого зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду, обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.

У постанові Верховного суду від 23 лютого 2021 року в справі 754/10422/16-к (провадження № 51-3917км20) зазначено, що нововиявлені обставини це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об`єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об`єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв`язку з їх невідомістю суду; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу. Тобто необхідно наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою, це обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

Обставини, що не були відомі суду на час судового розгляду, повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.

Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Желтяков проти України», який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.

Суд зазначає, що вказані стороною захисту у заяві обставини фактично зводяться до незгоди із судовим рішенням, яке ухвалено за спрощеною процедурою у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України. Наведені захисником обставини були предметом дослідження в суді апеляційної та касаційної інстанцій, що виключає можливість віднесення таких до нововиявлених у розумінні ст.459 КПК України.

Так, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як встановлено Верховним Судом, в ухвалі від 04 липня 2023 року, засуджена ОСОБА_4 , будучи допитана в судовому засіданні, у присутності свого захисника, беззаперечно визнала себе винною у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.3 ст.305, ч.3 ст.311 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, щиро розкаялась, просила суворо не карати. Крім цього, просила суд врахувати, що на її утримані перебувають двоє неповнолітніх дітей - інвалідів та матір, в якої незадовільний стан здоров`я та похилий вік. Погодилася на розгляд кримінального провадження щодо неї в порядку ч.3 ст.349 КПК України. При цьому, суд з`ясував правильність розуміння ОСОБА_4 фактичних обставин справи та переконався у добровільності позиції обвинуваченої з приводу недоцільності дослідження доказів на їх підтвердження, що вбачається зокрема, аудіозапису, журналу судового засідання, а також вироку суду від 15 лютого 2023 року.

Верховний Суд погодився із висновком апеляційного суду, що відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, відсутні апеляційні підстави піддавати сумніву правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин кримінального провадження та правову кваліфікацію. Сторона захисту, формально посилаючись на неправильну кваліфікацію дій засудженої, насправді намагається оскаржити фактичні обставини, які ОСОБА_4 під час розгляду судом справи в порядку спрощеної процедури повністю підтвердила та погодилась не досліджувати в судовому засіданні докази щодо цих обставин, будучи попередженою, що в такому разі вона буде позбавлена права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Так, захисник стверджує, що засуджена не вчиняла жодних дій пов`язаних з переміщенням через митний кордон прихованих заборонених речей особисто, а тому її дії судом неправильно кваліфіковані за ч.3 ст.305 КК України. Проте такі твердження сторони захисту суперечать обставинам, які були встановлені судом в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і не оспорювались ОСОБА_4 . Зокрема, як вже було вище вказано, ОСОБА_4 вступила в злочинну змову з невстановленою слідством особою на ім`я « ОСОБА_8 » та домовилась перемістити через митний кордон лікарські препарати, що містили у своєму складі прекурсор, обіг якого обмежено і стосовно яких встановлюються заходи контролю. Згідно розподілених ролей, ОСОБА_9 за попередньою змовою з ОСОБА_4 , направила на адресу останньої поштові відправлення, про вміст яких ОСОБА_4 була обізнана, яка в свою чергу вжила додаткових заходів для конспірації своєї діяльності, а саме просила матір отримати на пошті вказані поштові відправлення. Таким чином такі дії ОСОБА_4 охоплюють склад злочину контрабанда.

Верховний Суд зауважує, що посилання захисника про відсутність у засудженої мотиву на збут заборонених речовин є безпідставними, оскільки також не відповідають підтвердженим ОСОБА_4 фактичним обставинам, яка визнала що, маючи на меті незаконний збут медичних препаратів з вмістом прекурсору псевдоефедрину, придбала вищевказані таблетки та рідину у скляній банці з написом «Congestal Cold and Cough…».

Крім того, наявність у ОСОБА_4 мети саме збуту медичних препаратів з вмістом прекурсору псевдоефедрину, додатково підтверджується великим розміром вилученої речовини, що є надмірним для вживання однією особою.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі захисника не наведено.

Крім того, посилання сторони захисту на збіг тяжких обставин Верховний Суд вважає непереконливими, оскільки по-перше захисник не наводить обґрунтування про скрутне матеріальне становище засудженої, по-друге, не зазначає, що таке скрутне матеріальне становище засудженої є виправданим для вчинення нею тяжкого і особливо тяжкого злочинів у сфері незаконного обігу прекурсорів в особливо великих розмірах. Вказане, на думку Суду, свідчить про бажання засудженої швидко, у незаконний спосіб, покращити своє матеріальне становище, шляхом вчинення злочинів, а не вжити заходів до законного заробітку, а тому не може бути прийнято як обставина, що пом`якшує покарання.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що призначене засудженій покарання відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, а тому Суд не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок суворості або призначеним у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, як і не вбачає підстав для застосування ст.75 КК України та звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Отже, доводи сторони захисту зводяться до незгоди з прийнятим судовим рішенням, яке набрало законної сили, з метою його перегляду.

Натомість повторний розгляд вказаних обставин суперечить загальним засадам кримінального провадження, передбачених ч.1 ст.7 КПК України. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, серед іншого, також вимагає, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів. Цей принцип полягає у тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.

При цьому слід додатково зауважити, що функцію суду у розумінні ст.459 КПК України не можна розглядати як замасковане оскарження судового рішення і задля нового розгляду справи. Вагомі й непереборні обставини, які б вимагали відходу від принципу юридичної визначеності остаточного судового рішення у даному випадку не встановлені.

Відтак, суд оцінюючи наведені стороною захисту. обставини, які на їх є нововиявленими, зазначає, що такі не можуть слугувати безумовною підставою для перегляду судового рішення в порядку ст.459 КПК України, а тому суд дійшов висновку, що заяву засудженої про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Сихівського районного суду м.Львова від 15 лютого 2023 року слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.369-372, 376, 395, 459, 466, 467 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 7 днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подача апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повна ухвала суду проголошена о 09.40 год 04 листопада 2024 року.

Суддя ОСОБА_10